Рішення

від 24.11.2021 по справі 280/7370/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2021 року 16 год. 56 хв.Справа № 280/7370/21 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Лузан К.Ю. та сторін

від позивача: адвокат Яркіна О.В.,

від відповідача: не прибув,

від третьої особи: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 )

до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, буд. 7, код ЄДРПОУ 07835529)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Василівський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (71500, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Соборна, буд. 18, код ЄДРПОУ 09620017)

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18серпня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідач), Василівський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі третя особа 1) таВійськова частина НОМЕР_2 (далі -третя особа 2), в якому позивач просить суд:

-визнати протиправними дії Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ЄДРПОУ 07835529) щодо утримання з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 20% грошового забезпечення в дохід держави;

-зобов`язати Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ЄДРПОУ 07835529) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) протиправно утриману частину грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне. Службовим розслідуванням було встановлено, що внаслідок недостачі військового майна, переданого позивачу під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети, позивач, перебуваючи на посаді командира розвідувальної роти, з вини, заподіяв шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_2 , яка згідно із витягом з книги обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_2 за 2018 р. становить 662336 грн 79 коп. та у зв`язку з тим, що було стягнено 1245 гри. 65 коп., залишок до стягнення складає 661091 грн 14 коп. Службове розслідування було розпочато у лютому 2018 року та закінчено у квітні 2018 року. Стягнення з позивача частини грошового забезпечення на користь держави як відшкодування шкоди, яка не встановлена в судовому порядку, відбулась у вперше у червні 2021 року. Тобто, на думку позивача його притягнули до матеріальної відповідальності більш ніж через 3 роки з дня виявлення завданої шкоди, яка в судовому порядку так і не була доведена.З наведених підстав просить суд позов задовольнити.

20 серпня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощенного позовного провадження. Судове засідання призначено на 15 вересня 2021 року об 16 год. 30 хв.

15 вересня 2021 року ухвалою суду зупинено провадження у справі до 05 жовтня 2021 року об 17 год. 00 хв.

17 вересня 2021 року через канцелярію суду (вх. №53606) надійшло клопотання від третьої особи військової частини НОМЕР_3 про долучення додаткових доказів (матеріалів) до справи.04 вересня 2021 року до суду через канцелярію надійшов Відзив від Відповідача на позовну заяву від Відповідача по справі про незгоду із позовною заявою в повному обсязі та просить суд відмовити у задоволені адміністративного позову.

20 вересня 2021 р. від позивача надійшов уточнена позовна заява про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними, в якій позивач просить суд - визнати протиправними дії Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ЄДРПОУ 07835529) щодо утримання з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 20% грошового забезпечення в дохід держави на підставі вимог наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.04.2018 «Про завершення службового розслідування по факту виходу із ладу двигуна УТД-20 з БРМ-1К № 174 розвідувальної роти» № 1015, наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.04.2018 «Про результати службового розслідування по факту виявлених недоліків і нестач під час прийому справи та посади командира розвідувальної роти» № 989 та Акту службового розслідування по факту виявлених недоліків і нестач під час прийому справ та посади командира розвідувальної роти від 03.04.2018.

23.09.2021 від представника відповідача 1 через канцелярію суду (вх. №55196) надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач 1 проти задоволення позову заперечує та зазначає, що Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не встановлював жодних обставин правопорушення або виникнення заборгованості, а лише прийняв заборгованість (згідно акту приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків) у військової частини НОМЕР_2 . Отже Запорізьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки права ОСОБА_1 не порушувались, а посадові особи Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки діяли у відповідності до вимог чинного законодавства. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.

04.10.2021 від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі.

Ухвалою суду від 05.10.2021 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву позивача про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними від 20 вересня 2021 року.

Продовжено розгляд справи №280/7370/21 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.

Копію ухвали відправлена учасникам справи.

05 жовтня 2021 р. ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі до 25 листопада 2021 року об 16 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 25.11.2021 поновлено провадження по справі та призначено судове засідання на 25.11.2021 о/об 16 год. 00 хв.

25.11.2021 від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Інші учасники справи до суду не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_4 (по стройовій частині) №141 від 24.04.2017 капітан ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов`язків за посадою командира розвідувальної роти з 24.04.2017.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Першому відділі Василівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

За попереднім місцем служби - Енергодарському об`єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, з червня 2021 року провадиться утримання 20 % з нього в дохід держави.

Не погоджуючись із такими діями позивач в досудовому порядку звернувся до Енергодарського об`єднаного міського територіального центрі комплектування та соціальної підтримки з заявою та отримав довідку № 276/Ф від 13.07.2021.

Відповідно до вказаної довідки утримання в дохід держави повадиться на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 04.04.2018 «Про завершення службового розслідування по факту виходу з ладу двигуна УТД-20 з БРМ-1К № 174 розвідувальної роти» № 1015, Наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 03.04.2018 «Про результати службового розслідування по факту виявлених недоліків і нестач під час прийому справ та посади командира розвідувальної роти» № 989 та Акту службового розслідування по факту виявлених недоліків і нестач під час прийому справ та посади командира розвідувальної роти від 03.04.2018.

Вказане утримання здійснювалось відповідачем по справі - Запорізьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

Частиною 2ст. 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією Українита законами України.

Принцип обов`язковості судових рішень закріплений і встновлений ст. 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначаєЗакон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 (даліЗакон про матеріальну відповідальність).

Відповідно до ч. 1ст. 2 Закону України «Про матеріальну відповідальність», дія цьогоЗаконупоширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність» , матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1ст. 3Закону України про матеріальну відповідальність, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначенихстаттею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

03.10.2019 з набуттям чинності Законом України «Про матеріальну відповідальність» втратила чинність постанова Верховної Ради від 1995 року "Про затвердження положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі" (далі - Постанова), у порядку якої проводилось службове розслідування.

Статтею 58 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналогічні положення закріплені в частині 2 статті 5 Цивільного кодексу України, якою визначено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

При цьому, зі змісту частини 3 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» звужено перелік шкоди, яка підлягає відшкодуванню у кратному розмірі, зокрема з переліку майна виключено оптичні прилади, засоби зв`язку, спеціальна техніка, льотно-технічне, спеціальне морське і десантне обмундирування, штурманське спорядження, спеціальний одяг і взуття, інвентарні речі та деякі інші види військового майна.

Таким чином до спірних правовідносин повинні застосовуватись норми Закону України «Про матеріальну відповідальність».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність», особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність», у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 119 від 16.04.2018, з 16.04.2018 позивач був виключений зі списків особового складу частини.

05.03.2018 було виявлено ряд недоліків та нестач указані в додатках до Акту прийому-передачі справ та посади командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 за вих.№565 від 05.03.2018 та у відомостях некомплектності техніки. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності), було призначено службове розслідування з метою встановлення причин та умов виявлених недоліків підчас прийому-передачі посади командира розвідувальної роти та на підставі акту прийому-передачі справ та посади командира розвідувальної роти частини, за наслідками проведення якого встановлена нестача майна.

Службовим розслідуванням було встановлено, що внаслідок недостачі військового майна, переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети, позивач , перебуваючи на посаді командира розвідувальної роти, з вини, заподіяв шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_2 , яка згідно із витягом з книги обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_2 за 2018 р. становить 662336 грн 79 коп. та у зв`язку з тим, що було стягнено 1245 грн 65 коп., залишок до стягнення складає 661091 грн 14 коп.

03.08.2018 військова частина НОМЕР_2 звернулась до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_2 суму в розмірі 661091 грн 14 коп. та всі витрати пов`язані з розглядом справи.

17 жовтня 2019 р. Енергодарським міським судом Запорізької області у справі № 316/1381/18 було винесено заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги в/ч НОМЕР_2 в повному обсязі.

10 грудня 2019 р. Енергодарським міським судом Запорізької області у справі № 316/1381/18 було винесено ухвалу про скасування заочного рішення Енергодарського міського суду Запорізької області по цивільній справі та призначення її до судового розгляду у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

10 квітня 2020 р. Енергодарським міським судом Запорізької області у справі № 316/1381/18 було винесено ухвалу про закриття провадження по цивільній справі №316/1381/18 за позовною заявою військової частини НОМЕР_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків заподіяних державі, оскільки вона не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, В/ч НОМЕР_2 подало апеляційну скаргу на ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 10.04.2020.

18 серпня 2020 р. Запорізьким апеляційним судом у справі № 316/1381/18 було винесено ухвалу про повернення апеляційної скарги в/ч НОМЕР_2 та визнання її такою, що не подана.

Ухвала Енергодарського міського суду Запорізької області від 10.04.2020 наразі є чинною. Вказаною ухвалою було роз`яснено право в/ч НОМЕР_2 звернутись з вказаним позов в порядку адміністративного судочинства, яким остання не скористалась.

Згідно ч. 4ст. 78 КАС Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Замість того, що реалізувати своє право звернення до адміністративного суду, в/ч НОМЕР_2 направило акти службових розслідувань та накази командира в/ч НОМЕР_2 до теперішнього місця служби позивача.

Судом встановлено, що на момент розгляду адміністративного позову відсутній інший судовий спір щодо відшкодування шкоди в розмірі 661091 грн. 14 коп.

Замість цього в/ч НОМЕР_2 неправомірно, в порушення чинного законодавства, направило до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме: наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 04.04.2018 «Про завершення службового розслідування по факту виходу з ладу двигуна УТД-20 з БРМ-1К № 174 розвідувальної роти» № 1015, наказ командира В/Ч НОМЕР_2 від 03.04.2018 «Про результати службового розслідування по факту виявлених недоліків і нестач під час прийому справ та посади командира розвідувальної роти» № 989 та акт службового розслідування по факту виявлених недоліків і нестач під час прийому справ та посади командира розвідувальної роти від 03.04.2018 для стягнення з мене частини грошового забезпечення в рахунок відшкодування шкоди.

Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки також є суб`єктом владних повноважень в розумінні статті 4 КАС України і повинен був діяти в порядку, що встановлений чинним законодавством.

В судовому порядку Позивача не було притягнуто до матеріальної відповідальності, його вина не була доведена, оскільки В/ч НОМЕР_2 не скористалась свої право стягнути звернення до суду в порядку адміністративного судочинства та враховуючи те, що позивачем також подавався зустрічний позов про визнання дій протиправними та скасування наказів, який не був розглянутий в порядку цивільного судочинства.

На військову службу позивач повернувся 16 червня 2020 року.

Разом з тим, судом встановлено, що Запорізьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки були відібрані ОСОБА_1 були відібрані пояснення з предмету позову, але не було вчинення дії щодо перевірки о законності і обґрунтованості притягнення його до матеріальної відповідальності, не перевірено розмір сум, які підлягають стягненню, не було видано жодного наказу в порядку ст. 14 Закону України «Про матеріальну відповідальність».

Таким чином було встановлено, що Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснював стягнення на підставі наказів та актів в/ч НОМЕР_2 , які вже були підставами судового спору.

В судовому засіданні представником позивача були надані докази відібрання пояснень у ОСОБА_1 з предмету адміністративного позову, а також відповідь на адвокатський запит, з якого вбачається, що військова частина НОМЕР_2 не знаходиться в підпорядкуванні Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та входить до складу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Службове розслідування було розпочато у лютому 2018 року та закінчено у квітні 2018 року. Стягнення ОСОБА_1 частини грошового забезпечення на користь держави як відшкодування шкоди, яка не так і не була встановлена в судовому порядку, відбулась у вперше у червні 2021 року.

Тобто, ОСОБА_1 притягнули до матеріальної відповідальності більш ніж через 3 роки з дня виявлення завданої шкоди, яка в судовому порядку так і не була доведена.

Відповідно п. 17 до Постанови ВРУ від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» «Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць».

Відповідно до ст. 75 ЦПК України, Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Аналогічна норма міститься і в ст. 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність, а саме: «Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.».

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

В/ч НОМЕР_2 є суб`єктом владних повноважень в розумінні статті 4 КАС України, який пропустив строки звернення до суду.

Окрім того, п. 31 Постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» (надалі Постанова) (що була чинна до 31.10.2019 і повинна застосовуватись під час вирішення справи по суті відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України), не може бути застосований при вирішенні судового спору.

Відповідно до п. 31 Постанови - У разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

На підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 119 від 16.04.2018 позивач виключений із списків особового складу частини (тобто звільнений з посади командира розвідувальної роти).

Наказами № 989 від 03.04.2018 та наказ № 1015 від 04.04.2018 було прийняті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Тобто рішення про стягнення заподіяної шкоди були прийняті ще до його звільнення.

На законодавчому рівні був встановлений порядок притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності по факту нестачі матеріальних засобів, що регулювався на момент вчинення особою дій, що призвели до заподіяння матеріальної шкоди, Постановою Верховної ради України «Про затвердження положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» від 23.06.1995 № 243/95-вр, пунктом 32 якої було передбачено, що на притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов`язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, в 10-денний термін після дня вибуття їх з військової частини до суду за місцем їх постійного проживання (роботи) надсилались виконавчі написи органів, що виконують нотаріальні дії. Для отримання виконавчого напису командир (начальник) військової частини подавав органам, що виконують нотаріальні дії, довідки про суму заборгованості, що підлягала стягненню.

Таким чином, існуючим на той момент, спеціальний порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності, який Відповідачем дотриманий не був.

Щодо доводів Відповідача, які покладені в основу відзиву, судом взагалі не вбачається нормативно-правового обґрунтування вчинених дій, доказів, що б підтверджували правомірність підстав стягнення з позивача 20% від грошового забезпечення за місцем проходження служби не були надані. Відповідачем по справі не наведені обставини, які були йому відомі, про наявність спірних відносин між позивачем та військовою частиною НОМЕР_2 .

Щодо доводу позивача про порушення його прав діями Відповідача через стягування 20% грошового забезпечення, вже були предметом інших судових проваджень в даному випадку судами загальної юрисдикції.

Щодо інших доводів Відповідача, які покладені в основу відзиву на адміністративний позовний позов, зокрема щодо відшкодування збитків, то суд не має право надавати їм правову оцінку, оскільки такі питання вже були предметом цивільної справи, що розглядалась Енергодарським міським судом Запорізької області, та набрало законної сили.

Відповідно дост. 9 Закону України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 №2011-XII(далі -Закон України №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Підсумовуюче викладене суд погодується з доводами позивача, що дії відповідача по справі є протиправними, що підтверджується вищевикладеним.

Згідно зстаттею 22 Конституції Україниконституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Вирішуючи вказані спірні питання у даній справі суд бере до уваги наступне.

За частиною другоюстатті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини третьоїстатті 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першоїстатті 5 КАСкожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістомрішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Отож, гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008). Згідно п.242 Положення № 1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначено Відповідно доцього Закону, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначенихстаттею 9цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Стаття 10 Закону України про матеріальну відповідальністьпередбачає, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинамитретьою,четвертоютап`ятоюцієї статті тачастиною першоюстатті 12 цьогоЗакону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленомупорядку, визначеному у ст. 12 закона про матеріальну відповідальність .

Відповідно дост. 13 цього ж закону стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення. Якщо із грошового забезпечення особи проводяться інші передбачені законодавством стягнення (утримання), загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 50 відсотків місячного грошового забезпечення.

Відповідачем не обґрунтовані підстави для утримання зазначених коштівз грошового забезпечення позивача. Відповідачем не долучено жодних доказів на підтвердження притягнення позивача до матеріальної відповідальності, при тому, що ухвалою суду від 10.04.2020 закрито цивільне провадження, Військової частини НОМЕР_2 було роз`яснено право на звернення з позовом до адміністративного суду, яким військова частина не скористалась.

З огляду на приписист. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивідповідач не обґрунтував правомірності та підставності прийнятого рішення щодо утримання коштів у розмірі 36701,34 грн. з грошового забезпечення позивача.

Відповідно до ч.1ст.9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2статті 77 КАС Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, суд зауважує, що в ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, натомість відповідач не надав суду належних доказів на спростування доводів позивача щодо прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення та за відсутності законних на те підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 2статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, буд. 7, код ЄДРПОУ 07835529), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Василівський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (71500, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Соборна, буд. 18, код ЄДРПОУ 09620017) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ЄДРПОУ 07835529) щодо утримання з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 20% грошового забезпечення в дохід держави на підставі вимог наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.04.2018 «Про завершення службового розслідування по факту виходу із ладу двигуна УТД-20 з БРМ-1К № 174 розвідувальної роти» № 1015, наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.04.2018 «Про результати службового розслідування по факту виявлених недоліків і нестач під час прийому справи та посади командира розвідувальної роти» № 989 та Акту службового розслідування по факту виявлених недоліків і нестач під час прийому справ та посади командира розвідувальної роти від 03.04.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 30.11.2021.

Суддя Р.В. Сацький