Рішення

від 26.11.2021 по справі 420/13339/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13339/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребова М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у порушенні пункту 7 статті 118 та пункту 3 статті 123 Земельного кодексу України при розгляді клопотання позивача від 19.04.21;

- зобов`язати відповідача задовольнити клопотання позивача від 19.04.21;

- стягнути з відповідача на користь позивача 250000 гривень у якості компенсації моральної шкоди.

Ухвалою суду від 02.08.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із посиланням на положення ст.ст. 8, 13, 14, 55, 56 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 118, 123 Земельного кодексу України, постанови Верховного Суду у справах №№ 440/793/19, 826/568/19, 819/654/17, 825/2228/18, 806/2978/17, 812/1312/18, 640/4434/18, 819/654/17, з таких підстав:

- 19.04.21 засобами електронної пошти позивач направила клопотання до відповідача щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,10 га на північ від ділянки із кадастровим номером 5125082700:02:002:0288. До клопотання були додані графічні матеріали відповідно до вимог п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, що на них зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (жовта позначка на кадастровій мапі). 28.05.21 позивач отримала лист № З-289/354 від 05.05.21 про відмову у задоволенні клопотання;

- невмотивовано відмовляючи у задоволенні клопотання від 19.04.21 відповідач знехтував вищенаведеними нормами вищезазначених законів, чим порушив право позивача на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, що в гарантоване статтею 118 Земельного кодексу України, та обмежив її право на володіння землею, що воно гарантоване статтею 14 Конституції України - а отже відповідач порушив право власності позивача;

- зміст вищезгаданого листа свідчить про відсутність наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення відповідно до чинного законодавства. Ділянка, що про неї йдеться у клопотанні, станом на дату подання клопотання та на дату подання позову не надана у власність або користування громадянам чи юридичним особам, як вбачається з Публічної кадастрової мапи;

- за цих обставин позивачем виконані всі передбачені законом умови для прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, а у відповідача наявні усі підстави для надання дозволу;

- ніяких обставин, що могли б слугувати підставою для відмови в наданні такого дозволу, оскаржуване рішення не містить;

- неправомірні дії відповідача призвели до того, що позивач змушена захищати своє порушене право у судовому порядку, а отже витрачати значні зусилля та час для відновлення її права. Захист її права вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого часу та побуту, оскільки юриспруденція не є її фахом, а отже, усі вищенаведені дії потребують значних витрат часу та розумових сил і потребують додаткових витрат;

- усі ці обставини призвели до виникнення у позивача хвилювань та переживань, що негативно відобразилось на її психоемоційному стані, та унеможливило функціонування її особистості на Конституційних засадах;

- це завдало позивачу шкоди немайнового характеру у вигляді моральних страждань, і призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків та втрати довіри до державної влади, що вона неспроможна дотримуватися норм Конституції України та Земельного кодексу України.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав:

- при вивчені графічних матеріалів позивача, розглядаючи його заяву щодо надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва було встановлено, що зазначена позивачем земельна ділянка знаходиться у приватній власності інших осіб, а тому надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою позивачу є неможливим, оскільки це б порушувало право власності іншої особи;

- відповідно до інформації з Публічної кадастрової карти, земельна ділянка, на яку претендує позивач, є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер та знаходиться в приватній власності;

- на момент звернення позивача до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в Публічній кадастровій карті не було внесено відомості щодо сформованих земельних ділянок, на одну з яких вказала позивачка;

- на теперішній час, відповідно до відомостей з Публічної кадастрової карти, земельна ділянка, на виділення якої позивачка звернулася до відповідача, є виділеною та оформленою у приватну власність. Зазначене свідчить про безпідставність позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач звернувся до відповідача із клопотанням від 19.04.2021 року (а.с.5), в якому, керуючись ст.ст. 81, 121 Земельного кодексу України, просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,10 га на північ від ділянки із кадастр. № 5125082700:02:002:0288, із зазначенням, що право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використала.

Додатками до даного клопотання зазначено:

- копія паспорта громадянина У країни;

- копія РНОКПП;

- графічний матеріал із місцем розташування ділянки.

22 квітня 2021 року Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, 6 сесія VIIІ скликання, відповідно до статті 19, 144 Конституції України, частини 5 статті 116 Земельного Кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про оренду землі , Закону України Про землеустрій , пункту 6.1.44 та 6.1.45 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування і забудова території Державних будівельних норм України, поданих заяв громадян та графічних матеріалів, прийняла рішення Про відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва № 222-VІІІ (а.с.37), яким вирішено, зокрема :

- відмовити в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва гр. ОСОБА_1 - площею 0,10 га, яка знаходиться на північ від ділянки із кадастровим номером 5125082700:02:002:0288 (згідно наданих графічних матеріалів), в зв`язку з тим, що на дану земельну ділянку виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку громадянином України .

Листом, вих. № З-289 / 354 від 05.05.2021 р. (а.с.4), виконавчий комітет Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у відповідь на заяву позивача № З-289 від 19.04.2021 р.:

- повідомив, що позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва, у зв`язку з тим, що на дану земельну ділянку виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку громадянином України;

- надсилаємо позивачу витяг із рішення сесії.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, що виражена у порушенні пункту 7 статті 118 та пункту 3 статті 123 Земельного кодексу України при розгляді клопотання позивача від 19.04.21, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі в частині витребуваних документів відповідачем суду надано копії, зокрема (а.с.36-44):

- Державного акту на право власності на земельну ділянку від 08.07.2010 року;

- Витягу № НВ-5116454102021 від 20.04.2021 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку:

Загальні відомості про земельну ділянку

- кадастровий номер: 5125082700:02:002:0877

- місце розташування: Одеська область, Татарбунарський район, село Лиман;

- площа земельної ділянки, гектарів: 0,0900

Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки

- дата державної реєстрації земельної ділянки: 20.04.2021

Відомості про право власності / право користування внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2013 року

- вид права: право власності

- інформація про власників (користувачів) земельної ділянки, прізвище, ім`я та по-батькові: ОСОБА_2

- документ, який є підставою для виникнення права: рішення сесії Лиманської сільської ради Територіальна громада села Лиман в особі Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області 03.10.2008 № 475-V

- документ, що посвідчує право: державний акт від 08.07.2010 ЯИ 135092.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин ): Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - ЗК України), Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:

1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону ;

2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності .

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 5 статті 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом .

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з п. ґ ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.

По-перше, судом встановлено, що 22 квітня 2021 року Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, 6 сесія VIIІ скликання, відповідно до статті 19, 144 Конституції України, частини 5 статті 116 Земельного Кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про оренду землі , Закону України Про землеустрій , пункту 6.1.44 та 6.1.45 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування і забудова території Державних будівельних норм України, поданих заяв громадян та графічних матеріалів, прийняла рішення Про відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва № 222-VІІІ (а.с.37), яким вирішено, зокрема :

- відмовити в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва гр. ОСОБА_1 - площею 0,10 га, яка знаходиться на північ від ділянки із кадастровим номером 5125082700:02:002:0288 (згідно наданих графічних матеріалів).

Отже, об`єктивно відсутня оскаржувана позивачем бездіяльність (пасивна поведінка) відповідача щодо розгляду клопотання позивача від 19.04.21.

По-друге, рішення від 22 квітня 2021 року № 222-VІІІ Про відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва щодо позивача, про яке повідомлено та яке додане до листа, вих. № З-289 / 354 від 05.05.2021 р., прийнято в зв`язку з тим, що на земельну ділянку, щодо якої позивачем подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку громадянином України .

Зі змісту вищенаведеного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вбачається, зокрема що:

- право особи , зацікавленої в одержанні у користування земельної ділянки за проектом землеустрою щодо її відведення, звернутися з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки;

- обов`язок , зокрема органу місцевого самоврядування в межах його повноважень розглянути подане клопотання і дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні, -

стосуються лише та виключно земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

Відповідно, посилання позивача на те, що: невмотивовано відмовляючи у задоволенні клопотання від 19.04.21 відповідач знехтував вищенаведеними нормами вищезазначених законів, чим порушив право позивача на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, що в гарантоване статтею 118 Земельного кодексу України, та обмежив її право на володіння землею, що воно гарантоване статтею 14 Конституції України - а отже відповідач порушив право власності позивача, - є помилковим, оскільки ч. 7 ст. 118 ЗК України передбачені підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок лише та виключно державної чи комунальної власності .

На виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі в частині витребуваних документів відповідачем суду надано копії, зокрема:

- Державного акту на право власності на земельну ділянку від 08.07.2010 року ;

- Витягу № НВ-5116454102021 від 20.04.2021 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку:

Загальні відомості про земельну ділянку

- кадастровий номер: 5125082700:02:002:0877

- місце розташування: Одеська область, Татарбунарський район, село Лиман;

- площа земельної ділянки, гектарів: 0,0900

Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки

- дата державної реєстрації земельної ділянки: 20.04.2021

Відомості про право власності / право користування внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2013 року

- вид права: право власності

- інформація про власників (користувачів) земельної ділянки, прізвище, ім`я та по-батькові: ОСОБА_2

- документ, який є підставою для виникнення права: рішення сесії Лиманської сільської ради Територіальна громада села Лиман в особі Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області 03.10.2008 № 475-V

- документ, що посвідчує право: державний акт від 08.07.2010 ЯИ 135092 .

Разом з цим, частиною 5 статті 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом .

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до вищенаведених положень статті 12 ЗК України, до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать лише надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про державний земельний кадастр від 7 липня 2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI), у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Статтею 2 Закону № 3613-VI визначено, що державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях . (ч. 2 ст. 5 Закону № 3613-VI)

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади , що реалізує державну політику у сфері земельних відносин . (ч. 1 ст. 9 Закону № 3613-VI)

Також, підпунктом 3 пункту 2 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (далі - Порядок № 1051) визначено термін Публічна кадастрова карта - частина програмного забезпечення Державного земельного кадастру, за допомогою якої здійснюється надання доступу до відомостей Державного земельного кадастру та оприлюднення у вигляді відкритих даних визначених Законом України Про Державний земельний кадастр відомостей.

Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи . Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінекономіки державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру. (п. 4 Порядку № 1051)

Виходячи з наведеного, суд не бере до уваги обґрунтування позивача заявлених позовних вимог із посиланням на те, що він додав до клопотання графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (жовта позначка на кадастровій мапі), - як таке, що не спростовує вищенаведені встановлені судом обставини та здійснені на їх підставі висновки суду щодо спірних правовідносин.

За наведених обставин, суд також не бере до уваги посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у вищезазначених постановах, оскільки вони викладені Верховним Судом при виборі і застосуванні норм права щодо іншого предмету спору, відповідно, щодо інших спірних правовідносин та на підставі інших фактичних обставин (щодо відведення земельних ділянок державної чи комунальної власності ).

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України відповідачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та доказана фактична відсутність оскаржуваної бездіяльності, як пасивної поведінки відповідача, та відсутність порушення пункту 7 статті 118 та пункту 3 статті 123 Земельного кодексу України при розгляді клопотання позивача від 19.04.2021 року та наданні відмови за цим клопотанням у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки рішенням № 222-VIII від 22 квітня 2021 року в частині щодо позивача, відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно

- підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, що виражена у порушенні пункту 7 статті 118 та пункту 3 статті 123 Земельного кодексу України при розгляді клопотання позивача від 19.04.2021 року, - немає, відповідно, у задоволенні адміністративного позову, в тому числі похідних вимог про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, - слід відмовити повністю.

Виходячи з висновків суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 981 від 22.09.2021 року) до 31 грудня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 262, 272, 287, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (місцезнаходження: вул. Героїв України, 47а, с. Лиман, Татарбунарський район, Одеська область, 68141; ідентифікаційний код: 04379404) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.