Постанова

від 28.09.2021 по справі 925/1084/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2021 р. Справа№ 925/1084/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1084/19 (суддя Довгань К.І., м. Черкаси, повний текст рішення складено 10.02.2021)

за позовом Першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави

до: 1. Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

2. ОСОБА_1 ,

3. Фермерського господарства "Ювалон",

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсною додаткової угоди,

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Перший заступник керівника Уманської прокуратури (далі -позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Головного управління Держземагенства у Черкаській області (далі- відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) та Фермерського господарства Ювалон ( далі - відповідач 3) в якій просив суд:

- визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Черкаській області про внесення змін до договору оренди землі від 30.11.2015 №23-6092/14-15-СГ у частині передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 3,0872 га з кадастровим номером 7123182000:02:001:0202;

- визнати недійсною додаткову угоду від 10.12.2015 до договору оренди землі від 29.07.2013, укладеного між Головним управлінням Держземагенства в Черкаській області та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 3,0872 га кадастровим номером 7123182000:02:001:0202, що знаходиться в адміністративних межах Добрянської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на те, що у ході реалізації повноважень передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" було встановлено істотне порушення вимог земельного законодавства України, а саме факт незаконного набуття права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з порушенням вимог земельного законодавства, що полягає у незаконній зміні цільового виду використання землі, її передачі особі, яка не може нею володіти для таких цілей.

Прокурор зазначив, що наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 05.07.2013 за № ЧК/7123182000:02:001/00000206 на підставі заяви ОСОБА_1 останньому було надано дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки орієнтовний розмір якої становить 49, 3720 га сільськогосподарського призначення рілля та пасовище в оренду, для ведення фермерського господарства, яка розташована в адміністративних межах Добрянської сільської ради Маньківського району за межами населеного пункту.

У подальшому, 29.07.2013 наказом ГУ Держземагентства у Черкаській області № ЧК/7123182000:02:001/00000524 затверджено розроблений на замовлення ОСОБА_1 проект землеустрою та згідно з договором оренди землі від 29.07.2013 зазначена земельна ділянка площею 46, 2848 га - рілля та земельна ділянка площею 3,0872 га - пасовища із земель державного запасу передана йому в оренду.

Прокурор повідомив, що не погоджуючись із вказаними наказами ГУ Держземагентства у Черкаській області та укладеним договором оренди землі від 29.07.2013, прокурором Маньківського району 03.07.2015 було заявлено позовну заяву в інтересах держави до ГУ Держземагентства в Черкаській області, ОСОБА_1 , Маньківського районного управління юстиції, третьої особи ФГ "Ювалон" про визнання недійсними правових актів органу державної влади, визнання недійсним правочину та повернення об`єкту оренди.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор Маньківського району спирався на те, що вказаними вище наказами та договором оренди землі відповідачі допустили незаконну зміну виду використання спірної земельної ділянки.

Прокурор вказував, що із змісту договору оренди землі, який оскаржувався (п. 2 "об`єкт оренди") та довідки форми - 6 ЗЕМ, орендована ОСОБА_1 частина земельної ділянки відноситься до сінокосів, тобто систематично використовувалась для сінокосіння.

Прокурор зауважив, що спірні землі надавалися у 2013 році ОСОБА_1 не для сінокосіння, як того вимагає закон, а для ведення фермерського господарства, тобто відбулася зміна цільового виду використання землі, фактично спірним наказом та договором оренди поєднано два види використання землі - для сінокосіння та ведення фермерського господарства. В ході розгляду справи Маньківським районним судом 21.01.2016 відповідачем ОСОБА_1 було подано додаткові письмові докази.

Прокурор повідомив, що із долучених відповідачем матеріалів вбачалося, що листом - згодою ГУ Держгеокадастру в Черкаській області від 23.07.2015 надано згоду на розподіл земельної ділянки площею 49,3720 га з кадастровим номером 7123182000:02:001:0192 на підставі ст. 56 Закону України "Про землеустрій". В подальшому, 30.11.2015 Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області був виданий наказ за № 23-6092/14-15-СГ "Про внесення змін до договору оренди землі". На підставі зазначеного наказу 10.12.2015 між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 29.07.2013. Згідно з змістом вказаної додаткової угоди визначено п. 2 договору оренди викласти в наступній редакції: "В оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером земельної ділянки 7123182000:02:001:0202 площею 3,0872 га, сільськогосподарські угіддя - пасовища, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Добрянської сільської ради Маньківського району Черкаської області".

На думку прокурора, вищевказаний наказ Головного управління Держгеокадастру в Черкаські області від 30.11.2015 № 23-6092/14-15- СГ "Про внесення змін до договору оренди" прийнятий з порушенням вимог законодавства України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а додаткова угода від 10.12.2015, укладена між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_1 визнанню недійсною з таких підстав:

- земельна ділянка відноситься до пасовищ, тобто систематично використовувалась для сінокосіння;

- спірна земля надана ОСОБА_1 не для сінокосіння, як того вимагає закон, а для ведення фермерського господарства, тобто відбулася зміна цільового виду використання землі, фактично спірним рішенням та договором оренди поєднано два види використання землі - для сінокосіння та ведення фермерського господарства;

- жодного рішення уповноваженим органом щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки не приймалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась.

На думку прокурора, оскільки спірна земельна ділянка відносяться до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті), тобто систематично використовувалась для сінокосіння (код КВЦПЗ - 01.01.08), однак надана ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ-01.01.02), тобто мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення, то наявні підстави для висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 30.11.2015 за № 23-6092/14-15-СГ є незаконним та підлягає скасуванню, а додаткова угода від 10.12.2015 - визнанню недійсною на підставі ст. 21 ЗК України, ст.ст. 203,215 ЦК України.

Також прокурором було заявлено у позовній заяві клопотання про поновлення строку позовної давності для звернення із позовом до Господарського суду Черкаської області до Головного управління про визнання незаконним і скасування наказу та визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1084/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- прокурором невірно обраний спосіб інтересів держави в частині позовних вимог щодо визнання недійсним наказу відповідача 1;

- відсутності обмежень видів угідь земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть надаватися у користування громадянам для ведення фермерського господарства в частині визнання недійною додаткової угоди.

Також суд першої інстанції зазначив, що види використання земельної ділянки, встановлені статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України не ототожнюються з видами сільськогосподарських угідь, а законодавство не виключає можливості використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, видом сільськогосподарських угідь якої є пасовища, тому прийшов до висновку про те, що у відповідності до вимог законодавства, громадянин ОСОБА_1 отримав в оренду земельну ділянку площею 3,0872 га, яка складається з сільськогосподарських угідь - пасовища, для ведення фермерського господарства (ст. 31 Земельного кодексу України та підрозділ 01.02. КВЦПЗ), а не для сінокосіння і випасання худоби, як це передбачено статтею 34 Земельного кодексу України та підрозділом 01.08. КВЦПЗ.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлені прокурором позовні вимоги не доведені належними і допустимими доказами, підстав для застосування строків строк позовної давності, про яку заявлено відповідачами відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням Черкаська обласна прокуратура (далі - скаржник), звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, - ст.ст. ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 19, 20, 22, 31, 34, 122 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 2 Закону України Про фермерське господарство та порушенням норм процесуального права, а саме - ст.ст. 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, узагальнені доводи скаржника зводяться до того, що:

- місцевим господарським судом при прийняті оскаржуваного судового акта не були враховані правові висновки викладені у постановах у подібних правовідносинах, а саме Верховного Суду від 03.06.2019 у справі №708/933/17, від 24.02.2020 у справі №701/473/17-ц, від 26.06.2019 у справі №701/902/17-ц щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення із власниками або користувачами виключно у межах щодо користування землями певного виду користування, встановлених ст.ст. 31, 33-37 Земельного кодексу України;

- суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність правових підстав для скасування Головного управління Держземагенства у Черкаській області про внесення змін до договору оренди землі від 30.11.2015 №23-6092/14-15-СГ у частині передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 3,0872 га з кадастровим номером 7123182000:02:001:0202, оскільки останній вичерпав свою дію;

- поза увагою місцевого господарського суду залишено той факт що, саме незаконність вказаного наказу відповідача -1 є підставою для визнання недійсною додаткової угоди від 10.12.2015 до договору оренди землі від 29.07.2013 укладеною між відповідачем -1 та відповідачем -2 у відповідності до вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

07.04.2021 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача у якій останній просить зупинити апеляційне провадження у справі № 925/1084/19 за апеляційною скаргою Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1084/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №925/929/19 за позовом першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до 1) Нагірнянської сільської ради Жашківського району, 2) Фермерського господарства "Тищук", третя особа на стороні відповідачів: Баштечківська сільська рада (об`єднана територіальна громада) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору; залишити апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №910/1082/19 - без змін.

Відповідач -3 у запереченнях на апеляційну скаргу прокурора указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідачів 1, 2 до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходило.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачі 1, 2 не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзиви на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що відповідачі 1, 2 у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подали відзивів на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання останнім відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2021 апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі № 925/1084/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2021 апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1084/19 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1084/19; розгляд апеляційної скарги Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі № 925/1084/19 призначено на 25.05.2021.

27.04.2021 заступником керівника Черкаської обласної прокуратури було подане клопотання про зупинення провадження у справі № 925/1084/25 до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №925/929/19 за позовом першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до 1) Нагірнянської сільської ради Жашківського району, 2) Фермерського господарства "Тищук", третя особа на стороні відповідачів: Баштечківська сільська рада (об`єднана територіальна громада) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 клопотання заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про зупинення провадження у справі № 925/1084/19 - задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі № 925/1084/19 за апеляційною скаргою Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1084/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №925/929/19 за позовом першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до 1) Нагірнянської сільської ради Жашківського району, 2) Фермерського господарства "Тищук", третя особа на стороні відповідачів: Баштечківська сільська рада (об`єднана територіальна громада) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору; зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 925/929/19

29.07.2021 до Північного апеляційного господарського суду від заступника керівника Уманської місцевої прокуратури надійшло клопотання про поновлення апеляційного провадження. До вказаного клопотання було долучено копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19.

Однак з 28.07.2021 по 28.08.2021 суддя Тарасенко К.В. перебувала у відпустці; з 09.08.2021 та з 31.08.2021 суддя Разіна Т.І. (головуючий суддя) перебувала у відпустці; з 31.08.2021 по 06.09.2021 суддя Разіна Т.І. (головуючий суддя) перебувала на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 поновлено провадження у справі №925/1084/19; розгляд апеляційної скарги Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1084/19 призначено на 28.09.2021.

Явка учасників справи

У судове засідання 28.09.2021 з`явилися прокурор та представник відповідача -3.

Відповідачі 1,2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомили про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідачів 1, 2 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідачі 1, 2 належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від відповідачів 1, 2 клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності останніх.

Позиція представників сторін у справі

Представник прокурора у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1084/19 скасувати та прийняти нове, яким позов Першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача -3 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1084/19 - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 05.07.2013 за № ЧК/7123182000:02:001/00000206 на підставі заяви ОСОБА_1 , останньому був наданий дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки, орієнтовний розмір якої становив 49, 3720 га сільськогосподарського призначення рілля та пасовище в оренду, для ведення фермерського господарства, яка розташована в адміністративних межах Добрянської сільської ради Маньківського району за межами населеного пункту.

Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 29.07.2013 № ЧК/7123182000:02:001/00000524 був затверджений, розроблений на замовлення відповідача 2 проект землеустрою та згідно з договором оренди землі від 29.07.2013 зазначена земельна ділянка площею 46, 2848 га - рілля і земельна ділянка площею 3,0872 га - пасовища із земель державного запасу передана йому в оренду.

Місцевим господарським судом вставнолено, що не погоджуючись із вказаними наказами Головного управління Держземагентства у Черкаській області та укладеним договором оренди землі від 29.07.2013, прокурором Маньківського району 03.07.2015 заявлено позовну заяву в інтересах держави до ГУ Держземагентства в Черкаській області, ОСОБА_1 , Маньківського районного управління юстиції, третьої особи ФГ "Ювалон" про визнання недійсними правових актів органу державної влади, визнання недійсним правочину та повернення об`єкту оренди.

Рішенням Маньківського районного суду від 24.02.2016 у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 17.05.2016 вказане рішення суду було залишене без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 08.02.17 касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задоволено частково, рішення судів першої і апеляційної інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до Маньківського районного суду.

Ухвалою Маньківського районного суду від 04.07.2019 провадження у справі було закрито.

23.07.2015 листом Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області було надано згоду на розподіл земельної ділянки площею 49,3720 га з кадастровим номером 7123182000:02:001:0192 на підставі ст. 56 Закону України "Про землеустрій".

30.11.2015 Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області був виданий наказ за № 23-6092/14-15-СГ "Про внесення змін до договору оренди землі".

Згідно п.1 вказаного наказу були внесені зміни до договору оренди землі від 29.07.2013, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2073651 від 10.08.2013, з додатковою угодою від 24.09.2014, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 7399280 від 21.10.2014.

На підставі зазначеного наказу, 10.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі від 29.07.2013.

За умовами п.2 цієї додаткової угоди в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером земельної ділянки 7123182000:02:001:0202 площею 3,0872 га, сільськогосподарські угіддя - пасовища, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Добрянської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор вказує, спірна земельна ділянка відносяться до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті), тобто систематично використовувалась для сінокосіння (код КВЦПЗ - 01.01.08), однак надана ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ-01.01.02), тобто мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення, то наявні підстави для висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 30.11.2015 за № 23-6092/14-15-СГ є незаконним та підлягає скасуванню, а додаткова угода від 10.12.2015 - визнанню недійсною на підставі ст. 21 Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача -3 обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача -2 не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Щодо визначення позивача у справі

Поряд із підставами заявленого позову прокурор навів також аргументи щодо наявності порушених, на його думку, інтересів держави та необхідності їх захисту, а також вказав про те, що звертається до суду з даним позовом самостійно, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, як орган, що уповноважений державою на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є одним із відповідачів у цій справі.

При цьому, позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ Головного управління Держгеокадастру в Черкаські області від 30.11.2015 № 23-6092/14-15- СГ "Про внесення змін до договору оренди" прийнятий з порушенням вимог законодавства України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а додаткова угода від 10.12.2015, укладена між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_1 визнанню недійсною з таких підстав:

- земельна ділянка відноситься до пасовищ, тобто систематично використовувалась для сінокосіння;

- спірна земля надана ОСОБА_1 не для сінокосіння, як того вимагає закон, а для ведення фермерського господарства, тобто відбулася зміна цільового виду використання землі, фактично спірним рішенням та договором оренди поєднано два види використання землі - для сінокосіння та ведення фермерського господарства;

- жодного рішення уповноваженим органом щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки не приймалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась.

За твердження прокурора, внаслідок бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо скасування спірного наказу в частині та визнання недійсною угоди порушено майнові права держави та допущено порушення земельного законодавства при її передачі в оренду ОСОБА_1 , тому за даних обставин наявні підстави для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в якості позивача самостійно.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави і який повинен був бути визначений як позивач, є територіальний орган Держгеокадастру, оскільки саме він здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також за додержанням земельного законодавства, у тому числі органами місцевого самоврядування.

За абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі статтею 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель та пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Як установлено судом апеляційної інстанції, що 14.08.2019 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прокурором був направлений лист про наміри до вжиття щодо скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаські області від 30.11.2015 № 23-6092/14-15- СГ "Про внесення змін до договору оренди" в частині внесення змін до договору оренди землі та надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3,0872 га - пасовища для ведення селянського господарства.

Відповідно до інформації, що надійшла від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 27.08.2019 останнє не вбачає підстав для скасування рішень Головного управляння.

Враховуючи той факт, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області є одним із відповідачів у цій справі і його наказ є предметом оскарження, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що що у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, у зв`язку з чим, звертаючись із даним позовом прокурор правомірно набув статусу позивача.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних чи господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у постанові від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Частиною 3 статті 4 ГПК України визначено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина 3 статті 53 ГПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у редакції, чинній на час звернення до суду).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1 - 3 частини 4 статті 23 цього ж Закону).

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини 5 статті 53 ЦПК України).

Вище вже зазначалося, що звертаючись до суду у цій справі прокурор вказав, що є позивачем, бо Головне управління Держгеокадастру в Черкаскій області - один зі співвідповідачів, наказ якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.

З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Головне управління Держгеокадастру в Черкаскій області області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його оскарженого наказу та визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.

Відтак, суд апеляційної інстанції про те, що представництво інтересів держави прокурором у даній справі є обґрунтованим та правомірним.

Щодо суті позовних вимог

Як вже зазначалось вище, 30.11.2015 Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області був виданий наказ за № 23-6092/14-15-СГ "Про внесення змін до договору оренди землі".

Відповідно до п. 1 зазначеного наказу були внесені зміни до договору оренди землі від 29.07.2013, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2073651 від 10.08.2013, з додатковою угодою від 24.09.2014, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 7399280 від 21.10.2014.

Пункт 2 цього договору був викладений в такій редакції: " 2. В оренду передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 49,3720 га, з них:

площею 3,0872 га (сільськогосподарські угіддя - пасовища), кадастровий номер земельної ділянки 7123182000:02:001:0202;

площею 46,2848 га (сільськогосподарські угіддя - рілля), кадастровий номер земельної ділянки 7123182000:02:001:0203, розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Добрянської сільської ради Маньківського району Черкаської області".

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.97 N 2-зп в справі N 3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 N 9-рп/2008 в справі N 1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Відтак, місцевим господарським судом вірно зазначено про те, що спірний наказ відповідача 1 є актом одноразового застосування, який вичерпав себе, на підставі якого настали правові наслідки, оскільки відповідно до цього наказу сторонами були укладені додаткові угоди про передачу в оренду певних земельних ділянок.

При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що відповідач 3 (ФГ "Ювалон") перебуває у господарських відносинах з Державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Належне виконання відповідачем 3 договірних умов у повному обсязі підтверджуються відповідачем 1, який зазначив, що Фермерське господарство "Ювалон" закупило коштовну сільськогосподарську техніку, яку використовує для раціонального обробітку землі.

За приписами статті 32 Закону України "Про фермерське господарство" незаконне втручання в господарську діяльність фермерського господарства органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб забороняється. Збитки, заподіяні фермерському господарству неправомірним втручанням в його діяльність, підлягають відшкодуванню відповідно до закону.

Так, за змістом пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього використання.

У зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема у сфері земельних відносин відповідний акт слугує підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Право на оскарження вказаних актів органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування мають особи, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті вказаними органами акти.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно зазначив, що обґрунтування прокурора щодо порушення Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області інтересів держави і необхідність їх захисту не відповідає дійсності, оскільки нормами законодавства, на які посилається прокурор, не передбачений обраний ним спосіб захисту прав або інтересів в аспекті п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, тобто шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління.

Стосовно вимоги прокурора про визнання недійсною додаткової угоди від 10.12.2015 до договору оренди землі суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст.203 Цивільного кодексу України, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 і 6 статті 203 цього Кодексу.

Проте, право оспорювати правочин і вимагати проведення реституції Цивільного кодексу України наділяє не лише сторону правочину, але й інших, третіх осіб, що не сторонами правочину, визнаючи статус таких осіб, як заінтересовані особи (ст. 215 і 216 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визначення недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3,15 і 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, що було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Водночас, доказів існування підстав недійсності правочину, які були недодержані в момент вчинення правочину сторонами вимог, що встановлені частинами 1-3, 5 і 6 статті 203 цього Кодексу, прокурором до суду не подані.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що доводи прокурора щодо визнання недійсною додаткової угоди від 10.12.2015 до договору оренди землі є непереконливими і задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За основним цільовим призначенням землі України поділяються на такі категорій:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Положеннями пунктів 1.2, 1.4 Класифікації встановлено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікацію видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Відповідно до пункту 1.4 КВЦПЗ визначається поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

У наказі першого відповідача від 05.07.2013 про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства наявне чітке посилання на КВЦПЗ, зокрема на її підрозділ 01.02 - для ведення фермерського господарства, секції А - землі сільськогосподарського призначення.

Окремо в підрозділі 01.08 секції А, КВЦПЗ передбачено також і такий вид цільового призначення земель, як сінокосіння і випасання худоби.

Класифікація видів земельних угідь (далі - КВЗУ) являється додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України від 17.1012. № 1051,згідно якої землі сільськогосподарського призначення поділяються на групи і підгрупи. Група 002 (рослинний покрив земель і грунти) включає землі, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, обслуговування сільськогосподарського господарства. Підгрупа 02 (пасовища) групи 002 включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби; рівномірно вкриті деревиною та чагарниковою рослинністю площею до 20% ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України Про фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які вивили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

У частині 2 статті 2 Закону Про фермерське господарство передбачено, що він поширюється на громадян, які ведуть особисте селянське господарство або які використовують земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби.

До того ж, частиною 2 статті 24 Закону Про фермерське господарство визначено, що фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв`язків у всіх сферах діяльності.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що види використання земельної ділянки, встановлені статтями 31, 33-37 Кодексу не ототожнюються з видами сільськогосподарських угідь, а законодавство не виключає можливості використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, видом сільськогосподарських угідь якої є пасовища.

Таким чином, у відповідності до вимог законодавства, громадянин ОСОБА_1 отримав в оренду земельну ділянку площею 3,0872 га, яка складається з сільськогосподарських угідь - пасовища, для ведення фермерського господарства (ст.31 ЗК України та підрозділ 01.02. КВЦПЗ), а не для сінокосіння і випасання худоби, як це передбачено статтею 34 Кодексу та підрозділом 01.08. КВЦПЗ.

Щодо заяв відповідачів про пропуск строку позовної давності, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 цього Кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму). Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17.

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов`.язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Як вказує прокурор довідався про порушення інтересів держави 03.07.2015, водночас звернувся до суду з даним позовом 06.09.2019, тобто з пропуском строку позовної давності. Прокурор зазначає, що з липня 2015 року останній намагався захисти інтереси держави в порядку цивільного судочинства. Однак, з процесуальних підстав, пов`язаних з підвідомчістю такого спору, позов не вирішений по суті.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно прокурор звернувся до Господарського суду Черкаської області 06.09.2019, що підтверджується поштовим штемпелем відділу поштового зв`язку проставленим на конверті та не заперечувалось прокурором.

Однак, оскільки позивачеві відмовлено у задоволені позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, що свідчить про відсутність порушення прав позивача та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, питання пропуску строку позовної давності (за таких обставин) судом апеляційної інстанції не вирішується, оскільки воно не впливває на суть винесеного рішення.

Відтак, заява відповідачів про застосування наслідків спливу строків позовної давності не розглядається.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником апеляційній скарзі

Щодо посилання скаржника про неврахування правових висновків викладених у постановах у подібних правовідносинах, а саме Верховного Суду від 03.06.2019 у справі №708/933/17, від 24.02.2020 у справі №701/473/17-ц, від 26.06.2019 у справі №701/902/17-ц то суд апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду відступала від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05.03.2013 у справі № 21-417а12, від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц, від 03.06.2019 у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Стосовно доводів прокурора про те, що мала місце зміна цільового виду використання землі суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично таж сама земельна ділянка із тим самим призначенням (для ведення фермерського господарства) була надана раніше відповідачу 2, тому визначення іншого кадастрового номеру цієї самої земельної ділянки, у раніше визначених межах та цільового призначення земельної ділянки не змінює об`єкт який був першочергово переданий відповідачу 2 в оренду.

Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі № 925/1084/19 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 18.12.2020 у справі № 925/1082/20, та відповідно, апеляційна скарга Черкаської міської ради є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги згідно статті 129 ГПК України судом покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1084/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №925/1084/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями -29.11.2021.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова