Рішення

від 17.11.2021 по справі 464/1574/21

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/1574/21

пр.№ 2/464/896/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.11.2021 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Борачка М.В.,

секретар судового засідання Мерза Д.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

встановив:

05 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, в якому просить визнати за нею право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1

В обґрунтування позову покликається на те, що 26.10.1996 між сторонами зареєстровано шлюб. В шлюбі в них народилося двоє дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 22.06.2001 ними була придбана для проживання їхньої сім`ї квартира АДРЕСА_1 . Вартість квартири згідно договору купівлі-продажу квартири становила 41473 грн., а покупцем квартири є відповідач. Так само на його ім`я зареєстровано право власності на дану квартиру. До початку 2021 року вони проживали однією сім`єю в спірній квартирі, ніяких суперечностей між ними не було. На початку лютого 2021 року відповідач повідомив їй, що він має іншу сім`ю, живе з іншою жінкою, з якою має намір одружитися та запропонував їй подати до суду позов про розірвання шлюбу. При цьому відповідач заявив, що спірна квартира є його особистою власністю, а вона не має до неї жодного відношення і підлягає виселенню. Відтак, просить позов задоволити.

Ухвалою судді від 15 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків такої.

25 березня 2021 року до відкриття провадження у справі позивачем ОСОБА_1 подано заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просить поділити майно подружжя та визнати за нею право власності на Ѕ ідеальну частку в квартирі АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 25 березня 2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

11 травня 2021 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , в якому він просить прийняти рішення про поділ будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на Ѕ ідеальної частки вказаного будинку; прийняти рішення про поділ земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 4624582300:01:002:0069, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на Ѕ ідеальної частки вказаної земельної ділянки. В обґрунтування позову покликається на те, що дійсно 26.10.1996 між сторонами зареєстровано шлюб, в якому у них народилося двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім придбаної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , під час шлюбу ними також було придбано будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Даний будинок було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 09.06.2008. Власником зазначеного будинку та покупцем за договором купівлі-продажу є відповідач ОСОБА_1 . Крім того, 12.07.2017 ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 4624582300:01:002:0069 на підставі рішення Завадківської сільської ради Сколівського району Львівської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно чинного законодавства вищезазначена ділянка є майном набути під час шлюбу. На даний час сторони як подружжя не проживають, практично не спілкуються. Зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача із пропозиціями розділити спільно набуте майно, проте жодних пропозицій не поступило. Вважає, що оскільки позивач за первісним позовом не вказала у первісній позовній заяві обставин щодо набуття права власності на будинок та земельну ділянку, свідчить про невизнання нею права позивача за зустрічним позовом на таке майно.

Ухвалою суду від 03 серпня 2021 року зустрічну позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків такої.

Ухвалою суду від 11 серпня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності, прийняти до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру. Крім того, суд перейшов до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

13 вересня 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій вона просить визнати за нею право спільної сумісної власності на 2/3 ідеальної частки в квартирі АДРЕСА_1 . Дану заяву мотивує тим, що відповідач ОСОБА_3 не бере жодної участі у вихованні та утриманні своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , не цікавиться її життям, станом здоров`я, матеріальними потребами. Неповнолітня ОСОБА_6 проживає разом з матір`ю, і виключно вона займається її вихованням та матеріальним забезпеченням. За заявою ОСОБА_1 Сихівським районним судом м.Львова 23.03.2021 видано наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 . Станом на 01.09.2021 заборгованість ОСОБА_7 по аліментах становить 18360,23 грн. Крім того, зазначає, що неповнолітня ОСОБА_6 протягом багатьох років має проблеми із зором, потребує постійних лікарських консультацій, прийому вітамінних комплексів та терапії. Враховуючи, що з нею проживає неповнолітня донька, яка повністю перебуває на її утриманні, вважає, що в силу правил ч.3 ст.70 Сімейного кодексу України вона має право на 2/3 частки від спірної квартири.

29 вересня 2021 року від відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якій він зазначає, що наведені позивачем ОСОБА_1 обставини не відповідають дійсності, та не підтверджені належними та допустимими доказами. Дійсно, 23.03.2021 Сихівським районним судом м.Львова видано судовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання спільної доньки. Разом з тим, він з листопада 2020 року по квітень 2021 року перебував на заробітках за межами України, та повернувся лише 14.04.2021. Йому взагалі не було відомо про вказаний судовий наказ до літа 2021 року. Вся кореспонденція, в тому числі і судова скеровується за адресою його реєстрації: АДРЕСА_3 , де він не проживає в силу своїх відносин із ОСОБА_1 . Зазначає, що жодним чином не уникає свого батьківського обов`язку від утримання дитини, як і не уникав такого обов`язку до моменту виникнення спірних відносин з позивачем. Зараз ним вирішується питання про погашення заборгованості у виконавчому провадженні, так як станом на даний час він не працює. Крім того, оскільки його вчасно не було повідомлено про існування судового наказу, він не зміг вчасно сплачувати регулярні платежі. Наголосив, що перебуваючи за межами України він регулярно здійснював грошові перекази, зокрема на утримання дітей. Відтак просить відмовити в задоволенні позову.

08 жовтня 2021 року від позивача за первісним позовом ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначає, що твердження відповідача, наведені у відзиві жодним чином не доведені, є безпідставними та такими, що не спростовують обґрунтованість заявлених нею вимог.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом та її представник поданий ОСОБА_1 позов підтримали, просили задоволити. Позивач зазначила, що шлюб між сторонами вже розірвано. Неповнолітня донька проживає разом з нею, однак в школу ходить у с.Завадка Сколівського району Львівської області. 26.03.2021 державним виконавцем відкрито виконавче провадженні про стягнення з відповідача аліментів. Відповідач перебував в цей момент за межами України, повернувся 15.04.2021. На даний час у відповідача є заборгованість по сплаті аліментів. Разом з тим позивач зазначила, що після подачі нею заяви про збільшення позовних вимог, відповідачем частково сплачено борг у розмірі близько 9000 грн. Щодо зустрічного позову, позивач зазначила, що визнає його повністю. Крім того, додала, що в грудні 2020 року відповідач ОСОБА_3 передав дітям 500 злотих та солодощі, в липні 2021 року дав старшій донці 2000 доларів США на купівлю автомобіля. Крім того, визнала, що відповідач передавав старшій донці кошти із за кордону, можливо і на потреби молодшої доньки.

Відповідач за первісним позовом та його представник в судовому засіданні зустрічний позов підтримали повністю, первісний визнали частково, ОСОБА_3 зазначив, що згідний, щоб право власності на спірну квартиру було визнано в рівних частках за кожним із сторін по Ѕ. Крім того, відповідач зазначив, що оскільки він перебував за межами України, про виконавче провадження щодо стягнення з нього аліментів йому відомо не було. Відтак, про таке йому стало відомо лише в кінці квітня 2021 року, після того, як він повернувся в Україну. Від свого батьківського обов`язку він не відмовлявся. На даний час погашає заборгованість, та ним вже сплачено 9000 грн. боргу. Крім того, відповідач зазначив, що перебуваючи за межами України неодноразово передавав старшій доньці кошти на потреби обидвох дітей. Однак в нього збереглась лише одна квитанція.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрували шлюб 26.10.1996 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому, актовий запис №2200 . В шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що за період перебування у шлюбі останніми набуто квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 22.06.2001 та реєстраційним посвідченням від 11.07.2001 серії НОМЕР_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 ; а також набуто будинок за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка за даною адресою, кадастровий номер: 4624582300:01:002:0069, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

У відповідності до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Позивач ОСОБА_1 як на обґрунтування своїх вимог про визначення за нею права спільної сумісної власності на 2/3 ідеальної частки у спірній квартирі покликається на ч.3 ст.70 СК України.

Так, відповідно до ч.3 ст.70 СК України , за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно довідки про склад сім`ї виданої ОСББ Чукаріна 11-Львів діти сторін - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_3 .

Судом встановлено, що згідно судового наказу виданого 23 березня 2021 року Сихівським районним судом м.Львова, наказано стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ј від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.03.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 01.09.2021 у відповідача ОСОБА_3 наявна заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_6 у розмірі 18360,23 грн.

Разом з тим, судом в судовому засіданні встановлено, що на час винесення судового наказу та відкриття виконавчого провадження відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 перебував за межами України, а відтак не міг знати про наявність такого виконавчого провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердила, що відповідачем ОСОБА_3 частково сплачена заборгованість по аліментах у розмірі 9000 грн.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 визнано, що відповідач перебуваючи за межами України передавав спільним дітям кошти та солодощі, а також давав кошти під час перебування в Україні.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст.77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На виконання вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України, позивачем за первісним позовом не надано жодного належного доказу на підтвердження факту, що розмір аліментів, які позивач одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини.

Враховуючи вищезазначені обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що підстав для відступлення від рівності часток подружжя не має.

Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 позов визнала.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що спірні: квартира за адресою: АДРЕСА_3 ; будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка кадастровий номер 4624582300:01:002:0069, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , набуті подружжям за час шлюбу і є спільним майном подружжя, а частки сторін є рівними.

Керуючись ст. ст. 2 , 10 , 12 , 141 , 258 , 259 , 263-265 , 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ,

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задоволити частково.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності за кожним на Ѕ частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволити.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності за кожним на Ѕ частки будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності за кожним на Ѕ частки земельної ділянки кадастровий номер 4624582300:01:002:0069, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 29 листопада 2021 року.

Головуючий Борачок М.В.