Постанова

від 17.11.2021 по справі 392/163/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 листопада 2021 року м. Кропивницький

справа № 392/163/21

провадження № 22-ц/4809/1540/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І., Черненка В. В.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Тимченко Сергій Віталійович,

відповідач - Фермерське господарство Віра Вікторія ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Віра Вікторія на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року у складі головуючого судді Бадердінової А. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

28.01.2021 ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Тимченко Сергій Віталійович, звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства Віра Вікторія , в якому просила розірвати договір оренди землі без номера від 09 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Віра Вікторія , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 09 листопада 2016 року, номер запису про інше речове право:17395517.

Позовні вимоги мотивовано тим , що позивач є власником земельної ділянки кадастровий № 3523182000:02:000:5079, площею 1,0004 га, розташованої на території Кіровської сільської ради Маловисківського району, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЛ№593120, виданого 01 червня 2011 року Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів про право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318201000186.

09 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Віра-Вікторія було укладено договір оренди землі без номера, за умовами якого, позивач передала відповідачу належну їй земельну ділянку у строкове платне користування строком на 10 років. Разом з тим, відповідач в порушення пунктів 9 та 11 Договору, не виконує взяті на себе зобов`язання та не виплатив позивачу оренду плату за 2019 та 2020 роки. Тобто заборгованість по орендній платі станом на день звернення до суду складає 2 роки, що відповідно до судової практики Верховного суду має визнаватися як систематичне . Позивач вважає, що орендар істотно порушив умови Договору оренди земельної ділянки, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа, а тому такий договір підлягає розірванню.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 рокупозов задоволено.

Розірвано договір оренди землі без номера, від 09 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Віра Вікторія , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 09 листопада 2016 року, номер запису про інше речове право: 1735517.

Стягнуто з Фермерського господарства Віра Вікторія на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн та витрати на професійно правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наспростування доводів позову представником відповідача не надано суду належних та допустимих доказів (бухгалтерських відомостей, документів, що мають обов`язкові офіційні ознаки документа), які б підтверджували факт сплати позивачу орендної плати за користування земельною ділянкою, а також доказів здійснення дій щодо належного виконання умов спірного договору оренди у вказаній частині, але позивач відмовився приймати належне його виконання, відповідач суду не надав, що є його процесуальним обов`язком (Постанова ВС ОП КЦС від 06.03.2019 року №183/2621/17).

Суд не прийняв до уваги надані відповідачем податкові розрахунки за 2019-2020 роки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, які свідчать про сплату податків з оренди земельної ділянки ОСОБА_1 , осільки вони жодним чином не є в розумінні ч.1 ст.77 ЦПК України, належними доказами, які б підтверджували факт виплати орендної плати ОСОБА_1 .

Також суд вважав безпідставними зазначені в заперечення позовних вимог посилання представника відповідача про зміну місця проживання позивачем, про що відповідач дізнався після отримання позовної заяви, оскільки орендар відповідно до вимог частини першої статті 537 ЦК України мав можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, якщо не знав, куди відправляти кошти на виконання договірного зобов`язання.

Суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат врахував, що участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і надає правничу допомогу, підтверджено ордером на надання правової допомоги, договором №4 про надання правової допомоги у цивільній справі від 27.01.2021 року, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №134, рахунком витрат на правову допомогу адвоката (попередній) від 28.01.2021 року на суму 9000 гривень та квитанцією № 04 від 27.01.2021 року на суму 9000 грн 00 коп. Суд вважав розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розміром позовних вимог, при цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами допомоги (Постанова ВП ВС від 08.06.2021 № 550/936/18 (14-26цс21), відповідачем не заявлялося таке клопотання, а тому, на підставі ст. 137 ЦПК України вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Фермерським господарством Віра Вікторія подано апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зазначається, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказано, що дійсно підприємство орендатор виплачувало орендну плату за 2019-2020 рік та нарахувало і виплатило податок, що підтверджується відповідними документами, за усної домовленістю з позивачем орендна плата за 2019-2020 рік мала бути виплачена власнику земельної ділянки особисто в безготівковій формі, проте власник земельної ділянки не з`являлась, на телефонні дзвінки не відповідала, тобто поведінки самої ОСОБА_1 призвела до виникнення спору.

Відповідач висловлює незгоду із присудженими судом витратами на професійну правничу допомогу. Зазначає, що наявність договірних відносин між адвокатом та ОСОБА_1 підтверджено договором про надання правової допомоги. В договорі сторони визначили права, які має адвокат та місце здійснення представництва. Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру адвокатом Тимченко С. В. прийнято від ОСОБА_1 на підставі договору про надання професійної правничої допомоги кошти в сумі 9 000,00 грн. Однак, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі наданих послуг у матеріалах справи відсутні, що унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу судом. Вважає, що наведений в розрахунку наданих правничих послуг, перелік послуг і квитанція до прибуткового касового ордеру не є доказом щодо обсягу фактично наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Позивачем не обґрунтовано і не доведено переліку (обсягу) та вартості наданих адвокатом послуг та витрат, понесених на виконання договору про надання правової допомоги.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Від представника позивача адвоката Тимченка С. В. надійшла заява про розгляд справи за його та позивача відсутності, у якій зазначено, що апеляційну скаргу сторона позивача не визнає та просить відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Від представника відповідача адвоката Качанової Альони Володимирівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з тих підстав, що представнику потрібно ознайомитися з матеріалами іншої цивільної справи у Маловисківському районному суді та направлення запиту до прокуратури щодо кримінального провадження.

Колегія суддів дійшла висновку, що сторона відповідача належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, поважні причини, що перешкоджають розгляду цивільної справи, не встановлені, тому клопотання про відкладення розгляду даної справи не підлягає задоволенню за безпідставністю.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення зміні в частині суми витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий №3523182000:02:000:5079, площею 1,0004 га., розташованої на території Кіровської сільської ради Маловисківського району, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЛ№593120, виданого 01 червня 2011 року Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів про право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №352318201000186 (а.с.7).

09 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Віра Вікторія укладено договір оренди землі без номера, за умовами якого позивач передала відповідачу належну їй земельну ділянку № НОМЕР_1 кадастровий номер №3523182000020005079 у строкове платне користування строком на 10 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату кладення договору складає 29895,25 грн. Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 09 листопада 2016 року, номер запису про інше речове право: 17395517 (а.с.8-11).

Відповідно до п.9 Договору оренди землі - орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5% від нормативної оцінки земельної ділянки, яка діє на час проведення фактичного розрахунку.

Пунктом 11 Договору оренди землі визначено, що орендна плата сплачується не пізніше 31 грудня кожного орендного року.

Відповідно до п. 40 Договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а згідно статтею 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов`язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договорів.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою, передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосування також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

У свій постанові від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 Верховний Суд України зазначив, що відповідно до ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року № 6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року №6-1449цс17, Верховного Суду від 14 листопада 2018 року №484/301/18

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Встановлено, що відповідач ФГ Віра Вікторія як орендар земельної ділянки не виконало своїх зобов`язань за 2019 та 2020 роки перед позивачем ОСОБА_1 , що виразилось в систематичній несплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки, укладеним між позивачем та відповідачем.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та розірвання укладеного із ФГ Віра Вікторія договору оренди земельної ділянки без номера від 09.08.2016.

Суд дослідив і дав належну оцінку надавним відповідачем доказам, на які останній посилався, заперечуючи зазначені позивачем підстави і обставини, зокрема: податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (плаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) ФГ Віра Вікторія (а.с.69-79) про нарахування відповідачем орендної плати за 2019 та 2020 роки та сплату податку з доходів фізичних осіб із вказаної суми.

Правильно зазначено, що податкові розрахунки сум доходу не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту виплати відповідачем й отримання позивачем орендної плати за 2019 та 2020 роки, а підтверджують лише сплату відповідачем податків та обов`язкових зборів.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на докази, які не були враховані судом першої інстанції, що підтверджують належне виконання орендарем свого зобов`язання по сплаті орендної плати за за 2019 та 2020 рокина користь позивача, доводи щодо відсутності вини відповідача у невиконанні умов договору про щорічну виплату орендної плати і відсутності підстав для розірвання договору оренди через систематичну несплату орендної плати грунтунтуються на припущеннях.

Що стосується відшкодування понесених сторонами судових витрат, колегія суддів зазначає.

Згідно норм статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем в обґрунтування вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суду надано розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката (а.с.14), оригінал квитанції №04 від 27.01.2021 про сплату Мустею О. А 9000,00 грн (а.с.15), договір №04 від 27.01.2021 про представництво адвокатом Тимченком С. В. інтересів ОСОБА_1 (а.с.16), копію посвідчення адвоката Тимченка С. В. (а.с.17), ордер серія КР№65387 від 27.01.2021 (а.с.18).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно наданого позивачем розрахунку витрат на правничу допомогу (а.с.14) адвокатом Тимченком С. В. проведено наступні підготовчі роботи: - зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи 1 год. - 600,00 грн.; - правовий аналіз наданих клієнтом документів 1 год. - 600,00 грн.; - пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах 2 год. - 1000,00 грн.; - складання відзиву на позовну заяву 3 год. - 900,00 грн.; - підготовка додатків до відзиву (клопотання, договір, квитанція, ордер) 1 год. - 500,00 грн.; - підготовка копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи 1 год. - 500,00 грн.; - подання відзиву 0,5 год. - 100,00 грн; - судовий розгляд: - участь у підготовчому судовому засіданні (2 засідання) 1 год. - 800,00 грн.; - участь у судовому засіданні по суті справи (5 засідань) 4 год. - 4000,00 грн., всього 9000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, щоадвокат Тимченко С. В. суду першої інстанції було подано заяву про проведення підготовчого засідання за його та позивача відсутності (а.с.46), в подальшому у підготовче засідання не з`явився (а.с.52).

Крім того такі послуги як складання відзиву на позовну заяву, підготовка додатків до відзиву (клопотання, договір, квитанція, ордер), підготовка копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, та подання відзиву на суму 2000,00 грн представником позивача адвокатом Тимченком С. В. не надавались.

Підтверджено участь адвоката Тимченка С. В. у судовому засіданні 01.06.2021 протягом 2 годин (а.с.85-86), що згідно розрахунку витрат на правничу допомогу (а.с.14) відповідає вартості послуг в сумі 2000 грн, а також частково виконав підготовчі дії вартість яких визначено в сумі 1200 грн.

Виходячи з положень статей 137, 141 ЦПК України, статті 30 Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Суд першої інстанції повинен був з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, проте не в повній мірі виконав цей обов`язок і формально (без надання оцінки доказів витрат та обсягу послуг) задовольнив в повному обсязі вимогу про компенсацію таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

Безпідставними є висновки суду першої інстанції про доведеність заявлених позивачем вимог про відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн, тому судове рішення в цій частині підлягає зміні зі зменшенням вказаної суми до фактично підтвердженої належними та допустимими у справі доказами 3200 грн.

В іншій частині рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, у зв`язку з неправильною оцінкою наданих позивачем доказів щодо понесених ним витрат на правничу допомогу, порушення судом норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, судове рішення в частині визначеної судом суми витрат на правничу допомогу підлягає зміні зі стягненням з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3200 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Віра Вікторія задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року в частині розміру судових витрат на правничу допомогу змінити.

Стягнути з Фермерського господарства Віра Вікторія на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3200 грн.

В іншій частині рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. І. Мурашко

В. В. Черненко