Рішення

від 25.02.2020 по справі 909/1397/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1397/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

секретар судового засідання Михайлюк А. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

вул.Хмельницького,6, м.Київ,01601

до відповідача: комунального підприємства "Комунальник -Т"

вул. Галицька, 41, м.Тисмениця, Івано-Франківська область,77400

про стягнення заборгованості в сумі 4298 грн 99 коп.

представники сторін не з"явилися

ВСТАНОВИВ: акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до комунального підприємства "Комунальник -Т" про стягнення заборгованості в сумі 4298 грн 99 коп., з яких: пеня в сумі 3000 грн 12 коп., 3% річних - 322 грн 82 коп., інфляційні втрати - 976 грн 05 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №5262/1617-БО-15 від 17.10.2016 в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ, а тому, виходячи з умов договору і вимог чинного законодавства, повинен сплати 3% річних, інфляційні втрати та штрафні санкції.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2020, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення, призначив судовий розгляд справи по суті на 03.02.2020.

03.02.2020 електронною поштою, підписана ЕЦП, через канцелярію суду від позивача надійшла заява б/н (вх.1657/20) про задоволення позовних вимог у повному обсязі та здійснення розгляду справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча відповідач належним чином повідомлений судом про день, час і місце розгляду справи.

Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.01.2020 направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за його місцезнаходженням, зазначеним в позовній заяві (вул. Галицька, 41, м.Тисмениця, Івано-Франківська область,77400), що відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулася до суду 15.01.2020 з відміткою відділення поштового зв"язку -08.01.2020" "інші причини, що не дали змоги виконати обов"язку щодо пересилання поштового відправлення".

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Тобто надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.

Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на вищевикладене, приписи ГПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення ухвали суду у справі з вказівкою причини повернення: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" є доказом належного інформування відповідача, оскільки повернення ухвали із вказаної причини не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

За таких обставин, в судовому засіданні 03.02.2020, суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення судового розгляду справи по суті на 25.02.2020.

11.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання № 14/4-904-10 від 07.02.2020 (вх.№2196/20) про приєднання до матеріалів справи банківських виписок за Договором купівлі-продажу природного газу №5362/1617-БО-15 від 17.10.2016 в підтвердження здійснення відповідачем оплати за природний газ.

Сторони не скористалися передбаченим Господарським процесуальним кодексом України правом на участь представників у судовому засіданні, хоча, у відповідності до ст.120 Господарського процесуального кодексу України, належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи.

Ухвала - повідомлення від 03.02.2020, направлена позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, отримана позивачем 10.02.2020.

Як зазначено вище, позивач повідомив суд про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвала-повідомлення від 03.02.2020, направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за місцезнаходженням, повернулася до суду 10.02.2020 з відміткою відділення поштового зв"язку "інші причини, що не дали змоги виконати обов"язку щодо пересилання поштового відправлення" з приміткою -"Змінена назва фірми "Інноваційна компанія".

Судом встановлено за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зробленим станом на 25.02.2020, що назва та місцезнаходження підприємства-відповідача не змінилися та відповідають інформації, зазначеній у позовній заяві.

Разом з тим, у відповідності до ч.3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно з приписами ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

За приписами ч. 1ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

У суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги чинного законодавства щодо розумності строків розгляду справи, беручи до уваги той факт, що розгляд справи неодноразово відкладався, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

17.10.2016 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Комунальник -Т" (Споживач) укладено договір постачання природного газу №5262/1617-БО-15, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах договору.

Згідно п.1.2 договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

У пунктах 2.1-2.4, 5.1, 5.2, 5.4 договору сторони узгодили обсяги газу, що планується передати в період з ІV кварталу 2016 року по І квартал 2017 року, ціну за 1 000 куб.м газу та загальну вартість природного газу за договором.

Відповідно до пункту 3.4 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.6 договору передбачено обов"язок споживача щодо оплати вартості наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування, а також інших витрат постачальника, пов"язаних з врегулюванням небалансу з урахуванням певних особливостей визначених договором.

Відповідно до пункту 7.2 договору, споживач зобов`язався своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені договором.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України і цим договором.

Так, у разі прострочення споживачем оплати відповідно до пункту 6.1, 6.6 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до п.12.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підпису печатками, і діє в частині реалізації природного газу з 01жовтня 2016 по 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

До договору постачання природного газу №5262/1617-БО-15 від 17.10.2016 сторонами укладено ряд додаткових угод.

Додатковою угодою №1 від 27.10.2016 якою, зокрема внесено зміни до п. 8.2 Договору і викладено його в наступній редакції: у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 договору він зобов"язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Додатковими угодами №2 від 31.10.2016, №3 від 22.11.2016 та №4 від 30.12.2016 вносилися зміни до статті 5 щодо зміни ціни газу. Додатковою угодою №5 від 23.01.2017 внесено зміни до договору в частині "Кількості та фізико-хімічних показників газу", доповнено розділ 7 "Права та обов"язки сторін" та викладено підпункти "Предмет договору", "Інші умови договору" в іншій редакції.

На виконання умов договору постачальник за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 85 780 грн 55 коп, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 на суму 6659 грн 05 коп.; від 30.11.2016 на суму 31 258 грн 30 коп.; від 31.12.2016 на суму 38 825 грн 27 коп; від 31.03.2017 на суму 9037 грн 93 коп.

Акти скріплені підписами та печатками сторін.

Відповідно до довідки за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 по договору №5262/1617-БО-15 від 17.10.2016 відповідачем оплачено 85 780 грн 55 коп.

Згідно наданої позивачем банківської виписки (Банк "УкргазБанк") судом встановлено, що по договору №5262/1617-БО-15 від 17.10.2016 відповідач оплатив на рахунок позивача: 18.11.2016 суму 6659 грн 05 коп.; 29.12.2016 - 1258 грн 30 коп.; 15.02.2017 - 4550 грн; 09.03.2017 - 64 275 грн 27 коп; 22.05.2017 - 9037 грн 93 коп. Всього - 85 780 грн 55 коп.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що вартість поставленого постачальником природного газу за договором остаточно сплачена споживачем 22.05.2017.

Відповідно до розрахунків позивача, за несвоєчасне виконання зобов"язань за договором №5262/1617-БО-15 від 17.10.2016 за період з 27.12.2016 по 22.05.2017 відповідачу нараховано пеню в сумі 3000 грн 12 коп, 3% річних - 322 грн 82 коп, інфляційні втрати - 976 грн 05 коп.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАПВ СУД , ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до наведеного, укладений між сторонами договір постачання природного газу від 17.10.2016 №5262/1617-БО-15 є договором поставки.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 85780 грн 55 коп, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії актів приймання-передачі природного газу.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в договорі встановили порядок розрахунків за поставлений природний газ, відповідно до якого остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (п.6.1. договору).

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконав договірні зобов`язання щодо поставки природного газу відповідачу.

Відповідач здійснював часткову його оплату, з порушенням визначених у договорі строків .

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1,2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору постачання природного газу №5262/1617-БО-15 від 17.10.2016 року, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 27.10.2016, сторони обумовили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 договору він зобов"язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Згідно поданого позивачем розрахунку, за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 27.12.2016 по 22.05.2017, нараховано відповідачу пеню в розмірі 3000 грн 12 коп., 3% річних -322 грн 82 коп. та інфляційні втрати - 976 грн 05 коп.

Суд здійснив перерахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені за період з 27.12.2016 по 22.05.2017, а відак, до стягнення з відповідача належить: 3 % річних в сумі - 307 грн 09 коп, інфляційні збитки - 976 грн 05 коп.; пеня в сумі - 2854 грн 54 коп.

Враховуючи вищевикладене, позов належить до часткового задоволення.

Судовий збір, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.13, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Комунальник-Т" (вул. Галицька, 41, м.Тисмениця, Івано-Франківська область,77400, код 37467733) на користь акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код 20077720) 2854 (дві тисячі вісімсот п"ятдесят чотири гривні) 80 коп. пені, 307 (триста сім гривень) 09 коп. - 3% річних, 976 (дев"ятсот сімдесят шість гривень) 05 коп. інфляційних збитків та 1848 (одну тисячу вісімсот сорок вісім гривень) 91 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.03.2020

Суддя О.В. Рочняк