Ухвала

від 26.11.2021 по справі 380/5150/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

26 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5150/20 пров. № А/857/21407/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Глушка І. В. суддів -Довгої О. І. Запотічного І. І.

перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі №380/5150/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глар" до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у м.Києві подало апеляційну скаргу.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.2, ч.3 ст. 298 КАС України).

Відповідно до вимог частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно частини другої цієї статті учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Із матеріалів справи слідує, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції 17 травня 2021 року в порядку письмового провадження.

Апеляційну скаргу Головним управління ДПС у м.Києві подано через суд першої інстанції 30.09.2021.

Водночас скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку, покликаючись на те, що первинна апеляційна скарга була повернута відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Вирішуючи питання поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів, а також з того, чи мав скаржник можливість своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження.

В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу Res judicata (юридичної визначеності). Відхід від цього принципу можливий лише у разі, якщо він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Як слідує з матеріалів справи, первинна апеляційна скарга відповідача була повернута ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Повторно апеляційна скарга скаржником подана поза межами строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно ч.1 ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас ч.2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями можуть скористатися правом їх оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. При цьому усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом

Процесуальним законом чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Отже держава в особі органів влади, що діють як суб`єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі №826/3576/17.

Судом враховано, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак, після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути подано повторно. При цьому, у разі повторного подання апеляційної скарги, до неї застосовуються ті ж вимоги, що й у випадку первинного оскарження, у тому числі й дотримання строків на подання апеляційної скарги.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 1 Розділу ІІІ КАС України.

Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків та за відсутності поважних причин їх пропуску.

Необхідно зазначити, що оскарження рішення суду є правом сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатись цим правом, то реалізація цього права повинна відбуватись із дотриманням порядку і строків, встановлених положеннями процесуального закону. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Зі змісту клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слідує, що наведені у ньому доводи є необґрунтованими, так як невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги та, як наслідок, повернення її скаржнику не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження з огляду на не надання доказів на підтвердження того, що майновий/фінансовий стан скаржника перешкоджав сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі та доказів вчинення скаржником сукупних та послідовних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд зверну увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» . У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…» .

Оскільки скаржник не навів поважних підстав, за яких апеляційна скарга подана понад визначені законом строки, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що причина пропуску процесуального строку має об`єктивний і незалежний від скаржника характер, скаржником додатково такі докази не подано, обставини, на які покликається скаржник у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, на переконання суду апеляційної інстанції, не є непереборними чи такими, що унеможливлювали реалізацію права на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що у даному випадку вказані скаржником причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata.

Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги визначені статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, вказана апеляційна скарга не відповідає цим вимогам, оскільки скаржником в апеляційній скарзі не зазначено повне найменування (для юридичних осіб) всіх учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб); до апеляційної скарги долучено дві копії апеляційної скарги, що не відповідає кількості учасників справи, та не додано документ про сплату судового збору.

Водночас, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, надаючи правову оцінку якому, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Статтею 296 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.

Таким чином, виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Відповідно до ч.2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічні приписи передбачені ст.8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до ч.1 якої (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за наявності певних умов.

Відповідно до частини 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що звільнити від сплати судового збору за наведених умов суд може лише фізичну особу, а на суб`єктів владних повноважень норма цієї статті не розповсюджується.

Положення ч.1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України дає суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI у певних категоріях справ/певної категорії населення безальтернативно звільняє від обов`язку сплачувати судовий збір, серед яких органи Пенсійного фонду України відсутні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що системний аналіз статей 8, 124, 126, 129 Конституції України у взаємозв`язку із приписами статей 77, 90, 133 КАС України дає підстави вважати, що при вирішенні питання щодо відстрочення сплати судових витрат суд в кожному конкретному випадку з`ясовує наявність або відсутність підстав для такого відстрочення, враховуючи майновий стан сторони, а остання, в свою чергу, несе обов`язок доказування обставин на які посилається як на підставу для відстрочення сплати судового збору. В будь-якому випадку КАС України передбачено виключно право, а не обов`язок суду, щодо зменшення, звільнення, розстрочення чи відстрочення сплати судового збору.

В контексті вказаних правових норм слід зазначити, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Так, згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

В обґрунтування вимог заявленого клопотання скаржник покликається на відсутність відсутність залишків коштів на сплату судового збору та вказує, що ним вживаються відповідні заходи, спрямовані на сплату судового збору.

Зі змісту клопотання про відстрочення сплати судового збору вбачається, що наведені у ньому доводи є необґрунтованими, а надані докази не підтверджують того, що майновий/фінансовий стан скаржника перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.

Із позовної заяви та рішення суду першої інстанції слідує, що позивачем при зверненні до суду заявлено чотири позовні вимоги немайнового характеру.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 Закону N 3674-VI визначено ставки судового збору, відповідно до якої за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами сплачується 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Даною нормою також визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз.2 ч.3 ст.6 Закону №3674-VI).

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2020 року становить 2102 грн.

Звідси ставка, що підлягала до сплати при поданні позовної заяви, становить 8408,00 грн (2102,00 *4).

Таким чином, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання до адміністративного суду апеляційної скарги, становить 12612,00 грн (8408,00 *1,5).

Вказані недоліки апеляційної скарги повинні бути усунені шляхом надіслання до Восьмого апеляційного адміністративного суду:

-апеляційної скарги із зазначенням найменування всіх учасників справи та їх місцезнаходження та з урахуванням положень п.2 ч.5 ст.296 КАС України - її копій відповідно до кількості учасників справи.

- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 12612 грн 00 коп. за наступними реквізитами: «Отримувач - ГУК Львiв/Галицький р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) - 38008294; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача - UA338999980313161206081013952; код класифікації доходів бюджету - 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); призначення платежу - *;101; код платника; судовий збір; № справи; Восьмий апеляційний адміністративний суд» ;

- вмотивованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, підтверджену належними та допустимими доказами.

За таких обставин, відповідно до ст.169, ч.3 ст.298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення вказаних недоліків.

При цьому, особі, яка подає апеляційну скаргу, слід роз`яснити, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження. У разі не усунення решти зазначених вище недоліків (за умови подання у визначений строк заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням поважних причин пропуску цього строку) - апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 296, 298, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотань Головного управління ДПС у м.Києві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року та про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення, заявлені у справі № 380/5150/20, - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 380/5150/20- залишити без руху.

Встановити Головному управління ДПС у м.Києві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, скерованої на поштову або офіційну електронну адресу скаржника, для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний