Постанова

від 25.11.2021 по справі 924/359/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Справа № 924/359/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2021 у справі №924/359/21 (суддя Кочергіна В.О.)

за позовом Малого транспортного підприємства "Вулкан" с. Климківці Хмельницького району Хмельницької області

до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" м. Київ

про визнання припиненою іпотеки за договором №880042295GENERALAG1-3АСТ/1 від 18.09.2012

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2021 у справі №924/359/21 позов задоволено.

Визнано припиненою іпотеку за договором №880042295GENERALAG1-3АСТ/1 від 18.09.2012, укладеним між ПАТ "Укрсоцбанк" та Малим транспортним підприємством "Вулкан" у якості забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг №880042295GENERALAG1 від 18.09.2012 та за договором про надання відновлювальної кредитної лінії (на оплату страхових платежів) №8800422951MSURANCE1 від 18.09.2012 та перейшло до правонаступника АТ "Альфа-Банк".

Стягнуто з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (код ЄДРПОУ 231494714) на користь Малого транспортного підприємства "Вулкан" (код ЄДРПОУ 21311773) 2270грн. 00коп. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2021 у справі №924/359/21, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2021 у справі №924/359/21 та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову - відмовити.

Вважає рішення суду першої інстанції неправомірним, ухваленим з порушенням вимог чинного законодавства України.

Необґрунтованим є твердження суду про повне виконання зобов`язань та відповідно визнання припиненою іпотеки.

Посилання суду першої інстанції на постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.09.2020 є також необґрунтованим, оскільки вказані правовідносини виникли між державним органом виконавчої влади та боржником, а доказом того, що рішення суду є виконаним в першу чергу є первинні бухгалтерські документи.

Зазначає, що згідно розрахунку заборгованості по договорах станом на 15.04.2021 р. за боржником існує заборгованість по відсотках в сумі 127 809,78 грн. і станом на 23.04.2021 за боржником існує заборгованість по відсотках в сумі 68 386,30 грн.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що Банк має право на задоволення стягнення в порядку статті 625 ЦК України за період прострочення виконання рішення суду, за період невиконання рішення третейського суду, оскільки як вбачається із розрахунку заборгованості, а також із позовної заяви рішення суду вчасно виконано не було.

Вважає, що сам факт виконання рішення суду про стягнення заборгованості за договорами кредиту не припиняє правовідносин між сторонами, оскільки заборгованість за договорами у повному обсязі не погашена, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Наведені позивачем обставини припинення іпотечного договору на підставі припинення основного зобов`язання у зв`язку із виконанням рішення суду не ґрунтуються на нормах чинного законодавства

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2021 поновлено Акціонерному товариству "Альфа-Банк" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2021 у справі №924/359/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2021 у справі №924/359/21; зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2021 у справі №924/359/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.10.2021 об 15:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Запропоновано позивачу в строк до 05.10.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріалами справи стверджується, що ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2021 отримано сторонами у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

04.10.2021 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Малого транспортного підприємства "Вулкан" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2021 у справі №924/359/21 є законним, обґрунтованим, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Альфа-Банк" у справі до задоволення не підлягає.

В судове засідання 11.11.2021 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 розгляд справи відкладено на 25.11.2021.

В судове засідання 25.11.2021 представники сторін не з`явились.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві, стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

МТП "Вулкан" є власником будівлі кафе-бару "Дружба" з міні цехом по переробці молока, загальною площею 309,4кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Правдівка, вул. Шляхова, 1а, яке належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №564360 від 19.06.2012, виданого 12.03.2008 виконавчим комітетом Правдівської сільської ради Ярмолинецького району та земельної ділянки площею 0,3061га, що розташована за тією ж адресою, кадастровий номер 6825885200:01:002:0031, яка належить МТП "Вулкан" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Стожик Н.В. 17.07.2003.

18.09.2012 між ПАТ "Укрсоцбанк" та Малим транспортним підприємством "Вулкан" було укладено Іпотечний договір №880042295GENERALQAG1-ЗАСТ/1 у якості забезпечення виконання Позичальником директором Малого транспортного підприємства "Вулкан" Болквадзе Джемалом Анзаровичем зобов`язань за Генеральним Договором про надання кредитних послуг № 880042295GENERALQAG1 від 18.09.2012 та за договором про надання відновлювальної кредитної лінії (на оплату страхових платежів) № 880042295INSURANCE1 /а.с. 29-31/.

Відповідно до пункту 7.5 Іпотечного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до припинення Основного зобов`язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про іпотеку". Сторони погоджуються, що одразу після припинення дії цього Договору та виконання основного зобов`язання в повному обсязі, за заявою Заставодавця (на підставі відповідного письмового повідомлення Заставодержателя) запис у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна за Основним договором виключається.

У зв`язку з неналежним виконанням громадянином ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договорами, Банк звернувся до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Асоціація допомоги постраждалим інвесторам" з позовом про повернення всієї суми кредиту (нарахованих процентів та пені)/, а саме:

- по додатковому договору №880TS10120918001 від 18.09.2012 (Договір кредиту 1) до Генерального договору 48500,62грн. по тілу кредиту, 4862,02грн. процентів, 132,16грн. пені, нарахованої за несвоєчасне повернення кредиту; 175,34грн. пені, нарахованої за несвоєчасне повернення відсотків станом на 15.07.2014;

- по додатковому договору №880042295 REVOLLINE1 від 18.09.2012 (Договір кредиту №2) до Генерального договору 98914грн. 48коп. по тілу кредиту, 15629,21грн. процентів, 4260,43грн. пені, нарахованої за несвоєчасне повернення кредиту, 728,36грн. пені, нарахованої за несвоєчасне повернення відсотків станом на 15.07.2014 /а.с. 21-26/.

Рішенням Постійно-діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 15.09.2014 було задоволено позов ПАТ "Укрсоцбанк" до позичальника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №880TS10120918001 від 18.09.2012 (Договір кредиту 1) до Генерального договору, №880042295 REVOLLINE1 від 18.09.2012 (Договір кредиту №2) до Генерального договору від 18.09.2012 в загальній сумі 181953грн. 15коп. /а.с. 15-17/

На виконання судового рішення від 15.09.2014 Голосіївським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист №752/19929/14-ц від 06.03.2015 про стягнення з ОСОБА_1 181953грн. 15коп.

За заявою стягувача відповідно до вказаного виконавчого листа Державним виконавцем Першого відділу ДВС м. Хмельницького було відкрито виконавче провадження ВП №47450959.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.05.2020 замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні замість АТ "Укрсоцбанк" визнано стягувачем АТ "Альфа-Банк" /а.с. 19-20/.

07.09.2020 Першим відділом ДВС у м. Хмельницькому Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.09.2020 /а.с. 27/.

30.09.2020 державним виконавцем Першого відділу ДВС у м. Хмельницькому Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Новіцькою Л.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 47450959 /а.с. 28/.

Згідно повідомлення Державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Хмельницький Л.С.Новицької від 29.03.2021 №23960/20.12-27 - 30 вересня 2020 року постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення Постійно-діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 15.09.2014 виконано в повному обсязі.

Позивач зазначає, що з метою припинення чинності усіх обмежень нерухомого майна та вчинення дій, щодо державної реєстрації відомостей про припинення іпотеки підприємство звернулося до Банку із відповідною заявою. Однак, 04.12.2020 підприємство отримало відповідь Банку із відмовою у вчиненні таких дій з посиланням на те, що заборгованість по кредитних договорах №880TS10120918001 від 18.09.2012 та №880042295 REVOLLINE1 від 18.09.2012 не погашена /а.с. 41/.

Позивач в судовому порядку доводить, що оскільки основне зобов`язання за кредитними договорами №880TS10120918001 від 18.09.2012 та №880042295 REVOLLINE1 від 18.09.2012 є припиненими у зв`язку з виконанням, то іпотека за Іпотечним договором також є припиненою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частинами першою, другою статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Отже, належним способом захисту позивача відповідає звернення до суду з вимогою про визнання припиненою іпотеки і обраний позивачем є ефективним і захистить його порушене право у спірних правовідносинах.

За змістом частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України установлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Тобто, іпотека - це різновид такого виду забезпечення зобов`язання як застава. Іпотека регулюється, зокрема, Цивільним кодексом України та Законом України "Про іпотеку".

Іпотекодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням або майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника (абзаци сьомий і восьмий статті 1 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи 18.09.2012 між ПАТ "Укрсоцбанк" та Малим транспортним підприємством "Вулкан" було укладено Іпотечний договір №880042295GENERALQAG1-ЗАСТ/1 у якості забезпечення виконання Позичальником директором Малого транспортного підприємства "Вулкан" Болквадзе Джемалом Анзаровичем зобов`язань за Генеральним Договором про надання кредитних послуг №880042295GENERALQAG1 від 18.09.2012 та за договором про надання відновлювальної кредитної лінії (на оплату страхових платежів) №880042295INSURANCE1 від 18.09.2012.

Мале транспортне підприємство "Вулкан" вважає, що наявні підстави для визнання припиненим Іпотечного договору від 18.09.2012, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за Кредитним договором.

Колегія суддів встановила, що 15.07.2014 Банк направив письмову вимогу позичальнику ( ОСОБА_1 ) про дострокове виконання зобов`язань за кредитними договорами.

Таким чином, після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №564/2199/15-ц.

Також у зв`язку із порушенням позичальником умов кредитних договорів та невиконанням своїх зобов`язань Банк звернувся до Постійно-діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з позовом про дострокове стягнення заборгованості (по тілу кредиту, пені, процентів, інфляційних втрат) з Болквадзе Джемала Анзаровича по додатковому договору №880TS10120918001 від 18.09.2012, по додатковому договору №880042295 REVOLLINE1 від 18.09.2012 і відповідно до рішення Постійно-діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 15.09.2014 позов було задоволено.

Разом з тим, в даній справі 07.09.2020 та 30.09.2020 державним виконавцем Першого відділу ДВС у м. Хмельницькому Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Новіцькою Л.С. винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень.

Тобто рішення Постійно-діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 15.09.2014 виконано в повному обсязі.

Отже, наявність вимоги Банку про дострокове виконання взятих на себе зобов`язань, судового рішення, яке було виконане, підтверджує обставини виконання зобов`язання з повернення кредиту та є підставою вважати зобов`язання виконаним.

Банк отримав задоволення своїх майнових вимог за кредитними договорами за рахунок стягнутих коштів, тому кредитні договори виконані та припинені.

Як зазначено вище зобов`язання перед Банком за кредитними договорами є забезпеченими заставою майна.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

З урахуванням встановлених обставин, оскільки основне зобов`язання за кредитними договорами припинено, тому відповідно до положень статей 559, 609 ЦК і статті 17 Закону України "Про іпотеку" є припиненим і зобов`язання позивача за договором іпотеки.

Колегія суддів враховує також, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитними договорами фактично змінює порядок, умови і строки дії кредитних договорів. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України, застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.

Доводи апеляційної скарги про неповне виконання умов кредитних договорів та наявність заборгованості по відсотках за користування кредитом не відповідають нормам закону і зазначеним висновкам Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.1.4 Іпотечного договору заставою забезпечено : тіло кредиту (п. 1.4.1.1); проценти за користування кредитом та комісія (п. 1.4.1.2 та п. 1.4.2.2); неустойка: пеня, штраф (п. 1.4.1.3); відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням (п. 1.4.1.4); сплата можливих штрафних санкцій за кредитним договором №2 (п.1.4.2.3).

Таким чином договором Іпотеки від 18.09.2012 не забезпечено заставою річні проценти, нараховані відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги, що Банк має право на заявлення до стягнення коштів, нарахованих в порядку статті 625 ЦК України за період прострочення виконання рішення суду, оскільки рішення суду вчасно виконано не було, однак вказане може бути предметом окремого судового спору і стягнення цих нарахувань не забезпечено іпотекою.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2021 у справі №924/359/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "29" листопада 2021 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.