Рішення

від 25.11.2021 по справі 920/779/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.2021м. СумиСправа № 920/779/21

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши матеріали справи № 920/779/21

за позовом: Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура» (40030, м. Суми, вул. Воєводіна, буд. 27, код ЄДРПОУ 23641115)

про стягнення 222 157 грн. 47 коп.

представники учасників справи:

позивача - Парфененко М.С.;

відповідача - директор Фоменко М.А., адвокат Матішинець В.В.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява Сумської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура» , в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 222 157 грн. 47 коп. за використання земельної ділянки площею 0,1147 га, кадастровий номер 5910136600:15:003:0035 за адресою: м. Суми, вул. Івана Піддубного, 27 без оформлення договору оренди за період з 01.02.2018 по 01.02.2021; а також судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою від 20.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.09.2021 з повідомленням сторін.

03.08.2021 відповідач подав відзив б/н від 27.07.2021, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає вимоги безпідставними, необґрунтованими, оскільки він не є користувачем зазначених земельних ділянок у тій площі, на яку позивачем здійснено розрахунки недоотриманих коштів.

19.08.2021 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги, бо надані в користування відповідачу земельні ділянки досі перебувають в користуванні останнього, оскільки згідно з умовами договорів орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку в разі припинення договору оренди за актом приймання-передачі в десятиденний строк з моменту припинення договору.

02.09.2021 відповідач подав письмові пояснення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

02.09.2021 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою від 13.09.2021 призначено розгляд справи по суті на 23.09.2021, 10 год. 00 хв.

17.09.2021 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішень Сумської міської ради «Про встановлення плати за користування землею на території міста Суми» .

23.09.2021 протокольною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про долучення документів до матеріалів справи та оголошено перерву до 12 год. 30 хв 28.09.2021.

У судовому засіданні 28.09.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача надав усні пояснення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову та клопотав застосувати позовну давність до вимог позивача. Директор ТОВ «Сакура» повідомив, що товариство є суб`єктом малого підприємництва, фактично не працює, у нього відсутній фінансовий результат діяльності, сума визначених позивачем стягнень є непомірним тягарем для відповідача.

Ухвалою від 28.09.2021 суд постановив розгляд справи № 920/779/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; призначити підготовче засідання на 21.10.2021.

12.10.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав недоведеності та необґрунтованості порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів, за викладених в позовній заяві обставин.

Крім того, відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності у справі.

21.10.2021 представник позивача подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відсутність укладеного у спірний період договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем у володіння і користування земельною ділянкою без відповідно грошової компенсації. У результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Тому відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею у вигляді орендної плати позивачу, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ст. 1212 ЦК України. Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності, представник позивача зазначив, що позовна давність для вимог про стягнення неодержаних позивачем доходів за період з 01.02.2018 продовжується на строк карантину, тому строк позовної давності не сплив.

Ухвалою від 21.10.2021 суд постановив відкласти підготовче засідання на 16.11.2021.

03.11.2021 відповідач подав до суду письмові пояснення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши про те, що позивач не підтвердив, що відповідач є одноособовим власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. І. Піддубного, 27, не довів, що саме відповідач використовує земельну ділянку. Щодо застосування строків позовної давності, як підставу для відмови у позові, відповідач зазначив про те, що позивач не долучив клопотання про поновлення строку на подання позовної заяви про стягнення коштів.

Ухвалою від 16.11.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.11.2021.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створено належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сакура з 29.10.2016 по 11.02.2021 було власником незавершеного будівництва, а саме: прибудова АКБ 746,9 м 2 під літ. А-ІІІ - готовність 87%, прибудова 76,2 м 2 під літ. А-І - готовність 87%, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.06.2021 № 261858200.

Зазначене нерухоме майно розташовується на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,1147 га, кадастровий номер 5910136300:15:003:0028, за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 27, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0006299972021.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сакура до 11.02.2021 було власником нежитлової будівлі під літ А-ІV , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.06.2021 № 260173573.

Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці комунальної власності площею 0,3427 га, кадастровий номер 5910136600:15:003:0035, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0006299852021 від 27.01.2021.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

29.01.2021 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган позивача, направив на адресу відповідача лист про усунення порушень земельного законодавства, в якому запропонував останньому з метою належного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться його нерухоме майно, звернутися до позивача з відповідною заявою щодо надання в оренду земельної ділянки.

Проте, відповідач продовжував користуватися земельною ділянкою без оформлення права на неї.

Отже, як зазначає позивач, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто, орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 та статті 125 Земельного кодексу України встановлюють, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності від 07.04.2004, виданого КП Сумське міське бюро технічної інвентаризації Сумської міської ради, ТОВ Сакура є власником об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі (адмінбудівля під літерою А-IV загальною площею 2845,2 кв.м за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 27, згідно договору купівлі-продажу від 19.03.2004, посвідченого приватним нотаріусом Бурбикою Т.А. реєстраційний номер 503. 260173573. Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці комунальної власності площею 0,3427 га, кадастровий номер 5910136600:15:003:0035. Об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво: прибудови АБК під літерою АІ-ІІІ площею 746,9 кв.м та прибудови площею 76,2 кв.м під літерою А2-І за адресою : м. Суми, вул. Воєводіна, 27 зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером 1073524659101 за ТОВ Сакура 29.10.2016 на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2002, укладеного між ТОВ Сакура та ВАТ Домобудівник та акту приймання-передачі від 02.12.2002. Зазначене нерухоме майно розташовується на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,1147 га, кадастровий номер 5910136300:15:003:0028.

Законом України Про оренду землі визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Між Сумською міською радою та ТОВ Сакура 08.02.2006 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3427 га, строком до 26.10.2015 та 14.09.2011 договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1147 га, строком до 14.04.2015, за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 27.

Тому договори оренди земельних ділянок від 08.02.2006 та від 14.09.2011 припинили свою дію за закінченням терміну, на який їх було укладено.

Передача в користування зазначених земельних ділянок відповідачу підтверджується актами приймання-передачі земельних ділянок.

Згідно з умовами договорів оренди орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку у разі припинення договору оренди. Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі у десятиденний строк з моменту припинення договору.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач на підставі актів приймання-передачі після закінчення строку дії договорів передав позивачу вищевказані земельні ділянки.

Припинення договору оренди земельної ділянки не тягне за собою припинення права користування нею.

Так, відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

Поряд з цим, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

Отже, статтею 33 Закону України Про оренду землі визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до вказаного договору. Право на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

За приписами статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Матеріали справи не містять відповідних актів приймання-передачі наданих земельних ділянок від ТОВ Сакура Сумській міській раді після закінчення строку дії договорів оренди.

Доказів поновлення цього договору на новий строк та оформлення відповідної додаткової угоди матеріали справи не містять, внаслідок чого право оренди землі за цими угодами є припиненими у зв`язку із закінченням строку дії договорів.

За твердженнями відповідача, не підписання актів приймання-передачі земельних ділянок від орендаря до орендодавця після закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок свідчить про продовження орендних відносин.

Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, у будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважається поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України Про оренду землі (висновок у постанові ВС від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували продовження орендних правовідносин між Сумською міською радою та відповідачем після закінчення дії договорів оренди, у тому числі не встановлено факту укладення додаткових угод про поновлення вищевказаних договорів.

При цьому, для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, дотримання встановленої процедури, а також погодження усіх істотних умов договору, чого у цій справі судом не встановлено.

Встановивши обставини відсутності доказів: направлення відповідачем позивачу у встановлений строк повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди землі; доказів направлення проектів відповідних додаткових угод; доказів узгодження істотних умов договорів оренди; доказів прийняття позивачем рішення про поновлення договорів оренди; доказів укладення відповідних додаткових угод про поновлення договорів оренди та/або доказів оскарження зволікання в укладенні додаткових угод, суд дійшов висновку про припинення дії договорів оренди землі від 08.02.2006 та від 14.09.2011 у зв`язку із закінченням строку, на який їх було укладено відповідно до умов договорів та в силу Закону України Про оренду землі , тобто такі договори припинили свою дію.

Враховуючи відсутність укладених додаткових угод до договорів оренди про поновлення строку їх дії, орендні відносини між Сумською міською радою та ТОВ Сакура відсутні.

За зверненням ТОВ Сакура Сумська міська рада прийняла рішення від 04.05.2016 № 753-МР Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) , згідно якого ТОВ Сакура був наданий дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на умовах оренди ТОВ Сакура за адресою: м. Суми, вул Воєводіна, 27, площею 0,3427 га та 0,1147 га, категорія та функціональне призначення земельних ділянок: землі промисловості під розміщеними виробничими базами.

Проте, незважаючи на прийняте Сумською міською радою рішення, відповідач так і не звернувся до позивача з заявою про затвердження розробленої технічної документації та надання вищевказаних земельних ділянок в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україіні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розтащований цей об`єкт

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 Закону України Про оренду землі ).

Судом встановлено, що відповідач є власником об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 2845,2 кв.м за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 27 та нерухомого майна - незавершеного будівництва: прибудови АБК площею 746,9 кв.м за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 27.

Земельні ділянки площею 0,1147 га, кадастровий номер 5910136300:15:003:0028 та площею 0,3427 га, кадастровий номер 5910136600:15:003:0035, на якій розташоване нерухоме майно, належить до комунальної форми власності.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірних земельних ділянок, а тому, відповідно, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата на підставі договору оренди земельної ділянки.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування зазначеними земельними ділянками, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Сумською міською радою та державної реєстрації такого права.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондиційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

У відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

За період з 01.02.2018 по 01.02.2021 місцевий бюджет недоотримав 222157,47 грн. внаслідок використання відповідачем земельної ділянки у м. Суми, вул. Воєводіна, 27 з порушенням законодавства.

При розрахунку розміру неотриманої орендної плати позивачем враховано коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель; нормативну грошову оцінку 1 кв.м земельної ділянки; нормативну грошову оцінку земельної ділянки; розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; недоотримана орендна плата за період з 01.02.2018 по 01.02.2021.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача у період з 01.02.2018 по 01.02.2021 безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави в сумі 222157,47 грн.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву, а саме, що ТОВ Сакура не є користувачем земельної ділянки площею 0,1147 га кадастровий номер 5910136300:15:003:0028 та площею 0,3427 га кадастровий номер 5910136300:15:003:0035, оскільки рішенням загальних зборів ТОВ Сакура від 20.12.2016 передано у власність учаснику цього товариства ОСОБА_1 внаслідок його виходу зі складу учасників, не приймаються судом, оскільки об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля (адмінбудівля) під літерою А-IV , за адресою: АДРЕСА_1 , розмір частки 44/100 за ТОВ Сакура зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві спільної часткової власності 10.08.2021 , підстава державної реєстрації: договір купівлі-продажу частини майна банкрута № 503 від 19.03.2004, а також об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво: прибудови АБК під літерою АІ-ІІІ та прибудови під літерою А2-І за адресою : АДРЕСА_1 , розмір частки 56/100 зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.02.2021 , підстава державної реєстрації: протокол № 9 загальних зборів учасників ТОВ Сакура від 20.12.2016 № 1790, 1791, договір купівлі-продажу частини майна банкрута № 503 від 19.03.2004, акт прийому-передачі майна від 04.02.2021 № 89, 90 по протоколу загальних зборів ТОВ Сакура № 9 від 20.12.2016.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових праві на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже у спірний період, тобто з 01.02.2018 по 01.02.2021, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ Сакура було одноосібним власником нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі під літ. А-IV площею 2822,7 кв.м; незавершеного будівництва - прибудова АБК під літ. АІ-ІІІ площею 746,9 кв.м, прибудови площею 76,2 кв.м під літерою А2-І , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельних ділянках комунальної власності площею 0,3427 га кадастровий номер 5910136300:15:003:0035 та площею 0,1147 га кадастровий номер 5910136300:15:003:0028.

Відповідачем подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Суд зазначає, що позивачем не пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення корштів за період з 01.02.2018 по 01.02.2021, зважаючи на наступне.

11.03.2020 у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 . Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020. У подальшому карантин неодноразово продовжувався.

Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових тсоціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину .

Таким чином, вищевказаним законом строк позовної давності продовжено на строк дії карантину.

Враховуючи, що закінчення трирічного строку позовної давності за вимогами про стягнення коштівза за використання земельних ділянок без оформлення договорів оренди, нарахованої за період часу, починаючи з 01.02.2018 по 01.02.2021 припало на строк періоду карантину та після набрання чинності положенням ЦК України, яким строк позовної давності на період карантину продовжено, суд вважає що трирічний строк позовної давності щодо вищевказаних вимог не сплинув.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою в розмірі 222157,47 грн. є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура» (40030, м. Суми, вул. Воєводіна, буд. 27, код ЄДРПОУ 23641115) на користь Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) 222157,47 грн (двісті двадцять дві тисячі сто п`ятдесят сім гривень 47 копійок) за використання земельної ділянки площею 0,1147 га, кадастровий номер 5910136600:15:003:0028 та земельної ділянки площею 0,3427 га, кадастровий номер 5910136600:15:003:0035 за адресою: м. Суми, вул. Івана Піддубного, 27 без оформлення договору оренди за період з 01.02.2018 по 01.02.2021 та 3332,38 грн (три тисячі триста тридцять дві гривні 38 копійок) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.11.2021.

Суддя В.В. Яковенко