Постанова

від 10.04.2022 по справі 920/779/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2022 р. Справа№ 920/779/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Агрикової О.В.

Куксова В.В.

Розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура»

на рішення Господарського суду Сумської області від 25.11.2021, повний текст якого складено 30.11.2021

у справі №920/779/21 (суддя Яковенко В.В.)

за позовом Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура»,

про стягнення 222 157,47 грн.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року Сумська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура» (далі - відповідач, ТОВ «Сакура») про стягнення 222 157,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю правових підстав для стягнення з ТОВ «Сакура» коштів через використання двох земельних ділянок (загальною площею 0,4574) без оформлення договору оренди за період з 01.02.2018 по 01.02.2021.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.11.2021 № 920/779/21 позов задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ «Сакура» на користь Сумської міської ради 222 157,47 грн за використання земельної ділянки площею 0,1147 га, кадастровий номер 5910136600:15:003:0028 та земельної ділянки площею 0,3427 га, кадастровий номер 5910136600:15:003:0035 за адресою: м. Суми, вул. Івана Піддубного, 27 без оформлення договору оренди за період з 01.02.2018 по 01.02.2021 та 3 332,38 грн судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність кондикційних зобов`язань та задоволення позову, беручи до уваги факт перебування у власності відповідача об`єктів нерухомості у спірний період, що розміщені на земельних ділянках, площею 0,1147 га та 0,3427 га, відсутність належного оформлення права оренди на спірні земельні ділянки.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Сакура» звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.11.2021 № 920/779/21, у позові відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив істотні порушення застосування норм процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема скаржник стверджує, що:

- висновки суду першої інстанції про використання земельних ділянок не відповідають фактичним обставинам справи;

- не надано доказів, які підтверджували б використання відповідачем спірних ділянок, а саме: знаходження на них належних останньому нежитлових будівель;

- щодо листа ГУ ДПС у Сумській області від 11.02.2021, то у ньому міститься лише інформація про сплату земельного податку за 2018-2020 роки, але немає інформації за які земельні ділянки податок було сплачено;

- не враховано, яку саме площу займають будівлі, а плату визначено за загальну площу земельних ділянок, які зазначені у договорі оренди;

- за період з 01.02.2018 по 01.02.2021 ТОВ «Сакура» не здійснювала господарську діяльність, що є однією з підстав відмови у позові;

- суд не врахував, що позовна давність спливла щодо частини вимог.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 28.12.2021, справу № 920/779/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М. Л. - головуючий суддя; судді: Агрикова О. В., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 25.11.2021 у справі №920/779/21; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Сакура» пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 25.11.2021 у справі №920/779/21; зупинено дію рішення Господарського суду Сумської області від 25.11.2021 у справі №920/779/21 до перегляду його в апеляційному порядку; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура» на рішення Господарського суду Сумської області від 25.11.2021 у справі №920/779/21; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура» на рішення Господарського суду Сумської області від 25.11.2021 у справі №920/779/21 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

22.02.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій Сумська міська рада заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив аргументи відповідача та вказав таке.

Щодо аргументів скаржника, що відповідач не є власником нерухомості перший зауважив, що з урахуванням ст. 4 Закону Україну «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» припинення право власності зареєстроване лише 11.02.2021, тобто, фактично за межею заявленого періоду за який стягуються кошти.

Стосовно заяв скаржника про ненадання доказів на підтвердження користування земельною ділянкою, то позивач у відзиві зазначив, що актів прийому-передачі, які підтверджували б повернення спірних земельних ділянок не підписано, а отже, такі земельні ділянки досі перебувають у користуванні.

Натомість що стосується заяв ТОВ «Сакура», що існування між сторонами договірних відносин унеможливлює застосування глави 83 ЦК України, то, на переконання позивача, оскільки не укладено додаткову угоду, договір оренди не є продовженим.

З приводу аргументів, що суд першої інстанції не врахував, що у період з 01.02.2018 по 01.02.2021 відповідач не здійснював господарську діяльність, то позивач у відзиві зауважив, що орендна плата є обов`язковою в силу вимог закону, а отже, не залежить від факту здійснення господарської діяльності.

З урахуванням частини першої ст. 270 ГПК України та частини першої ст. 269 ГПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі «Апеляційне провадження». При цьому, до апеляційного розгляду застосовуються положення загального позовного провадження з питань, не врегульованих у Главах «Апеляційне провадження» і «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження».

