Постанова

від 17.11.2021 по справі 199/2966/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4072/21 Справа № 199/2966/20 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗЕН"

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року

по справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЗЕН , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсними правочинів та скасування записів про державну реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2020 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЗЕН , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсними правочинів та скасування записів про державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Дніпровська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування. Земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності. Первинну реєстрацію права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна, а саме: автозаправний газовий пункт, зареєстровано за ОСОБА_1 та посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. 14.08.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ ВЕЗЕН укладено договір іпотеки, відповідно до якого в рахунок зобов`язань за договором позики №ДПЗ-08 від 14.08.2019, ОСОБА_1 передав в іпотеку ТОВ ВЕЗЕН нерухоме майно, а саме автозаправний газовий пункт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на зазначений об`єкт самочинного будівництва від 14.08.2019 зареєстровано за ТОВ ВЕЗЕН . Вищезазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка не відведена для вказаної мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт, а також декларації про готовність об`єкту до експлуатації, що свідчить про відсутність підстав визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудоване майно та підстав користування зазначеною земельною ділянкою. Дії ОСОБА_1 щодо самовільного зайняття земельної ділянки порушують права територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, як власника земель, що належать до комунальної власності на самостійне володіння, користування, розпорядження нею. Тому просив суд:

визнати недійсним договір іпотеки від 07.10.2019 серія та номер 367;

припинити право власності на об`єкт нерухомого майна - автозаправний газовий пункт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на об`єкт нерухомого майна - автозаправний газовий пункт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 :

- номери записів про обтяження Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЗЕН 32822638, 32822631 від 14.08.2019, 32708204 від 01.08.2019, 33662721 від 10.10.2019, внесені державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим Антоном Олексійовичем;

а також зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна - автозаправний газовий пункт та стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЗЕН , треті особи Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсними правочинів та скасування записів про державну реєстрацію права власності - задоволено частково.

Визнано недійсним договір іпотеки від 07.10.2019 серія та номер 367, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕЗЕН , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим Антоном Олексійовичем.

Припинено право власності на об`єкт нерухомого майна - автозаправний газовий пункт, загальною площею 7,2 кв.м., літ. А під Д - операторська, літ. В - вбиральня, літ. Б під Г - резервуар, літ. Е під Г - колонка, літ. Г - навіс, літ. Д - навіс, І - мостіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1888363612101).

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на об`єкт нерухомого майна - автозаправний газовий пункт, загальною площею 7,2 кв.м., літ. А під Д - операторська, літ. В - вбиральня, літ. Б під Г - резервуар, літ. Е під Г - колонка, літ. Г - навіс, літ. Д - навіс, І - мостіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1888363612101):

- номер запису про обтяження Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЗЕН 32822638 від 14.08.2019, внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим Антоном Олексійовичем;

- номер запису про іпотеку Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЗЕН 32822631 від 14.08.2019, внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим Антоном Олексійовичем;

- номер запису про право власності ОСОБА_1 32708204 від 01.08.2019, внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим Антоном Олексійовичем;

- номер запису про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЗЕН 33662721 від 10.10.2019, внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим Антоном Олексійовичем. В іншій частині позову - відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «ВЕЗЕН» просить рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року по цивільній справі №199/2966/20 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЗЕН , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсними правочинів та скасування записів про державну реєстрацію права власності скасувати в повному обсязі, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким в задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради відмовити в повному обсязі. Стягнути судові витрати. Мотивуючи тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і суттєвого порушення прав ТОВ «ВЕЗЕН» .

У відзиві Дніпровської міської ради на апеляційну скаргу ТОВ «ВЕЗЕН» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.11.2020 року просить залишити рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.11.2020 року без змін. Відзиви від інших учасників справи до апеляційного суду не надходили.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно - автозаправний газовий пункт по АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності в силу положень ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст. 26, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

На підставі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 01.08.2019 року на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 21.06.2011року, №ДП14211009614 та Дозволу на виконання будівельних робіт від 03.02.2010року №24/2010-04, які були видані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., було внесено запис про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - автозаправний газовий пункт, загальною площею 7,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 33662721, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1888363612101 (а.с. 10-11).

14.08.2019 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕЗЕН року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., зареєстрований в реєстрі за №294(а.с.108-113, т.1).

Відповідно до вищезазначеного договору іпотеки в рахунок виконання зобов`язань по договору позики ДПЗ-08 від 14.08.2019, ОСОБА_1 передав в іпотеку ТОВ ВЕЗЕН нерухоме майно - автозаправний газовий пункт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за №367(а.с.114, т.1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказаний об`єкт зареєстровано за ТОВ ВЕЗЕН на підставі договору іпотеки від 14.08.2019, серія та номер 294, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О.(а.с.115, т.1).

ТОВ ВЕЗЕН здійснює права власника вказаного нерухомого майна.

На підставі інформації з Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області (а.с.12) на запит від 24.02.2020 року Департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради за даними Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Дніпропетровській області, що викладені у листі від 28.022020 року №1004-1.14/532, згідно з Єдиним реєстром документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, станом на час надання відповіді, відсутня інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211009614 від 21.06.2011 року, а також відповідно до пошуку серед матеріалів архівних справ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01 січня 2008 року по 20 травня 2011 року) відсутня інформація щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт №24/2010-04 від 03.02.2010 року.

На підставі відповіді від 02.03.2020 року Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (вих. №3/15-126) про присвоєння адреси встановлено, що відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста адреса - АДРЕСА_1 була присвоєна цеху Українського державного проектно-технологічного інституту транспортного будівництва розпорядженням міського голови від 25.04.2000 року №459-р.(а.с.14, т.1).

ОСОБА_1 був отриманий дозвіл на виконання будівельних робіт №24/2010-04 від 03.02.2010року: будівництво автозаправного газового пункту по АДРЕСА_1 відповідно до проектної документації з терміном дії до 03.02.2011року (а.с.160, т.2). 21 червня 2011 року Інспекцією державного архітектурно- будівельного контролю у Дніпропетровській області зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації(а.с.162,т.2).

Як встановлено судом першої інстанції у даній справі, рішення про передачу земельної ділянки у користування/власність, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 Дніпровською міською радою не приймалося; адреса вул.Маршала Малиновського, будинок 80 жодному об`єкту нерухомості на території міста не присвоювалась (а.с.14), відтак, вказана земельна ділянка є власністю територіальної громади м. Дніпра.

Не врахувавши відсутність підстав для припинення за відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна, не зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб судового захисту права як скасування запису про право власності, не відповідає дійсному характеру спірних правовідносин, тобто не є ефективним, оскільки не забезпечує відновлення порушеного права, як вважає Дніпровська міська рада права на користування та розпорядження землею, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Правовідносини виникли між учасниками справи із захисту права власності.

Дослідив докази в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову Дніпровської міської ради повністю, виходячи з наступного.

Дніпровська міська рада, відповідно до статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є представницьким органом місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб`єкта власності - народу України, територіальної громади власників землі щодо права розпорядження, притаманного власнику.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб`єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Дніпровська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки), виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону.

Виходячи з вимог статті 83 Земельного кодексу України презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпра територіальній громаді міста з визначенням її власника Дніпровської міської ради.

Право власності чи користування землею фізичними особами набувається та реалізується в порядку і на підставах, визначених Конституцією України (ст. ст. 13, 14), Земельного кодексу України ст. ст. 78, 92, 93, 102-1, 116, 1 18, 119, 123, 125, 126 ЗК України) а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону Про оренду землі , Цивільного кодексу України).

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Відтак, правовою основою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування.

Як встановлено судом у даній справі, рішення про передачу земельної ділянки у користування/власність, яка розташована за адресою: м.Дніпро, вул.Маршала Малиновського, будинок 80 Дніпровською міською радою не приймалося; адреса вул.Маршала Малиновського жодному об`єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відтак, вказана земельна ділянка є власністю територіальної громади м. Дніпра.

Умови, підстави та процедура проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553).

Згідно з вказаним Порядком (п.7) для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру, Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів), а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав (абз. 2 п. 12 зазначеного вище Порядку).

Відповідно до п.40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком.

Документи, які необхідні для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна, визначені п. 41 Порядку. Подаються наступні документи:1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та перевіряє, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Стосовно документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, то реєстрація такого документа, наданого державному реєстратору, не здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, та для реєстрації права власності була надана декларація про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована 21.06.2011 р. (а.с. 162,т.2).

Випадки, коли документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається, в даній справі не встановлені (п. 41 Порядку).

Відповідно до підп. 1 п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 вимагається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Відповідно до вимог законодавства станом на дату державної реєстрації права власності на спірне майно механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений Постановою КМУ від 13 квітня 2011 р. №461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 750) передбачав, що реєстрація - це внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр). Під час дії експериментального проекту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва функції реєстру покладаються на Реєстр будівельної діяльності першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Відповідно до п.4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

Розв`язуючи спір, з приводу вимоги позову Дніпровської міської ради про припинення права власності, то за ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Позивач посилається на ст.377 ЦК України відповідно якої - до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). З цих підстав вважає,що оскільки вони є власниками земельної ділянки ,то це підстава для припинення права власності на об`єкт нерухомого майна - автозаправний газовий пункт, загальною площею 7,2 кв.м., літ. А під Д - операторська, літ. В - вбиральня, літ. Б під Г - резервуар, літ. Е під Г - колонка, літ. Г - навіс, літ. Д - навіс, І - мостіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1888363612101.

Однак в позовній заяві ДМР не посилається на ст.346 ЦК України -підстави припинення права власності.

Підставами припинення права власності на майно відповідно до ст.346 ЦК України : право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 346 ЦК України).

Як встановлено колегією суддів на підставі позовної заяви, позивачем в ній не зазначені підстави, передбачені законом, за наявності яких має бути припинено право власності на об`єкт нерухомого майна автозаправний газовий пункт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та такі обставини не встановлені колегією суддів за судового розгляду. Звідси, оскільки передбачені законом (ст. 346 ЦК України) підстави для припинення права власності в даній справі не встановлені, підстави для задоволення вимоги позову Дніпровської міської ради про припинення права власності відсутні і по ст.377 ЦК України.

Що стосується вимог позову Дніпровської міської ради про скасування запису про обтяження ТОВ ВЕЗЕН №32822638 від 14.08.2019р., про скасування запису про державну реєстрацію іпотеки №32822631 від 14.08.2019р., про скасування запису про право власності ОСОБА_1 №32708204 від 01.08.2019р., запису про право власності ТОВ «ВЕЗЕН» №33662721 від 10.10.2019року, які були внесені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., то, відмовляючи в задоволенні, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень`державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону, зазначеного вище, унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952 викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України №1952(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України №1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, закон не передбачає, тому, враховуючи приписи ч.1, ч.2 ст.16 ЦК України, вимога позову Дніпровської міської ради про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не підлягає задоволенню: застосування саме такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права в практичному аспекті, унеможливлено.

У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень`до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною уЗаконі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Судувід 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19,від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі №278/3367/19 (провадження №61-13586св20).

З урахуванням істотної зміни з 16 січня 2020 року і на час ухвалення даного рішення матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем має бути обраний інший спосіб захисту - скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, оскільки саме такий спосіб захисту прав відповідає вимогам закону та є ефективним.

Водночас, з аналогічної підстави не підлягають задоволенню вимоги позову Дніпровської міської ради про скасування запису про обтяження ТОВ ВЕЗЕН №32822638 від 14.08.2019р., про скасування запису про державну реєстрацію іпотеки №32822631 від 14.08.2019р., про скасування запису про право власності ОСОБА_1 №32708204 від 01.08.2019р., запис про право власності ТОВ «ВЕЗЕН» №33662721 від 10.10.2019року, які були внесені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О.

З приводу вимоги позову Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору іпотеки від 14.08.2019р. №294, то задоволення даної вимоги є похідним від задоволення вимоги позову про скасування запису про право власності за ОСОБА_1 №32708204 від 01.08.2019року, внесеного приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 21.06.2011року № ДП 14211009614 та Дозволу на виконання будівельних робіт від 03.02.201року №24/2010-04, видані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області. Оскільки в задоволенні вимоги про скасування запису про право власності за ОСОБА_1 №32708204 від 01.08.2019року відмовлено, то підстави для визнання договору іпотеки недійсним відсутні.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинне збудоване майно, взявши до уваги листи архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 28.02.2020 року №1004-1.14/532 та від 20.03.2020 року №1004-1.14/732 про відсутність інформації станом на час надання відповіді в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, ведення якого розпочато з 20.05.2011року, також лист управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради №4/1-126 від 20.03.2020 року про відсутність інформації в архіві управління щодо реєстрації документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком, оскільки порядок ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, який був затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 24.06.2011 року №92 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 липня 2011 року за №885/19623, набрав чинності 05.08.2011 року.

При цьому дозвільна документація для будівництва автозаправного газового пункту за адресою: АДРЕСА_1 (дозвіл на виконання будівельних робіт №24/2010-04 від 03.02.2010р.) була видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 03.02.2010 року , а декларація вводу його в експлуатацію серія та номер: ДП14211009614 зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 21.06.2011 року, тобто до набрання чинності вказаним порядком.

Отже, станом на час видачі дозволу про готовність об`єкту до експлуатації ДП14211009614 21.06.2011року Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів ще не існувало.

Вказані обставини спростовують безпідставно встановлені судом першої інстанції обставини про те, що декларація чи дозвіл на виконання будівельних робіт були відсутні, а декларація про готовність об`єкта до експлуатації не була зареєстрована належним чином, а тому відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на вказане майно.

Крім того, на підтвердження вищезазначеного, в судовому засіданні апеляційного суду представником ТОВ «ВЕЗЕН» надані документи: Дозвіл на виконання будівельних робіт №24/2010-04 від 03.02.2010 року, Декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ДП14211009614 від 21.06.2011 року, на які в позовній заяві посилався позивач, але не були долучені до матеріалів справи, а судом першої інстанції не витребовувались(а.с.160-168,т.2).

Таким чином заявлені вимоги про визнання договору іпотеки недійсним не є ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки наслідком встановлення судом недійсності правочинів є реституція.

Визнання договорів щодо відчуження спірного майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваним договором іпотеки.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, звернувшись до суду з вимогою про визнання правочину недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України, стороною якого він не був, обрав неналежний спосіб захисту, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити з зазначених підстав.

Вимога Позивача про зобов`язання звільнити земельну ділянку є похідною від задоволення інших вимог позову; оскільки в їх задоволенні відмовлено, підстави для задоволення вимоги про зобов`язання звільнити земельну ділянку відсутні.

Вирішуючи позовні вимоги щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самовільно побудованого об`єкту: автозаправного газового пункту, загальною площею 7,2кв.м., колегія суддів виходить з наступного.

В силу норм ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст.179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1 ст.181 ЦК України).

Встановлені судом обставини справи свідчать, що на спірній земельній ділянці ТОВ ВЕЗЕН на праві приватної власності належить нежитлова будівля (нерухоме майно) загальною площею 7,2 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 .

Таким чином, будь-яке переміщення вказаної нерухомості є неможливим без її знецінення (знищення) та зміни її призначення.

Згідно чинного земельного законодавства використання землі здійснюється або на праві власності, або на праві користування земельною ділянкою (в даному випадку - договору оренди земельної ділянки).

Так, у ТОВ ВЕЗЕН виникло право власності на нерухомість на підставі цивільно-правових угод, яке зареєстроване відповідно до законодавства. Втім, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю належним чином останнім не оформлено, але недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права ТОВ ВЕЗЕН , як власника нерухомості на користування нерухомістю та, як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

Зобов`язання ТОВ ВЕЗЕН в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі Дніпровській міській раді, фактично означає знесення належного підприємству на праві власності майна, що є порушенням його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття (Лист Вищого господарського суду від 01.01.2010 "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов`язаних із земельними правовідносинами").

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

В процесі розгляду даної справи, Дніпровською міською радою так і не надано стверджуючих пояснень з посиланням на відповідні докази в чому саме полягає суспільний інтерес, який би виправдовував як заходи позбавлення права власності ТОВ ВЕЗЕН , так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що знесення нерухомого майна є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №21-1959а16).

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази своєчасного реагування та притягнення контролюючими органами за використанням і охороною земель у місті Дніпрі щодо вжиття заходів передбачених законодавством України по відношенню до ОСОБА_1 з підстав самовільного будівництва нерухомого майна на спірній земельній ділянці.

При цьому, як встановлено колегією суддів, ТОВ ВЕЗЕН зареєструвавши право власності на майно ініціювало реалізацію свого права відповідно до законодавства на одержання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0090га, яка розташована в Самарському районі за адресою: АДРЕСА_1 , необхідну для його обслуговування, а саме звернулись з таким клопотанням до ДМР 21.01.2020 року(а.с.124,т.1).

Але Рішення про надання/відмову дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Дніпровською міською радою до теперішнього часу не прийнято.

З огляду на наведене, обраний спосіб захисту у вигляді зобов`язання ТОВ ВЕЗЕН повернути спірну земельну ділянку в натурі є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його порушених прав, а навпаки призведе до не дотримання справедливої рівноваги, тому в даному випадку виключає можливість задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову не врахував норми матеріального права, належним чином не встановив всі обставини справи, дійшов невірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з положеннями ст.12ЦПК України судочинство у судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 78ЦПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ВЕЗЕН» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню; в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на Дніпровську міську раду.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗЕН" - задовольнити .

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року - скасувати .

В задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЗЕН , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсними правочинів та скасування записів про державну реєстрацію права власності - відмовити.

Стягнути з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗЕН" судовий збір в розмірі 9459,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова