Ухвала від 30.11.2021 по справі 917/1851/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

30.11.2021 Справа № 917/1851/21

Суддя Кльопов І.Г. , розглянувши

заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська"

про забезпечення позову у справі №917/1851/21

за позовною заявою Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт"

про визнання права власності

встановив:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Селянська спілка "Криворудська" звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" про визнання права власності Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська" на земельні ділянки: площею 280,6439га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0510; площею 105,9193га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0511; площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.11.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 28.12.2021

Разом із позовною заявою Приватним сільськогосподарським підприємством "Селянська спілка "Криворудська" подано заяву про забезпечення позову, в якій останнній просить суд накласти арешт на земельні ділянки площею 280,6439га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0510; площею 105,9193га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0511; площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512, що розташовані за адресою: Полтавська область, Семенівський район, Криворудська сільська рада.

В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначає наступне.

Заходи забезпечення, про які просить заявник, обґрунтовані можливістю Семенівською районною державною адміністрацією, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" здійснити дії щодо незаконного позбавлення Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська" права власності на земельні ділянки: площею 280,6439га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0510; площею 105,9193га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0511; площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512, що розташовані за адресою: Полтавська область, Семенівський район, Криворудська сільська рада.

Так, в провадженні Господарського суду Полтавської області знаходиться справа №917/444/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська" про визнання відсутнім права власності на земельні ділянки площею 280,6439га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0510; площею 105,9193га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0511; площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512.

Враховуючи, що ПСП "Селянська спілка "Криворудська" звернулася за захистом свого оспорюваного права власності на земельні ділянки площею 280,6439га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0510; площею 105,9193га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0511; площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що право власності на земельні ділянки, що визнане рішенням суду в адміністративній справі, оспорюється Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт", чим порушує майнове право власника щодо володіння та розпорядження земельною ділянкою, то наявні підстави для забезпечення позову.

Заявник зазначає, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи будуть вчинені дії по відчуженні земельної ділянки або щодо зміни її функціональної приналежності, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів особи.

Розглянувши заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська" про забезпечення позову, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частини 1 статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина 2 статті 136 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Верховний Суд у постанові від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18 дійшов висновку, що у випадку звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а не підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав.

Так, при обґрунтуванні необхідності забезпечення позову, заявником не визначено та не зазначено в чому полягає імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів до забезпечення позову, .

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Натомість згідно з ч. 1, 4 ст. 13 цього Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

За приписами ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Проаналізувавши доводи позивача, викладені при обґрунтуванні поданої заяви, суд зазначає, що всупереч вимогам ст. 74 Господарського процесуального кодексу України позивачем взагалі не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження припущень щодо ймовірності використання земельної ділянки з іншим призначенням та передачі її іншому суб"єкту господарювання у користування/власність, тобто не зазначено достатньо обґрунтованих та підтверджених відповідними доказами фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову.

Заява Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська" ґрунтується лише на припущеннях. Саме лише посилання в заяві на можливіст Семенівською районною державною адміністрацією, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" здійснити дії щодо незаконного позбавлення Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська" права власності на земельні ділянки: площею 280,6439га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0510; площею 105,9193га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0511; площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512, що розташовані за адресою: Полтавська область, Семенівський район, Криворудська сільська рада без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Згідно статей 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136-137,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному сільськогосподарському підприємству "Селянська спілка "Криворудська" у задоволенні заяви про забезпечення позову (від 29.11.2021 за вхід. №13233)

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її прийняття шляхом подання апеляційної скарги через відповідний суд згідно з підп.17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 30.11.2021

Суддя Кльопов І.Г.