Постанова

від 24.11.2021 по справі 538/1614/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 538/1614/19

провадження № 61-5207св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Жабківська сільська рада,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Бондаревської С. М., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Жабківської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно (земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її троюрідна тітка ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно, до складу якого входить земельна ділянка площею 5,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Луценківської ( Жабківської) сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Вона є єдиним її спадкоємцем, інших спадкоємців немає.

При зверненні до Гадяцької державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, 24 червня 2019 року отримала відмову у зв`язку з неможливістю встановити ступінь споріднення між спадкоємцем та спадкодавцем. Крім того, відсутні правовстановлюючі документи на майно померлої.

Посилаючись на наведене, просила встановити факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її троюрідною тіткою, визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на вказану земельну ділянку.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Лохвицького районного суду від 18 листопада 2019 року встановлено факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була троюрідною тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 5,24 га, кадастровий номер 5322684000:00:001:0005, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Луценківської (Жабківської) сільської ради Лохвицького району Полтавської області, яка належала їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 10 серпня 2004 року серії ПЛ № 217882, виданого згідно з розпорядженням Лохвицької районної державної адміністрації від 07 квітня 2004 року № 110.

Задовольняючи позов у частині вимог про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції виходив із його доведеності на підставі показів свідків.

Визнавши за позивачкою право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , суд виходив із того, що вона є єдиним її спадкоємцем і задоволення вимог в цій не порушить права чи інтереси жодних інших осіб.

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про скасування рішення Лохвицького районного суду від 18 листопада 2019 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що він є племінником померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що встановлено рішенням Лохвицького районного суду від 21 травня 2020 року у справі № 538/652/20, проте не був залучений до участі у даній справі. 23 червня 2020 року він пред`явив позов про визнання причин пропуску для прийняття спадщини поважними та встановлення додаткового строку для її прийняття у порядку спадкування за законом (справа № 538/1089/20).

Ухвалою Лохвицького районного суду від 18 січня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням та ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 , який не брав участі у розгляді справи, оскаржив їх в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лохвицького районного суду від 18 листопада 2019 року задоволено.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2019 року скасовано.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року відмовлено.

Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позов поданий до неналежного відповідача.

Водночас, апеляційний суд погодився з ухвалою місцевого суду, яким відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зазначивши, що він не був учасником у даній справі, тому не наділений правом на подання такої заяви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду (в частині скасування рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2019 року) та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 526/1468/18, від 31 січня 2018 року у справі № 909/743/16, від 28 жовтня 2020 року у справі № 748/72/20-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

На момент прийняття рішення місцевим судом було правильно встановлено суб`єктний склад учасників справи, тому твердження суду апеляційної інстанції про те, що позов пред`явлений до неналежних відповідачів не відповідає нормам процесуального права.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_3 прийнята позивачем та фактично на підставі рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2019 року передана їй у власність, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для скасування рішення місцевого суду.

Натомість в оскаржуваній постанові суд повинен був роз`яснити ОСОБА_2 ,, що він може захистити свої майнові права шляхом звернення до суду з позовом про перерозподіл спадщини, а не скасовувати правильне по суті рішення суду першої інстанції.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Лохвицького районного суду Полтавської області цивільну справу № 538/1614/19 за позовом ОСОБА_1 до Жабківської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно (земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Зупинено дію постанови Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року справу № 538/1614/19 призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є троюрідною тіткою ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, до складу якого входить земельна ділянка площею 5,24 га, кадастровий номер, 5322684000:00:001:0005, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Луценківської (Жабківської) сільської ради Лохвицького району Полтавської області та належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 217882, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 10 серпня 2004 року за № 212.

ОСОБА_1 звернулась до Гадяцької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину через неможливість встановити ступінь споріднення між спадкоємцем та спадкодавцем та з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на майно спадкодавця.

Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим просила визнати за нею право власності на зазначену вище земельну ділянку у судовому порядку.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження у цій справі постанови Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 526/1468/18, від 31 січня 2018 року у справі № 909/743/16, від 28 жовтня 2020 року у справі № 748/72/20-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, яка є предметом перегляду, позивачка звернулась з позовом до Жабківської сільської ради, у якому, посилаючись на те, що не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, просила захистити її порушене право в судовому порядку шляхом визнання права власності на нього.

Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з того, що позивачка є спадкоємцем за законом і задоволення вимог не порушить права чи інтереси жодних інших осіб.

Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_2 , який не є стороною у справі, але вважав, що суд першої інстанції вирішив питання про його права та інтереси на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , не залучивши до участі у справі. Зазначав, що рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 21 травня 2020 року встановлено факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його тіткою. Крім того, він звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Апеляційний суд, дійшовши висновку, що належним відповідачем у справі повинна бути не Жабківська сільська рада, а інші спадкоємці, зокрема племінник померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові через неналежний склад осіб.

Проте колегія суддів з таким висновком не погоджується з таких підстав.

Відповідно до статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Зазначені норми права визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, яке оскаржується в апеляційному порядку особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26512/16-ц (провадження № 61-47768св18) вказано, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Отже, у разі якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не були залучені до участі у справі, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

У справі, яка переглядається, спір виник зі спадкових правовідносин стосовно спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1222, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, що не була залучена до участі у справі, суд апеляційної інстанції не врахував, що рішення суду, яким встановлений родинний зв`язок спадкодавця із ОСОБА_2 , прийняте 21 травня 2020 року, тобто після ухвалення рішення у цій справі. Питання про надання ОСОБА_2 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 вирішується судом в іншій справі.

Таким чином, обставини, якими ОСОБА_2 обґрунтовує порушення своїх прав та інтересів, виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин висновок апеляційного суду, що рішенням суду першої інстанції вирішені питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 погодитись неможливо.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не встановив які права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 були порушені рішенням суду першої інстанції, а тому безпідставно переглянув його в апеляційному порядку по суті за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення апеляційного суду оскарженій частині постановлене без додержання норм процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду в оскарженій частині - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2021 року (в частині скасування рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2019 року) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов