Рішення

від 18.11.2021 по справі 906/40/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2021 р. м. Житомир Справа № 906/40/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Попов В.О. ордер ВМ № 1019413 від 07.09.2021;

від відповідача1: не прибув;

від відповідача2: Макаренко І.Я. - ордер ЖТ № 100203 від 15.07.2021;00:0023;

присутня: Попова Ю.В. - посвідчення СМ №70 від 16.08.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Троянівське"

до 1. Гришковецької селищної ради

2. Фермерського господарства "Агро-Сервіс плюс"

про скасування рішення, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками

Приватне сільськогосподарське підприємство "Троянівське" звернулося до суду з позовом, згідно якого просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення 8-ї сесії сьомого скликання Гришковецької селищної ради від 24.07.2019 №129 в частині передачі в оренду Фермерському господарству "Агро-Сервіс Плюс" (код ЄДРПОУ 36533145) не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв), а саме: пай №16 площею 0,5455 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0016; пай №7/17 площею 1,0158 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0017; пай №9/23 площею 1,0431 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0023; пай №710 площею 0,5203 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0170;

- визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію договорів оренди не витребуваних (нерозподілених) земельних ділянок (часток, паїв), які були укладені між Гришковецькою селищною радою (код ЄДРПОУ 04345380), як орендодавцем і Фермерським господарством "Агро-Сервіс Плюс" (код ЄДРПОУ 36533145), як орендарем: пай №16 площею 0,5455 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0016 Договір оренди №6-19, номер запису про речове право 33791190; пай №7/17 площею 1,0158 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0017, Договір оренди №5-9, номер запису про речове право 33791117; пай №9/23 площею 1,0431 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0023, Договір оренди №4-19, номер запису про речове право 33791140; пай №710 площею 0,5203 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0170, Договір оренди №7-19, номер запису про речове право 33791200;

- зобов`язати Фермерське господарство "Агро-Сервіс Плюс" (код ЄДРПОУ 36533145) усунути і не чинити на майбутнє перешкоди Приватному сільськогосподарському підприємству "Троянівське" (код ЄДРПОУ 32746583) у користуванні наступними земельними ділянками: площею 0,5455 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0016; площею 1,0158 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0017; площею 1,0431 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0023; площею 0,5203 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0170.

Ухвалою від 15.01.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.02.2021.

Ухвалою від 11.02.2021 відкладено підготовче засідання на 11.03.2021.

Ухвалою від 11.03.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 30.03.2021 відкладено підготовче засідання на 06.04.2021.

Ухвалою від 30.04.2021 підготовче засідання призначено на 26.05.2021, у зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному з 20.04.2021 по 28.04.2021.

В засіданні суду 14.07.2021 оголошувалася перерва до 16.07.2021.

Ухвалою Господарського суду від 16.07.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 07.09.2021.

Ухвалою від 07.09.2021 розгляд справи відкладено на 23.09.2021.

Протокольною ухвалою від 23.09.2021 відкладено розгляд справи на 19.10.2021, з продовженням строку на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.

В судовому засіданні 19.10.2021 оголошено перерву до 03.11.2021.

Ухвалою від 03.11.2021 відкладено розгляд справи на 09.11.2021.

Ухвалою від 09.11.2021розгляд справи відкладено на 18.11.2021.

В судовому засіданні 18.11.2021 представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням пояснень, викладених у відповідях на відзиви на позовну заяву (а.с. 102-103; 162, т.1). Наголосив, що підтримує позовні вимоги у такому їх формулюванні, як зазначено у позовній заяві. Також пояснив, що усунення перешкод моє бути здійснене шляхом звільнення земельної ділянки. Зауважив, що на час укладення Договорів оренди із ФГ "Агро-Сервіс плюс", Гришковецькій селищній раді було відомо про перебування невитребуваних земельгих паїв в оренді позивача, оскільки звертався до неї із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки площею 146,6537 га, однак у наданні дозволу було відмовлено. Зауважив, що зміна власника не впливає на зміну орендодавця, а орендні відносини продовжуються.

Представник відповідача1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, що вбачається з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 74, т.1).

Представник відповідача2 позовні вимоги заперечив з мотивів, викладених у відзивах на позовну заяву (а.с. 83-85, 143-142 т.1). Заявив клопотання про відшкодування 30000,00 грн витрат на правничу допомогу. Наголосив на тому, що надані йому в оренду площі земельних ділянок, не співпадають із площами земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача. Вважає, що оскільки право оренди відповдача2 на земельні ділянки зареєстровано, позовні вимоги позивача є безпідставними. Зауважив, що рішення №129 від 24.07.2019 "Про передачу в оренду земельних ділянок, що входять до складу спадщини, ФГ "Агро-Сервіс плюс" не може бути визнане недійсним без визнання недійсним рішення №130 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель ФГ "Агро-Сервіс Плюс".

Представник позивача зауважив, що саме оскаржуване рішення №129 порушує його права, а рішення №130 не входить до предмету дослідження та не впливає на визнання недійсним рішення №129.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У позовній заяві позивач вказав, що на підставі розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області від 23.02.2016 за №35, згідно Договору №5-16 від 18.03.2016, йому було передано в оренду 61 невитребуваний пай (земельні ділянки) загальною площею 54,9950 га.

Разом з тим, у 2019 році йому стало відомо, що рішенням Гришковецької селищної ради (відповідач-1) від 24.07.2019 № 130 ФГ "Агро-Сервіс плюс" (відповідач-2) було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних часток (паїв), на які не було отримано документа, що посвідчує право на них, або земельні частки (паї), право на які посвідчено відповідно до законодавства, але не були виділені в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 24,3698 га із земель реформованого КСП "Дубова" Осиківської сільської ради.

На замовлення відповідача2, землевпорядною організацією була розроблена технічна документація із землеустрою, в тому числі і на 4 (чотири) невитребуваних паї (земельних ділянок), які вже перебували в оренді позивача. При цьому вказаним паям (земельним ділянкам) були присвоєні кадастрові номери.

Вказав, що у той же день, рішенням Гришковецької селищної ради від 24.07.2019 за № 129 було ухвалено передати в оренду відповідача-2, в тому числі зазначені 4 (чотири) земельні ділянки, які перебувають в оренді позивача.

Позивач вважає, що рішення відповідача-1 від 24.07.2019 за № 129 в частині передачі ФГ "Агро-Сервіс-Плюс" земельних ділянок, які вже перебували в оренді позивача, явно обмежує і порушує речові права та інтереси останнього, тому таке рішення є незаконним.

Крім того, як пояснив позивач, згідно інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 10.10.2019 між відповідачами були укладені, а згодом і зареєстровані договори оренди зазначених земельних ділянок, а саме №6-19, №7-19, №4-19 та №5-19.

Зазначені дії відповідачів, на думку позивача, прямо порушують вимоги чинного законодавства, оскільки були вчинені під час дії арешту на зазначені земельні ділянки, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 30.10.2017 за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва Байдюка Д.А. про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017101060000084, про наявність якого голову Гришковецької сільської ради було належним чином повідомлено листом позивача від 16.09.2019 вих. №16/09-19.

Зауважив, що відповідач-2, починаючи з жовтня 2019 року обробляє вказані земельні ділянки, перешкоджаючи позивачу у реалізації його законних прав на користування ними.

На думку позивача, рішення Гришковецької селищної ради в частині передачі ФГ "Агро-Сервіс-Плюс" земельних ділянок, які фактично знаходилися в орендному користуванні позивача, є незаконним, тому і зазначені договори оренди не можуть вважатися дійсними.

Також позивач вважає, що ФГ "Агро-Сервіс-Плюс" фактично не має правих підстав для користування вказаними земельними ділянками і, відповідно, для створення перешкод позивачу у користуванні ними.

Пояснив, що звертався до голови Гришковецької селищної об`єднаної територіальної громади Бердичівського району Житомирської області з листом вих. №18/09-3 від 18.09.2019, у якому повідомляв про неправомірність її рішень №129 та №130 від 24.07.2019 та пропонував винести питання про їх скасування на розгляд сесії ради, однак, за результатами розгляду зазначеного звернення листом вих.№1143 від 17.10.2-19 позивача було повідомлено, що речове право як оренда земельних ділянок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПСП "Троянівське" не зареєстровано.

Вищенаведене стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідач-1 (Гришковецька селищна рада), у відзивах на позовну заяву (а.с. 64, (а.с. 154-157, т.1), зсилаючись на ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" та "Про порядок виділення в натурі (на місцевості земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), вказав, що з 01 січня 2019 року розпорядником нерозподілених земельних ділянок, невитребуваних часток (паїв) після формування їх у земельні ділянки є сільські, селищні, міські ради. Вважає, що оскільки речове право як оренда земельних ділянок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПСП "Троянівське" не зареєстровано, доводи позивача про належність йому права оренди на вказані у позовній заяві земельні ділянки є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач-2 (ПСП "Троянівське"), згідно відзивів на позовну заяву (а.с. 83-85, 143-142 т.1), позовні вимоги заперечив. Вважає, що оскільки земельним часткам (паям), наданим ПСП "Троянівське" в тимчасове користування не присвоєний кадастровий номер, дані про ці земельні ділянки не внесені до Державного Земельного Кадастру, тому останні не можуть розглядатись як об`єкти цивільних прав. Зсилаючись на постанови Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 902/569/17, від 23.01.2019 у справі № 902/619/17, від 03.04.2019 у справі № 908/1105/18, від 25.06.2019 у справі № 908/1523/17, вказав, що земельні ділянки із числа невитребуваних часток (паїв) мають бути сформовані в земельні ділянки і не можуть передаватися в оренду як умовні одиниці паїв (в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж на місцевості, за планами проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Пояснив, що в установленому Законом порядку уклав договори оренди та зареєстрував право оренди на зазначені в позовній заяві земельні ділянки. Протягом 2019-2020 років товариство використовує дані земельні ділянки за цільовим призначенням, сплачує орендні платежі на користь орендодавця і будь-якого спору між орендарем та орендодавцем не існує. Зауважив, що ухвала Печорського районного суду міста Києва не містить переліку земельних ділянок про які іде мова у позовній заяві. Наголосив на тому, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, речове право, як оренда земельних ділянок, про у йдеться в позовній заяві, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПСП "Троянівське" не зареєстроване, натомість, дане речове право зареєстровано за ФГ "Агро-Сервіс Плюс". Вважає, що оскільки право оренди у позивача не зареєстровано, Договір оренди №5-16 є неукладеним, про що свідчать і умови останнього.

У відповідях на відзиви (а.с. 102-103,162-, т.1) позивач вказав, що твердження відповідача2 про те, що земельні паї не можуть розглядатися як об`єкти цивільного права без виділення меж на місцевості, суперечить ст. 13 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Вказав, що згідно з ч. 3 ст. 9 ЗУ "Про оренду землі", до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця, при цьому зміна власника земельної ділянки не є підставою для припинення договору оренди. Пояснив, що згідно зі ст. 30 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", укладення договору оренди невитребуваних земельних паїв здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши доводи учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

Згідно зі ст.13 Конституції України, землі є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких є, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10).

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.2 ст. 20 ГК України, визначено, зокрема такий спосіб захисту прав та законних інтересів, як визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Згідно з п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється ш л я х о м визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його в и м о г а м чинного з а к о н о д а в с т в а та/або визначеній законом к о м п е т е н ц і ї органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також п о р у ш е н н я у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

При цьому, згідно наведених норм законодавства, таких спосіб захисту як визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, ототожнюється з вимогою про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що розпорядженням голови Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області від 23.02.2016 за № 35 було вирішено передати в оренду Приватному сільськогосподарському підприємству "Троянівське" 61 (шістдесят один) невитребуваний пай (земельні ділянки) із земель сільськогосподарського призначення (згідно додатку), розташованих за межами населених пунктів Осиківської сільської ради, загальною площею 54,9950 га, строком на 7 років, для ведення товарного сільського господарства (а.с .9, т.1).

Згідно з Додатком до вказаного розпорядження (а.с. 10-11, т.1), в оренду позивачу підлягали передачі, зокрема, невитребувані паї: №7/17 площею 1,0158 га, №9/23 площею 1,0431 га, №16 площею 1,1 га та №59, площею 0,52 га.

На виконання вищевказаного розпорядження, між Бердичівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПСП "Троянівське" (орендар) 18.03.2016 було укладено Договір оренди невитребуваних паїв (земельних ділянок) №5-16 (далі - Договір №5-16 (а.с. 12-16, т.1)), згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування невитребувані паї (земельні ділянки) із земель колективної власності реформованого КСП "Дубова" сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту Осиківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Відповідно до п. 2 Договору №5-16, в оренду передаються невитребувані паї в кількості 61 штуки, надалі по тексту іменуються "земельні ділянки", загальною площею 54,9950 га, в тому числі площею 1,0158 га, 1,0431 га, 1,1 га та 0,52 га.

Згідно з п. 8 Договору №5-16, останній укладено строком на 7 (сім) років згідно розпоряджень голови райдержадміністрації від 23.02.2016 №35 та від 16.03.2016 №62, але не більше ніж на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, або іншого документу, що підтверджує право власності на дані земельні ділянки (паї). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк за згодою орендодавця. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Передача земельних ділянок в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є: чинне законодавство України у сфері земельних відносин. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов`язані з чим, покладаються на орендаря (п. 18 Договору №5-16).

Передача земельних ділянок орендарю здійснюється у 5-ти денний термін після державної реєстрації права оренди, яке виникає на підставі цього договору, за актом їх приймання-передачі (п. 20 Договору №5-16).

За умовами п. 30 Договору №5-16, орендар, зокрема, має право вимагати передачі орендодавцем для використання земельні ділянки після державної реєстрації права оренди.

При цьому, згідно п. 31 Договору, орендар зобов`язаний, зокрема, у 5-ти денний строк після державної реєстрації, надати копію цього договору до Бердичівської ОДПІ та Осиківської сільської ради; у 5-ти денний строк подати цей договір на державну реєстрацію.

За п. 44 Договору №5-16, останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію. Невід`ємними частина договору є: плани або схеми земельних ділянок; кадастрові плани земельних ділянок з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Матеріали справи містять підписаний сторонами Акт приймання-передачі об`єкта оренди до Договору оренди невитребуваних паїв (земельних ділянок) від 18.03.2016 №5-16 (а.с .17, т.1).

Суд також враховує, що організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України від 05.06.2003 № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі - Закон № 899-IV).

Відповідно до статті 13 Закону № 899-IV (в редакції, чинній станом на момент прийняття Бердичівською РДА Розпорядження №35 від 23.02.2016 та Договору оренди невитребуваних паїв (земельних ділянок) №5-16 від 18.03.2016), нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Умови та процедуру реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) визначено Порядком реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого Постановою КМУ від 24 січня 2000 N 119 (далі - Порядок №19).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 119, реєстрація договорів оренди земельних часток (паїв) проводиться виконавчими комітетами сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Пунктом 3 Порядку № 119 визначено, що для реєстрації договору оренди земельної частки (паю) орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування договір оренди у двох примірниках, сертифікат на право на земельну частку (пай). Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради перевіряє у дводенний термін подані документи, реєструє або готує обґрунтований висновок про відмову в реєстрації.

Відповідно до п. 4 Порядку № 119, договір оренди земельної частки (паю) реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди земельної частки (паю) є дата внесення відповідного запису до цієї Книги.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 119, на обох примірниках договору оренди земельної частки (паю) ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номера запису, а також з підписом особи, яка зареєструвала договір.

Судом було встановлено, що Договір оренди невитребуваних паїв (земельних ділянок) №5-16 від 18.03.2016 містить відмітку про його реєстрацію в книзі записів реєстрації Договорів оренди Осиківської сільської ради Бердичівського району за №138 від 01.04.2016 (а.с. 16, т.1).

Як зазначалося вище, відповідно до п. 44 вищевказаного Договору, останній набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зважаючи на викладене, Договір оренди невитребуваних паїв (земельних ділянок) №5-16 від 18.03.2016 набув чинності з 01.04.2016 та є дійсним на час розгляду справи.

Аналогічна позиція щодо набрання чинності договору викладена у Постанові ВС № 396/1517/18 від 01.06.2020.

Зважаючи на те, що відповідач2 звертав увагу суду на п. 20, 30 та 44 Договору, суд враховує, що п. 20 Договору стосується виключно порядку передачі земельних ділянок орендарю, п. 30 Договору визначено права орендаря, а п. 44 Договору визначає, що є невід`ємними частинами договору. Тобто, за своїм змістом, зазначені пункти Договору не впливають на оцінку чинності Договору №5-16. Водночас суд зауважує, що Актом приймання передачі від 18.03.2016 (а.с. 17) підтверджено факт передачі позивачу об`єкта оренди.

Судом також було встановлено, що 24.04.2019 Гришковецька селищна рада прийняла рішення №129 "Про передачу в оренду земельних ділянок, що входять до складу спадщини, ФГ "Агро-Сервіс" (а.с. 18, т.1).

На підставі вказаного рішення, 10.10.2019 між Гришковецькою селищною радою (орендодавець) та ФГ "Агро-Сервіс Плюс" (орендар) укладено Договора оренди землі (а.с. 33-48, т.2), зокрема:

- Договір оренди землі №6-19 від 10.10.2019, згідно якого передано в оренду земельну ділянку площею 0,5455 га, з кадастровим номером 1820884600:03:000:0016;

- Договір оренди землі №7-19 від 10.10.2019, згідно якого передано в оренду земельну ділянку площею 0,5203 га, з кадастровим номером 1820884600:03:000:0170;

- Договір оренди землі №4-19 від 10.10.2019, згідно якого передано в оренду земельну ділянку площею 1,0431 га, з кадастровим номером 1820884600:03:000:0023;

- Договір оренди землі №5-19 від 10.10.2019, згідно якого передано в оренду земельну ділянку площею 1,0158 га, з кадастровим номером 1820884600:03:000:0017.

Матеріалами справи підтверджено, що зазначені земельні ділянки були передані орендарю на підставі актів приймання-передачі (а.с. 35, 39 (зворотній бік), 43, 48, т.2).

З Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що на підставі вищевказаних Договорів оренди, за ФГ "Агро-Сервіс Плюс" зареєстровано право оренди земельних ділянок (а.с. 32, 36, 40, 44, т.2).

Судом було встановлено, що вищевказані земельні ділянки сформовані на основі земельних ділянок, які були передані позивачу за Договором оренди від 18.03.2016, як невитребувані паї.

Так, матеріали справи містять Викопіювання місця розташування земельної ділянки (з кадастрової карти та карти паювання земель) та території Осиківської сільської ради Бердичівського району, Житомирської області (а.с. 22-25, т.1):

- кадастровий номер 1820884600:03:000:0016, площа 0,545 га, згідно карти паювання земель № ділянки 16;

- кадастровий номер 1820884600:03:000:0023 площа 1,0431 га, згідно карти паювання земель № ділянки 9/23;

- кадастровий номер 1820884600:03:000:0170, площа 0,5203 га, згідно карти паювання земель № ділянки 170;

- кадастровий номер 1820884600:03:000:0017, площею 1,0158 га, згідно карти паювання земель № ділянки 7/17.

Судом встановлено, що зазначені викопіювання складені сертифікованим інженером-землевпорядником Д.В. Гуменюк. При цьому, суд перевірив достовірність повноважень останнього (а.с. 30, т.2) та встановив їх відповідність інформації, зазначеній у реєстрі сертифікованих інженерів - землевпорядників.

За вказаного, суд вважає вищевказані Викопіювання належним доказом того, що земельні ділянки, надані в оренду відповідачу2, із кадастровими № 1820884600:03:000:0016, 1820884600:03:000:0023, 1820884600:03:000:0170, 1820884600:03:000:0017 співпадають, відповідно, із невитребуваними паїями №16, 9/23, 170, 7/17 (земельними ділянками), переданими в оренду позивачу на підставі Договору №5-16 від 18.03.2016, тобто були сформовані з останніх.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша статті 79-1 Земельного кодексу України).

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Вказаним спростовується твердження відповідача2, зокрема і в частині розбіжностей у площах земельних ділянок - пай 16 та пай 170, оскільки, як зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, позивачу було передано не сформовані земельні ділянки, як не витребувані паї, а відповідачу2 - земельні ділянки, після їх формування, яке передбачає, зокрема, визначення площі земельної ділянки, її меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Слід зазначити, що договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом та сторонами і мають різне правове регулювання.

Порядок та умови укладення договорів оренди земельної частки (паю) урегульовано не Законом України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі", а розділом Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", Порядком № 119.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2020 у справі № 920/54/19 та від 21.04.2021 у справі № 914/2179/19.

Статею 30 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV визначено, що право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Тобто, ні ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV, ні Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не містить обов`язку реєстрації права оренди н е в и т р е б у в а н и х п а ї в.

Оскільки 24.07.2019 Гришковецькою селищною радою було прийнято рішення №129 щодо передачі в оренду Фермерському господарству "Агро-Сервіс Плюс" земельних ділянок, що входять до складу спадщини (відсутні спадкоємці або виконання заповіту), із земель приватної власності, власників земельних часток паїв реформованого КСП "Дубова" Осиківської сільської ради, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 1820884600:03:000:0023 площею 1,0431 га, 1820884600:03:000:0017 площею 1,0158 га, 1820884600:03:000:0016 площею 0,5455 га, 1820884600:03:000:0170 площею 0,5203 га, під час дії Договору оренди невитребуваних паїв (земельних ділянок) №5-16 від 18.03.2016, згідно якого зазначені земельні ділянки у вигляді невитребуваних земельних часток (паїв) передано позивачу, вказане рішення порушує права останнього як орендаря, тому в цій частині рішення Гришковецької селищної ради №129 від 24.07.2019 "Про передачу в оренду земельних ділянок, що входять до складу спадщини, ФГ "Агро-Сервіс Плюс" " слід визнати недійсним.

При цьому, зважаючи на твердження відповідача2 про те, що рішення №129 від 24.07.2019 "Про передачу в оренду земельних ділянок, що входять до складу спадщини, ФГ "Агро-Сервіс плюс" не може бути визнане недійсним без визнання недійсним рішення №130 від 24.07.2019 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель ФГ "Агро-Сервіс Плюс", суд вважає за доцільне зауважити, що рішення №130 не має наслідком зміну прав позивача, тому заперечення в цій частині є безпідставними.

Що стосується вимоги визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію договорів оренди не витребуваних (нерозподілених) земельних ділянок (часток, паїв), які були укладені між Гришковецькою селищною радою (код ЄДРПОУ 04345380), як орендодавцем і Фермерським господарством "Агро-Сервіс Плюс" (код ЄДРПОУ 36533145), як орендарем: пай №16 площею 0,5455 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0016 Договір оренди №6-19, номер запису про речове право 33791190; пай №7/17 площею 1,0158 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0017, Договір оренди №5-9, номер запису про речове право 33791117; пай №9/23 площею 1,0431 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0023, Договір оренди №4-19, номер запису про речове право 33791140; пай №710 площею 0,5203 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0170, Договір оренди №7-19, номер запису про речове право 33791200, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК).

За змістом статті 216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Такі особливості встановлено, зокрема, частиною 3 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно якої у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається в и к л ю ч н о з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до ч. 2 статті 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо (Постанова ВС від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).

Аналогічна позиція міститься також у Постанові ВС від 18.11.2020 у справі № 154/883/19-ц, у якій ВС вказав, що з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, чинна редакція ч. 2 статті 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Однак, всупереч наведеному, позивач у даній справі ставить вимогу визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію договорів оренди не витребуваних (нерозподілених) земельних ділянок (часток, паїв), які були укладені між Гришковецькою селищною радою (код ЄДРПОУ 04345380), як орендодавцем і Фермерським господарством "Агро-Сервіс Плюс" (код ЄДРПОУ 36533145), як орендарем: пай №16 площею 0,5455 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0016 Договір оренди №6-19, номер запису про речове право 33791190; пай №7/17 площею 1,0158 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0017, Договір оренди №5-9, номер запису про речове право 33791117; пай №9/23 площею 1,0431 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0023, Договір оренди №4-19, номер запису про речове право 33791140; пай №710 площею 0,5203 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0170, Договір оренди №7-19, номер запису про речове право 33791200.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Зазначені приписи узгоджуються із процесуальними нормами ст. 5 ГПК України, за змістом якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до частини першої статті 162 ГПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Судом взято до уваги, що рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 922/1899/16).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №922/1500/18.

Суд також, звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Однак, вимога позивача визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію договорів оренди не витребуваних (нерозподілених) земельних ділянок (часток, паїв), які були укладені між Гришковецькою селищною радою (код ЄДРПОУ 04345380), як орендодавцем і Фермерським господарством "Агро-Сервіс Плюс" (код ЄДРПОУ 36533145), як орендарем: пай №16 площею 0,5455 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0016 Договір оренди №6-19, номер запису про речове право 33791190; пай №7/17 площею 1,0158 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0017, Договір оренди №5-9, номер запису про речове право 33791117; пай №9/23 площею 1,0431 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0023, Договір оренди №4-19, номер запису про речове право 33791140; пай №710 площею 0,5203 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0170, Договір оренди №7-19, номер запису про речове право 33791200, є такою що не узгоджується із приписами ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не призведе до ефективного захисту прав, оскільки державний реєстратор не зможе виконати таке рішення суду, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

При наданні оцінки заявленим позивачем позовним вимогам суд також враховує те, що під час розгляду справи представник позивача наполягав на їх задоволенні саме у сформульованій згідно позовної заяви редакції.

Що стосується вимоги зобов`язати Фермерське господарство "Агро-Сервіс Плюс" усунути і не чинити на майбутнє перешкоди Приватному сільськогосподарському підприємству "Троянівське" у користуванні спірними земельними ділянками, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову (Постанова ВС від 14.06.2021 у справі №925/188/18).

Оскільки відповідач2 користувався та користується спірними земельними ділянками на підставі Договорів оренди, які станом на час вирішення в суді є дійсними, при цьому рішення у даній справі, яким встановлено неправомірність дій відповідача-2 в частині передачі в оренду ФГ "Агро Сервіс-Плюс" спірних земельних ділянок та яким визнано незаконним та скасовано рішення 8-ї сесії 7 скликання Гришковецької селищної ради від 24.07.2019 №129 в цій частині не набрало законної сили, вимога про усунення перешкод у користуванні спірними земельними ділянками та не чинити їх на майбутнє, є передчасною. До того ж, зазначена вимога не містить формулювання способу усунення перешкод та не є похідною від попередніх вимог.

За вказаного у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсним рішення 8-ї сесії сьомого скликання Гришковецької селищної ради від 24.07.2019 №129 "Про передачу в оренду земельних ділянок, що входять до складу спадщини, ФГ "Агро-Сервіс Плюс"", в частині передачі в оренду Фермерському господарству "Агро-Сервіс Плюс" (код ЄДРПОУ 36533145) невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв), а саме: пай №16 площею 0,5455 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0016; пай №7/17 площею 1,0158 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0017; пай №9/23 площею 1,0431 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0023; пай №170 площею 0,5203 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0170. В решті позову суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч.9 ст.129 ЦК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача1, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд відмовляє Фермерському господарству "Агро-Сервіс плюс" у відшкодуванні Приватним сільськогосподарським підприємством "Троянівське" 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України відзив повинен містити, зокрема, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Таким чином, у положеннях Господарського процесуального кодексу України закріплено вимогу до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 124 ГПК). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин 5-7 статті 129 ГПК попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому, поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (додаткова постанова від 21.08.2019 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі 922/2821/18).

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 124 ГПК України).

Оскільки ФГ "Агро-Сервіс плюс" разом з відзивом на позовну заяву попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи не подав, вказане є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні зазначених витрат. Водночас суд враховує, що заявлені відповідачем2 витрати на надання правової допомоги, навіть у випадку їх обгрунтованості, не підлягають стягненню з позивача, в силу ч.9 ст. 129 ГПК України, оскільки саме неправомірні дії відповідача1 зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Троянівське" (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2, літ. В, ід. код 32746583) задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення 8-ї сесії сьомого скликання Гришковецької селищної ради від 24.07.2019 №129 в частині передачі в оренду Фермерському господарству "Агро-Сервіс Плюс" (код ЄДРПОУ 36533145) невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв), а саме: пай №16 площею 0,5455 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0016; пай №7/17 площею 1,0158 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0017; пай №9/23 площею 1,0431 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0023; пай №170 площею 0,5203 га, кадастровий номер 1820884600:03:000:0170.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Гришковецької селищної ради (13337, Житомирська обл., Бердичівський р-н, смт. Гришківці, вул. Червоний Промінь, буд. 4, ід. код 04345380) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства" Троянівське" (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2, літ. В, ід. код 32746583) 2102,00 грн судового збору.

5. Відмовити Фермерському господарству "Агро-Сервіс плюс" (13334, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Осикове, вул. Леніна,, буд. 4А, ід. код 36533145) у відшкодуванні Приватним сільськогосподарським підприємством "Троянівське" (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2, літ. В, ід. код 32746583) 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 02.12.2021 о 12:00 год.

7. Докази для вирішення питання про судові витрати подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду - до 23.11.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.11.21

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи; 2,3, 4 - сторонам (рек.).