Рішення

від 24.05.2021 по справі 403/456/20

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №403/456/20 провадження № 2/403/60/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2021 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Дорошенко В.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Островерхого Г.М.,

представника відповідача адвоката Гончаренка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати, розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання передати земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про: 1) стягнення заборгованості по виплаті орендної плати за 2017-2019 роки в сумі 37805,98 грн.; 2) розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами по справі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3525881600:02:000:0237 та зареєстрованого 16.06.2011 року у відділі Держкомзему у Устинівському районі за №352580004000137; 3) зобов`язання відповідача передати вказану земельну ділянку позивачу. Заявлені вимоги обгрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,37 га, кадастровим номером 3525881600:02:000:0237, розташованої на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. В 2010 році між нею та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Устинівському районі 16.06.2011 року. Відповідно до умов договору орендна плата має виплачуватись в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки землі з урахуванням індексації та вноситись в період з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата, по 25 лютого наступного року. Разом з тим, відповідач, як орендар, з моменту укладення договору оренди не виконує свої зобов'язання за ним та не сплачує позивачу орендну плату у визначені договором час та розмірі, внаслідок чого вказана обставина є підставою для: стягнення на користь позивача заборгованості з виплати орендної плати, в тому числі основного боргу в сумі 17318,79 грн., пені в загальній сумі 17978,16 грн., виходячи із передбаченого договором її розміру - 0,3% несплаченої суми за кожен день прострочення; 3% річних в сумі 957,05 грн. та інфляційних втрат в сумі 1551,98 грн. згідно положень ст.625 ЦК України; припинення права користування відповідача належною позивачу земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди землі за рішенням суду та повернення земельної ділянки власнику згідно положень ч.1 ст.32, ст.34 Закону України Про оренду землі , п. д ч.1 ст.141 ЗК України, ч.2 ст.651 ЦК України.

Згідно відзиву на позовну заяву, поданого відповідачем ОСОБА_2 23.02.2021 року під час підготовчого провадження у справі в межах встановленого судом п'ятнадцятиденного строку, остання вважала позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. На обгрунтування своїх заперечень проти позову зазначила про те, що відповідно до власноручно написаної чоловіком позивача розписки від 04.05.2019 року, останній отримав від неї в присутності свідка кошти в сумі 25000 грн.. Враховуючи, що в позовній заяві позивач посилається на систематичну несплату орендної плати з моменту укладення договору оренди землі, однак при цьому висуває вимоги лише за 2017-2019 роки та не зазначає обставин не звернення з цим питанням до відповідача протягом останніх 10 років, дана розписка та поведінка позивача свідчать про відсутність в останньої будь-яких претензій до відповідача, як орендаря. За вказаних обставин, відповідач вважає, що нею належним чином виконувались умови укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки, внаслідок чого з її боку відсутня систематична несплата орендної плати, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди та стягнення з неї орендної плати, пені, 3% річних та втрат від інфляції. Разом з тим, у разі висновку суду про задоволення позову у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати, позовна вимога про стягнення пені, на думку відповідача, не підлягає до задоволення, оскільки за змістом ч.5 ст.261 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю 1 рік, що з урахуванням умов договору, за якими орендар зобов'язаний здійснити орендну плату до 25 лютого наступного року за попередній рік, свідчить про виникнення відповідальності за невиконання цього обов'язку щороку та порушення права орендодавця з моменту неотримання чергового платежу, тобто з 26 лютого наступного року, за який має бути здійснена оплата. За вказаних обставин, нарахована позивачем в порядку п.14 договору пеня виходить за межі встановленого однорічного строку позовної давності (а.с.56-57).

У поданій до суду відповіді на відзив представник позивача - адвокат Островерхий Г.М. заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначив про те, що вимога про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати за 2017-2019 роки була пред'явлена позивачем в межах строків позовної давності. Надана відповідачем розписка від 04.05.2019 року не є належним доказом на підтвердження виплати позивачу орендної плати, оскільки написана не позивачем та не містить посилання на те, що отримані кошти є орендною платою за оренду належної позивачу земельної ділянки (а.с.92).

Згідно заперечення на подану представником позивача відповідь на відзив, відповідачем ОСОБА_2 зазначено про те, що за змістом власноручно написаної чоловіком позивача ОСОБА_3 розписки, останній отримав від неї кошти в сумі 25000 грн., що складає орендну плату трохи більше ніж за чотири роки користування однією земельною ділянкою, виходячи із визначеного позивачем розрахунку річного розміру орендної плати в сумі 5772,93 грн.. В судовому засіданні по справі №403/396/20, яка розглядалась Устинівським районним судом Кіровоградської області, ОСОБА_3 повідомив суд про отримання від відповідача коштів в сумі 25000,00 грн., як орендну плату за користування земельною ділянкою, тобто сам пояснив їх призначення. Крім того, відповідно до положень ч.ч.2, 3 ст.61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (ч.4 ст.65 СК України). Наведене свідчить про те, що отримані чоловіком позивача ОСОБА_3 за розпискою від 04.05.2019 року кошти в сумі 25000 грн. є орендною платою за користування земельною ділянкою позивача за два роки, оскільки він, як чоловік позивача, діяв виключно в інтересах сім'ї, і після отримання цих коштів позивач не зверталась до неї з претензіями про виплату орендної плати не їй особисто, а її чоловіку, тобто погодилась з діями свого чоловіка та використали кошти в інтересах сім'ї. На виконання умов договору позивач відмовилась від отримання орендної плати за 2020 рік, що свідчить про навмисне створення нею ситуації невиконання відповідачем умов договору оренди землі з метою його розірвання в судовому порядку (а.с.91).

В судовому засіданні по розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 у вступному слові підтримала позовні вимоги в повному обсязі та прохала суд їх задоволити. Суду пояснила, що за укладеним з відповідачем ОСОБА_2 договором оренди належної їй земельної ділянки, зареєстрованого 16.06.2011 року, орендна плата нею не отримувалась взагалі. При визначенні періоду стягнення орендної плати за три останні роки, що передували її зверненню до суду, вона керувалась передбаченим законом загальним строком позовної давності. Визнала обставину перебування її у шлюбі з гр-ном ОСОБА_3 як на дату укладення нею договору оренди з відповідачем, так і на дату судового розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Островерхий Г.М. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши про наявність передбачених законом підстав для розірвання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки з огляду на систематичну несплату відповідачем орендної плати, що з урахування трирічного строку позовної давності, була визначена позивачем саме за період з 2017 по 2019 роки. Надана відповідачем розписка про отримання чоловіком позивача грошових коштів не стосується предмету позову, оскільки не містить будь-яких посилань на те, що зазначені в ній грошові кошти були виплачені в рахунок орендної плати за користування належною позивачу земельною ділянкою, а також реквізитів договору, за яким здійснена така виплата, внаслідок чого вказана розписка є неналежним доказом та не має братись судом до уваги.

В судове засідання по розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_2 не з'явилась. Про місце, день і час розгляду справи повідомлялась належним чином та завчасно у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України (а.с.91). Про причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача - адвокат Гончаренко В.О. в судовому засіданні зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі з огляду на виконання відповідачем ОСОБА_2 , як орендарем, свого обов'язку з виплати орендної плати, що підтверджується наданою суду розпискою від 04.05.2019 року про отримання чоловіком позивача 25000,00 грн., та поведінкою самої ОСОБА_1 , яка протягом дії договору оренди не висловлювала жодних зауважень з приводу невиплати їй орендної плати. На даний час позивач своїми діями створила умови для розірвання договору оренди, оскільки відмовилась від отримання орендної плати за 2020 рік. Враховуючи загальний строк позовної давності, прохав відмовити у стягненні заборгованості з виплати орендної плати за 2017 рік, який сплив 26.02.2020 року, та відмовити в повному обсязі в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені з урахуванням спеціальної позовної давності тривалістю в один рік.

На виконання вимог п.п.2, 3 ч.3 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, та процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.02.2021 року визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.42-46).

Ухвалою суду від 03.03.2021 року продовжено строк підготовчого провадження для забезпечення належної підготовки справи до розгляду по суті не більше ніж на тридцять днів з ініціативи суду та задоволено клопотання представника відповідача адвоката - Гончаренка В.О. про відкладення розгляду справи (а.с.71-72).

Ухвалою суду від 07.04.2021 року задоволено заяву представника відповідача - адвоката Гончаренка В.О. про забезпечення його участі у підготовчому засіданні 07.04.2021 року в режимі відеоконференції (а.с.81-82).

Ухвалою суду від 07.04.2021 року згідно положень ч.ч.2, 3 ст.91, ст.92 ЦПК України задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про виклик та допит її в судовому засіданні як свідка (а.с.19, 88-89).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, безпосередньо дослідивши письмові докази по справі та показання відповідача, допитаної як свідка, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом по справі встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,37 га з кадастровим номером: 3525881600:02:000:0237, розташована на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.11).

У 2010 році між позивачем ОСОБА_1 , як орендодавцем, та відповідачем ОСОБА_2 , як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав, а позивач прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку загальною площею 6,37 га, яка знаходиться на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.12-13).

Згідно п.8 договору оренди строк його дії становить 49 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур з проектом землеустрою).

За змістом п.п.9, 10 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до п.11 договору орендна плата вноситься у такі строки: з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата по 25 лютого наступного року.

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (п.12 договору оренди земельної ділянки).

Своєчасне внесення орендної плати у відповідності з пунктами 8-14 договору оренди є обов`язком орендаря (п.33 договору оренди).

Згідно п.14 договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,3 несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.43 договору оренди за невиконання або неналежне його виконання сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Пунктом 40 договору оренди земельної ділянки передбачена можливість припинення дії договору шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п.41 договору оренди).

Відповідно до п.45 Прикінцевих положень договору оренди земельної ділянки цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.13 зворот).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки був зареєстрований 16.06.2011 року у відділі Держкомзему у Устинівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №332880004000137 (а.с.13 зворот).

Згідно інформації зДержавного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 25.03.2015 року на підставі договору оренди землі б/н, виданого 16.06.2011 року була проведена державна реєстрація іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 6.368 га, кадастровий номер: 3525881600:02:000:0237 за номером запису: 9201773. Суб'єктом іншого речового права зазначена відповідач по справі ОСОБА_2 (а.с.14).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 15.12.2020 року державним кадастровим реєстратором відділу в Устинівському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, нормативна грошова оцінка належної позивачу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6.3680 га (кадастровий номер: 3525881600:02:000:0237) при застосованому коефіцієнті індексації нормативної грошової оцінки 1 становить 192431,11 грн. (а.с.15).

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастру від 03.01.2020 року №6-28-0.22-38/2-20 Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2019 рік , що є публічно доступним доказом, оскільки викладена в ньому інформація розміщена у вільному доступі на офіційних сайтах територіальних управлінь даного державного органу, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2019 рік становить 1,0. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) становить за 2017 рік - 1,0, за 2018 рік - 1,0.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених позивачу доходів за період з 1-го кварталу 2017 року по 4-ий квартал 2019 року, позивачем ОСОБА_1 отримувався дохід виключно у вигляді заробітної плати (а.с.41).

Зі змісту письмової розписки, датованої 04.05.2019 року, яка була надана відповідачем ОСОБА_2 на підтвердження виконання нею умов укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки щодо сплати позивачу орендної плати, вбачається обставина отримання гр-ном ОСОБА_3 від відповідача коштів в сумі 25000,00 грн. (запис суми здійснений прописом) та відсутність у нього претензій (а.с.58).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості з виплати орендної плати за 2017 рік сума заборгованості з орендної плати складає 5772,93 грн., пеня - 6321,80 грн., 3% річних - 492,05 грн., втрати від інфляції - 926,92 грн. (а.с.16-17).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості з виплати орендної плати за 2018 рік сума заборгованості з орендної плати складає 5772,93 грн., пеня - 6321,80 грн., 3% річних - 318,86 грн., втрати від інфляції - 384,91 грн. (а.с.17).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості з виплати орендної плати за 2019 рік сума заборгованості з орендної плати складає 5772,93 грн., пеня - 5334,56 грн., 3% річних - 146,14 грн., втрати від інфляції - 240,15 грн. (а.с.17-18).

В судовому засіданні 24.05.2021 року в порядку ст.ст.92, 230 ЦПК України, як свідок, була допитана позивач ОСОБА_1 , яка дала суду показання про відомі їй обставини справи.

Так, відповідач дала суду показання про те, що у 2008 році вона взяла у відповідача в борг 25000,00 грн. В 2010 році вона підписала договір оренди землі, укладений нею з відповідачем по справі, який був зареєстрований у 2011 році. Не правильно розуміючи порядок здійснення розрахунків за укладеними нею з відповідачем договорами, вважала, що невиплата їй відповідачем ОСОБА_2 орендної плати була обумовлена погашенням відповідачем, як позикодавцем, за рахунок орендної плати отриманих нею від відповідача в позику грошових коштів. Звернулась до суду з позовом про розірвання договору оренди та стягнення з відповідача орендної плати після того, як відповідач ОСОБА_2 подала до неї позов про стягнення заборгованості за договором позики. Одночасно з цим підтвердила відсутність будь-яких домовленостей з відповідачем щодо суми орендної плати, за рахунок якої буде здійснюватися погашення боргу за договором позики та на протязі якого саме часу (зокрема, один, два, п'ять, сім чи більше років). Свого чоловіка ОСОБА_3 вона не уповноважувала на отримання орендної плати за укладеним нею з відповідачем договором оренди землі, а надана відповідачем розписка була написана її чоловіком на підтвердження отримання від відповідача грошових коштів в сумі 25000,00 грн., як компенсації, за належну його матері земельну ділянку, яку остання заповіла саме відповідачу. Вказані обставини написання розписки відомі їй зі слів чоловіка. На даний час належна їй земельна ділянка засіяна відповідачем та перебуває в користуванні останньої.

Відповідно до положень ч.1 ст.82 ЦПК України обставина перебування позивача в шлюбі з гр-ном ОСОБА_3 не підлягає доказуванню під час розгляду справи, як така, що визнана позивачем у наданих суду під час вступного слова поясненнях, та зазначена відповідачем ОСОБА_2 у поданих до суду заявах по суті справи (відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив) за відсутності обгрунтованих сумнівів суду щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання сторонами.

Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним учасниками судового процесу, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого вона звернулась до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Майнові відносини, що виникають з договору оренди земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, в тому числі договору найму (Цивільний кодекс України), регулюються також Земельним кодексом України (далі - ЗК України), спеціальним нормативно-правовим актом у сфері оренди земельних ділянок - Законом України Про оренду землі та безпосередньо договором оренди землі.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч.2 ст.792 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладання договору) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До істотних умов договору оренди належить орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Як вбачається з п. в ч.1 ст.96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно ч.2 ст.409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Аналогічна норма щодо права орендодавця на отримання орендної плати у розмірі та строки, встановлені договором оренди, передбачена також і нормами ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України Про оренду землі , згідно яких орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Положеннями ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Судом встановлено, що п.40 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки передбачена можливість припинення дії вказаного договору шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Відповідно до п.33 договору оренди земельної ділянки до обов'язків відповідача ОСОБА_2 , як орендаря, належить своєчасне внесення орендної плати у відповідності з пунктами 8-14 договору.

Згідно з п. д ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, за змістом ст.ст.13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором грошові кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Отже, встановлення факту систематичної несплати орендної плати відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , пункту д ч.1 ст.141 ЗК України, ст.651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору.

Натомість разове порушення умов договору оренди щодо сплати орендної плати не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Вказані правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20 червня 2019 року в справі №383/708/16-ц, від 14 листопада 2019 року в справі №484/301/18 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, які відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як вбачається зі змісту поданих позивачем ОСОБА_1 до суду заяв по суті справи та наданих нею в судовому засіданні пояснень, підставою для розірвання укладеного нею з відповідачем ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки є несплата останньою орендної плати у передбачені цим договором строки та розмірі протягом всього періоду користування відповідачем, як орендарем, належною їй земельною ділянкою, однак яка, з урахуванням загального строку позовної давності, була визначена позивачем як така, що мала місце за 2017, 2018 та 2019 роки, тобто за останні три роки, що передували її зверненню до суду.

Відповідачем по справі на підтвердження виконання нею умов договору щодо сплати позивачу, як орендодавцеві, орендної плати до суду була надана письмова розписка, зі змісту якої вбачається отримання 04.05.2019 року гр-ном ОСОБА_3 від відповідача ОСОБА_2 грошових коштів в сумі двадцяти п'яти тисяч гривень з одночасним підтвердженням ним того, що він претензій не має. Вказана розписка містить також запис Свідки та вчинений навпроти нього підпис невідомої особи. Будь-які інші відомості у вказаній розписці не зазначені.

Даючи оцінку наданій відповідачем ОСОБА_2 розписці з точки зору її належності як письмового доказу на підтвердження виконання нею, як орендарем, обов'язку зі сплати позивачу орендної плати у розмірі та строки, передбачені укладеним між ними договором, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, такими засобами: як письмові докази (ч.1 ст.76 ЦПК України ).

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки (пункти 9, 11, 12, 33) судом встановлено, що орендна плата має вноситись орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата, по 25 лютого наступного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Одночасно з цим розмір орендної плати, враховуючи нормативну грошову оцінку належної позивачу земельної ділянки та коефіцієнт індексації 1, за період з 2017 по 2019 роки складає 5772 грн. 93 коп. (3% від 192431 грн. 11 коп.) щорічно.

Орендодавцем за вказаним договором оренди земельної ділянки є позивач ОСОБА_1 ..

Натомість, з наданої відповідачем ОСОБА_2 розписки від 04.05.2019 року вбачається лише обставина отримання чоловіком позивача - гр-ном ОСОБА_3 від відповідача грошових коштів у сумі 25000,00 грн.. Будь-яких інших відомостей, які б свідчили про отримання цих грошових коштів саме як орендної плати за укладеним між сторонами по справі договором оренди земельної ділянки, вказана розписка не містить.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі №473/2878/18, розписка або інший документ (акт приймання-передачі, рахунок-фактура тощо), якщо вони знаходяться у особи, засвідчують лише факт отримання грошей або речей позичальником. За умов відсутності у розписці вказівки на дійсний характер правовідносин, які спонукали особу з її видачі, вони не можуть вільно трактуватися судом.

З огляду на викладене, надана відповідачем ОСОБА_2 розписка не береться судом до уваги, як належний доказ, на підтвердження здійснення нею виплати позивачу ОСОБА_1 орендної плати за два роки у передбачені договором розмірі та строк, оскільки: 1) грошові кошти в сумі 25000,00 грн. були отримані не особисто позивачем, як орендодавцем, а її чоловіком ОСОБА_3 , який не є стороною договору оренди земельної ділянки та повноваження якого на отримання вказаної суми від імені позивача не були доведені відповідачем під час судового розгляду належними та допустимими доказами; 2) зі змісту дослідженої судом розписки взагалі неможливо встановити, що передача зазначених в ній грошових коштів була обумовлена існуванням між сторонами по справі договірних відносин з оренди належної позивачу земельної ділянки, а не будь-яких інших правовідносин за участі чоловіка позивача та відповідача, як їх учасників; 3) подана до суду розписка не містить жодних відомостей про те, що отримана чоловіком позивача грошова сума є сплаченою відповідачем орендною платою за договором оренди земельної ділянки, укладеним нею з позивачем по справі, а також того, виходячи з якого річного розміру орендної плати відповідачем ОСОБА_2 була здійснена разова виплата грошових коштів в сумі 25000,00 грн. та за які саме два роки користування нею земельною ділянкою позивача, починаючи з дати реєстрації договору 16.06.2011 року; 4) отримання чоловіком позивача ОСОБА_3 зазначених в розписці грошових коштів 04.05.2019 року не відповідає встановленому в п.11 договору строку внесення відповідачем ОСОБА_2 орендної плати (з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата, по 25 лютого наступного року), адже виходячи із погоджених сторонами умов договору, кінцевою датою сплати нею позивачу орендної плати за 2017 рік було 25.02.2018 року, за 2018 рік - 25.02.2019 року, за 2019 рік - 25.02.2020 року.

При цьому викладене відповідачем ОСОБА_2 у поданому до суду запереченні твердження про повідомлення гр-ном ОСОБА_3 в судовому засіданні під час розгляду Устинівським районним судом справи №403/396/20 обставини отримання від неї коштів в сумі 25000,00 грн., як орендної плати за користування земельною ділянкою, що свідчить про надання ним пояснень з приводу призначення отриманих від неї за розпискою коштів, не приймається судом до уваги, оскільки предметом безпосереднього дослідження суду під час розгляду вказаної цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики, щодо якої останнім суду надавались пояснення, була зовсім інша письмова розписка, датована 17.09.2008 року, яка стосувалась отримання гр-ном ОСОБА_3 від ОСОБА_2 в якості позики грошових коштів в сумі 50000,00 грн., та яка була складена задовго до виникнення між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 договірних правовідносин з приводу оренди належної останній земельної ділянки шляхом реєстрації договору оренди землі (16.06.2011 року).

Крім того , відповідно до п.6 ч.4 ст.265 ЦПК України, мотивуючи не застосування до спірних правовідносин сторін норм права, зокрема, положення ч.ч.2, 3 ст.61, ч.4 ст.65 Сімейного кодексу України (далі - СК України), на які посилалась позивач ОСОБА_2 у поданому до суду запереченні, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.ч.2, 3 ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Системний аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що отримані за розпискою від 04.05.2019 року чоловіком позивача ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 25000,00 грн. в силу приписів ст.61 СК України дійсно є спільною сумісною власністю його та позивача, як подружжя, однак такий правовий режим вказаних грошових коштів жодним чином не доводить отримання їх саме в рахунок орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди землі та не змінює при цьому правової природи і джерела їх набуття - одержання виключно як доходу одного з подружжя (чоловіка) за укладеним саме ним договором, що, як наслідок, не може свідчити про можливість поділу такого доходу на частини та врахування однієї з цих частин як доходу, одержаного безпосередньо дружиною, як другим із подружжя, за іншим договором, стороною якого вона є.

Крім того, зі змісту наданої відповідачем ОСОБА_2 розписки від 04.05.2019 року взагалі неможливо встановити на підтвердження яких саме правовідносин, зокрема, існування якого договору, що, можливо, був укладений гр-ном ОСОБА_3 з відповідачем, ним були отримані грошові кошти в сумі 25000,00 грн..

Жодних належних обгрунтувань того, яким чином отримання чоловіком позивача ОСОБА_4 грошових коштів від відповідача ОСОБА_2 у сумі 25000,00 грн. свідчить про укладення ним договору в інтересах сім'ї, надані відповідачем заяви по суті справи не містять, доказів на їх підтвердження суду також надано не було.

Наведені представником відповідача в судовому засіданні доводи з приводу того, що позивач визнала обставину не отримання нею орендної плати в рахунок погашення боргу за договором позики, укладеним з відповідачем ОСОБА_2 , а отримана чоловіком позивача сума 25000,00 грн. є орендною платою більше, ніж за 10 років, виходячи із визначеного договором розміру орендної плати 1913,91 грн. за рік (3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки 63797,00 грн. на дату реєстрації договору), не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

За своєю правовою природою поняття несвоєчасна сплата означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у строк, передбачений договором оренди землі.

Згідно п.11 договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами по справі, орендна плата вноситься у такі строки: з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата по 25 лютого наступного року.

Орендна плата є істотною умовою договору оренди (ст.15 Закону України Про оренду землі ).

З огляду на правову природу орендної плати як обов'язкової та визначальної для правової природи договору оренди земельної ділянки умови, орендна плата не може бути замінена на інші платежі і врахування орендної плати, як платежу у інших зобов'язальних правовідносинах між тими самими сторонами може бути лише на підставі інших погоджених сторонами правочинів та договорів, зокрема додаткового договору до договору оренди або змін до існуючого договору оренди тощо.

При цьому відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, а тому зміна розміру орендної плати, форма її виплати, зарахування орендної плати за іншими зобов'язаннями відповідно до положень ст.14 Закону України Про оренду землі повинна бути визначена сторонами шляхом укладання інших письмових угод, за умовами яких сторони визначили саме такі правовідносини із зарахування орендної плати в рахунок зобов'язань орендодавця по інших правочинах (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №527/1772/17).

Таким чином, у разі узгодження сторонами по справі можливості зарахування орендної плати, що підлягала виплаті позивачу ОСОБА_1 , як орендодавцю, за укладеним з відповідачем договором оренди земельної ділянки на погашення наявної в неї заборгованості перед відповідачем за укладеним між ними договором позики, такий порядок зарахування повинен був фіксуватися у письмовій формі, зокрема, шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Натомість факту внесення письмових змін до договору оренди земельної ділянки щодо порядку нарахування та виплати орендної плати або наявності будь-яких інших письмових договорів, які б передбачали зарахування орендної плати в рахунок інших зобов'язань позивача, судом під час судового розгляду встановлено не було.

За вказаних обставин помилковість розуміння позивачем порядку розрахунків за існуючими між нею та відповідачем договірними правовідносинами, не може бути достатньою правовою підставою для звільнення відповідача, як орендаря, від виконання обов`язку здійснювати виплату позивачу орендної плати у передбачені договором розмірі та строки.

Про неналежність, як доказу, наданої відповідачем ОСОБА_2 розписки від 04.05.2019 року, судом було зазначено вище.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

За вказаних обставин підстави для застосування до спірних правовідносин сторін положень ч.ч.2, 3 ст.61, ч.4 ст.65 СК України відсутні.

Доказів передачі продукції та (або) надання послуг позивачу ОСОБА_1 в рахунок орендної плати (згідно п.12 договору), відповідачем ОСОБА_2 суду надано не було.

Відмови позивача від отримання орендної плати за договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим 16.06.2011 року, судом під час судового розгляду справи також встановлено не було за відсутності наданих суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_2 , з урахуванням меж заявлених позовних вимог, не було надано суду доказів того, що нею, як орендарем, здійснювалися дії щодо належного виконання укладеного з позивачем ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки в частині виплати їй орендної плати за 2017-2019 роки.

Встановлені судом обставини свідчать про систематичність (два та більше разів) несплати відповідачем ОСОБА_2 орендної плати позивачу ОСОБА_1 у розмірі та в межах строку, передбачених договором оренди землі, що є істотним порушенням його умов, яке позбавляє позивача, як орендодавця, можливості отримати гарантовані договором грошові кошти за використання належної їй земельної ділянки відповідачем, внаслідок чого суд приходить до висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами по справі щодо земельної ділянки площею 6,37 га з кадастровим номером 3525881600:02:000:0237, зареєстрованого 16.06.2011 року у відділі Держкомзему у Устинівському районі за №352880004000137, та задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п.21 договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами по справі, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельні ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (а.с.12 зворот).

Обставина перебування в користуванні відповідача ОСОБА_2 належної позивачу земельної ділянки, що є об'єктом права оренди за укладеним між ними договором оренди, була безпосередньо підтверджена як позивачем, так і представником відповідача в судовому засіданні по розгляду справи по суті шляхом надання пояснень щодо посіву відповідачем на вказаній земельній ділянці культур, збір врожаю яких планується здійснити влітку.

З огляду на наведені вище норму закону, погоджену сторонами умову договору оренди щодо повернення земельної ділянки орендодавцеві у разі припинення дії договору та враховуючи задоволення судом позовної вимоги про розірвання вказаного договору оренди земельної ділянки, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 також і в частині зобов'язання відповідача ОСОБА_2 повернути їй шляхом передачі земельну ділянку з кадастровим номером: 3525881600:02:000:0237, яка розташована на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, та є об'єктом оренди за цим договором.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості по виплаті орендної плати за 2017-2019 роки в загальній сумі 37805,98 грн, з яких: основний борг - 17318,79 грн., пеня - 17978,16 грн., 3% річних - 957,05 грн. та 1551,98 грн. - втрати від інфляції, суд приходить до наступного висновку.

За змістом п.п.9, 10 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації.

Судом встановлено, що нормативна грошова оцінка належної позивачу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6.3680 га (кадастровий номер: 3525881600:02:000:0237) при застосованому коефіцієнті індексації нормативної грошової оцінки 1 станом на 15.12.2020 року складає 192431,11 грн..

В 2017, 2018, 2019 роках коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь (в тому числі, рілля) залишався незмінним - 1,0.

Отже, щорічний розмір орендної плати за договором оренди земельної ділянки, укладеним між сторонами, становить 5772,93 грн. (3% від 192431,11 грн.).

З огляду на викладене, враховуючи не виконання відповідачем ОСОБА_2 , як орендарем, обов'язку щодо сплати позивачу у 2017, 2018 та 2019 роках орендної плати у передбаченому договором розмірі - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, суд, приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь з відповідача ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати за вказані вище три роки в загальному розмірі 17318 грн. 79 коп. (5772,93 грн. х 3).

При цьому заява представника відповідача про застосування позовної давності до вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за 2017 рік та відмови в її стягненні з цієї підстави задоволенню не підлягає з урахуванням того, що перебіг загального трирічного строку позовної давності щодо цієї вимоги, виходячи із кінцевої дати, на яку відповідачем мав бути виконаний обов'язок зі сплати орендної плати, почався 26.02.2018 року та відповідно закінчується лише 25.02.2021 року. Датою звернення позивача до суду є 30.12.2020 року, що свідчить про відсутність пропуску нею строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати за 2017 рік.

Разом з тим, встановивши невиконання відповідачем ОСОБА_2 умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати позивачу орендної плати у передбаченому ним розмірі та строк, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь пені в загальній сумі 17978,16 грн . підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до положень ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Як вбачається зі змісту п.14 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 від несплаченої суми за кожний день прострочення. Відповідно до п.11 договору орендна плата вноситься з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата, по 25 лютого наступного року. Таким чином, останнім днем виконання відповідачем свого обов'язку щодо виплати позивачу орендної плати є 25 лютого того року, який є наступним після року, в якому мала бути здійснена така виплата, а саме: за 2017 рік - 25.02.2018 року, за 2018 рік - 25.02.2019 року та за 2019 рік - 25.02.2020 року. Позивачем ОСОБА_1 у поданому до суду розрахунку пені, яка, на її думку, підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням положень ч.2 ст.258 ЦК України, зазначені: за 2017 рік - 6321, 80 грн., виходячи із 17,32 грн. за кожний день прострочення, за рік (17,32 грн. х 365 днів); за 2018 рік - 6321, 80 грн, виходячи із 17,32 грн. за кожний день прострочення, за рік (17,32 грн. х 365 днів); та за 2019 рік - 5334,56 грн., виходячи із 17,32 грн. за кожний день прострочення, за рік (17,32 грн. х 308 днів), а всього в загальному розмірі 17978 грн. 16 коп..

Натомість відповідачем ОСОБА_2 у поданому до суду відзиві на позов зазначено про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь пені в порядку п.14 договору оренди з огляду на її нарахування позивачем за межами встановленого річного строку позовної давності.

Про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені та відмову в позові в цій частині під час судового розгляду також було безпосередньо заявлено і представником відповідача.

Надаючи оцінку наведеним сторонами доводам, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №727/9352/17, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений законом річний строк позовної давності до вимоги про стягнення пені, здійснення позивачем у наданому суду розрахунку заборгованості по пені її обчислення за кожен рік та визначений договором оренди земельної ділянки строк внесення відповідачем, як орендарем, орендної плати (з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата до 25 лютого наступного року), перебіг позовної давності за вимогою про стягнення пені за 2017 рік розпочався 26.02.2018 року та закінчився 25.02.2019 року, за вимогою про стягнення пені за 2018 рік розпочався 26.02.2019 року та закінчився 25.02.2020 року відповідно.

Таким чином, враховуючи заяву відповідача, як сторони, про застосування позовної давності та звернення позивача до суду 30.12.2020 року, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення на її користь пені за 2017 та 2018 роки задоволенню не підлягає.

Разом з тим, враховуючи початок перебігу річного строку позовної давності за вимогою про стягнення пені за 2019 рік - з 26.02.2020 року, з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня в розмірі 5334 грн. 56 коп. (17 грн. 32 коп. за один день прострочення (5772,93 грн. х 0,3% : 100%) х 308 днів прострочення (з 26.02.2020 року по 30.12.2020 року)), визначена з дня, з якого вона підлягає нарахуванню згідно договору оренди (з 26.02.2020 року), в межах останніх 12 місяців перед зверненням позивача до суду (30.12.2020 року) та в межах трирічного строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості по орендній платі, який закінчився 26.02.2021 року, а тому позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь пені у розмірі 17978 грн. 16 коп. підлягає до часткового задоволення на суму 5334 грн. 56 коп..

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 957,05 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1551,98 грн., визначених позивачем в порядку ст.625 ЦК України, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що річний розмір орендної плати, який підлягав виплаті позивачу, як орендодавцеві, становить 5772 грн. 93 коп..

З урахуванням змісту п.11 договору оренди земельної ділянки останнім днем строку для виконання відповідачем, як орендарем, обов`язку зі сплати позивачу орендної плати є: за 2017 рік - 25.02.2018 року, за 2018 рік - 25.02.2019 року та за 2019 рік - 25.02.2020 року.

Отже, прострочення відповідача, як боржника, щодо виплати орендної плати за 2017, 2018 та 2019 роки розпочалось з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, тобто з 26 лютого того року, який є наступним після року, в якому мала бути здійснена виплата орендної плати.

Таким чином, обов`язок зі сплати позивачу орендної плати за договором та інших платежів відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України у відповідача по справі ОСОБА_2 виник: за 2017 рік - з 26.02.2018 року, за 2018 рік - з 26.02.2019 року та за 2019 рік - з 26.02.2020 року.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц, передбачене ч.2 ст.625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення судового рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

За вказаних обставин, враховуючи на підставі ч.4 ст.263 ЦПК України зазначений вище висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права до спірних правовідносин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми, що становить в загальному розмірі 1165 грн. 82 коп., згідно з наступним розрахунком:

1) за 2017 рік - 561 грн.79 коп. (5772 грн. 93 коп. (сума невиплаченої орендної плати) х1184 дні (період з 26.02.2018 року по 24.05.2021 року) х 3 : 100 : 365);

2) за 2018 рік - 388 грн. 61 коп. ((5772 грн. 93 коп. (сума невиплаченої орендної плати) х 819 днів (період з 26.02.2019 року по 24.05.2021 року) х 3 : 100 : 365);

3) за 2019 рік - 215 грн. 42 коп. ((5772 грн. 93 коп. (сума невиплаченої орендної плати) х 454 дні (період з 26.02.2020 року по 24.05.2021 року) х 3 : 100 : 365);

4) 561 грн. 79 коп. + 388 грн. 61 коп. + 215 грн. 42 коп. = 1165 грн. 82 коп..

З огляду на визначений ч.2 ст.625 ЦК України період, за який має обчислюватись індекс інфляції у разі прострочення боржником виконання грошового зобов`язання (весь час прострочення) та наведену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц загальну кількість днів прострочення, яка має рахуватись від дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання і до дня ухвалення судового рішення, судом при вирішенні спору здійснюється розрахунок інфляційних втрат, виходячи саме з такого періоду часу.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі №6-284цс17 та постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №638/10417/15-ц, норми ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Відповідно до наведеної у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання у разі, якщо час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями), то за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З урахуванням викладеного, при визначенні розміру інфляційних втрат, судом не береться до уваги індекс інфляції за лютий 2018, 2019 та 2020 років.

Визначаючи розмір інфляційних втрат суд також керується рекомендаціями, викладеними в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97.

Разом з тим, з урахуванням відсутності оприлюдненого індексу інфляції за травень 2021 року на офіційному сайті Державної служби статистики України та Міністерства фінансів України на дату судового розгляду справи, суд при визначенні розміру інфляційних втрат враховує індекс інфляції по квітень 2021 року включно.

Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 5772 грн.93 коп. за період прострочення з 26.02.2018 року по квітень 2021 року складають 1316 грн. 23 коп. (5772 грн. 93 коп. х 1,228 (1,072 х 1,041 х 1,05 х 1,048) - 5772 грн. 93 коп.)), де:

1,072 - сукупний індекс інфляції за кожен місяць, починаючи з березня по грудень 2018 року, розрахований за формулою: (101,1% :100) х (100,8% :100) х (100,0% :100) х (100,0% :100) х (99,3% :100) х (100,0% :100) х (101,9% :100) х (101,7% :100) х (101,4% :100) х (100,8% :100);

1,041 - сукупний індекс інфляції за 2019 рік, розрахований за формулою: 104,1% (річний індекс інфляції за 2019 рік) : 100;

1,05 - сукупний індекс інфляції за 2020 рік, розрахований за формулою: 105,0% (річний індекс інфляції за 2020 рік) : 100;

1,048 - сукупний індекс інфляції за січень, лютий, березень та квітень 2021 року, розрахований за формулою: (101,3% : 100) х (101,0% :100) х (101,7% :100) х (100,7% :100).

Інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 5772 грн.93 коп. за період прострочення з 26.02.2019 року по квітень 2021 року складають 738 грн. 94 коп. (5772 грн. 93 коп. х 1,128 (1,025 х 1,05 х 1,048) - 5772 грн. 93 коп.)), де:

1,025 - сукупний індекс інфляції за кожен місяць, починаючи з березня по грудень 2019 року, розрахований за формулою: (100,9% :100) х (101,0% :100) х (100,7% :100) х (99,5% :100) х (99,4% :100) х (99,7% :100) х (100,7% :100) х (100,7% :100) х (100,1% :100) х (99,8% :100);

1,05 - сукупний індекс інфляції за 2020 рік, розрахований за формулою: 105,0% (річний індекс інфляції за 2020 рік) : 100;

1,048 - сукупний індекс інфляції за січень, лютий, березень та квітень 2021 року, розрахований за формулою: (101,3% : 100) х (101,0% :100) х (101,7% :100) х (100,7% :100).

Інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 5772 грн. 93 коп. за період прострочення з 26.02.2020 року по квітень 2021 року складають 583 грн. 07 коп. (5772 грн. 93 коп. х 1,101 (1,051 х 1,048) - 5772 грн. 93 коп.)), де:

1,051 - сукупний індекс інфляції за кожен місяць, починаючи з березня по грудень 2020 року, розрахований за формулою: (100,8% :100) х (108,0% :100) х (100,3% :100) х (100,2% :100) х (99,4% :100) х (99,8% :100) х (100,5% :100) х (101,0% :100) х (101,3% :100) х (100,9% :100);

1,048 - сукупний індекс інфляції за січень, лютий, березень та квітень 2021 року, розрахований за формулою: (101,3% : 100) х (101,0% :100) х (101,7% :100) х (100,7% :100).

Таким чином, на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача по справі ОСОБА_2 підлягають стягненню інфляційні втрати в загальному розмірі 2638 грн. 24 коп..

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки в загальному розмірі 37805 грн. 98 коп. підлягає частковому задоволенню на суму 26457 грн. 41 коп., з яких: заборгованість по орендній платі - 17318 грн. 79 коп., пеня - 5334 грн. 56 коп., 3% річних від простроченої суми - 1165 грн. 82 коп. та інфляційні втрати - 2638 грн. 24 коп..

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач по справі ОСОБА_1 звернулась до суду з трьома позовними вимогами, за які нею був сплачений судовий збір на загальну суму 2522 грн. 40 коп., що підтверджується оригіналом квитанції №79 від 29.12.2020 року (а.с.1).

З огляду на часткове задоволення судом позовних вимог, з відповідача по справі ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача по справі ОСОБА_1 грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 1765 грн. 23 коп. (2522 грн. 40 коп. (100%) - 757 грн. 17 коп. (30,017923%), при цьому 30,017923% = 11348 грн. 57 коп. (сума, в стягненні якої позивачу було відмовлено), які були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України).

За змістом ч.2 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у зв`язку з чим розмір таких витрат, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані: 1) договір №2 про надання правничої допомоги від 08.12.2020 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 , як клієнтом, та адвокатом Островерхим Г.М., згідно п.4.1 якого за надання правничої допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 10000,00 грн., до якого входять також додаткові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги (ознайомлення з матеріалами справи, збирання доказів, отримання платних довідок та інших документів, витрати на відрядження, транспортні послуги тощо); 2) ордер серії КР №042098, виданий на підставі договору про надання правової допомоги №2 від 08.12.2020 року; 3) копія квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 04.02.2021 року, згідно якої ОСОБА_1 здійснено оплату послуг адвоката Островерхого Г.М. згідно договору №2 про надання правничої допомоги від 08.12.2020 року в сумі 10000 грн. 00 коп. (а.с.65, 66, 78).

В судовому засіданні представником позивача зазначено про те, що відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність розмір його гонорара, як адвоката, в договорі про надання правничої допомоги визначений у фіксованій сумі, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. До суми гонорару (10000,00 грн.) входять також понесені ним транспортні витрати, виходячи із необхідності подолання значної відстані (понад 100 км.) від м.Кропивницький (місце його проживання та здійснення адвокатської діяльності) до смт.Устинівка (місцезнаходження суду).

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Гончаренко В.О. заперечив проти стягнення з відповідача у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 гонорару адвоката в сумі 10000,00 грн., як надмірного. З урахуванням участі представника позивача в двох підготовчих засіданнях, одному судовому засіданні по розгляду справи та виготовлення ним заяв по суті справи, вважав наявними підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, понесених позивачем, до 2000,00 грн.. При вирішенні питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, порядок обчислення якого (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблені такі висновки: розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності .

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2020 року в справі №910/13071/19, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

У постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, надаючи оцінку відсутності детального опису робіт на виконання положень ч.4 ст.134 КАС України (визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу), Верховний Суд звернув увагу саме на зміст цієї норми, яка запроваджена для визначення розміру витрат , в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а, отже, є визначеним .

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №143/173/19, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача не надано суду доказів з метою доведення неспівмірності (надмірності) понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.

За таких обставин, надаючи оцінку співмірності понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката Островерхого Г.М. в сумі 10000,00 грн. зі складністю справи та відповідності цієї суми критеріям реальності та розумності, суд з урахуванням: обсягу наданих адвокатом послуг та часу, витраченого на їх виконання, зокрема здійснення ним представництва інтересів позивача під час підготовчого провадження та розгляду справи по суті; ціни позову; встановлення гонорару адвоката у фіксованому розмірі та підтвердження здіснених позивачем витрат на правничу допомогу належним письмовим доказом, примаючи до уваги часткове задоволення позову, приходить до висновку про необхідність здійснення розподілу зазначених витрат відповідно до положень ч.2 ст.137, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України та стягнення з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошових коштів на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6998 грн. 21 коп. (10000 грн. 00 коп. (100%) - 3001 грн. 79 коп. (30,017923%), при цьому 30,017923% = 11348 грн. 57 коп. (сума, в стягненні якої позивачу було відмовлено).

Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем ОСОБА_2 , судом відповідно до положень ч.2 ст.137, ст.141 ЦПК України не вирішується за відсутності поданих відповідачем та її представником доказів на підтвердження їх здійснення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати, розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання передати земельну ділянку задоволити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 6,37 га з кадастровим номером 3525881600:02:000:0237, зареєстрований 16 червня 2011 року у відділі Держкомзему у Устинівському районі за №352880004000137, право оренди за яким було зареєстроване 25 березня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області за суб'єктом іншого речового права ОСОБА_2 , номер запису про інше речове право: 9201773.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,368 га з кадастровим номером: 3525881600:02:000:0237, яка розташована на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 26457 грн. 41 коп., з яких: заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим 16 червня 2011 року у відділі Держкомзему у Устинівському районі за №352880004000137, складає 17318 грн. 79 коп. (сімнадцять тисяч триста вісімнадцять гривень сімдесят дев'ять копійок); пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання зі сплати орендної плати - 5334 грн. 56 коп. (п`ять тисяч триста тридцять чотири гривні п`ятдесят шість копійок); 3% річних - 1165 грн. 82 коп. (одна тисяча сто шістдесят п`ять гривень вісімдесят дві копійки) та інфляційні втрати - 2638 грн. 24 коп. (дві тисячі шістсот тридцять вісім гривень двадцять чотири копійки).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1765 грн. 23 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят п`ять гривень двадцять три копійки).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6998 грн. 21 коп. (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень двадцять одна копійка).

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Кропивницького апеляційного суду або через Устинівський районний суд Кіровоградської області.

Повне рішення суду складено 03 червня 2021 року.

Суддя С.Ю.Атаманова