Постанова від 19.11.2021 по справі 909/1397/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2021 р. Справа №909/1397/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за № 14/4-2126-20 від 30.03.2020

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2020 суддя: Рочняк О.В. м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 03.03.2020

за позовом акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача комунального підприємства Комунальник-Т , м. Тисмениця Івано-Франківської області

про стягнення 4298,99 грн.

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2019 року акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - АТ НАК Нафтогаз України ) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до комунального підприємства «Комунальник-Т» (надалі - КП "Комунальник-Т") про стягнення 4 298,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за отриманий природний газ згідно укладеного договору за №5262/1617-БО-15 від 17.10.2016, розрахувався з порушенням строків, встановлених договором.

Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 11-16, 258, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 173-175, 193, 216, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "Комунальник-Т" на користь акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2854,80 грн. пені, 307,09 грн. - 3% річних, 976,05грн. інфляційних збитків та 1848,91 грн. судового збору. В решті позовних вимог щодо стягнення 145,32 грн. - пені та 15,73 грн. - 3% річних відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 145,32 грн. - пені та 15,73 грн. - 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом порушено норми ст. 238 ГПК України , оскільки рішення суду не містить обґрунтованих підстав щодо відмови у стягнення пені та 3 % річних.

Відповідач не скористався правом передбаченим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що 17.10.2016 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Комунальник -Т" (Споживач) виникли правовідносини, предметом яких є купівля-продаж природного газу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №5262/1617-БО-15 від 17.10.2016 в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ, а тому, виходячи з умов договору і вимог чинного законодавства, повинен сплати 3% річних, інфляційні втрати та штрафні санкції.

У підтвердження своїх позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору постачальник за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 85 780,55 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 на суму 6659,05 грн.; від 30.11.2016 на суму 31 258,30 грн.; від 31.12.2016 на суму 38 825,27 грн.; від 31.03.2017 на суму 9037,93 грн.

Відповідно до довідки за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 по договору №5262/1617-БО-15 від 17.10.2016 відповідачем оплачено 85 780,55 грн.

Згідно наданої позивачем банківської виписки (Банк "УкргазБанк"), згідно договору №5262/1617-БО-15 від 17.10.2016 відповідач оплатив на рахунок позивача: 18.11.2016 суму 6659,05 грн.; 29.12.2016 - 1258,30 грн.; 15.02.2017 - 4550,00 грн.; 09.03.2017 - 64 275,27 грн.; 22.05.2017 - 9037,93 грн. Всього - 85 780,55 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що вартість поставленого постачальником природного газу за договором остаточно сплачена споживачем 22.05.2017.

Відповідно до розрахунків позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором №5262/1617-БО-15 від 17.10.2016 за період з 27.12.2016 по 22.05.2017 відповідачу нараховано пеню в сумі 3000,12 грн., 3% річних - 322,82 грн., інфляційні втрати - 976,05 грн.

Доводи та вимоги апеляційної скарги стосуються лише правильності нарахування пені та 3 % річних.

Натомість учасниками справи не заперечуються висновки суду першої інстанції про сам факт несвоєчасного виконання зобов`язань відповідачем за договором №5262/1617-БО-15 від 17.10.2016.

Під час апеляційного перегляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а тому не реалізовує надане ч. 4 ст. 269 ГПК України право на вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на вищезазначене, предметом апеляційного перегляду є правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які стосуються нарахування пені та 3 % річних.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування, зокрема, трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Щодо стягнення трьох процентів річних: сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, позивачем за період з 27.12.2016 по 22.05.2017 нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 322,82 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру 3% річних у відповідності до вимог законодавства, погодився з висновками суду першої інстанції в частині обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 307,09 грн. за період з 27.12.2016 по 22.05.2017.

Щодо нарахування пені:

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Апеляційний суд виходить з того, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо несвоєчасної оплати орендної плати) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи договорі.

Водночас, згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафним санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 договору постачання природного газу №5262/1617-БО-15 від 17.10.2016, з урахуванням додаткової угоди №1 від 27.10.2016, сторони обумовили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

З огляду на викладене та здійснивши перерахунок нарахування пені, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення пені в розмірі 2 854,80 грн., за період з 27.12.2016 по 22.05.2017.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то судовий збір в розмірі 2 881,50 грн., сплачений позивачем за подання апеляційної скарги покладається на нього.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за № 14/4-2126-20 від 30.03.2020 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2020 у справі №909/1397/19 - залишити без змін.

Судовий збір у розмірі 2 881,50 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець