Постанова

від 14.06.2023 по справі 199/2966/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 199/2966/20

провадження № 61-20404св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Коломієць Г. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Везен»,

треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційна скарга Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року Дніпровська міська рада звернулася з позовом

до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Везен»

(далі - ТОВ «Везен»), треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов А. О. та Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсними правочинів та скасування записів про державну реєстрацію права власності.

Позовну заяву мотивовано тим, що земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради

та віднесена до земель комунальної власності.

Дніпровська міська рада зазначала, що первинну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: автозаправний газовий пункт, розташований на вказаній земельній ділянці зареєстровано

за ОСОБА_1 та посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О.

14 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Везен» укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого у рахунок зобов`язань за договором позики від 14 серпня 2019 року № ДПЗ-08, ОСОБА_1 передав у іпотеку ТОВ «Везен» нерухоме майно, а саме автозаправний газовий пункт, що знаходиться

за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із цим позивач посилався на те, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на зазначений об`єкт самочинного будівництва від 14 серпня

2019 року зареєстровано за ТОВ «Везен». Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка не відведена для вказаної мети

та за відсутності декларації про початок будівельних робіт, а також декларації про готовність об`єкту до експлуатації, що свідчить про відсутність підстав визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудоване майно та підстав користування зазначеною земельною ділянкою. Дії

ОСОБА_1 щодо самовільного зайняття земельної ділянки, на думку Дніпровської міської ради, порушують права територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, як власника земель, що належать до комунальної власності на самостійне володіння, користування, розпорядження нею.

Ураховуючи викладене, Дніпровська міська рада просила суд:

визнати недійсним договір іпотеки від 07 жовтня 2019 року серія та номер 367;

припинити право власності на об`єкт нерухомого майна - автозаправний газовий пункт, що знаходиться за адресою: будинок

АДРЕСА_1 ;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на об`єкт нерухомого майна - автозаправний газовий пункт, що знаходиться за адресою: будинок

АДРЕСА_1 , зокрема: номери записів про обтяження ТОВ «Везен» 32822638

та 32822631 від 14 серпня 2019 року, 32708204 від 01 серпня 2019 року

та 33662721 від 10 жовтня 2019 року, внесені державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О.;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, розташовану

за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна - автозаправний газовий пункт.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року позов Дніпровської міської ради задоволено частково.

Визнано недійсним договір іпотеки від 07 жовтня 2019 року серія та

номер 367, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Везен», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О.

Припинено право власності на об`єкт нерухомого майна - автозаправний газовий пункт, загальною площею 7,2 кв. м, літ. А під Д - операторська,

літ. В - вбиральня, літ. Б під Г - резервуар, літ. Е під Г - колонка, літ. Г - навіс, літ. Д - навіс, І - мостіння, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1888363612101).

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на об`єкт нерухомого майна - автозаправний газовий пункт, загальною площею 7,2 кв. м, літ. А під Д - операторська, літ. В - вбиральня, літ. Б під Г - резервуар, літ. Е під Г - колонка, літ. Г - навіс,

літ. Д - навіс, І - мостіння, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1888363612101):

номер запису про обтяження ТОВ «Везен» 32822638 від 14 серпня 2019 року, внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О.;

номер запису про іпотеку ТОВ «Везен» 32822631 від 14 серпня 2019 року, внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О.;

номер запису про право власності ОСОБА_1 32708204 від 01 серпня

2019 року, внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О.;

номер запису про право власності ТОВ «Везен» 33662721 від 10 жовтня

2019 року, внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка не передавалася ОСОБА_1 під будівництво, право власності

чи користування за ним не оформлювалося.

Нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети та відсутня декларація про початок будівельних робіт, а також декларація про готовність об`єкту до експлуатації, що свідчить про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудоване майно.

Разом із цим суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки відсутні підстави, відповідно до яких за ОСОБА_1 було визнано право власності на автозаправний газовий пункт, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , тому останній не мав права на укладення договору іпотеки з ТОВ «Везен» у рахунок виконання своїх зобов`язань. Отже, підлягає визнанню недійсним договір іпотеки, припиненню права власності на об`єкт нерухомого майна, та відповідно, скасуванню в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи, а саме: номери запису про обтяження ТОВ «Везен» 32822638 та 32822631 від 14 серпня 2019 року, 32708204 від 01 серпня 2019 року та 33662721 від 10 жовтня 2019 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання

ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна, зокрема: автозаправний газовий пункт, загальною площею 7,2 кв. м, суд першої інстанції виходив із того, що такі вимоги є передчасними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Везен» задоволено. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року скасовано, у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що не врахувавши відсутність підстав для припинення за відповідачем права власності

на об`єкт нерухомого майна, незважаючи на те, що обраний позивачем спосіб судового захисту права як скасування запису про право власності,

не відповідає дійсному характеру спірних правовідносин, тобто

не є ефективним, оскільки не забезпечує відновлення порушеного права,

як вважає Дніпровська міська рада права на користування

та розпорядження землею, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Встановивши, що на підставі позовної заяви, позивачем у ній не зазначені підстави, передбачені законом, за наявності яких має бути припинено право власності на об`єкт нерухомого майна автозаправний газовий пункт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та такі обставини не встановлені судом апеляційної інстанції під час судового розгляду, суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки передбачені

статтею 346 ЦК України підстави для припинення права власності у цій справі не встановлені, підстави для задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради про припинення права власності на підставі

статті 377 ЦК України відсутні.

Що стосується вимог позову Дніпропетровської міської ради щодо скасування записів про, зокрема: обтяження ТОВ «Везен» від 14 серпня

2019 року № 32822638, державну реєстрацію іпотеки від 14 серпня 2019 року № 32822631, право власності ОСОБА_1 від 01 серпня 2019 року

№ 32708204, право власності ТОВ «Везен» від 10 жовтня 2019 року

№ 33662721, які були внесені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О., суд апеляційної інстанції виходив

із того, що з урахуванням істотної зміни з 16 січня 2020 року і на час ухвалення додаткового рішення матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, позивачам має бути обраний спосіб захисту - скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, оскільки саме такий спосіб захисту прав відповідає вимогам закону та є ефективним.

Разом із цим, на думку суду апеляційної інстанції, з аналогічної підстави

не підлягають задоволенню вимоги позову Дніпровської міської ради щодо скасування запису про, зокрема: обтяження ТОВ «Везен» від 14 серпня

2019 року № 32822638, державну реєстрацію іпотеки від 14 серпня 2019 року № 32822631, право власності ОСОБА_1 від 01 серпня 2019 року

№ 32708204, право власності ТОВ «Везен» від 10 жовтня 2019 року

№ 33662721, які були внесені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О.

З приводу вимоги позову Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору іпотеки від 14 серпня 2019 року № 294, то задоволення цієї вимоги є похідним від задоволення вимоги позову про скасування запису про право власності за ОСОБА_1 від 01 серпня 2019року № 32708204, внесеного приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О. на підставі Декларації про готовність об`єкта

до експлуатації від 21 червня 2011 року № ДП 14211009614 та Дозволу

на виконання будівельних робіт від 03 лютого 2010 року № 24/2010-04, видані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю

у Дніпропетровській області. Оскільки в задоволенні вимоги про скасування запису про право власності за ОСОБА_1 від 01 серпня 2019 року

№ 32708204 відмовлено, тому суд апеляційної інстанції вважав, що підстави для визнання договору іпотеки недійсним відсутні.

Також, суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинне збудоване майно, оскільки станом на час видачі дозволу про готовність об`єкту до експлуатації ДП 14211009614

21 червня 2011року Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів

на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів ще не існувало,

що спростовує безпідставно встановлені судом першої інстанції обставини про те, що декларація чи дозвіл на виконання будівельних робіт були відсутні, а декларація про готовність об`єкта до експлуатації не була зареєстрована належним чином, а тому відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на вказане майно.

Таким чином заявлені вимоги про визнання договору іпотеки недійсним

не є ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки наслідком встановлення судом недійсності правочинів є реституція.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції вважав, що позивач, звернувшись

до суду з вимогою про визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 215 ЦК України, стороною якого він не був, обрав неналежний спосіб захисту, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити

із зазначених підстав.

При цьому суд вважав, що вимога позивача про зобов`язання звільнити земельну ділянку є похідною від задоволення інших вимог позову, оскільки в їх задоволенні відмовлено, підстави для задоволення вимоги про зобов`язання звільнити земельну ділянку відсутні.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за адресою:

АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самовільно побудованого об`єкту: автозаправного газового пункту, загальною площею 7,2 кв. м, суд апеляційної інстанції виходив із того, що обраний спосіб захисту у вигляді зобов`язання ТОВ «Везен» повернути спірну земельну ділянку в натурі

є неефективним у розумінні Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його порушення прав, а навпаки призведе до недотримання справедливої рівноваги, тому у цьому випадку виключає можливість задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, Дніпровська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зокрема в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 05 червня 2018 року

у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16,

від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 12 березня 2019 року

у справі № 911/3594/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18,

від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 та від 15 червня 2021 року

у справі № 904/5726/19, а також не дослідив зібрані у справі докази

(пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалене

з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Дніпровська міська рада вважає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказу, який було надано апелянтом на стадії апеляційного провадження, а саме: декларації про готовність об`єкта до експлуатації

від 21 червня 2011 року № ДП 14211009614 та невірно вважав, що вона спростовує висновки суду першої інстанції, оскільки про наявність такого дозволу та декларації апелянт повідомив лише на стадії апеляційного провадження, не повідомивши та не додавши копій на позовну заяву

та до письмових пояснень.

Суд апеляційної інстанції, на думку Дніпровської міської ради, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу,

за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення

та спричиненим цими діяннями наслідками.

У постанові суду апеляційної інстанції зазначено про те, що позивачем

у позовній заяві не зазначені підстави, передбачені законом, за наявності яких має бути припинено право власності на об`єкт нерухомого майна автозаправну станцію, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та такі обставини не встановлені судом. Звідси, оскільки передбачені законом (стаття 346 ЦК України) підстави для припинення права власності у цій справі не встановлені, підстави для задоволення вимоги позову Дніпровської міської ради про припинення права власності відсутні.

Проте, на думку Дніпровської міської ради, з такими висновками погодитися неможна, оскільки частиною другою статті 346 ЦК України передбачено,

що право власності може бути припинено в інших випадках, встановлених законом.

Також судом апеляційної інстанції не враховано суспільний інтерес позовних вимог, оскільки газовий автозаправний пункт є джерелом підвищеної небезпеки для населення.

Крім того, у своєму рішенні суд апеляційної інстанції посилається на те,

що обраний спосіб захисту у вигляді зобов`язання ТОВ «Везен» повернути спірну земельну ділянку в натурі не є ефективним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить

до відновлення його порушених прав, а навпаки призведе до недотримання справедливої рівноваги, тому у цьому випадку включає можливість задоволення позовних вимог, тоді як позовна вимога про зобов`язання повернути спірну земельну ділянку не стосувалась ТОВ «Везен»,

а стосувалась ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2023 року справу призначено

до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Везен»

на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення

є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно - автозаправний газовий пункт по АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради

та віднесена до земель комунальної власності в силу положень

статей 80 та 83 ЗК України, а також статей 26 та 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 01 серпня 2019 року на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 21 червня 2011 року № ДП 14211009614 та дозволу на виконання будівельних робіт від 03 лютого 2010 року № 24/2010-04, які були видані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю

у Дніпропетровській області, до Державного реєстру прав власності

на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О., було внесено запис про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - автозаправний газовий пункт, загальною площею 7,2 кв. м, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 33662721, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1888363612101 (а. с. 10, 11, т. 1).

14 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Везен» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., зареєстрований у реєстрі № 294

(а. с.108-113, т. 1).

Відповідно до зазначеного договору іпотеки у рахунок виконання зобов`язань за договором позики від 14 серпня 2019 року ДПЗ-08,

ОСОБА_1 передав в іпотеку ТОВ «Везен» нерухоме майно - автозаправний газовий пункт, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , зареєстровано у реєстрі № 367 (а. с. 114, т. 1).

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно право власності на вказаний об`єкт зареєстровано

за ТОВ «Везен» на підставі договору іпотеки від 14 серпня 2019 року, серія

та номер 294, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О. (а. с. 115, т. 1).

ТОВ «Везен» здійснює права власника вказаного нерухомого майна.

Відповідно до інформації з Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, наданої на запит

від 24 лютого 2020 року Департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради, за даними Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Дніпропетровській області, що викладені у листі

від 28 лютого 2020 року № 1004-1.14/532, згідно із Єдиним реєстром документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт

і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, станом на час надання відповіді, відсутня інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта

до експлуатації від 21 червня 2011 року № ДП 14211009614, а також відповідно до пошуку серед матеріалів архівних справ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01 січня 2008 року по 20 травня 2011 року) відсутня інформація щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 03 лютого 2010 року № 24/2010-04

(а. с. 12, т. 1).

Згідно із відповіддю Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 02 березня 2020 року вихідний № 3/15-126 відповідно до даних містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса - АДРЕСА_1 була присвоєна цеху Українського державного проектно-технологічного інституту транспортного будівництва розпорядженням міського голови від 25 квітня 2000 року № 459-р (а. с. 14, т. 1).

ОСОБА_1 було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт

від 03 лютого 2010 року № 24/2010-04: будівництво автозаправного газового пункту по АДРЕСА_1 , відповідно до проектної документації з терміном дії до 03 лютого 2011року (а. с. 160, т. 2).

21 червня 2011 року Інспекцією державного архітектурно- будівельного контролю у Дніпропетровській області зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації (а. с. 162, т. 2).

Рішення про передачу земельної ділянки у користування/власність, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Дніпровською міською радою не приймалося. Адреса

АДРЕСА_1 жодному об`єкту нерухомості

на території міста не присвоювалась, вказана земельна ділянка є власністю територіальної громади м. Дніпра (а. с. 14, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції

не відповідає.

Аналізуючи підстави звернення до суду з указаною скаргою, зміст ухвалених у справі судових рішень та доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки), виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону. Виходячи із вимог даної статті презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпро територіальній громаді міста з визначенням її власником Дніпровської міської ради.

Згідно вимог частини першої статті 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 20 ЦК України встановлює, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається

на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає

із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою

та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним,

є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачались лише на майбутнє, можливість настання

їх у майбутньому припиняється.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановивши, що спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка не передавалася ОСОБА_1

під будівництво автозаправного газового пункту, право власності

чи користування цією земельною ділянкою за ним не оформлювалося,

а також ураховуючи те, що відсутні належні та допустимі докази того,

що за ОСОБА_1 було визнано право власності на автозаправний газовий пункт, розташований по

АДРЕСА_1 , обґрунтовано вважав, що це нерухоме майно є самочинно побудованим, а тому останній не мав права на укладення договору іпотеки

з ТОВ «Везен» у рахунок виконання своїх зобов`язань.

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання договору іпотеки недійсним, припиненню права власності на об`єкт нерухомого майна та скасуванню

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи, а саме: номер запису про обтяження ТОВ «Везен» від 14 серпня 2019 року 32822638, номер запису про іпотеку ТОВ «Везен» від 14 серпня 2019 року 201932822631, номер запису про право власності ОСОБА_1 від 01 серпня 2019 року 201932708204, номер запису про право власності ТОВ «ВЕЗЕН» від 10 жовтня 2019 року 33662721.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи і ґрунтуються на вимогах закону.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним

і обґрунтованим.

Перевіривши в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції. За подання касаційної скарги Дніпровська міська рада сплатила

33 632,00 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 та ТОВ «Везен»»

на її користь.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року скасувати.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Везен» на користь Дніпровської міської ради судовий збір

у розмірі 33 632,00 (тридцять три тисячі шістсот тридцять дві) гривні.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Г. В. Коломієць

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович