Постанова

від 23.11.2021 по справі 944/4435/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 944/4435/19 Головуючий у 1 інстанції: Кондратьєва Н.А.

Провадження № 22-ц/811/3831/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія:19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Державне підприємство Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про визнання незаконними та скасування державної реєстрації земельних ділянок, -

встановив:

У вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог та обрання іншого способу захисту, просив визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,605 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888400:04:000:0157, із припиненням речового права власності та обтяжень відповідача ОСОБА_3 відносно такої земельної ділянки та визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,9977 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888400:04:000:0152, із припиненням речового права власності та обтяжень відповідача ОСОБА_4 відносно такої земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що згідно із Державним актом на право приватної власності на землю серії ЛВ № 6812 від 26.05.1999 його матір ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 1,9831 га для сільськогосподарського використання на території с. Рішин Смолинської сільської ради Яворівського району Львівської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його матір померла. Після смерті матері ОСОБА_5 відкрилася спадщина, єдиним спадкоємцем за законом першої черги є він, як син покійної. До складу спадщини (спадкового майна) спадкодавця ОСОБА_5 , серед іншого майна, належить земельна ділянка площею 1,9831 га для сільськогосподарського використання на території с. Рішин Смолинської сільської ради Яворівського району Львівської області.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку за запитом нотаріуса він звернувся до Відділу Держгеокадастру у Яворівському районі щодо видачі Витягу з Державного земельного кадастру на успадковану земельну ділянку. Однак, у видачі витягу йому відмовлено, оскільки на час приватизації земельної ділянки відповідні відомості до Державного земельного кадастру не вносилися, було рекомендовано звернутися в ліцензовану організацію для виготовлення технічної документації із землеустрою для внесення таких відомостей. Після виготовлення такої технічної документації він звернувся до державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Русін О.І., якою прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, з підстав наявності перетину (співпадання) з земельною ділянкою 4625888400:04:000:0157 (площа співпадає на 5,9888%) та з земельною ділянкою 4625888400:04:000:0152 (площа співпадає на 33,9879%).

З отриманої інформації йому стало відомо, що власником земельної ділянки 4625888400:04:000:0157 є ОСОБА_3 , а власником земельної ділянки 4625888400:04:000:0152 є ОСОБА_6 . Існування державної реєстрації земельних ділянок за відповідачами, з наявними координатами визначеного місця розташування таких земельних ділянок перешкоджає йому в реалізації оформлення права власності на успадковану земельну ділянку площею 1,9831 га.

Оскаржуваним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,605 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888400:04:000:0157, із припиненням речового права власності та обтяжень ОСОБА_3 відносно такої земельної ділянки.

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,9977 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888400:04:000:0152, із припиненням речового права власності та обтяжень відповідача ОСОБА_4 відносно такої земельної ділянки.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 768 грн 40 коп сплаченого судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 768 грн 40 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує на те, що суд прийняв рішення всупереч абзацу 5 ч.10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , згідно із якою скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається за умови визнання не чинним рішення про затвердження технічної документації. Розпорядження голови Яворівської районної державної адміністрації за №241 від 30.06.2009 року є чинним по сьогодні. Тому задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд прийняв рішення всупереч ст. 41 Конституції України, за якою ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 07.10.2011 року, що виданий на її ім`я, власниками сусідніх земельних ділянок є громадянка ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_8 з другого боку.

Власником сусідньої земельної ділянки померлої матері позивача ОСОБА_5 відповідно до технічної документації, є ОСОБА_7 , її земельна ділянка розміром 0,605 га знаходиться посередині між земельною ділянкою ОСОБА_3 та ділянкою покійної ОСОБА_5 . Підтвердженням наведеного є той факт, що на вимогу землевласників 29.01.2021 представником Державного підприємства Львівський науково-дослідний інститут Чумак В. було проведено виділення земельних ділянок в натурі з визначенням меж індивідуально кожної ділянки на полі №16. Під час розподілу виявлено, що на даній площі відсутній земельний пай батька позивача ОСОБА_9 , а в схемі розміщення земельних ділянок, яку надав позивач суду, ОСОБА_9 безпідставно записаний.

Просить скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2020 року в частині визнання незаконним та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,605 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888400:04:000:0157, із припиненням речового права власності та обтяжень відносно такої земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади про затвердження технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки є додатковою підставою для скасування державної реєстрації.

На час подання заяви про зміну предмета позову та ухвалення оскаржуваного рішення частина 13 статті 79-1 Земельного кодексу України визначала, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Нормами чинного земельного законодавства не обумовлюється скасування державної реєстрації земельної ділянки в залежності від оскарження рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо затвердження технічної документації відносно такої земельної ділянки.

Позивачем не оспорюється право односельчанки ОСОБА_3 щодо належної їй земельної ділянки набутою в порядку приватизації. Однак, реєстрація земельної ділянки на ім`я ОСОБА_3 у визначених координатах, які внесені до Державного земельного кадастру, унеможливлює державну реєстрацію щодо успадкованої ним після смерті матері ОСОБА_5 земельної ділянки площею 1,9831 га та реалізацію ним гарантованих Конституцією України прав власника земельної ділянки.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, судове рішення без змін.

Оскільки апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині визнання незаконним та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,605 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888400:04:000:0157, із припиненням речового права власності та обтяжень відносно такої земельної ділянки, за правилами ст. 367 ЦПК України рішення суду в іншій частині апеляційним судом не перевіряється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_10 , суд першої інстанції виходив з того, що наявність зареєстрованих земельних ділянок з кадастровим номером 4625888400:04:000:0157 та з кадастровим номером 4625888400:04:000:0152 порушує право позивача на реалізацію оформлення права власності на успадковану земельну ділянку після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, суд прийшов висновку, що позовні вимоги заявлені позивачкою підставні та підлягають задоволенню, оскільки відповідачами не представлено доказів, що спростовують вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).

Зважаючи на те, що рішення суду відповідач ОСОБА_3 оскаржує в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,605 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888400:04:000:0157, із припиненням речового права власності та обтяжень відносно такої земельної ділянки, колегія суддів за правилами ст. 367 ЦПК України, законність рішення суду в іншій частині не перевіряє.

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині колегія суддів враховує таке.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41).

Згідно із ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Частиною 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на землю серії ЛВ № 6812, ОСОБА_5 на підставі рішення ІІІ сесії ІІІ скликання Яворівської районної Ради народних депутатів від 23.12.1998 року № 35, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,9331 га, цільове призначення - для сільськогосподарського використання в с. Рішин Смолинської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Згідно із витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 46636683, 03.02.2017 року заведена спадкова справа № 02/2017 (номер в спадковому реєстрі 60190554), спадкодавець - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.02.2017 року приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Гуцал Л.І. звернулася до відділу Держгеокадастру в Яворівському районі Львівської області з листом за вих. № 40/02-14 про надання інформації про земельну ділянку площею 1,9831 га, цільове призначення - сільськогосподарського використання в с. Рішин Смолинської сільської ради Яворівського району Львівської області, з метою оформлення спадкових прав ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення № РВ-4600993762019 від 05.03.2019 року, державним реєстратором відділу в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з невідповідністю електронного документа встановленим вимогам, а саме: наявності перетину з земельною ділянкою 4625888400:04:000:0157 (площа співпадає на 5,9888%) та з земельною ділянкою 4625888400:04:000:0152 (площа співпадає на 33,9879%), та знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

В свою чергу, з долученого до апеляційної скарги державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 088105 встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,6066 га, кадастровий номер 4625888400:04:000:0157, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Смолинської сільської ради Яворівського району, Львівської області.

Вказана земельна ділянка надана ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації від 30.06.2009 № 241, яким передано громадянам, в тому числі ОСОБА_3 , земельні ділянки в натурі (на місцевості), право на які посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай).

02.04.2019 року ОСОБА_3 отримала повідомлення ОСОБА_1 про допущену помилку у встановленні меж її земельної ділянки в натурі, що призвело до часткового накладання на земельну ділянку, що належала його матері (площа співпадає на 5,9888 %) та пропозицію в місячний строк з часту отримання листа звернутися в ліцензовану організацію, яка виготовляла технічну документацію щодо усунення помилки.

Звертаючись до суду із даним позовом, в тому числі до відповідачки ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 покликався на те, що державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Русін О.І. прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, з підстав наявності перетину (співпадання) із земельною ділянкою 4625888400:04:000:0157 (площа співпадає на 5,9888%) та з земельною ділянкою 4625888400:04:000:0152 (площа співпадає на 33,9879%). Існування державної реєстрації земельних ділянок за відповідачами, з наявними координатами визначеного місця розташування таких земельних ділянок, перешкоджає йому в реалізації оформлення права власності на успадковану земельну ділянку площею 1,9831 га.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із вимогами ст.ст.125, 126 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення та видачі державного акту) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із частиною першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із вимогами ст.ст.125, 126 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення та видачі державного акту) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

В свою чергу, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) для висновку про порушене право позивача мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи (частини перша та друга статті 116 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В обґрунтування власних позовних вимог позивач ОСОБА_1 покликається на те, що державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Русін О.І. прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, з підстав наявності перетину (співпадання) із земельною ділянкою 4625888400:04:000:0157 (площа співпадає на 5,9888%) та з земельною ділянкою 4625888400:04:000:0152 (площа співпадає на 33,9879%).

Окремо, позивачем надано план території земельної ділянки (а.с. 14), без вказівки на те, ким такий складено, згідно із яким на земельну ділянку його матері ОСОБА_5 накладаються частково земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

На переконання колегії суддів, з урахуванням характеру спору та за наявності протилежних за змістом позицій сторін по справі щодо перетину земельних ділянок, для з`ясування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а саме, що земельна ділянка ОСОБА_3 накладається на земельну ділянку матері позивача ОСОБА_5 , необхідні спеціальні знання у галузі земельно-технічних відносин.

В суді першої інстанції сторони не зверталися із клопотанням про призначення судової земельно-технічної експертизи з метою визначення наявності перетинів земельних ділянок, а також площі перетину земельних ділянок, при цьому не скористались правом заявити про призначенння відповідної експертизи і на стадії апеляційного перегляду.

Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт наявності перетинів земельних ділянок, а також площі перетину земельних ділянок, має довести особа, яка пред`явила позов незаконними та скасування державної реєстрації земельних ділянок .

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на спірний об`єкт.

Згідно із статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині 1 статті 317 ЦК України, у тому числі й право володіння.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Вказаний за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19.

Натомість, відповідний правовстановлюючий документ (рішення, правочин (договір) є підставою для переходу до особи прав на нерухомість, тобто породжує відповідні зобов`язання з передачі майна, а безпосередньо набуття особою усіх повноважень власника (володіння, користування, розпорядження) відбувається в момент внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрацію отриманого речового права.

Колегія суддів звертає увагу, що державна реєстрація земельної ділянки площею 0,605 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888400:04:000:0157 за ОСОБА_3 проведена на підставі розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації від 30.06.2009 № 241, яким передано громадянам, в тому числі ОСОБА_3 , земельні ділянки в натурі (на місцевості), право на які посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай).

На переконання колегії суддів, задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції прийшов неправильного висновку про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,605 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888400:04:000:0157, оскільки відповідний правовстановлюючий документ, а саме розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації від 30.06.2009 № 241 , яке є підставою для переходу до особи прав на земельну ділянку, є чинними, не скасовувалося та не визнавалося у встановленому порядку недійсними.

З наведених підстав, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до задоволення, рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2020 року в частині визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,605 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888400:04:000:0157, із припиненням речового права власності та обтяжень ОСОБА_3 відносно такої земельної ділянки, необхідно скасувати, з уваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2020 року в частині визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,605 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888400:04:000:0157, із припиненням речового права власності та обтяжень ОСОБА_3 відносно такої земельної ділянки, а також в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 768 грн 40 коп сплаченого судового збору - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,605 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888400:04:000:0157, із припиненням речового права власності та обтяжень ОСОБА_3 відносно такої земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2305 (дві тисячі триста п`ять) гривень 00 копійок сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Врешті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 25 листопада 2021 року.

Головуючий А.В.Ніткевич

Судді: С.М.Бойко

С.М.Копняк