Рішення

від 19.10.2021 по справі 640/8917/19

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 640/8917/19

провадження № 2/753/1920/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"19" жовтня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сирбул О.Ф.

за участю секретаря Лаптєвої Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРХ-ГРУП" про стягнення заборгованості з орендної плати нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АРХ-ГРУП" про стягнення заборгованості з орендної плати нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю АРХ-ГРУП 12 лютого 2018 року було укладено договір оренди нежитлового приміщення. Згідно акту приймання - передачі від 15 лютого 2018 року позивач передав відповідачу у користування об`єкт оренди строком до 12 січня 2021 року.

На умовах та в порядку встановленими договором, позивач передала, а відповідач приймав приміщення в тимчасове платне користування (оренду) у відповідності з метою оренди. Під приміщенням сторони визначали частину нежитлового приміщення АДРЕСА_1, розташованого на 1 поверсі будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого станом на дату укладання Договору становила 80,1 м.кв., та належить позивачу на праві власності.

Згідно акту приймання - передачі від 15 лютого 2018 року позивач передав відповідачу у користування об`єкт оренди строком до 12 січня 2021 року

Згідно п.5.1. договору, за оренду приміщення відповідач сплачує орендну плату в розмірі 40 000 грн. 00 коп. за кожен календарний місяць, в порядку та на умовах встановлених договором. Починаючи з 12 лютого 2019 року орендна плата складає 44 000 грн. 00 коп. Починаючи з 12 лютого 2020 року орендна плата складає 48 000 грн. 00 коп.

У порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач не сплачував орендну плату починаючи з жовтня місяця 2018 року.

Внаслідок порушення відповідачем умов договору, утворилась заборгованість по сплаті плати за договором у розмірі 419 202, 85 грн. 85 коп., з яких: - 80 000, 00 грн. сума основного боргу; 8 000, 00 грн. штраф відповідно до п. 10.2.3 Договору; 248 000, 00 грн. неустойки відповідно до п.10.3 Договору; 80 000, 00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 коп.) неустойка у відповідності до положень ч. 2 ст. 785 ЦК України; 2 262, 58 грн. інфляційних витрат; 940, 27 грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань.

На неодноразові звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, відповідач жодним чином не реагує.

З огляду на викладене, позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2020 року вказану цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва, відповідно до вимог ст. 30 ЦПК України.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19.05.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - судовою повісткою за місцем реєстрації. Відзиву на позов до суду не подав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1 ст. 760 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

12 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю АРХ-ГРУП було укладено договір оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до п.2.1 Договору, на умовах та в порядку встановленими цим договором, позивач передавав, а відповідач приймав приміщення в тимчасове платне користування (оренду) у відповідності з метою оренди.

Під приміщенням сторони визначали частину нежитлового приміщення АДРЕСА_1, розташованого на 1 поверсі будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого станом на дату укладання Договору становила 80,1 м.кв. та належить позивачу на праві власності.

Згідно акту приймання - передачі від 15 лютого 2018 року (Додаток №4) Позивач передав Відповідачу у користування Об`єкт оренди строком до 12 січня 2021 року (п.4.1. Договору).

Згідно п.5.1. Договору, за оренду Приміщення Відповідач сплачує орендну плату в розмірі 40 000 грн. 00 коп. за кожен календарний місяць, в порядку та на умовах встановлених Договором. Починаючи з 12 лютого 2019 року орендна плата складає 44 000 грн. 00 коп. Починаючи з 12 лютого 2020 року орендна плата складає 48 000 грн. 00 коп.

Так, п.5.4. Договору передбачає, що орендна плата сплачується Відповідачем щомісячно, протягом всього строку оренди, до моменту підписання сторонами акту зворотної передачі Приміщення, авансовими платежами, не пізніше 15-го числа місяця, за який сплачується орендна плата. Якщо останній день платежу за цим Договором припадає на вихідні чи святкові дні, то останнім днем платежу буде вважатися банківський день, що є наступним після вихідного чи святкового дня.

В порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач не сплачував орендну плату починаючи з жовтня місяця 2018 року.

14 листопада 2018 року позивачем на юридичну та електронну адреси відповідача було направлено вимогу від 13 листопада 2018 року, в якій позивач просила сплатити орендну плату та штрафні санкції, нараховані відповідно до п. 10.2.2, п. 10.2.3 Договору.

Зокрема, п.2.2 Договору передбачає у разі порушення Відповідачем строку сплати орендної плати, Відповідач повинен сплатити Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України встановленої на день відповідного порушення за кожний календарний день прострочення платежу.

У той час, п. 10.2.3 Договору встановлено, що у разі порушення відповідачем строку сплати орендної плати понад 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, з моменту виникнення такого обов`язку згідно Договору, Відповідач повинен сплатити Позивачу також штраф у розмірі 10 % від суми орендної плати, передбаченої п. 5.1 Договору за кожен місяць порушення строків сплати.

Однак вказана вимога була залишена Відповідачем поза увагою та без відповіді, а Відповідач продовжував не сплачувати орендну плату.

Згодом 22 листопада 2018 року на електронну та 23 листопада 2018 року на поштову юридичну адреси Відповідача Позивачем було направлено повідомлення (Додаток №6) щодо обмеження у користуванні комунальними послугами, що передбачено п.6.3 Договору, у разі не погашення заборгованості за Договором.

Вказане повідомлення було отримано Відповідачем 26 листопада 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв`язку з тим, що відповідач продовжував користуватись приміщенням та не сплачувати орендну плату та нараховані штрафні санкції, на адресу відповідача за адресою фактичного перебування: АДРЕСА_1 , було направлено повідомлення про розірвання Договору разом з актами приймання-передачі наданих послуг за листопад 2018 року.

Вказані документи було отримано відповідачем 12 грудня 2018 року, що підтверджується описом вкладення та повідомленням кур`єрської служби про вручення.

Таким чином, Договір припинив свою дію 12 грудня 2018 року але відповідач так і не повернув приміщення за актом приймання-передачі та не звільнив його.

Так, згідно п. 9.1 Договору при закінченні строку оренди, орендар зобов`язаний протягом 7 (семи) робочих днів з моменту закінчення строку оренди повернути орендодавцю приміщення в тому стані, в якому вони були одержані в оренду, з урахуванням нормального зносу, якщо сторони не дійдуть згоди про інше.

За порушення строку передачі приміщення, визначеного в п.9.1 Договору, орендодавець отримує право вимагати від орендаря сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України встановленої на день відповідного порушення за кожний календарний день від розміру Орендної плати, визначеної з урахуванням положень з п. 5.1 цього Договору (п.9.5 Договору).

Договір припинив свою дію 12 грудня 2018 року, тобто об`єкт оренди мав бути повернутий позивачу не пізніше 20 грудня 2018 року.

Приміщення не було повернуто орендодавцю.

На електронну та поштову адреси відповідача було направлено лист від 02 січня 2019 року, в якому позивач просила повідомити про дату та час фактичної передачі Приміщення та додавала акт приймання-передачі.

Вказаний лист було залишено відповідачем без уваги.

Разом з цим, зважаючи на фактичне продовження користування приміщенням відповідачем до 21 січня 2019 року, оскільки приміщення не було повернуто позивачу, 23 січня 2019 року на юридичну адресу відповідача було направлено претензію від 23 січня 2019 року, у якій позивач просила сплатити заборгованість по орендній платі, пеню, штраф та неустойку за порушення умов Договору оренди.

Жодних доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення орендованого майна та оплати заборгованості за користування останнім, матеріали справи не містять.

Встановлено, що відповідач свої зобов`язання за умовами укладеного договору не виконував, орендні платежі не вносив, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати орендної плати, що становить 80 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язань, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, правовідношення, які виникли між сторонами, за умовами якого відповідач, як орендар, зобов`язаний оплатити надану послугу оренди в грошах, а позивач, як орендатор, має право вимагати від відповідача, як орендаря, відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, не сплата орендної плати відповідачем є підставою для застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України, як захист прав позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації за користування утримуваними грошовими коштами.

Так, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем становить 419 202, 85 грн. (чотириста дев`ятнадцять тисяч двісті дві гривні 85 коп.), з яких: -80 000, 00 грн. сума основного боргу; -8 000, 00 грн. штраф за кожен місяць порушення строків сплати орендної плати понад 15 (п`ятнадцяти) календарних, за порушення сплати орендної плати за жовтень та листопада 2018 року; - 248 000, 00 грн. неустойки відповідно до п.10.3 Договору, за період 20.12.2018-22.04.2019; - 80 000, 00 грн. неустойка у відповідності до положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, за неповернення приміщення, починаючи з 21 грудня 2018 року по 21 січня 2019 року; -2 262, 58 грн інфляційних витрат; - 940, 27 грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Суд зважає при цьому, що позивачем при зверненні до суду надані розрахунки належних до стягнення сум, правильність яких перевірена судом.

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Враховуючи дані вимоги закону та домовленість сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Сторона вважається винуватою і несе повну відповідальність за порушення Договору, якщо вона не доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання цього Договору.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з викладеного вище, невиконання відповідачем умов договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.

Крім того, суд також враховує, що відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

Відповідач, належно повідомлений про час розгляду справи, своїм правом не скористався, проти вимог позивача заперечень не подав і наявність боргових зобов`язань перед позивачем не спростував.

Враховуючи викладене вимоги позивача є доведеними.

Крім того, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні останнім судові витрати, які складаються з судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 15, 76 - 82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов-задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АРХ-ГРУП (код ЄДРПОУ 39063890, адреса реєстрації: 61070, м. Харків, вул. Шишківська, 16) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 419 202, 85 грн. (чотириста дев`ятнадцять тисяч двісті дві гривні 85 коп.) та судові витрати, які складаються з судового збору 4192, 03 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: