Постанова

від 02.02.2022 по справі 420/13339/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/13339/21 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідачаКравця О.О. судді -Зуєвої Л.Є. судді - Коваля М.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року по справі №420/13339/21, прийнятого у складі судді Цховребової М.Г. за правилами спрощеного позовного провадження, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

28 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у порушенні пункту 7 статті 118 та пункту 3 статті 123 Земельного кодексу України при розгляді клопотання позивача від 19.04.21 року;

зобов`язати відповідача задовольнити клопотання позивача від 19.04.21 року;

стягнути з відповідача на користь позивача 250000 гривень у якості компенсації моральної шкоди.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій вважає вказане рішення прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що cуд першої інстанції не зважив на графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування ділянки та на наявність хвилювань, психологічної напруги та відчуття несправедливості , пов`язаних із порушенням її прав - таким чином припустився неправильного застосування норм матеріального права.

01.02.2022 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача із клопотанням від 19.04.2021 року (а.с.5), в якому, керуючись ст.ст. 81, 121 Земельного кодексу України, просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,10 га на північ від ділянки із кадастр. № 5125082700:02:002:0288, із зазначенням, що право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використала.

Додатками до даного клопотання зазначено:

- копія паспорта громадянина У країни;

- копія РНОКПП;

- графічний матеріал із місцем розташування ділянки.

Відповідно до Публічної кадастрової карти та Витягу з Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5125082700:02:002:0877, на північ від земельної ділянки з кадастровим номером 5125082700:02:002:0288 знаходиться інша земельна ділянка з кадастровим номером 5125082700:02:002:0877.

22 квітня 2021 року Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, 6 сесія VIIІ скликання, відповідно до статті 19, 144 Конституції України, частини 5 статті 116 Земельного Кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про оренду землі , Закону України Про землеустрій , пункту 6.1.44 та 6.1.45 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування і забудова території Державних будівельних норм України, поданих заяв громадян та графічних матеріалів, прийняла рішення Про відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва № 222-VІІІ (а.с.37), яким вирішено, зокрема відмовити в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва гр. ОСОБА_1 - площею 0,10 га, яка знаходиться на північ від ділянки із кадастровим номером 5125082700:02:002:0288 (згідно наданих графічних матеріалів), в зв`язку з тим, що на дану земельну ділянку виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку громадянином України.

Листом, вих. № З-289 / 354 від 05.05.2021 р. (а.с.4), виконавчий комітет Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у відповідь на заяву позивача № З-289 від 19.04.2021 р. повідомив, що позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва, у зв`язку з тим, що на дану земельну ділянку виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку громадянином України.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, що виражена у порушенні пункту 7 статті 118 та пункту 3 статті 123 Земельного кодексу України при розгляді клопотання позивача від 19.04.21, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року відповідачем суду надано копії, зокрема (а.с.36-44):

Державного акту на право власності на земельну ділянку від 08.07.2010 року;

Витягу № НВ-5116454102021 від 20.04.2021 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку згідно якого:

Загальні відомості про земельну ділянку

- кадастровий номер: 5125082700:02:002:0877

- місце розташування: Одеська область, Татарбунарський район, село Лиман;

- площа земельної ділянки, гектарів: 0,0900

Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки

- дата державної реєстрації земельної ділянки: 20.04.2021

Відомості про право власності / право користування внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2013 року

- вид права: право власності

- інформація про власників (користувачів) земельної ділянки, прізвище, ім`я та по-батькові: ОСОБА_2

- документ, який є підставою для виникнення права: рішення сесії Лиманської сільської ради Територіальна громада села Лиман в особі Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області 03.10.2008 № 475-V

- документ, що посвідчує право: державний акт від 08.07.2010 ЯИ 135092.

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ :

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема, ст. 14 Конституції України передбачає, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (п. а) ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України).

Згідно ст.22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 установлено, що звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови й засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порущена (абзац четвертий пункту 5.2 мотивувальної частини Рішення).

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 передбачено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державного органу (абзац четвертий пункту 2 мотивувальної частини зазначеного Рішення).

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення (п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п.34 ч.1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:

1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 5 статті 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з п. ґ ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про державний земельний кадастр від 7 липня 2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI), у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Статтею 2 Закону № 3613-VI визначено, що державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. (ч. 2 ст. 5 Закону № 3613-VI)

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. (ч. 1 ст. 9 Закону № 3613-VI)

Також, підпунктом 3 пункту 2 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (далі - Порядок № 1051) визначено термін Публічна кадастрова карта - частина програмного забезпечення Державного земельного кадастру, за допомогою якої здійснюється надання доступу до відомостей Державного земельного кадастру та оприлюднення у вигляді відкритих даних визначених Законом України Про Державний земельний кадастр відомостей.

Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінекономіки державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру. (п. 4 Порядку № 1051)

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та рішення у справі Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року п.52;57).

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права(ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом 1-ої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 22 квітня 2021 року Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, 6 сесія VIIІ скликання, відповідно до статті 19, 144 Конституції України, частини 5 статті 116 Земельного Кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про оренду землі , Закону України Про землеустрій , пункту 6.1.44 та 6.1.45 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування і забудова території Державних будівельних норм України, поданих заяв громадян та графічних матеріалів, прийняла рішення Про відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва № 222-VІІІ (а.с.37), яким вирішено, зокрема: відмовити в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва гр. ОСОБА_1 - площею 0,10 га, яка знаходиться на північ від ділянки із кадастровим номером 5125082700:02:002:0288 (згідно наданих графічних матеріалів).

Отже, апеляційний суд вважає, що об`єктивно відсутня оскаржувана позивачем бездіяльність (пасивна поведінка) відповідача щодо розгляду клопотання позивача від 19.04.21 року.

Апеляційний суд зазначає, що рішення від 22 квітня 2021 року № 222-VІІІ Про відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва щодо позивача, про яке повідомлено та яке додане до листа, вих. № З-289 / 354 від 05.05.2021 р. було прийнято в зв`язку з тим, що на земельну ділянку, щодо якої позивачем подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку громадянином України.

Водночас, з вищенаведених норм права вбачається, що право особи, зацікавленої в одержанні у користування земельної ділянки за проектом землеустрою щодо її відведення, звернутися з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки; обов`язок, зокрема органу місцевого самоврядування в межах його повноважень розглянути подане клопотання і дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні стосуються виключно земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до графічних матеріалів розміщення земельної ділянки, на виділення у власність якої ОСОБА_1 була надане відповідне клопотання, на північ від земельної ділянки з кадастровим номером 5125082700:02:002:0288 знаходиться інша земельна ділянка з кадастровим номером 5125082700:02:002:0877, яка є приватною власностю іншої особи .

Отже, як підтверджено належними та допустимими доказами, бажана позивачем земельна ділянка (яка знаходиться на північ від ділянки із кадастровим номером 5125082700:02:002:0288) належить на праві власності громадянці ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Лиманської сільської ради Територіальна громада села Лиман в особі Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області 03.10.2008 № 475-V та посвідчено державним актом від 08.07.2010 ЯИ 135092 (а/с 40-41).

При цьому, згідно ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Апеляційний суд також відхиляє посилання апелянта на додані графічні матеріали роздруковані з електронної публічної кадастрової карти України, оскільки по-перше: згідно ч. 2 ст. 5 Закону № 3613-VI державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях, по-друге: вказані графічні матеріали жодним чином не спростовують наявності права власності на вказану земельну ділянку за іншою особою.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

(2) Висновки апеляційного суду:

Судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні.

Апеляційний суд доходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позову, а у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення суду 1-ої інстанції залишити без змін та також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку , крім випадків , встановлених ст.328 КАС України.

Повне рішення складене та підписане 02.02.2022 року

Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.