Ухвала

від 30.11.2021 по справі 393/313/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/787/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 358 (194) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2021 року. м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула увідкритому судовомузасіданні матеріаликримінального провадження№ 12018120210000181 по обвинуваченню ОСОБА_6 зач.1ст.358,ч.4ст.358ККУкраїни,за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Долинського районного судуКіровоградської областівід 20жовтня 2021року,якою

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Митрофанівка Новгородківського району Кіровоградської області, українку, громадянку України, освіта неповна вища, працюючу директором ФГ «Іваннушка», зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудиму,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних вират у кримінальному провадженні. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 8804 грн 16 коп.

За участі учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_8 ,

захисника -адвоката ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисних дій, що виразилися в підробленні офіційного документу, використання завідомо підробленого документу, які кваліфіковано за ч. 1ст.358КК України та ч. 4 ст. 358 КК України.

Обвинувачена та її захисник в суді першої інстанції подали письмове клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, у звязку із закінченням строків давності для притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд першої інстанції, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ч. 2 ст.12КК України (в редакції КК України на час вчинення кримінального правопорушення) кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 є злочинами невеликої тяжкості і не відноситься до кола злочинів, визначених ч. 5 ст. 49 КК України, до яких давність не застосовується.

Станом на 20.10.2021 сплинув трирічний строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вказані кримінальні правопорушення, що встановлений ч. 1 ст. 49 КК України. Крім того, встановлено, що матеріали справи не містять даних про існування підстав для переривання строку давності.

У своїй апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , просить ухвалу суду першої інстанції змінити в частині стягнення процесуальних витрат. Виключити з резолютивної частини оскаржуваної ухвали посилання суду про стягнення з ОСОБА_6 процесуальних витрат у кримінальному провадженні в сумі 8804 (вісім тисяч вісімсот чотири) гривні 16 коп, за проведення судових експертиз. Процесуальні витрати у справі, а саме вартість проведення експертиз в сумі 8804 грн 16 коп, просить віднести на рахунок держави.

В обґрунтуваннясвоїх вимог,захисник посилаючисьна постановиВерховного Судувід 25червня 2018року (кримінальнепровадження №758/2420/17),від 17червня 2020року (кримінальнепровадження №598/1781/17),стверджує,щосуд першої інстанцій неправомірно стягнув з ОСОБА_6 процесуальні витрати, оскільки кримінальне провадження щодо неї закрито у звязку із закінченням строків давності, а тому, на його думку, такі витратипідлягають компенсації за рахунок державних коштів.

Зазначив, що за змістом ч. 2 ст. 124 КПК стягнення з обвинуваченого на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експерта можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку. Покладення судових витрат на осіб, звільнених від кримінальної відповідальності, кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст. 122 КПК витрати, пов`язані із залученням спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі статтею 124 цього ж Кодексу.

Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Отже, чинний кримінальний процесуальний закон чітко встановлює, що витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого лише у двох випадках: ухвалення щодо нього (обвинуваченого) обвинувального вироку; залучення експерта безпосередньо обвинуваченим (стороною захисту).

Вказує і на те, що почеркознавчі експертизи проведено за ініціативи сторони обвинувачення, обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 судом першої інстанції ухвалено не було, а кримінальне провадження закрито, тому процесуальні витрати за проведення судово - почеркознавчих експертиз мають бути віднесені за рахунок держави.

Ухвала суду першої інстанції в частині звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, в апеляційному порядку стороною захисту не оспорюється.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, думку прокурора, який не заперечив проти її задоволення та просив ухвалу суду зміни, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У межах даного кримінального провадження ухвала суду першої інстанції оскаржена в частині вирішення питання щодо процесуальних витрат.

Сторонами судового провадження підстави звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження - не оскаржено.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів не надає оцінки означеним обставинам, вважаючи встановлені судом першої інстанції підстави для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження,правильними.

Разом з тим, твердження сторони захисту, що суд першої інстанції неправомірно стягнув з ОСОБА_6 процесуальні витрати, оскільки кримінальне провадження щодо неї закрито у зв`язку із закінченням строків давності, а тому ці витратипідлягають компенсації за рахунок державних коштів, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані Главою 8КПК України.

Так, процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.

Приписами ст.118КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються з: витрат на правову допомогу; витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

У провадженні, що розглядається, захисник - адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 висловлює свою незгоду із тим, що суд першої інстанції постановив стягнути з останньої процесуальні витрати за проведення судово-почеркознавчих експертиз у сумі 8804 грн 16 коп, проведення яких були ініційовані стороною обвинувачення.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17), кримінально-процесуальний законне обмежуєпроцесуальну формувирішення питаннящодо розподілу процесуальних витрат, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у звязку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Таким чином Велика Палата Верховного Суду вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду.

Оскільки ст. 126 КПК визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, Велика Палата Верховного Суду робить висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.

Тобто, такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.

Наведене узгоджується із правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 05.04.2021 (справа № 328/1109/19).

Як зазначено вище, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрито на підставіст. 49 КК Україниу зв`язку з закінченням строків давності, що є нереабілітуючою підставою.

Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та повязані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Отже, доводи захисника-адвоката ОСОБА_7 з приводу відсутності підстав для сплати обвинуваченою ОСОБА_6 процесуальних витрат є необґрунтованими, оскільки закриття кримінального провадження щодо останньої з нереабілітуючих підстав і застосування до неї більш мякої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє її від сплати процесуальних витрат, повязаних із проведенням експертиз.

Що ж стосується тверджень апеляційної скарги захисника про те, що висновок суду першої інстанції у частині необхідності стягнення з ОСОБА_6 процесуальних витрат не узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 758/2420/17, колегія суддів вважає їх невмотивованими, адже зазначене рішення (в якому Суд дійшов висновку, що стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат, повязаних із залученням експерта, можливе лише у разі ухвалення обвинувального вироку), були прийняті до постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року, в якій міститься висновок про те, що процесуальний закон не обмежує процесуальної форми вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли бути підставами для скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не встановлено, а тому апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Долинського районного судуКіровоградської областівід 20жовтня 2021року,якою ОСОБА_6 , звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_4

З оригіналом згідно:

Суддя Кропивницького

апеляційного суду ОСОБА_2