Постанова

від 17.11.2021 по справі 403/456/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 листопада 2021 року м. Кропивницький

справа № 403/456/20

провадження № 22-ц/4809/1375/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Чельник О. І., Черненка В. В.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Островерхий Геннадій Миколайович,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2021 року у складі головуючого судді Атаманової С. Ю.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

30.12.2020 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути заборгованість по виплаті орендної плати за 2017-2019 роки в сумі 37805,98 грн, розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3525881600:02:000:0237, який зареєстровано 16.06.2011 у відділі Держкомзему в Устинівському районі за №352580004000137, зобов`язати відповідача передати вказану земельну ділянку позивачу.

Позовні вимоги мотивовано тим , що позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,37 га, кадастровим номером 3525881600:02:000:0237, розташованої на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. В 2010 році між нею та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Устинівському районі 16.06.2011. Відповідно до умов договору орендна плата має виплачуватись в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки землі з урахуванням індексації та вноситись в період з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата, по 25 лютого наступного року.

Відповідач як орендар з моменту укладення договору оренди не виконує свої зобов`язання та не сплачує позивачу орендну плату у визначені договором час та розмір.

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2021 року позов задоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 6,37 га з кадастровим номером 3525881600:02:000:0237, зареєстрований 16 червня 2011 року у відділі Держкомзему у Устинівському районі за №352880004000137, право оренди за яким було зареєстроване 25 березня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області за суб`єктом іншого речового права ОСОБА_2 , номер запису про інше речове право: 9201773.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,368 га з кадастровим номером: 3525881600:02:000:0237, яка розташована на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 26457 грн. 41 коп., з яких: заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим 16 червня 2011 року у відділі Держкомзему у Устинівському районі за №352880004000137, складає 17318 грн 79 коп. (сімнадцять тисяч триста вісімнадцять гривень сімдесят дев`ять копійок); пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання зі сплати орендної плати - 5334 грн 56 коп. (п`ять тисяч триста тридцять чотири гривні п`ятдесят шість копійок); 3% річних - 1165 грн 82 коп. (одна тисяча сто шістдесят п`ять гривень вісімдесят дві копійки) та інфляційні втрати - 2638 грн 24 коп. (дві тисячі шістсот тридцять вісім гривень двадцять чотири копійки).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_2 , з урахуванням меж заявлених позовних вимог, не було надано суду доказів того, що нею як орендарем вчинялися дії щодо належного виконання укладеного з позивачем ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки в частині виплати орендної плати за 2017-2019 роки.

Суд вважав доведеним факт систематичної (два та більше разів) несплати відповідачем ОСОБА_2 орендної плати позивачу ОСОБА_1 у розмірі та в межах строку, передбачених договором оренди землі, що є істотним порушенням його умов, яке позбавляє позивача, як орендодавця, можливості отримати гарантовані договором грошові кошти за використання належної їй земельної ділянки відповідачем, тому наявні правові підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами по справі щодо земельної ділянки площею 6,37 га з кадастровим номером 3525881600:02:000:0237, зареєстрованого 16.06.2011 у відділі Держкомзему у Устинівському районі за №352880004000137.

До позовних вимог щодо стягнення пені за 2017 та 2018 роки судом застосовано наслідки спливу позовної давності.

Також суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь пені підлягає задоволенню частково в межах річного строку позовної давності в сумі 5334,56 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідач подала апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначила, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказала, що за договором оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 63797 грн. Орендна плата складає 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за рік (п.9). Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації (п.10). Орендна плата вноситься у такі строки з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата по 25 лютого наступного року (п.11). У разі не внесення орендної плати у строки, визначенні цим договором, справляється пеня у розмірі 0.3% несплаченої суми за кожний день прострочення (п.14).

Таким чином на час укладення вищевказаного договору оренди землі розмір орендної плати за один рік користування земельною ділянкою становить 1913,91 грн. За наведеними позивачем у позові розрахунками, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2017-2019 роки, за вказаний період річний розмір орендної плати складає в сумі 5772,93 грн. В судовому засідання позивач пояснила суду, що отримала орендну плату в сумі 25000 грн, за користування вказаною земельною ділянкою, але за який період була зроблена виплата наперед сторонами не обумовлено. В подальшому позивач повідомила, що брала кошти в борг у 2008 році в сумі 25000 грн, та вважала, що ця сума коштів зарахується за майбутні платежі по орендній плата за користування земельною ділянкою без визначення конкретного періоду, а тому протягом десяти років і не вимагала виплатити їй орендну плату.

Доводи позивача про отримання в борг у відповідача коштів у 2008 році в сумі 25000 грн не заслуговують на увагу та спростовується рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 10.03.2021, у справі №403/398/20, яким було встановлено інші обставини, яким надана юридична оцінка, що 17.09.2008 між ними був укладений і нотаріально посвідчений договір безпроцентної позики, відповідно до умов якого позивач отримала кошти в сумі 50000 грн на строк до 17.09.2018.

Крім того за власноручно написаною розпискою позивача від 17.09.2008 підтверджено отримання в день складення розписки від відповідача в якості позики кошти в сумі 50000,00 грн в повному обсязі. В зв`язку з неповерненням позивачем вказаної суми боргу на підставі зазначеного судового рішення було стягнуто борг в повному обсязі з урахування вимог, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того відповідно до власноручно написаної розписки чоловіка позивача ОСОБА_3 від 04.05.2019 останній у присутності свідка отримав від відповідача кошти в сумі 25000 грн. Претензій не мав.

В судовому засіданні позивач підтвердила отримання її чоловіком ОСОБА_3 коштів у вказаний час в сумі 25000 грн як компенсацію за успадковану земельну ділянку, після смерті його матері. Проте вказані доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки відповідач земельну ділянку після смерті матері її чоловіка успадкувала за заповітом, що не передбачало будь-якої компенсації.

В судовому засіданні по справі №403/396/20, яка розглядалась в Уетинівському районному суді Кіровоградської області за позовом відповідча до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, останній повідомив суд, що отримав від неї кошти в сумі 25000 грн як орендну плату за користування земельною ділянкою.

Відповідач вважає, що позивач не заперечує того, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , вони проживають разом однією сім`єю, а тому в силу приписів ч. 2 ст. 3, ч. 2, 3 ст. 61, ч. 4 ст. 65 СК України, тому отримані у відповідача чоловіком позивача ОСОБА_3 за розпискою від 04.05.2019 кошти в сумі 25000 грн є орендною платою за користування земельною ділянкою позивача за два роки, оскільки він як чоловік позивача діяв виключно в інтересах сім`ї, а позивач після отримання цих коштів не зверталась з претензіями щодо виплати коштів її чоловіку, а не їй особисто, тобто погодилась з діями свого чоловіка, а кошти використагі в інтересах сім`ї.

Таким чином, отримання позивачем орендної плати в сумі 25000 грн за користування відповідачем вказаною земельною ділянкою свідчить про виконання умов договору і проведення такої оплати наперед за розрахунками, які були на час укладення договору оренди землі, тобто більше як за 10 років користування вищевказаною земельною ділянкою, в зв`язку з цим відсутня обов`язкова ознака систематичного порушення умов договору, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, стягнуті витрати на правничу допомоги на користь позивача, є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони, а тому не підлягають задоволенню у вказаній судом сумі, а в разі залишення рішення суду першої інстанції без змін, підлягають зменшенню. Докази, що підтверджують ці обставини знаходяться в матеріалах справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник позивача адвокат Островерхий Г. М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Представник позивача адвокат Островерхий Г. М. подав заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з хворобою, докази хвороби до заяви не додано (а.с.180).

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,37 га з кадастровим номером: 3525881600:02:000:0237, розташована на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.11).

У 2010 році між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ОСОБА_2 (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку загальною площею 6,37 га, яка знаходиться на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, зареєстрований 16.06.2011 у відділі Держкомзему у Устинівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №332880004000137 (а.с.12-13).

Згідно п.8 договору оренди строк його дії становить 49 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур з проектом землеустрою).

За змістом п.п.9, 10 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до п.11 договору орендна плата вноситься у такі строки: з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата по 25 лютого наступного року.

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (п.12 договору оренди земельної ділянки).

Своєчасне внесення орендної плати у відповідності з пунктами 8-14 договору оренди є обов`язком орендаря (п.33 договору оренди).

Згідно п.14 договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,3 несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.43 договору оренди за невиконання або неналежне його виконання сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Пунктом 40 договору оренди земельної ділянки передбачена можливість припинення дії договору шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п.41 договору оренди).

Відповідно до п.45 договору оренди земельної ділянки цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.13 зворот).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 25.03.2015 на підставі договору оренди землі б/н, виданого 16.06.2011 була проведена державна реєстрація іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 6.368 га, кадастровий номер: 3525881600:02:000:0237 за номером запису: 9201773. Суб`єктом іншого речового права зазначена відповідач по справі ОСОБА_2 (а.с.14).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 15.12.2020 державним кадастровим реєстратором відділу в Устинівському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, нормативна грошова оцінка належної позивачу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6.3680 га (кадастровий номер: 3525881600:02:000:0237) при застосованому коефіцієнті індексації нормативної грошової оцінки 1 становить 192431,11 грн (а.с.15).

Відповідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастру від 03.01.2020 №6-28-0.22-38/2-20 Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2019 рік , що є публічно доступною інформацією, що розміщена у вільному доступі на офіційних сайтах територіальних управлінь даного державного органу, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2019 рік становить 1,0. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) становить за 2017 рік - 1,0, за 2018 рік - 1,0.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених позивачу доходів за період з 1-го кварталу 2017 року по 4-ий квартал 2019 року, позивачем ОСОБА_1 отримувався дохід виключно у вигляді заробітної плати (а.с.41).

За змістом розписки від 04.05.2019, яка надана відповідачем ОСОБА_2 на підтвердження виконання нею умов укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки щодо сплати позивачу орендної плати, ОСОБА_3 отримано від ОСОБА_2 кошти в сумі 25000,00 грн (запис суми вчинено прописом), зазначено про відсутність у нього претензій (а.с.58).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості з виплати орендної плати за 2017 рік сума заборгованості з орендної плати складає 5772,93 грн., пеня - 6321,80 грн., 3% річних - 492,05 грн., втрати від інфляції - 926,92 грн. (а.с.16-17).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості з виплати орендної плати за 2018 рік сума заборгованості з орендної плати складає 5772,93 грн., пеня - 6321,80 грн., 3% річних - 318,86 грн., втрати від інфляції - 384,91 грн. (а.с.17).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості з виплати орендної плати за 2019 рік сума заборгованості з орендної плати складає 5772,93 грн., пеня - 5334,56 грн., 3% річних - 146,14 грн., втрати від інфляції - 240,15 грн. (а.с.17-18).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Майнові відносини, що виникають з договору оренди земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, в тому числі договору найму (Цивільний кодекс України), регулюються також Земельним кодексом України (далі - ЗК України), спеціальним нормативно-правовим актом у сфері оренди земельних ділянок - Законом України Про оренду землі та безпосередньо договором оренди землі.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч.2 ст.792 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладання договору) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До істотних умов договору оренди належить орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно норм п. в ч.1 ст.96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно ч.2 ст.409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Аналогічна норма щодо права орендодавця на отримання орендної плати у розмірі та строки, встановлені договором оренди, передбачена також і нормами ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України Про оренду землі , згідно яких орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Положеннями ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У спірному договорі оренди земельної ділянки сторони обумовили можливість припинення його дії шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (п.40).

Відповідно до п.33 договору оренди земельної ділянки до обов`язків відповідача ОСОБА_2 , як орендаря, належить своєчасне внесення орендної плати у відповідності з пунктами 8-14 договору.

Згідно з п. д ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

За змістом ст. 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором грошові кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Отже, встановлення факту систематичної несплати орендної плати відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , пункту д ч.1 ст.141 ЗК України, ст.651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору.

Натомість разове порушення умов договору оренди щодо сплати орендної плати не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Вказані правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20 червня 2019 року в справі №383/708/16-ц, від 14 листопада 2019 року в справі №484/301/18 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, які відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Орендна плата є істотною умовою договору оренди (ст.15 Закону України Про оренду землі ).

З огляду на правову природу орендної плати як обов`язкової та визначальної для правової природи договору оренди земельної ділянки умови, орендна плата не може бути замінена на інші платежі і врахування орендної плати, як платежу у інших зобов`язальних правовідносинах між тими самими сторонами може бути лише на підставі інших погоджених сторонами правочинів та договорів, зокрема додаткового договору до договору оренди або змін до існуючого договору оренди тощо.

При цьому відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, а тому зміна розміру орендної плати, форма її виплати, зарахування орендної плати за іншими зобов`язаннями відповідно до положень ст.14 Закону України Про оренду землі повинна бути визначена сторонами шляхом укладання інших письмових угод, за умовами яких сторони визначили саме такі правовідносини із зарахування орендної плати в рахунок зобов`язань орендодавця по інших правочинах (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №527/1772/17).

Відповідно до положень ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 допускалась несплата орендної плати у передбачені договором оренди строки та розмірі протягом всього періоду користування землею, як орендарем, однак, з урахуванням загального строку позовної давності, була визначена позивачем як така, що мала місце за 2017, 2018 та 2019 роки, тобто за останні три роки, що передували її зверненню до суду.

Відповідач, заперечуючи несплату нею орендної плати надана суду письмову розписку, зі змісту якої встановлено отримання 04.05.2019 ОСОБА_3 від ОСОБА_2 грошових коштів в сумі двадцяти п`яти тисяч гривень з одночасним підтвердженням ним того, що він претензій не має. Вказана розписка містить також запис Свідки та вчинений навпроти нього підпис не зазначеної особи. Будь-які інші відомості у вказаній розписці не зазначені.

Згідно укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки (пункти 9, 11, 12, 33) орендна плата має вноситись орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата, по 25 лютого наступного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Розмір орендної плати, враховуючи нормативну грошову оцінку належної позивачу земельної ділянки та коефіцієнт індексації 1, за період з 2017 по 2019 роки складає 5772,93 грн (3% від 192431 грн. 11 коп.) щорічно.

Орендодавцем за вказаним договором оренди земельної ділянки є позивач ОСОБА_1 .

Розписка від 04.05.2019 не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту отримання позивачем коштів у сумі 25000,00 грн в рахунок орендної плати за спірним договором оренди, зареєстрованим 16.06.2011, на майбутнє.

Будь-яких інших відомостей, які б свідчили про отримання грошових коштів саме як орендної плати за укладеним між сторонами у справі договором оренди земельної ділянки, вказана розписка не містить.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі №473/2878/18, розписка або інший документ (акт приймання-передачі, рахунок-фактура тощо), якщо вони знаходяться у особи, засвідчують лише факт отримання грошей або речей позичальником. За умов відсутності у розписці вказівки на дійсний характер правовідносин, які спонукали особу з її видачі, вони не можуть вільно трактуватися судом.

За змістом п.п.9, 10 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації.

Нормативна грошова оцінка належної позивачу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6.3680 га (кадастровий номер: 3525881600:02:000:0237) при застосованому коефіцієнті індексації нормативної грошової оцінки 1 станом на 15.12.2020 складає 192431,11 грн.

В 2017, 2018, 2019 роках коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь (в тому числі, рілля) залишався незмінним - 1,0.

Отже, щорічний розмір орендної плати за договором оренди земельної ділянки, укладеним між сторонами, становить 5772,93 грн (3% від 192431,11 грн).

Враховуючи не виконання відповідачем ОСОБА_2 , як орендарем обов`язку щодо сплати позивачу у 2017, 2018 та 2019 роках орендної плати у передбаченому договором розмірі - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, до стягнення підлягає заборгованість з орендної плати за вказані вище три роки в загальному розмірі 17318,79 грн (5772,93 грн х 3).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заява представника відповідача про застосування позовної давності до вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за 2017 рік та відмови в її стягненні з цієї підстави задоволенню не підлягає з урахуванням того, що перебіг загального трирічного строку позовної давності щодо цієї вимоги, враховуючи кінцеву дату, на яку відповідачем мав бути виконаний обов`язок зі сплати орендної плати, почався 26.02.2018 та відповідно закінчується 25.02.2021. Позивач звернулась до суду 30.12.2020 у межах позовної давності для вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за 2017 рік.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України).

У позові ОСОБА_1 просила про стягнення пені, з урахуванням положень ч.2 ст.258 ЦК України: за 2017 рік - 6321,80 грн, виходячи із 17,32 грн за кожний день прострочення, за рік (17,32 грн х 365 днів); за 2018 рік - 6321,80 грн, виходячи із 17,32 грн за кожний день прострочення, за рік (17,32 грн х 365 днів); та за 2019 рік - 5334,56 грн, виходячи із 17,32 грн за кожний день прострочення, за рік (17,32 грн х 308 днів), а всього в загальному розмірі 17978,16 грн.

Відповідач заявила про застосування позовної давності.

Суд правильно зазначив, що враховуючи початок перебігу річного строку позовної давності за вимогою про стягнення пені за 2019 рік - з 26.02.2020, з ОСОБА_2 підлягає стягненню пеня в розмірі 5334,56 грн. (17 грн. 32 коп. за один день прострочення (5772,93 грн. х 0,3% : 100%) х 308 днів прострочення (з 26.02.2020 року по 30.12.2020 року)), в межах року з дня зверненням позивача до суду (30.12.2020) та в межах трирічного строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості по орендній платі, який закінчився 26.02.2021.

Відповідно до положень ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Встановлено, що річний розмір орендної плати, який підлягав виплаті позивачу як орендодавцеві, становить 5772,93 грн.

Прострочення відповідача як боржника щодо виплати орендної плати за 2017, 2018 та 2019 роки розпочалось з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, тобто з 26 лютого того року, який є наступним після року, в якому мала бути здійснена виплата орендної плати.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, передбачене ч.2 ст.625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення судового рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми, що становить в загальному розмірі 1165,82 грн, виходячи із розрахунку:

1) за 2017 рік - 561 грн.79 коп. (5772 грн. 93 коп. (сума невиплаченої орендної плати) х1184 дні (період з 26.02.2018 року по 24.05.2021 року) х 3 : 100 : 365);

2) за 2018 рік - 388 грн. 61 коп. ((5772 грн. 93 коп. (сума невиплаченої орендної плати) х 819 днів (період з 26.02.2019 року по 24.05.2021 року) х 3 : 100 : 365);

3) за 2019 рік - 215 грн. 42 коп. ((5772 грн. 93 коп. (сума невиплаченої орендної плати) х 454 дні (період з 26.02.2020 року по 24.05.2021 року) х 3 : 100 : 365);

4) 561 грн. 79 коп. + 388 грн. 61 коп. + 215 грн. 42 коп. = 1165 грн. 82 коп..

З огляду на визначений ч.2 ст.625 ЦК України період, за який має обчислюватись індекс інфляції у разі прострочення боржником виконання грошового зобов`язання (весь час прострочення) та наведену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц загальну кількість днів прострочення, яка має рахуватись від дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання і до дня ухвалення судового рішення, судом при вирішенні спору здійснюється розрахунок інфляційних втрат, виходячи саме з такого періоду часу.

Відповідно до наведеної у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання у разі, якщо час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями), то за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Тому не береться до уваги індекс інфляції за лютий 2018, 2019 та 2020 років.

Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 5772 грн.93 коп. за період прострочення з 26.02.2018 року по квітень 2021 року складають 1316 грн. 23 коп. (5772 грн. 93 коп. х 1,228 (1,072 х 1,041 х 1,05 х 1,048) - 5772 грн. 93 коп.)), де:

1,072 - сукупний індекс інфляції за кожен місяць, починаючи з березня по грудень 2018 року, розрахований за формулою: (101,1% :100) х (100,8% :100) х (100,0% :100) х (100,0% :100) х (99,3% :100) х (100,0% :100) х (101,9% :100) х (101,7% :100) х (101,4% :100) х (100,8% :100);

1,041 - сукупний індекс інфляції за 2019 рік, розрахований за формулою: 104,1% (річний індекс інфляції за 2019 рік) : 100;

1,05 - сукупний індекс інфляції за 2020 рік, розрахований за формулою: 105,0% (річний індекс інфляції за 2020 рік) : 100;

1,048 - сукупний індекс інфляції за січень, лютий, березень та квітень 2021 року, розрахований за формулою: (101,3% : 100) х (101,0% :100) х (101,7% :100) х (100,7% :100).

Інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 5772 грн.93 коп. за період прострочення з 26.02.2019 року по квітень 2021 року складають 738 грн. 94 коп. (5772 грн. 93 коп. х 1,128 (1,025 х 1,05 х 1,048) - 5772 грн. 93 коп.)), де:

1,025 - сукупний індекс інфляції за кожен місяць, починаючи з березня по грудень 2019 року, розрахований за формулою: (100,9% :100) х (101,0% :100) х (100,7% :100) х (99,5% :100) х (99,4% :100) х (99,7% :100) х (100,7% :100) х (100,7% :100) х (100,1% :100) х (99,8% :100);

1,05 - сукупний індекс інфляції за 2020 рік, розрахований за формулою: 105,0% (річний індекс інфляції за 2020 рік) : 100;

1,048 - сукупний індекс інфляції за січень, лютий, березень та квітень 2021 року, розрахований за формулою: (101,3% : 100) х (101,0% :100) х (101,7% :100) х (100,7% :100).

Інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 5772 грн. 93 коп. за період прострочення з 26.02.2020 року по квітень 2021 року складають 583 грн. 07 коп. (5772 грн. 93 коп. х 1,101 (1,051 х 1,048) - 5772 грн. 93 коп.)), де:

1,051 - сукупний індекс інфляції за кожен місяць, починаючи з березня по грудень 2020 року, розрахований за формулою: (100,8% :100) х (108,0% :100) х (100,3% :100) х (100,2% :100) х (99,4% :100) х (99,8% :100) х (100,5% :100) х (101,0% :100) х (101,3% :100) х (100,9% :100);

1,048 - сукупний індекс інфляції за січень, лютий, березень та квітень 2021 року, розрахований за формулою: (101,3% : 100) х (101,0% :100) х (101,7% :100) х (100,7% :100).

Таким чином, суд обгрунтовано вважав, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в загальному розмірі 2638 грн. 24 коп..

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п.21 договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами по справі, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельні ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (а.с.12 зворот).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами по справі щодо земельної ділянки площею 6,37 га з кадастровим номером 3525881600:02:000:0237, зареєстрованого 16.06.2011 у відділі Держкомзему у Устинівському районі за №352880004000137, та повернення земельної ділянки її власнику - позивачу ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач по справі ОСОБА_1 звернулась до суду з трьома позовними вимогами, за які нею був сплачений судовий збір на загальну суму 2522 грн. 40 коп., що підтверджується оригіналом квитанції №79 від 29.12.2020 року (а.с.1).

З огляду на часткове задоволення судом позовних вимог, з відповідача по справі ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача по справі ОСОБА_1 грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 1765 грн. 23 коп. (2522 грн. 40 коп. (100%) - 757 грн. 17 коп. (30,017923%), при цьому 30,017923% = 11348 грн. 57 коп. (сума, в стягненні якої позивачу було відмовлено), які були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України).

За змістом ч.2 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у зв`язку з чим розмір таких витрат, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані: 1) договір №2 про надання правничої допомоги від 08.12.2020 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 , як клієнтом, та адвокатом Островерхим Г.М., згідно п.4.1 якого за надання правничої допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 10000,00 грн., до якого входять також додаткові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги (ознайомлення з матеріалами справи, збирання доказів, отримання платних довідок та інших документів, витрати на відрядження, транспортні послуги тощо); 2) ордер серії КР №042098, виданий на підставі договору про надання правової допомоги №2 від 08.12.2020 року; 3) копія квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 04.02.2021 року, згідно якої ОСОБА_1 здійснено оплату послуг адвоката Островерхого Г.М. згідно договору №2 про надання правничої допомоги від 08.12.2020 року в сумі 10000 грн. 00 коп. (а.с.65, 66, 78).

В судовому засіданні представником позивача зазначено про те, що відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність розмір його гонорара, як адвоката, в договорі про надання правничої допомоги визначений у фіксованій сумі, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. До суми гонорару (10000,00 грн.) входять також понесені ним транспортні витрати, виходячи із необхідності подолання значної відстані (понад 100 км.) від м.Кропивницький (місце його проживання та здійснення адвокатської діяльності) до смт.Устинівка (місцезнаходження суду).

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Гончаренко В.О. заперечив проти стягнення з відповідача у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 гонорару адвоката в сумі 10000,00 грн., як надмірного. З урахуванням участі представника позивача в двох підготовчих засіданнях, одному судовому засіданні по розгляду справи та виготовлення ним заяв по суті справи, вважав наявними підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, понесених позивачем, до 2000,00 грн.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, порядок обчислення якого (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблені такі висновки: розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності .

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2020 року в справі №910/13071/19, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

У постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, надаючи оцінку відсутності детального опису робіт на виконання положень ч.4 ст.134 КАС України (визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу), Верховний Суд звернув увагу саме на зміст цієї норми, яка запроваджена для визначення розміру витрат , в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а, отже, є визначеним .

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №143/173/19, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не доведено неспівмірності (надмірності) понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, доцільність цих витрат не спростовано.

За таких обставин, надаючи оцінку співмірності понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката Островерхого Г.М. в сумі 10000,00 грн. зі складністю справи та відповідності суми критеріям реальності та розумності, суд першої інстанції з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг та часу, витраченого на їх виконання, зокрема здійснення ним представництва інтересів позивача під час підготовчого провадження та розгляду справи по суті; ціни позову; встановлення гонорару адвоката у фіксованому розмірі та підтвердження здіснених позивачем витрат на правничу допомогу належним письмовим доказом, примаючи до уваги часткове задоволення позову, дійшов правильного і обгрутованого висновку про необхідність здійснення розподілу зазначених витрат та стягнення з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошових коштів на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6998 грн. 21 коп. (10000 грн. 00 коп. (100%) - 3001 грн. 79 коп. (30,017923%), при цьому 30,017923% = 11348 грн. 57 коп. (сума, в стягненні якої позивачу було відмовлено) відповідно до положень ч.2 ст.137, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення.

Свого розрахунку заборгованості по орендній платі, пені, 3% річнихта інфляційних втрат відповідачем не надано, наявність правових підстав і доведеність розміру витрат позивача на правничу допомогу не спростовано.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. І. Чельник

В. В. Черненко