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню та задоволенню позову частково з таких підстав.

Суд установив, що ТОВ "Сакура" з 29.10.2016 по 11.02.2021 було власником незавершеного будівництва, а саме: прибудови АКБ 746,9 м2 під літ. "А-III" - готовність 87 %, прибудови 76,2 м2 під літ. "А-І" - готовність 87 %, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.06.2021 № 261858200.

Вказане нерухоме майно розміщене на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,1147 га, кадастровий номер 5910136300:15:003:0028, за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 27, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0006299972021.

Об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво: прибудови АБК під літерою "АІ-III" площею 746,9 кв. м та прибудови площею 76,2 кв. м під літерою "А2-І" за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 27, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером 1073524659101 за ТОВ "Сакура" 29.10.2016 на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2002, укладеного між ТОВ "Сакура" та ВАТ "Домобудівник" та акту приймання-передачі від 02.12.2002.

Окрім того, ТОВ "Сакура" до 11.02.2021 було власником нежитлової будівлі під літ "А-IV", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.06.2021 № 260173573.

Вказаний об`єкт розміщений на земельній ділянці комунальної власності, площею 0,3427 га, кадастровий номер 5910136600:15:003:0035, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0006299852021 від 27.01.2021.

Згідно свідоцтва про право власності від 07.04.2004, виданого КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" Сумської міської ради, саме ТОВ "Сакура" є власником об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі (адмінбудівля" під літерою "А-IV" загальною площею 2845,2 кв. м за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 27, згідно договору купівлі-продажу від 19.03.2004, посвідченого приватним нотаріусом Бурбикою Т.А. реєстраційний номер 503. 260173573.

08.02.2006 Сумська міська рада та ТОВ "Сакура" уклали:

- договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3427 га, строком до 26.10.2015 та 14.09.2011;

- договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1147 га, строком до 14.04.2015.

Обидві спірні земельні ділянки розміщені за адресою: м. Суми, вул. Івана Піддубного, 27 (колишня назва: вул. Воєводіна).

Передача в користування зазначених земельних ділянок відповідачу підтверджується актами приймання-передачі земельних ділянок.

За зверненням ТОВ "Сакура" Сумська міська рада прийняла рішення від 04.05.2016 № 753-МР "Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)", згідно якого ТОВ "Сакура" був наданий дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на умовах оренди ТОВ "Сакура" за адресою: м. Суми, вул Воєводіна, 27, площею 0,3427 га та 0,1147 га, категорія та функціональне призначення земельних ділянок: землі промисловості під розміщеними виробничими базами.

Однак як встановлено судом, відповідач не звернувся до позивача з заявою про затвердження розробленої технічної документації про надання спірних земельних ділянок в оренду.

29.01.2021 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради направив на адресу ТОВ "Сакура" лист про усунення порушень земельного законодавства, де вказав, що для належного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно необхідно звернутися з заявою щодо надання в оренду земельної ділянки.

Суд установив, що ТОВ "Сакура" продовжував користуватися земельною ділянкою без оформлення речового права - права оренди.

З огляду на недоотримання коштів за користування спірними земельними ділянками у період 01.02.2018 по 01.02.2021, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частин першої статей 93, 96 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; на землекористувачів покладено обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Суд установив, що договори оренди земельних ділянок від 08.02.2006 та від 14.09.2011 припинили свою дію у зв`язку із закінченням терміну, на який їх було укладено.

Відповідно до умов договорів оренди орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку у разі припинення договору оренди. Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі у десятиденний строк з моменту припинення договору.

Згідно з матеріалами справи, доказів на підтвердження того, що ТОВ "Сакура" на підставі актів приймання-передачі після закінчення строку дії договорів передало позивачу спірні земельні ділянки не міститься.

Водночас скаржник як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі стверджує, що між сторонами існують договірні відносини.

Щодо правомірності таких аргументів відповідача, колегія суддів зазначає таке.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" має назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Наведена правова позиція щодо поновлення договору оренди землі шляхом обов`язку укладення додаткової угоди викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 № 159/5756/18.

Тобто, підтвердженням наявності договірних відносин є наявність на момент виникнення спірних правовідносин додаткових угод.

Згідно з матеріалами справи, такі додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок за адресою: м. Суми, вул Воєводіна, 27, площею 0,3427 га та 0,1147 га, відсутні.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин оренди.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом оподаткування є земельні ділянки. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Плата за землю відповідно до пункту 10.1 цього Кодексу належить до місцевих податків, які згідно зі ст. 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Суд установив, що ТОВ "Сакура" є власником об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі загальною площею 2845,2 кв. м за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 27 та нерухомого майна незавершеного будівництва: прибудови АБК площею 746,9 кв. м за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 27.

Об`єкти нерухомого майна розташовані на земельних ділянках площею 0,1147 га, кадастровий номер 5910136300:15:003:0028 та площею 0,3427 га, кадастровий номер 5910136600:15:003:0035, на яких розташоване нерухоме майно, належать до комунальної власності.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування зазначеними земельними ділянками, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Сумською міською радою та державної реєстрації такого права.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 917/353/19.

Згідно з матеріалами справи, через користування ТОВ "Сакура" земельними ділянками, загальною площею 0,4574 га за адресою м. Суми, вул. Івана Піддубного, 27 (колишня назва: вул. Воєводіна) без належного оформлення права оренди за період з 01.02.2018 по 01.02.2021 місцевий бюджет недоотримав 222 157,47 грн.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з ТОВ "Сакура" на користь Сумської міської ради за період з 01.02.2018 по 01.02.2021 безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави в сумі 222 157,47 грн.

Що стосується аргументів скаржника, що за вимогами (частиною) спливла позовна давність, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Позивач звернувся з позовом до суду у липні 2021 року.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020. Надалі відповідними постановами Кабінету Міністрів України карантин продовжувався неодноразово.

Згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19),строки,визначеністаттями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Тобто, строк позовної давності продовжено на строк дії карантину.

Суд установив порушення права позивача на недоотримання 222 157,47 грн внаслідок використання відповідачем земельної ділянки у з порушенням законодавства.

За наведених підстав, сплив позовної давності за вимогами про стягнення коштів за період з 01.02.2018 по 01.02.2021 припало на період карантину та після набрання чинності положенням ЦК України щодо продовження строків позовної давності.

Отже, вказані аргументи відповідача щодо спливу позовної давності є безпідставними, оскільки позовна давність за заявленими вимогами не спливла.

Щодо зазначення скаржником про те, що ТОВ "Сакура" не є користувачем усієї земельної ділянки (площею 0,1147 га кадастровий номер 5910136300:15:003:0028 та площею 0,3427 га кадастровий номер 5910136300:15:003:0035), оскільки рішенням загальних зборів ТОВ "Сакура" від 20.12.2016 передано у власність учаснику цього товариства ОСОБА_1 частину нерухомого майна, що зменшує площу земельної ділянки, що використовується, то колегія суддів вказує про те, що згідно із нормами закону право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з дня такої реєстрації.

Натомість суд установив, що у спірний період, тобто з 01.02.2018 по 01.02.2021, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "Сакура" було одноосібним власником нерухомого майна (нежитлової будівлі під літ. "А-IV" площею 2822,7 кв. м; незавершеного будівництва прибудова АБК під літ. "АІ-III" площею 746,9 кв. м, прибудови площею 76,2 кв. м під літерою "А2-І", що розташовані за адресою: м. Суми, вул. Івана Піддубного, 27 (колишня назва: вул. Воєводіна) на земельних ділянках комунальної власності площею 0,3427 га кадастровий номер 5910136300:15:003:0035 та площею 0,1147 га кадастровий номер 5910136300:15:003:0028.

За наведених підстав указані доводи скаржника є безпідставними.

Що стосується зазначення ТОВ "Сакура" в апеляційній скарзі, що у спірний період останнє не вело господарської діяльності, а тому немає підстав для задоволення вимог, то колегія суддів зауважує, що така обставина не звільняє від передбаченого законом обов`язку сплачувати за перебування у користуванні земельної ділянки.

Натомість щодо покликання відповідача на те, що у листі ГУ ДПС у Сумській області від 11.02.2021 міститься лише інформація про сплату земельного податку за 2018-2020 роки, але немає інформації за які земельні ділянки податок було сплачено, то такі арґументи жодним чином не спростовують перебування у користуванні ТОВ "Сакура" спірних земель.

Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов`язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам сторін. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Сумської області від 25.11.2021 № 920/779/21 без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на підставі ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура» на рішення Господарського суду Сумської області від 25.11.2021 № 920/779/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 25.11.2021 № 920/779/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 920/779/21 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Агрикова

В.В. Куксов