Вирок

від 06.09.2021 по справі 233/23/21

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Код суду233 Справа № 233/23/21

Вирок

Іменем України

06 вересня 2021 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020050380000442 від 25 квітня 2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селище Райське міста Дружківка Донецької області, громадянина України, має середню спеціальну освіту, одружений, має одну малолітню дитину, не працює, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дружківка Донецької області, громадянина України, має середню спеціальну освіту, неодружений, дітей не має, не працює, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

І. Органом досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин.

25.04.2020 року приблизно о 16-00 год., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_6 разом зі своїм сином ОСОБА_7 знаходилися за місцем мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 . У цей час у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення природного каміння «пісковику», що належить Костянтинівській міській раді, яке він раніше бачив на ділянці місцевості, розташованій на відстані близько 800 метрів від будинку АДРЕСА_3 , про що він повідомив ОСОБА_7 та отримав згоду останнього на участь у зазначеному злочині.

25.04.2020 року приблизно о 17-00 год., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, на автомобілі ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 прибули на ділянку місцевості, розташовану на відстані близько 800 метрів від будинку АДРЕСА_3 , та діючи умисно, таємно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою благоустрою території свого домоволодіння, завантажили до кузову вищевказаного автомобіля 0,3 м3 природного каміння «пісковику», тим самим здійснили таємне викрадення природного каміння «пісковику», що належить Костянтинівській міській раді, за попередньою змовою групою осіб.

Після цього, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поїхали з місця скоєння кримінального правопорушення, завдавши тим самим Костянтинівській міській раді матеріальну шкоду в сумі 782,89 грн.

Дії кожного з обвинувачених окремо кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

ІІ. Докази, здобуті під час судового розгляду із показань учасників кримінального провадження.

1. Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував свою причетність до скоєння інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та пояснив, що йому необхідно було викласти камінням доріжку біля сараю, і він поїхав до с. Олексієво-Дружківка, щоб купити необхідне каміння, але ціна виявилася надто високою. Поки він там стояв та спілкувався з продавцем, до них підійшов якийсь чоловік та сказав, що за селищем на горі перекинулася машина з камінням, і можна там набрати. Тоді він разом зі своїм товаришем поїхав на те місце, і дійсно знайшов там по правому боку від дороги розсипане каміння на ділянці близько 4 метрів. Він так зрозумів, що те каміння, яке перевозилося та під час перекидання машини розсипалося, вже зібрали, а те, що він побачив, просто непотрібні нікому залишки. Він зібрав необхідну кількість та склав на узбіччі у кучу. Ані лому, ані лопати у нього при собі не було, збирав каміння руками. Наступного дня він поїхав туди зі своїм сином, щоб забрати каміння додому. В той день було сиро і вони ледь виїхали на гору, тому повертатись вирішили іншим шляхом вздовж кар`єрів, і виїхали на асфальтовану дорогу, де їх і затримали. Під час затримання у них ніхто не питав, де вони взяли каміння, якби спитали, то він би все розказав. Вони те каміння не видобували і не крали, просто зібрали залишки того каміння, що, як їм сказали, розсипалося з машини. Неподалік від того місця, де він збирав каміння, є кар`єри, де таке каміння видобувають, але там каміння брудне, вперемішку з ґрунтом, великими шматками, а те каміння, що він збирав, було очищене, більш тонке та пласке. В інших місцях такого каміння більше не було. Приблизно через два тижні машину йому повернули, каміння з кузова вивантажили у дворі відділення поліції. Під час огляду каміння він не був присутній.

2. Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував свою причетність до скоєння інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та пояснив, що батько ввечері попросив його поїхати разом з ним допомогти. На машині вони поїхали по дорозі на горку на в`їзді до с. Олексіїво-Дружківка з боку м. Дружківка, забрали каміння, і назад поїхали іншою дорогою, через поле, виїхавши на асфальтовану дорогу, де їх і зупинили. Коли вони виїжджали, батько не казав, що треба буде робити, лише вже дорогою сказав, що треба буде зібрати каміння. Каміння вони зібрали не багато, в його присутності ніхто його не рахував і не вимірював об`єм. Машину з поліції забирав він приблизно через два тижні. Каміння з кузова вивантажили у дворі поліції під стінкою, будь-яким чином не огортали і не укривали.

3. Представник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він працює на посаді заступника начальника відділу з юридичної, кадрової роботи, запобігання та протидії корупції Костянтинівської міської ради, з обвинуваченими не знайомий. Про обставини вчинення кримінального правопорушення йому нічого не відомо, всі матеріали кримінального провадження формувались працівниками поліції. До міської ради було надано запит, в якому зазначалось, що кримінальне правопорушення, на думку працівників поліції, було вчинене на території Костянтинівської міської ради, на який було надано відповідь та заяву про залучення до провадження як потерпілого. Йому не відомо, яким чином було встановлено той факт, що кримінальне правопорушення було вчинене на землях, які належать Костянтинівській міській раді. Розмір шкоди визначався шляхом проведення експертизи. Слідчий показував йому на карті місце вчинення кримінального правопорушення, і він візуально визначив, що то є землі Костянтинівської міської ради. Будь-яких документів на підтвердження належності вилученого у Шпигунів каміння міською радою до органів досудового розслідування не надавалось.

4. Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що в один з днів у квітні 2020 року, дату не пам`ятає, він йшов з «Центрального ринку», і його зупинили працівники поліції та попросили бути понятим під час огляду машини «Газель», на що він погодився. Тоді його відвезли на місце, де були ця машина, в кузові машини під тентом було якесь каміння. Машина стояла у напрямку м. Костянтинівки. В його присутності машину опечатали, він розписався на наліпках, у протоколі, і його відпустили додому. Скільки саме було каміння, він не пам`ятає, було темно та погано видно. Це було на дорозі, яка веде від «Центрального ринку» на Молочарку. Крім нього був присутній ще один понятий. Він не чув, що саме пояснював власник машини.

ІІІ. Письмові докази, на які посилається сторона обвинувачення:

1. Відповідно до протоколу огляду місця події від 25.04.2020 року на ділянці місцевості розміром 3,5х2,5 м, яка розташована на автодорозі на відстані приблизно 500-600 м від перехрестя вул. Демещенко та вул. Петровського в м. Костянтинівка Донецької області, в напрямку до с. Молочарка Костянтинівського району Донецької області, оглянуто фрагмент асфальтованої автодороги, на якому на момент огляду знаходиться автомобіль марки ГАЗ 330210 ЗНГ, фургон малотоннажний-В, державний номер НОМЕР_1 синього кольору під керуванням ОСОБА_7 . Так, на момент огляду автомобіль знаходиться в робочому та справному стані. ОСОБА_7 ознайомився зі ст. 30 Конституції України, надав добровільно згоду на огляд багажного відділення у присутності понятих. На момент огляду у багажному відділенні виявлений насипом у невстановленій кількості природний камінь приблизною вагою близько 500-400 кг. Будь-якого інструменту у багажному відділенні та кабіні автомобіля не виявлено. Після огляду автомобіль з камінням були вилучені до Костянтинівського ВП.

2. Відповідно до постанови від 25 квітня 2020 року, автомобіль ГАЗ 330210 ЗНГ, фургон малотоннажний -В, державний номер НОМЕР_1 синього кольору, у багажному відділенні якого знаходиться природне каміння об`ємом 0,3 куб, визнано речовими доказами та долучено до кримінального провадження в якості речових доказів.

3. Відповідно до протоколу огляду предметів від 05 травня 2020 року у приміщенні Костянтинівського ВП, слідчий ОСОБА_9 провів огляд предметів: природного каміння «пісковику» об`ємом - 0,3 м3, та під час огляду вилучив два зразки природного каміння гірських порід, світло-сіро-коричневого кольору, з наступними розмірними характеристиками: зразок № 1: довжина 137 мм, ширина 102 мм, висота 15 мм, зразок № 2: довжина 175 мм, ширина 78 мм, висота 15 мм. Зразки поміщені до полімерного пакету «файл», горловина якого була перев`язана ниткою та опечатана паперовою стрічкою.

4. Відповідно до висновку судово-ґрунтознавчої експертизи №23586/20-34/31604/20-34 від 26.11.2020 року, два уламки каменю, надані на дослідження, являють собою уламки «зцементованої» піщаної осадової породи пісковика. Згідно з постановою КМУ №827 від 12.12.1994 року (зі змінами та доповненнями), пісковик входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

5. Відповідно до постанови від 10 грудня 2020 року, природне каміння «пісковик» об`ємом 0,3 м3, а також два уламки (зразки) зазначеного каміння в одному пакеті, опечатаному прямокутним штампом «КНДІСЕ» відповідно, визнано речовими доказами та долучено до кримінального провадження в якості речових доказів.

6. Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №4382/20 від 16.12.2020 року, ринкова вартість природного каміння «пісковик» об`ємом 0,3 м3, за цінами ринку станом на 25.04.2020 року становила 782,89 грн., за умови, що станом на вказану дату об`єкт мав якісні споживчі характеристики.

7. Під час судового розгляду за клопотанням прокурора в порядку ст. 333 КПК України судом було надано доручення ВП №2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області провести огляд місця події, а саме ділянки місцевості, на яку вкажуть обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , де вони 25.04.2020 року зібрали каміння «пісковик».

В ході огляду місця події 29.03.2021 року була оглянута ділянка місцевості на відстані приблизно 50 м від будинку АДРЕСА_4 , яка являє собою пустир, через який проходить ґрунтова дорога. Як вказав присутній ОСОБА_6 , на даній ділянці він зібрав незначну кількість природного каміння. На момент огляду да даній ділянці відсутні свіжі сліди перебування природного каміння. Після цього на відстані приблизно 400 м від будинку АДРЕСА_4 , вздовж ґрунтової дороги праворуч біля дерева ОСОБА_6 вказав на ділянку, де він зібрав решту природного каміння (основну частину), яку разом із ОСОБА_7 завантажили до автомобіля, на якому поїхали прямо в бік м. Костянтинівка.

8. Відповідно до листа Відділу №2 Управління у Краматорському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області б/н від 09.08.2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 1422484100:13:000:0191 розташована та території Костянтинівської міської ради (колишньої Новодмитрівської сільської ради), відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

ІV. Оцінка доказів судом.

Згідно зі ст.94КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора.

Сторона обвинувачення вважає доведеними обставини вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, посилаючись на надані суду письмові докази, показання представника потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_8 .

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повністю заперечують свою причетність до вчинення кримінального правопорушення крадіжки, посилаючись на те, що зібране ними природнє каміння було загублене власником при перекиданні машини, яка його перевозила, тобто фактично було знайдено ними.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Прокурором не надано суду будь-яких доказів того, що природне каміння, яке було виявлено 25.04.2020 року в кузові автомобіля ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 було зібрано саме на ділянці місцевості на відстані близько 800 м від будинку АДРЕСА_3 ; не надано також доказів на спростування показань обвинувачених про те, що дане природне каміння (більшу його частину) вони зібрали на відстані близько 400 м від будинку №2 по вул. Тухачевського в с. Олексієво-Дружківка м. Дружківка Донецької області.

Посилання прокурора на те, що вказане обвинуваченими місце, де вони зібрали природне каміння «пісковик», розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1422484100:13:000:0191, і яка розташована на території Костянтинівської міської ради, а тому зібране каміння належить Костянтинівській міській раді, не заслуговують на увагу в зв`язку з тим, що в протоколі огляду місця події від 29.03.2021 року не зафіксовані координати ділянки, що оглядається, а тому неможливо стверджувати, що місце події, що оглядалось, дійсно розташоване на земельній ділянці із зазначеним кадастровим номером.

Крім того, неможливо однозначно стверджувати те, що природне каміння «пісковик», яке було виявлено о 25.04.2020 року в кузові автомобіля ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 , було видобуте на території Костянтинівської міської ради та належить Костянтинівській міській раді, оскільки в протоколі огляду місця події від 29.03.2021 року не відображені відомості про розташування на тому місці, на якому зі слів обвинувачених вони зібрали це камінея, кар`єрів з видобутку подібного каміння, тобто неможливо виключити те, що зібране обвинуваченими каміння дійсно було загублене при транспортуванні, оскільки прокурором не були будь-яким чином спростовані такі їх показання.

Також заслуговує на увагу той факт, що під час досудового розслідування не був достовірно і належним чином виміряний об`єм природного каміння «пісковик», яке було виявлено 25.04.2020 року в кузові автомобіля ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 . Так, вперше це каміння ідентифікується у протоколі огляду місця події від 25.04.2020 року як «природне каміння у невстановленій кількості приблизною вагою близько 500-400 кг», цього ж дня це каміння визнається речовим доказом, але в постанові слідчого воно вже позначено як «каміння об`ємом 0,3 куб». В подальшому, 05.05.2021 року слідчий проводить огляд цього ж каміння і також зазначає, що його об`єм складає 0,3 м3, в той час, як у протоколі не зазначено про те, що застосовані вимірювальні засоби пройшли повірку та сертифікацію, спеціаліст до огляду не залучався. При визначенні розміру збитків, заподіяних кримінальним правопорушення, на дослідження експерту природне каміння не надавалось, його вартість експертом визначалась виходячи з даних, вказаних слідчим, - «природне каміння «пісковик» об`ємом 0,3 м2». Тобто, той факт, що об`єм природного каміння складає саме 0,3 м2 є припущенням слідчого. Крім того, експертом визначено вартість природного каміння «пісковику» за умови, що станом на вказану дату об`єкт мав якісні споживчі характеристики, але чи мало природне каміння, зібране Шпигунами, такі характеристики, взагалі не з`ясовано.

Враховуючи викладене, неможливо однозначно стверджувати, що природне каміння «пісковик», яке було виявлено 25.04.2020 року в кузові автомобіля ГАЗ 330210 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 мало об`єм 0,3 м2 та мало якісні споживчі характеристики, і, як наслідок, що його вартість становила саме 782,89 грн.

Окремо необхідно зупинитись на тому факті, що згідно з показаннями обвинувачених, які не були спростовані прокурором, зібране ними природне каміння було загублене власником, а тому є підстави вважати це природне каміння знахідкою, оскільки для цього наявні необхідні умови: а) природне каміння вибуло з володіння власника було загублено при транспортуванні; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо, або ж він не бажає його повернення через незначну цінність, оскільки суду не надані відомості про те, що будь-яка фізична або юридична особа зверталась до правоохоронних органів із заявою про розшук втраченогомайна природного каміння;в)між втратоюмайна тайого знахідкоюпройшов тривалийчас,який дававвласнику підставивважати майноостаточно втраченимабо непотрібним;г) ОСОБА_6 ,який знайшовприродне каміння,не бувочевидцем подіївтрати ісам нечинив будь-якихактивних дій,спрямованих навилучення майназ володіннявласника;д)відсутня можливістьвиявлення (ідентифікації)законного власникамайна (постановаВС від18.07.2019року посправі № 761/31918/14-к).

VI. Висновки суду.

Відповідно до положень ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 лише в межах висунутого кожному з них обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті від 29 грудня 2020 року.

На переконання суду, в результаті дослідження, аналізу та оцінки досліджених судом доказів, обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України, пред`явлене ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не знайшло свого підтвердження виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Суд вважає, що стороною обвинувачення не підтверджено належними та допустимими доказами обставини, зазначені в обвинувальному акті, а саме наявність в діях обвинувачених умислу на вчинення крадіжки чужого майна, місце вчинення кримінального правопорушення, а також розмір заподіяних кримінальним правопорушенням збитків, тобто у рамках висунутого обвинувачення стороною обвинувачення взагалі не доведено, що 25.04.2020 року о 17-00 год. на ділянці місцевості, що розташована на відстані 800 м від будинку АДРЕСА_3 , було вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Стаття 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського Судуз правлюдини» встановлює, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

У справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Відповідно до ч. 2 ст.62Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а відповідно до ч. 3 ст.62Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

При цьому всі викладені в обвинувальному акті обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 3 ст.373КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи встановлені обставини та наведені норми процесуального права, суд приходить до переконання про ухвалення виправдувального вироку відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожний з яких обвинувачується незаконному заволодінні чужим майном (крадіжці), вчиненій за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, тобто за недоведеністю того, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому вони обвинувачуються.

Під час досудового розслідування відповідно до ухвали слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2020 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно, який після набрання вироком законної сили необхідно скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Витрати, пов`язані з проведенням під час досудового розслідування експертних досліджень, в сумі 12741,44 грн. необхідно віднести на рахунок держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Запобіжні заходи відносно обвинувачених не застосовані.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та виправдати у зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

ОСОБА_7 визнати невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та виправдати у зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

Витрати, пов`язані з проведенням під час досудового розслідування експертних досліджень, в сумі 12741 (дванадцять тисяч сімсот сорок одна) грн 44 коп. віднести на рахунок держави.

Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2020 року, на тимчасово вилучене майно: автомобіль «ГАЗ» 330210 ЗНГ фургон малотонажний - В, державний номер НОМЕР_1 , та природне каміння «пісковик» об`ємом 0,3 м3, - скасувати.

Речові докази:

-автомобіль «ГАЗ» 330210 ЗНГ фургон малотонажний - В, державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_10 , та фактично знаходився у користуванні ОСОБА_7 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 вважати повернутим за належністю;

-природне каміння «пісковик» об`ємом 0,3 м3, а також два зразки природного каміння, передані на зберігання до КЗ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області відповідно до квитанції №1829 від 10.12.2020 року, - повернути за належністю ОСОБА_7 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1