Ухвала

від 22.11.2021 по справі 233/23/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/23/21

Номер провадження 11-кп/804/1391/21

У Х В А Л А

Іменем України

22.11.2021р. колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в складі:

судді - доповідача Залізняк Р.М.,

суддів Смірнової В.В., Круподері Д.О.,

при секретарі судового засідання Ситніку Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області в режимі відеоконференції з Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області апеляційну скаргу прокурора Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області Чернобровкіна І.А. на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.09.2021р., яким обвинувачених

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Райське м.Дружківка Донецької області, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , та мешкає в АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Дружківка Донецької області, який зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_2 ,

визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Чернобровкіна І.А.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

захисника Штукіна В.А.,

в с т а н о в и л а :

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.09.2021р. обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

На зазначений вирок суду прокурором Чернобровкіним І.А. (далі-прокурор) подано апеляційну скаргу. в якій:

- вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню на підставі ст.ст. 409, 411, 413 КПК України у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невиконанням вимог ст.ст. 94, 370, КПК України;

- вказує, що винуватість обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України. доведена в ході судового слідства та підтверджена доказами дослідженими під час судового слідства, а саме протоколом огляду місця події від 25.04.2020р., протоколом огляду предметів від 05.05.2020р., висновком судово-грунтознавчої експертизи № 23586/20-34/31604/20-34 від 26.11.2020р.; висновком судово-товарознавчої експертизи № 4382/20 від 16.12.2020р.;

- зазначає, що суд не звернув увагу на те, що показання обвинувачених, які в судовому засіданні стверджували, що каміння вони зібрали на відстані приблизно 50 м від буд. АДРЕСА_3 , спростовуються оглядом місця від 29.03.2021р., в ході якого встановлено, що на даній ділянці відсутні сліди перебування природного каміння;

- вказує, що суд безпідставно зробив висновок про те, що в ході досудового розслідування не був достовірно і належним чином виміряний об?єм природного каміння пісковик , оскільки в постанові слідчого, де вказане каміння визнано речовим доказом, зазначено об?єм 0,3 м?, а також в протоколі огляду від 05.05.2020р. вказаний об?єм каміння 0,3 м?, та вказаний об?єм ні обвинуваченими, ні їх захисником не оспорювався;

- зазначає, що суд також вказав на те, що на дослідження експерту, який визначив вартість каміння, природне каміння не надавалось, та його вартість визначена за умови, що станом на вказану дату об?єкт мав якісні споживчі характеристики, але чи мало природне каміння, зібране обвинуваченими, такі характеристики взагалі не з?ясовано, проте якщо б експерту для встановлення вартості природного каміння пісковик необхідно було б безпосередньо дослідити вказане каміння, то він би заявив клопотання слідчому про надання цього каміння для складання експертного висновку;

- вважає, що невизнання обвинуваченими своєї винуватості слід розцінювати як спосіб захисту від пред?явленого обвинувачення; крім того прокурору було відмовлено в клопотанні про допит свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які б мали б спростувати показання обвинувачених щодо місця вчинення ними кримінального правопорушення;

- прохає вирок скасувати, у зв`язку невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати винуватими за ч.2 ст. 185 КК України та призначити їм покарання у виді обмеження волі строком на один рік, на підставі ст.75 КК України звільнити обвинувачених від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.

Про дату, час та місце судового засідання сторони кримінального провадження повідомлені належним чином, представник потерпілої сторони у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій прохав розглянути апеляційну скаргу прокурора без участі представника потерпілого - Костянтинівської міської ради Донецької області та підтримав свою позицію викладену у суді першої інстанції, оскільки явка представника потерпілого не є обов`язковою, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути апеляційну скаргу прокурора без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та прохав її задовольнити, позицію обвинувачених та їх захисника, які заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора та прохали залишити вирок без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення за таких підстав.

Судом першої інстанції обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано невинуватими та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст. 185 КК України у тому ,що 25.04.2020 р. приблизно о 16-00 год., обвинувачений ОСОБА_1 разом зі своїм сином обвинуваченим ОСОБА_2 знаходилися за місцем мешкання, а саме в АДРЕСА_2 . У цей час у обвинуваченого ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення природного каміння пісковику , що належить Костянтинівській міській раді Донецької області, яке він раніше бачив на ділянці місцевості, розташованій на відстані близько 800 м від буд. АДРЕСА_4 , про що він повідомив обвинуваченого ОСОБА_2 та отримав його згоду на участь у зазначеному злочині.

25.04.2020р. приблизно о 17-00 год., обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, на автомобілі ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 прибули на ділянку місцевості, розташовану на відстані близько 800 м від буд. АДРЕСА_4 , та діючи умисно, таємно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою благоустрою території свого домоволодіння, завантажили до кузову вказаного вище автомобіля 0,3 м? природного каміння пісковику , тим самим здійснили таємне викрадення природного каміння пісковику , що належить Костянтинівській міській раді Донецької області, за попередньою змовою групою осіб.

Після цього, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поїхали з місця вчинення кримінального правопорушення, завдавши тим самим Костянтинівській міській раді Донецької області матеріальну шкоду в сумі 782,89 грн.

Суд, обґрунтовуючи прийняте ним рішення послався на те, що прокурором не надано будь-яких доказів того, що природне каміння, яке було виявлено 25.04.2020р. в кузові автомобіля ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 було зібрано саме на ділянці місцевості на відстані близько 800 м від буд.№277 по вул. Демещенко в м. Костянтинівка Донецької області; не надано також доказів на спростування показань обвинувачених про те, що дане природне каміння (більшу його частину) вони зібрали на відстані близько 400 м від будинку АДРЕСА_3 .

Також суд зазначив, що посилання прокурора на те, що вказане обвинуваченими місце, де вони зібрали природне каміння пісковик , розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1422484100:13:000:0191, і яка розташована на території Костянтинівської міської ради, а тому зібране каміння належить Костянтинівській міській раді, не заслуговує на увагу в зв`язку з тим, що в протоколі огляду місця події від 29.03.2021р. не зафіксовані координати ділянки, що оглядається, а тому неможливо стверджувати, що місце події, що оглядалось, дійсно розташоване на земельній ділянці із зазначеним кадастровим номером.

Крім того, суд зазначив, що неможливо однозначно стверджувати те, що природне каміння пісковик , яке було виявлено 25.04.2020р. в кузові автомобіля ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , було видобуте на території Костянтинівської міської ради Донецької області та належить Костянтинівській міській раді Донецької області, оскільки в протоколі огляду місця події від 29.03.2021р. не відображені відомості про розташування на тому місці, на якому, зі слів обвинувачених, вони зібрали це каміння, кар`єрів з видобутку подібного каміння, тобто неможливо виключити те, що зібране обвинуваченими каміння дійсно було загублене при транспортуванні, оскільки прокурором не були спростовані ці показання обвинувачених.

Також у вироку суд звернув увагу на той факт, що під час досудового розслідування не був достовірно і належним чином виміряний об`єм природного каміння пісковик , яке було виявлено 25.04.2020р. в кузові автомобіля ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 . Так, вперше це каміння ідентифіковано у протоколі огляду місця події від 25.04.2020р., як природне каміння у невстановленій кількості приблизною вагою близько 500-400 кг , цього ж дня це каміння визнано речовим доказом, але в постанові слідчого воно вже позначено як каміння об`ємом 0,3 м? . В подальшому, 05.05.2020р. слідчий провів огляд цього ж каміння і також зазначив, що його об`єм складає 0,3 м?, в той час, як у протоколі не зазначено про те, що застосовані вимірювальні засоби пройшли повірку та сертифікацію, спеціаліст до огляду не залучався. При визначенні розміру збитків, заподіяних кримінальним правопорушення, на дослідження експерту природне каміння не надавалось, його вартість експертом визначалась, виходячи з даних, вказаних слідчим, - природне каміння пісковик об`ємом 0,3 м? . Тобто, той факт, що об`єм природного каміння складає саме 0,3 м? є припущенням слідчого. Крім того, експертом визначено вартість природного каміння пісковику за умови, що станом на вказану дату об`єкт мав якісні споживчі характеристики, але чи мало природне каміння, зібране обвинуваченими такі характеристики, взагалі не з`ясовано. Тому, неможливо однозначно стверджувати, що природне каміння пісковик , яке було виявлено 25.04.2020р. в кузові автомобіля ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 мало об`єм 0,3 м? та мало якісні споживчі характеристики, і, як наслідок, що його вартість становила саме 782,89 грн.

Крім того суд зазначив, що згідно з показаннями обвинувачених, які не були спростовані прокурором, зібране ними природне каміння було загублене власником, а тому є підстави вважати це природне каміння знахідкою, оскільки для цього наявні необхідні умови: а) природне каміння вибуло з володіння власника - було загублено при транспортуванні; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо, або ж він не бажає його повернення через незначну цінність, оскільки суду не надані відомості про те, що будь-яка фізична або юридична особа зверталась до правоохоронних органів із заявою про розшук втраченого майна - природного каміння; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим або непотрібним; г) обвинувачений ОСОБА_1 , який знайшов природне каміння, не був очевидцем події втрати і сам не чинив будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна (постанова ВС від 18.07.2019 року по справі № 761/31918/14-к).

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не підтверджено належними та допустимими доказами обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні відповідно ст.91 КПК України, та які зазначені в обвинувальному акті, а саме наявність в діях обвинувачених умислу на вчинення крадіжки чужого майна, місце вчинення кримінального правопорушення, а також розмір заподіяних кримінальним правопорушенням збитків, тобто у рамках висунутого обвинувачення стороною обвинувачення не доведено, що 25.04.2020р. о 17-00 год. на ділянці місцевості, що розташована на відстані 800 м від будинку АДРЕСА_4 , було вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , тобто не доведено того, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому вони обвинувачуються.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді кримінального провадження по суті судом першої інстанції ( далі - суді) були всебічно, повно та об`єктивно з`ясовані та досліджені всі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачені ст. 91 КПК України.

Невинуватість обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та їх виправдання у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинувачених є склад зазначеного кримінального правопорушення, у повному обсязі підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Висновки суду про невинуватість обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України підтверджені доказами, зібраними у відповідності із вимогами закону та дослідженими у судовому засіданні. Всі висновки суду у вироку мотивовані з належною повнотою, наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Висновки суду викладені в мотивувальній та резолютивній частині вироку узгоджені між собою та не містять протиріч.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження та досліджені безпосередньо у судовому засіданні, проаналізовані та оцінені судом першої інстанції з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності.

Судом був наданий ретельний аналіз показанням обвинувачених, які були надані ним в судовому засіданні у співвідношенні з усіма зібраними доказами по справі.

Так, судом першої інстанції у судовому засіданні були ретельно досліджені показання обвинувачених щодо фактичних обставин справи, які у судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого їм злочину не визнали та обвинувачений ОСОБА_1 показав, що зазначене правопорушення він не вчиняв, а що йому необхідно було викласти камінням доріжку біля сараю, і він поїхав до с. Олексієво-Дружківка Донецької області, щоб купити необхідне каміння, але ціна виявилася надто високою. Поки він там стояв та спілкувався з продавцем, до них підійшов якийсь чоловік та сказав, що за селищем на горі перекинулася машина з камінням, і його можна там набрати. Тоді він разом зі своїм товаришем поїхав на те місце, і дійсно знайшов там по правому боку від дороги розсипане каміння на ділянці близько 4 м. Він так зрозумів, що те каміння, яке перевозилося та під час перекидання машини розсипалося, вже зібрали, а те, що він побачив, просто непотрібні нікому залишки. Він зібрав необхідну кількість та склав на узбіччі у кучу. Ані лому, ані лопати у нього при собі не було, збирав каміння руками. Наступного дня він поїхав туди зі своїм сином, щоб забрати каміння додому. В той день було сиро і вони ледь виїхали на гору, тому повертатись вирішили іншим шляхом вздовж кар`єрів, і виїхали на асфальтовану дорогу, де їх і затримали. Під час затримання у них ніхто не питав, де вони взяли каміння, якби спитали, то він би все розповів. Вони те каміння не видобували і не крали, просто зібрали залишки того каміння, що, як їм сказали, розсипалося з машини. Неподалік від того місця, де він збирав каміння, є кар`єри, де таке каміння видобувають, але там каміння брудне, вперемішку з ґрунтом, великими шматками, а те каміння, що він збирав, було очищене, більш тонке та пласке. В інших місцях такого каміння більше не було. Приблизно через два тижні машину йому повернули, каміння з кузова вивантажили у дворі відділення поліції. Під час огляду каміння він не був присутній.

Обвинувачений ОСОБА_2 також показав, що зазначене правопорушення він також не вчиняв, що батько ввечері попросив його поїхати разом з ним допомогти. На машині вони поїхали по дорозі на горку на в`їзді до с. Олексіїво-Дружківка з боку м. Дружківка Донецької області, забрали каміння, і назад поїхали іншою дорогою, через поле, виїхавши на асфальтовану дорогу, де їх і зупинили. Коли вони виїжджали, батько не казав, що треба буде робити, лише вже дорогою сказав, що треба буде зібрати каміння. Каміння вони зібрали не багато, в його присутності ніхто його не рахував і не вимірював об`єм. Машину з поліції забирав він приблизно через два тижні. Каміння з кузова вивантажили у дворі поліції під стінкою, будь-яким чином не огортали і не укривали.

Крім того, судом безпосередньо досліджені та оцінені докази, які сторона обвинувачення надала для підтвердження винуватості обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

З витягу з ЄРДР № 12020050380000442 від 25.04.2020р. за ч. 2 ст. 185 КК України, вбачається, що 25.04.2020р. о 16-00 год. ОСОБА_1 разом зі своїм сином обвинуваченим ОСОБА_2 знаходилися за місцем мешкання, а саме в АДРЕСА_2 . У цей час у обвинуваченого ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення природного каміння пісковику , що належить Костянтинівській міській раді Донецької області, яке він раніше бачив на ділянці місцевості, розташованій на відстані близько 800 м від буд. АДРЕСА_4 , про що він повідомив обвинуваченого ОСОБА_2 та отримав його згоду на участь у зазначеному злочині. 25.04.2020р. приблизно о 17-00 год., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, на автомобілі ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 прибули на ділянку місцевості, розташовану на відстані близько 800 м від буд. АДРЕСА_4 , та діючи умисно, таємно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою благоустрою території свого домоволодіння, завантажили до кузову вищевказаного автомобіля 0,3 м? природного каміння пісковику , тим самим здійснили таємне викрадення природного каміння пісковику , що належить Костянтинівській міській раді Донецької області, за попередньою змовою групою осіб. Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поїхали з місця вчинення кримінального правопорушення, завдавши тим самим Костянтинівській міській раді матеріальну шкоду в сумі 782,89 грн.

(а.с. 64 т. 1).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 25.04.2020р., з фототаблицями до нього, на ділянці місцевості розміром 3,5х2,5 м, яка розташована на автодорозі на відстані приблизно 500-600 м від перехрестя вул. Демещенко та вул. Петровського в м. Костянтинівка Донецької області, в напрямку до с. Молочарка Костянтинівського району Донецької області, слідчим у присутності понятих оглянуто фрагмент асфальтованої автодороги, на якому на момент огляду знаходиться автомобіль марки ГАЗ 330210 ЗНГ, фургон малотоннажний-В, державний номер НОМЕР_1 синього кольору під керуванням ОСОБА_2 . Так, на момент огляду автомобіль знаходиться в робочому та справному стані. ОСОБА_2 ознайомився зі ст. 30 Конституції України, надав добровільно згоду на огляд багажного відділення у присутності понятих. На момент огляду у багажному відділенні виявлений насипом у невстановленій кількості природний камінь приблизною вагою близько 500-400 кг. Будь-якого інструменту у багажному відділенні та кабіні автомобіля не виявлено. Після огляду автомобіль з камінням був вилучений до Костянтинівського ВП Донецької області.

(а.с. 68-70 т.1).

Відповідно до постанови сілчдого від 25.04.2020р., автомобіль ГАЗ 330210 ЗНГ, фургон малотоннажний -В, державний номер НОМЕР_1 синього кольору, у багажному відділенні якого знаходиться природне каміння об`ємом 0,3 м?, визнано речовими доказами та долучено до кримінального провадження в якості речових доказів.

(а.с.71 т.1).

Відповідно до протоколу огляду предметів від 05.05.2020р. з фототаблицею до нього, у приміщенні Костянтинівського ВП, слідчий Джафаров Р.А. провів огляд предметів, а саме природного каміння пісковику об`ємом - 0,3 м3, та під час огляду вилучив два зразки природного каміння гірських порід, світло-сіро-коричневого кольору, з наступними розмірними характеристиками: зразок № 1- довжина 137 мм, ширина 102 мм, висота 15 мм, зразок № 2 - довжина 175 мм, ширина 78 мм, висота 15 мм. Зразки поміщені до полімерного пакету файл , горловина якого була перев`язана ниткою та опечатана паперовою стрічкою.

(а.с.78-80 т.1).

Відповідно до висновку судово-ґрунтознавчої експертизи №23586/20-34/31604/20-34 від 26.11.2020р., два уламки каменю, надані на дослідження, являють собою уламки зцементованої піщаної осадової породи - пісковика. Згідно з Постановою КМУ №827 від 12.12.1994р. (зі змінами та доповненнями), пісковик входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

(а.с.83-96 т.1).

Відповідно до постанови слідчого від 10.12.2020р., природне каміння пісковик об`ємом 0,3 м3, а також два уламки (зразки) зазначеного каміння в одному пакеті, опечатаному прямокутним штампом КНДІСЕ відповідно, визнано речовими доказами та долучено до кримінального провадження в якості речових доказів.

(а.с. 97-98 т.1).

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №4382/20 від 16.12.2020р. ринкова вартість природного каміння пісковик об`ємом 0,3 м3, за цінами ринку станом на 25.04.2020р. становила 782,89 грн., за умови, що станом на вказану дату об`єкт мав якісні споживчі характеристики.

(а.с.101-104 т.1).

Ухвалою суду від 22.03.2021р. задоволено клопотання прокурора в порядку ст. 333 КПК України та надано доручення ВП №2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області провести огляд місця події, а саме ділянки місцевості, на яку вкажуть обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де вони 25.04.2020р. зібрали каміння пісковик .

(а.с. 158 т.1).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 29.03.2021р. з фототаблицями до нього, була оглянута ділянка місцевості на відстані приблизно 50 м від будинку АДРЕСА_3 , яка являє собою пустир, через який проходить ґрунтова дорога. Як вказав обвинувачений ОСОБА_1 , на даній ділянці він зібрав незначну кількість природного каміння. На момент огляду да даній ділянці відсутні свіжі сліди перебування природного каміння. Після цього на відстані приблизно 400 м від буд. АДРЕСА_3 , вздовж ґрунтової дороги праворуч біля дерева обвинувачений ОСОБА_1 вказав на ділянку, де він зібрав решту природного каміння (основну частину), яку разом із обвинуваченим ОСОБА_2 завантажили до автомобіля, на якому поїхали прямо в бік м. Костянтинівка Донецької області.

(а.с.165-170 т.1).

Відповідно до листа Відділу №2 Управління у Краматорському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області б/н від 09.08.2021р. земельна ділянка з кадастровим номером 1422484100:13:000:0191 площею 180,5999 га, розташована та території Костянтинівської міської ради Донецької області (колишньої Новодмитрівської сільської ради), відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

(а.с.36-37 т.2)

Допитаний в суді представник потерпілого ОСОБА_5 показав, що він працює на посаді заступника начальника відділу з юридичної, кадрової роботи, запобігання та протидії корупції Костянтинівської міської ради Донецької області, з обвинуваченими не знайомий. Про обставини вчинення кримінального правопорушення йому нічого не відомо, всі матеріали кримінального провадження формувались працівниками поліції. До міської ради було надано запит, в якому зазначалось, що кримінальне правопорушення, на думку працівників поліції, було вчинене на території Костянтинівської міської ради Донецької області, на який було надано відповідь та заяву про залучення до провадження як потерпілого. Йому не відомо, яким чином було встановлено той факт, що кримінальне правопорушення було вчинене на землях, які належать Костянтинівській міській раді Донецької області. Розмір шкоди визначався шляхом проведення експертизи. Слідчий показував йому на карті місце вчинення кримінального правопорушення, і він візуально визначив, що то є землі Костянтинівської міської ради Донецької області. Будь-яких документів на підтвердження належності вилученого у ОСОБА_6 каміння міською радою до органів досудового розслідування не надано.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_7 показав, що в один з днів у квітні 2020р., дату не пам`ятає, він йшов з Центрального ринку , і його зупинили працівники поліції та попросили бути понятим під час огляду машини Газель , на що він погодився. Тоді його відвезли на місце, де були ця машина, в кузові машини під тентом було якесь каміння. Машина стояла у напрямку м. Костянтинівки. В його присутності машину опечатали, він розписався на наліпках, у протоколі, і його відпустили додому. Скільки саме було каміння, він не пам`ятає, було темно та погано видно. Це було на дорозі, яка веде від Центрального ринку на Молочарку. Крім нього був присутній ще один понятий. Він не чув, що саме пояснював власник машини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що після перевірки, аналізу та оцінки досліджених доказів у їх сукупності, належності, допустимості та взаємозв`язку, що судом першої інстанції дійшов до правильного висновку про невинуватість обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та виправдав у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжка),вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду, виходячи з такого.

Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння, як злочин. Елементами складу злочину є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт суб`єктивна сторона.

Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Безпосереднім об`єктом злочину передбаченим ч.2 ст. 185 КК України є суспільні відносини у сфері власності, а саме суспільні відносини у сфері власності, щодо майна, а предметом злочину є майно, що характеризується сукупністю певних ознак.

Об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, у вчиненні якого обвинувачувалися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передбачає:

1) дія (таємне, незаконне, безоплатне, поза волею власника вилучення чужого майна);

2) наслідок, що полягає у заволодінні винуватим чужим майном;

3) причинний зв`язок між дією та наслідком;

4) спосіб вчинення злочину, що характеризується таємністю.

Крадіжка вважається закінченою з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Склад злочину матеріальний.

Суб`єктивна сторона злочину - наявність прямого умислу та корисливого мотиву.

Суб`єкт злочину є фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.

Крім того, ч.2 ст. 185 КК України передбачає таку кваліфікуючу ознаку крадіжки, як вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб, яка місце тоді, коли крадіжку спільно вчинили дві або більше осіб, які заздалегідь, до початку крадіжки домовилися про спільне її вчинення.

Органом обвинувачення при складанні обвинувального акту не було дотримано вказаних вище вимог матеріального закону, та не доведено винуватості обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення.

Надані стороною обвинувачення докази були зібрані з порушенням норм кримінально-процесуального закону, через що є недопустимими.

Так на думку суду апеляційної інстанції, є обґрунтованим та вмотивованим висновок суду першої інстанції з огляду на вимоги ст. 85 КПК України про те, що прокурором не надано суду будь-яких доказів того, що природне каміння, яке було виявлено 25.04.2020р. в кузові автомобіля ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 було зібрано саме на ділянці місцевості на відстані близько 800 м від буд. АДРЕСА_4 ; та не надано також доказів на спростування показань обвинувачених про те, що дане природне каміння (більшу його частину) вони зібрали на відстані близько 400 м від будинку АДРЕСА_3 .

Також при виправданні обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом правильно враховано, що в протоколі огляду місця події від 29.03.2021р. не зафіксовані координати ділянки, що оглядалася, а тому неможливо стверджувати, що місце події вказане обвинуваченими, де вони зібрали природне каміння пісковик , розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1422484100:13:000:0191, і яка розташована на території Костянтинівської міської ради Донецької області, а тому зібране каміння належить Костянтинівській міській раді Донецької області. Крім того, неможливо стверджувати те, що природне каміння пісковик , яке було виявлено 25.04.2020р. в кузові автомобіля ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 , було видобуте на території Костянтинівської міської ради Донецької області та належить Костянтинівській міській раді Донецької області, оскільки в протоколі огляду місця події від 29.03.2021р. не відображені відомості про розташування на тому місці, на якому зі слів обвинувачених вони зібрали це каміння, кар`єрів з видобутку подібного каміння, тобто неможливо виключити те, що зібране обвинуваченими каміння дійсно було загублене при транспортуванні. Крім того, на думку суду апеляційної інстанції, суд дійшов правильного висновку про те, що стороною обвинувачення не було здобуто будь-яких доказів належності викраденого майна потерпілому - Костянтинівській міській раді Донецької області.

При цьому судом першої інстанції правильно надана оцінка показанням представника потерпілого Ісмаілова С.Н. огли про те, що йому не відомо, яким чином було встановлено той факт, що зазначене вище кримінальне правопорушення було вчинене на землях, які належать Костянтинівській міській раді Донецької області, розмір шкоди визначався шляхом проведення експертизи, будь-яких документів на підтвердження належності вилученого у обвинувачених Шпигунів каміння Костянтинівською міською радою Донецької області до органів досудового розслідування та суду ним не надавалося, що також підтверджує належність викраденого майна потерпілому - Костянтинівській міській раді Донецької області.

Крім того, на думку суду апеляційної інстанції, суд дійшов правильного висновку про те, що під час досудового розслідування не був достовірно і належним чином виміряний об`єм природного каміння пісковик , яке було виявлено 25.04.2020р. в кузові автомобіля ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 , оскільки в протоколі огляду місця події від 25.04.2020р. це каміння ідентифікується у як природне каміння у невстановленій кількості приблизною вагою близько 500-400 кг , постановою від 25.04.2020р. це каміння визнається речовим доказом, але в постанові слідчого воно вже позначено як каміння об`ємом 0,3 м? . Ухвалою від 30.04.2020р. обвинуваченому ОСОБА_2 було повернуто на відповідальне зберігання автомобіль ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 , а зазначене каміння об?ємом 0,3 м? залишено на зберігання в камері схову речових доказів Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області. В подальшому тільки 05.05.2020р. слідчий провів огляд цього ж каміння і зазначає, що його об`єм складає 0,3 м?, в той час, як у протоколі не зазначено про те, що застосовані вимірювальні засоби пройшли повірку та сертифікацію, спеціаліст до огляду не залучався.

Також суд правильно зробив висновок, що при визначенні розміру збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, на дослідження експерту природне каміння не надавалось, його вартість експертом визначалась виходячи з даних, вказаних слідчим (природне каміння пісковик об`ємом 0,3 м?). Тобто, той факт, що об`єм природного каміння складає саме 0,3 м? є припущенням слідчого. Крім того, експертом визначено вартість природного каміння пісковику за умови, що станом на вказану дату об`єкт мав якісні споживчі характеристики, але чи мало природне каміння, зібране обвинуваченими ОСОБА_6 , такі характеристики, взагалі не з`ясовано. Тому, неможливо однозначно стверджувати, що природне каміння пісковик , яке було виявлено 25.04.2020р. в кузові автомобіля ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 мало об`єм 0,3 м? та мало якісні споживчі характеристики, і, як наслідок, що його вартість становила саме 782,89 грн.

Суд також правильно врахував при виправданні обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що згідно з показаннями обвинувачених, які не були спростовані прокурором, зібране ними природне каміння було загублене власником, а тому є підстави вважати це природне каміння знахідкою, оскільки для цього наявні необхідні умови, а саме по-перше, природне каміння вибуло з володіння власника - було загублено при транспортуванні; по-друге, місцезнаходження цього майна власнику не відомо, або ж він не бажає його повернення через незначну цінність, оскільки суду не надані відомості про те, що будь-яка фізична або юридична особа зверталась до правоохоронних органів із заявою про розшук втраченого майна - природного каміння; по-третє, між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим або непотрібним; по-четверте, обвинувачений ОСОБА_1 , який знайшов природне каміння, не був очевидцем події втрати і сам не чинив будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; по-п?яте відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що незважаючи на допущені слідчим порушення процесуальних норм з боку слідчого під час проведення досудового розслідування за даним кримінальним провадженням, обвинувального ухилу слідства щодо обвинувачених з самого початку, під час досудового розслідування слідчим не було здобуто достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті.

Враховуючи викладене, висновки суду про те, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів, які можуть бути враховані, як докази винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, на думку суду апеляційної існтанції, є законними, обґрунтованими та вмотивованими.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 62 Конституції України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, та не може піддаватися кримінальному покаранню, доки не буде визнана винуватою в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах або припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, всі сумніви щодо доведеності винуватості трактуються на користь обвинуваченого.

Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України та аналогічна позиція держави закріплена й у ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, за змістом ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України та ч.4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

З цього приводу, також неодноразово висловлював правову позицію і Європейський суд з прав людини.

Так , в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії в розумінні Суду принцип презумпції невинуватості полягає в наступному. Тягар доведення винуватості обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього, для того, щоб він міг підготувати та надати доводи в свій захист, і, врешті-решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно й неупереджено всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, обґрунтовано дійшов висновку про те, що інкриміноване обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органом досудового розслідування обвинувачення у вчиненні таємного викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, було забезпечено неналежними доказами, які є сумнівними, а будь-яких інших об`єктивних доказів винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органом обвинувачення не надано.

Згідно положень ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За вимогами ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Також , відповідно до роз`яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 р. Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку , суду належить оцінити всі зібрані у справі докази, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних та інших джерелах, з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

Пункти 21, 22 цієї ж постанови містять застереження про те, що виправдувальний вирок за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення ухвалюється тоді, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним. У мотивувальній частині такого вироку належить викласти результат, аналізу й оцінки доказів зібраних на досудовому слідстві, так і поданих у судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність участі підсудного у вчиненні злочину.

Дані вимоги судом першої інстанції при ухваленні вироку щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дотриманні в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вирок суду відповідає наведеним вимогам закону - в ньому викладено формулювання обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України, визнаного судом недоведеним, підстави виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення.

Тому доводи апелянта про недотримання судом при розгляді даного кримінального провадження норм кримінального процесуального закону є неприйнятними.

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 були досліджені всі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого, вмотивованого та справедливого судового рішення, досліджені всі докази, які були надані суду учасниками судового провадження, в тому числі і стороною обвинувачення, та судом першої інстанції прийнято всі заходи для забезпечення повноти судового розгляду. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України стороною обвинувачення суду не надано.

Таким чином, суд правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, та обґрунтовано виправдав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України. У відповідності до вимог ст.374 КПК України, суд вказав підстави для виправдання обвинувачених із зазначенням мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення.

Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, ухвалив вирок відповідно до норм матеріального права, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та на підставі об`єктивно з`ясованих фактичних обставин, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав виправдання. Вирок є законним та обґрунтованим, постановлений з дотриманнями вимог кримінального процесуального закону, Конституції України та практики Європейського суду з прав людини.

Доводи апеляційної скарги прокурора, що судом першої інстанції у кримінальному провадженні належним чином не виконані вимоги ст.ст. 94, 370 КПК України, на думку суду апеляційної інстанції, є неспроможними, оскільки судом першої інстанції було дотримано загальні засади кримінального провадження, судом всебічно, повно, та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, із наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Доводи апеляційної скарги, що винуватість обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України доведена в ході судового слідства та підтверджена доказами дослідженими під час судового слідства, а саме протоколом огляду місця події від 25.04.2020р., протоколом огляду предметів від 05.05.2020р., висновком судово-грунтознавчої експертизи № 23586/20-34/31604/20-34 від 26.11.2020р.; висновком судово-товарознавчої експертизи № 4382/20 від 16.12.2020р. є також неслушними, оскільки судом першої інстанції при оцінці зазначених доказів повно та всебічно досліджено кожний з цих доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, та зроблений законний і обґрунтований висновок про невинуватість обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину та його виправдання.

Доводи апеляційної скарги прокурора, що суд не звернув увагу на те, що показання обвинувачених, які в судовому засіданні стверджували, що каміння вони зібрали на відстані приблизно 50 м від буд. АДРЕСА_3 , спростовуються оглядом місця від 29.03.2021р., в ході якого встановлено, що на даній ділянці відсутні сліди перебування природного каміння, також не мають під собою підгрунття, оскільки прокурором не надано суду будь-яких доказів того, що природне каміння, яке було виявлено 25.04.2020р. в кузові автомобіля ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 було зібрано саме на ділянці місцевості на відстані близько 800 м від буд. АДРЕСА_4 та не надано також доказів на спростування показань обвинувачених про те, що дане природне каміння вони зібрали на відстані близько 50 м від буд. №2 по вул. Тухачевського в с. Олексієво-Дружківка м. Дружківка Донецької області.

Доводи апеляційної скарги прокурора, що суд безпідставно зробив висновок про те, що в ході досудового розслідування не був достовірно і належним чином виміряний об?єм природного каміння пісковик , однак вказаний об?єм каміння 0,3 м? ні обвинуваченими, ні їх захисником не оспорювався, також, що суд вказав на те, що на дослідження експерту, який визначив вартість каміння, природне каміння не надавалось та його вартість визначена за умови, що станом на вказану дату об?єкт мав якісні споживчі характеристики, проте якщо б експерту для встановлення вартості природного каміння пісковик необхідно було б безпосередньо дослідити вказане каміння - він би заявив клопотання слідчому про надання цього каміння для складання експертного висновку, є неогрутованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Проте слідчим при огляді місця події 25.04.2020р. не дотримано вимог ст. 237 КПК України та як вбачається з протоколу місця події від 25.04.2020р. під час огляду виявлено автомобіль ГАЗ 330210 ЗНГ фургон р.н. НОМЕР_1 синього кольору у багажному відділені якого знаходилось природне каміння приблизною вагою 500-400кг та вилучено автомобіль ГАЗ, тобто при вилученні речей, які мають значення для кримінального провадження, вони не були опечатані із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду, також ні слідчим, ні прокурором, ні за їх дорученням залученим спеціалістом не було проведено вимірювання природного каміння пісковик , яке було виявлено в кузові автомобілю під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 та яке вважається тимчасово вилученим майном та на думку слідчого має значення для кримінального провадження.

Далі постановою слідчого від 25.04.2020р. автомобіль ГАЗ 330210 ЗНГ фургон р.н. НОМЕР_1 синього кольору у багажному відділені якого знаходилось природне каміння об`ємом 0,3 м?, визнано речовим доказом.

Ухвалою від 30.04.2020р. накладено арешт та тимчасове вилучено майно під час огляду місця події 25.04.2020р. та повернуто обвинуваченому ОСОБА_2 на відповідальне зберігання автомобіль ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 , а зазначене каміння об?ємом 0,3 м?, залишено на зберігання в камері схову речових доказів Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області.

Проте відповідно до протоколу огляду предметів лише 05.05.2020р., після спливу 10 днів слідчий, без залучення до огляду спеціаліста провів огляд зазначеного вище каміння і зазначив, що його об`єм складає 0,3 м?, в той час, як у протоколі не зазначено про те, що застосовані вимірювальні засоби пройшли повірку та сертифікацію.

Крім того, при визначенні розміру збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням на дослідження експерту не було надане природне каміння пісковик , а його вартість визначалась експертом, виходячи з даних, вказаних слідчим, а саме об?єму природного каміння пісковик - 0,3 м?, що враховуючи викладене вище є припущенням слідчого, спеціаліста під час огляду місця події та під огляду предметів з метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань не залучалось. Крім того, не з`ясовано чи мало природне каміння, зібране обвинуваченими ОСОБА_6 якісні споживчі характеристики, оскільки як визначено експертом встановлена ринкова вартість природного каміння пісковику за умови, що станом на вказану дату об`єкт мав якісні споживчі характеристики. Таким чином висновок судово-товарознавчої експертизи № 4382/20 від 16.12.2020р. є недопустимим та недостатнім доказом, оскільки неможливо однозначно стверджувати, що природне каміння пісковик , яке було виявлено 25.04.2020р. в кузові автомобіля ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 мало об`єм 0,3 м? та мало якісні споживчі характеристики, і, як наслідок, що його вартість становила саме 782,89 грн. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції судом у вироку переконливо викладені аргументи на спростування позиції сторони обвинувачення щодо зазначених доводів апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора, що невизнання обвинуваченими своєї винуватості слід розцінювати як спосіб захисту від пред?явленого обвинувачення; крім того прокурору було відмовлено в клопотанні про допит свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які б мали б спростувати показання обвинувачених щодо місця вчинення ними кримінального правопорушення, то вони є неспроможними, оскільки у судовому засіданні від 29.04.2021р. головуючий суддя відомовила у задоволенні клопотання прокурора Чернобровкіна І.А. про виклик свідка ОСОБА_3 , який за повідомленням прокурора знаходився поза робочий час під час затримання обвинувачених ОСОБА_6 та може повідомити з якого напрямку рухалися та де були затримані обвинувачені, обгрутовуючи це тим, що не вбачає, що повідомлені прокурором відомості мають значення для кримінального провадження, а також врахувала, що зазначений свідок є працівником прокуратури, не був допитаний під час досудового розслідування, про його існування в жодному матеріалі не зазначено, та ніким не оспорюється той факт, що обвинувачені ОСОБА_6 були затримані на автодорозі, яка зазначена в протоколі огляду місця події від 25.04.2020р. , в якому зазачений свідок також відсутній. На думку суду апеляційної інстанції суд обгрутовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про виклик свідка ОСОБА_3 , про виклик свідка ОСОБА_4 клопотань прокурором не заявлялось.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що вимоги апеляційної скарги прокурора про скасування вироку та ухвалення нового вироку, яким обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати винуватими за ч.2 ст. 185 КК України та призначити їм покарання у виді обмеження волі строком на один рік, на підставі ст.75 КК України звільнити обвинувачених від відбування покарання з іспитовим строком на один рік, не містять переліку певних обов?язків, передбачених ст. 76 КК України, які у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засуджених.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, вмотивованим та справедливим судовим рішенням, підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області Чернобровкіна Іллі Альбертовича на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.09.2021р., яким обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, залишити без задоволення.

Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.09.2021р., яким обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законнох сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді