Рішення

від 22.11.2021 по справі 235/6147/21

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/235/1938/21

Справа № 235/6147/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 листопада 2021 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Хмельової С.М.

за участю представника позивача - адвоката Часник М.І.

секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Часник М.І., до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Часник М.І., з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.04.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який був оформлений письмовою розпискою від 29.04.2018 року, згідно якої позивач передав відповідачу 1000,00 (одну тисячу) доларів США у борг. Зазначену суму відповідач зобов`язався повернути до 15.08.2018 року, про що особисто зазначив у даній розписці.

Починаючи з дати обіцяного повернення зайнятих грошових коштів, а саме з 15.08.2018 року ОСОБА_2 припинив відповідати на телефонні дзвінки, смс, уникав особистої зустрічі тощо. Фактичне місце перебування відповідача не було відоме позивачу.

27.07.2021 року, на прохання ОСОБА_1 , на зареєстровану адресу проживання ОСОБА_2 , було направлено адвокатський запит з вимогою повернути отримані в борг грошові кошти, а також суми інфляційних втрат, пені та відсотків за користування грошовими коштами. Відповідно до даних УКРПОШТИ, зазначений запит було отримано особисто ОСОБА_2 03.08.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак вимоги позивача зазначені у даному запиті відповідачем проігноровано та по сьогоднішній день не повернуто суму заборгованості.

Всупереч укладеному договору позики відповідач у встановлений строк не виконав покладені на нього зобов`язання та не повернув борг у розмірі 1000,00 (одна тисяча) доларів США.

Законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом. Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Дана позиція узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-36цс14.

Договором позики між позивачем та відповідачем не був встановлений розмір процентів, тому відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно інформації позивача на дату обумовленого повернення зайнятих коштів курс долара США до гривні становив: 1000$ = 26980.50 грн.

Пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 15.08.2018 року по 27.07.2021 року складає 9613 грн 72 коп.; інфляційні збитки за період з 15.08.2018 року по 27.07.2021 року складають 6027 грн 44 коп.; сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 15.08.2018 року по 27.07.2021 року складає 2388 грн 33 коп.

Загальна сума боргу складає - 45009 грн 99 коп.

За таких обставин, позивач вважає очевидним, що відповідач умови договору позики не виконав, борг в зазначений термін не повернув, що і дає підстави для задоволення позову.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу 45009 гривень 99 копійок, з яких сума основного боргу за договором позики - 26980 гривень 50 копійок, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 15.08.2018 року по 27.07.2021 року - 9613 гривень 72 копійок, інфляційні збитки за період з 15.08.2018 року по 27.07.2021 року - 6027 гривень 44 копійок, сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 15.08.2018 року по 27.07.2021 року - 2388 гривень 33 копійки; а також судові витрати.

Ухвалою суду від 17.09.2021 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Відповідача про день та час судового засідання було повідомлено належним чином, шляхом направлення судових повісток, ухвали про відкриття провадження, копії позову з додатками рекомендованим листом. До судових засідань18.10.2021 року та 22.11.2021 року відповідач не з`явився, відзиву на позов не надав, будь-яких клопотань, заяв до суду не направив.

Частина 4 статті 223 ЦПК України передбачає, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частина 1 статті 280 ЦПК України передбачає, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про поважність причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З огляду на це, суд вважає за можливе здійснювати заочний розгляд цивільної справи за правилами глави 11 розділу ІІІ ЦПК України.

Представник позивача в судовому засіданні висловив думку про можливість проведення заочного розгляду справи, оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений, двічі не з`явився до судового засідання.

З урахуванням викладеного, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до розписки, яка датована 29.04.2018 року, ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 одну тисячу доларів у борг. Зобов`язався повернути цю сума протягом двох місяців до 15.08.2018 р. (а.с.4).

Позивач стверджує, і це не спростовано відповідачем, що борг вчасно не повернутий.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість для виконання сторонами договору.

За ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом. Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Дана позиція узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-36цс14.

Договором позики між позивачем та відповідачем не був встановлений розмір процентів, тому відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На дату повернення зайнятих коштів курс долара США до гривні становив: 1000 = 26980,50 грн.

Пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 15.08.2018 року по 27.07.2021 року складає 9613 грн 72 коп.; інфляційні збитки за період з 15.08.2018 року по 27.07.2021 року складають 6027 грн 44 коп.; сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 15.08.2018 року по 27.07.2021 року складає 2388 грн 33 коп.

Таким чином, загальна сума боргу складає - 45009 грн 99 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. на користь держави.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Представник позивача подана заява про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 22.11.2021рокц задоволена.

Представником позивача заявлене клопотання щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 3 цієї статті передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, крім інших, на професійну правничу допомогу .

Згідно частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

В постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 зроблено правовий висновок, що втручання суду у відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідно до ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Окрім того, відповідно до принципів змагальності та диспозитивності, передбачених ст. 12, 13 ЦПК України відповідно, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

З аналізу зазначених положень закону вбачається, що виключно за клопотанням сторони суд має право зменшити розмір витрат на правничу допомогу, у разі доведення стороною не співмірності витрат.

Враховуючи викладені обставини справи, а саме те, що позивач був вимушений звертатися за правничою допомогою, витрачаючи на це грошові кошти, враховуючи складність справи, те, що позовні вимоги задоволені, суд вважає, що, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, за надання правничої допомоги адвокатом на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 3000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 525, 526, 625, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 133, 141, 263-265, 282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Часник М.І., до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу 45009 (сорок п`ять тисяч дев`ять) гривень 99 копійок, з яких сума основного боргу за договором позики - 26980 (двадцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 50 копійок, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 15.08.2018 року по 27.07.2021 року - 9613 (дев`ять тисяч шістсот тринадцять) гривень 72 копійок, інфляційні збитки за період з 15.08.2018 року по 27.07.2021 року - 6027 (шість тисяч двадцять сім) гривень 44 копійок, сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 15.08.2018 року по 27.07.2021 року - 2388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) гривень 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 . Адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: Часник Максим Ігорович . АДРЕСА_2 . Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5241.

Відповідач: ОСОБА_2 . АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_2 .

В судовому засідання проголошено вступну та резолютивна частини рішення, повний текст рішення виготовлено 29 .11.2021 року.

Суддя: