Рішення від 19.06.2025 по справі 917/1851/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2025 Справа № 917/1851/21

за позовною заявою Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська", с. Крива Руда, Семенівський район, Полтавська область,38262

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт", вул. Заводська 1, м.Глобине, Глобинський район, Полтавська область,39000

ІІІ особа Семенівська селищна рада, (вул.Незалежності, 44-А, смт.Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200, код ЄДРПОУ 22538295

про визнання права власності

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового засідання Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

Обставини справи: Приватне сільськогосподарське підприємство "Селянська спілка "Криворудська" звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" про визнання права власності Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська" на земельні ділянки: площею 280,6439га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0510; площею 105,9193га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0511; площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.11.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 28.12.2021.

25.12.2022 за вхід. №14345 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №917/1851/21 до набрання законної сили рішенням суду у справі №917/444/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт", м.Глобине до Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська", с.Крива Руда, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Семенівська селищна рада, смт. Семенівка за участю прокуратури Полтавської області, м.Полтава про визнання відсутнім права власності Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська" на земельні ділянки: площею 280,6439 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0510; площею 105,9193 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0511; площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.02.2022 суд зупинив провадження у справі № 917/1851/21 до набрання законної сили рішенням у справі №917/444/21, запропоновано учасникам процесу письмово повідомити суд про набрання законної сили судовим рішенням по справі №917/444/21.

12.05.2025 за вхід. № 6286 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.05.2025 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 05.06.2025.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.06.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.06.2025.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Селянська спілка "Криворудська" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" про визнання права власності Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська" на земельні ділянки: площею 280,6439 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0510; площею 105,9193 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0511; площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512.

ПСП "СC "Криворудська" просить визнати за ним право власності на підставі того, що останнє є власником спірних земельних ділянок і це право власності оспорюється Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" у справі №917/444/21, яка розглядається господарським судом Полтавської області і предметом якої є визнання відсутнім права власності Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська" на земельні ділянки: площею 280,6439 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0510; площею 105,9193 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0511; площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512.

Позивач вважає себе власником земельних ділянок: площею 280,6439 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0510; площею 105,9193 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0511; площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512, стверджуючи, що спірні земельні ділянки знаходились у колективній власності колишнього радгоспу "Партизан" на підставі державного акта на право колективної власності на землю, а до ПСП "СC "Криворудська" право власності перейшло в порядку правонаступництва від радгоспу "Партизан" (реорганізованого ВАТ "Партизан"), оскільки це було встановлено, як висновком Харківського апеляційного адміністративного суду в постанові від 28.09.2011 року у справі №2а-1670/818/11 і вказана обставина в силу статті 75 ГПК України не підлягає доказуванню, так і висновком науково-правової експертизи щодо правового режиму колективної власності на землю відповідно до положень національного законодавства України, затвердженого головою ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М.Корецького НАН України 24.09.21 (далі - висновок науково-правової експертизи).

Позивач стверджує, що ПСП "СC "Криворудська" створено в результаті реорганізації слідуючих підприємств:

- державного підприємства радгоспу "Партизан" Семенівського району Полтавської області об`єднання "Полтавасадвинпром", заснованого на державній власності;

- Відкритого акціонерного товариства "Партизан", заснованого згідно з рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 07.08.1996 №02/1465 шляхом перетворення державного підприємства радгоспу "Партизан" у відкрите акціонерне товариство;

- Селянської спілки "Криворудська", яка згідно статуту, зареєстрованого розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації №71 02.03.2999, є правонаступником ВАТ "Партизан";

- ПСП "СC "Криворудська" згідно додатку до статуту вказаного підприємства, зареєстрованого розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації № 153 27.04.2000, є правонаступником селянської спілки "Криворудська".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що ПСП "СC "Криворудська" не є власником вказаних земельних ділянок, не надало належних доказів для доведення наявності цього права, а власником цих земельних ділянок є Семенівська селищна рада, що підтверджується державною реєстрацією права власності в ДРРП (номери записів про право власності від 23.09.2021: 44174243, 44173328, 44172297).

Відповідач вважає, що висновок Харківського апеляційного адміністративного суду в постанові від 28.09.2011 року у справі №2а-1670/818/11 щодо наявності правонаступництва та висновок науково-правової експертизи від 24.09.21 не є тими правовстановлюючими документами, на підставі яких виникає та реєструється право власності на земельні ділянки, що право власності на спірні земельні ділянки ніколи не було зареєстровано за позивачем в установленому законодавством порядку. Крім того, висновок апеляційного адміністративного суду щодо наявності правонаступництва не є преюдиційним, а висновок науково-правової експертизи від 24.09.21 не заслуговує на увагу, оскільки не є висновком експерта в розумінні статті 98 ГПК України, виходить за межі кола питань, передбачених частиною першою статті 108 ГПК України, не є доказом набуття права власності на спірні земельні ділянки в розумінні статей 73, 77 ГПК України.

Відповідач стверджує, що ПСП "СC "Криворудська" не є правонаступником ВАТ "Партизан", не набуло прав та обов`язків ВАТ "Партизан", виходячи з того, що рішення загальних зборів як ВАТ "Партизан" так і загальних зборів Селянської спілки "Криворудська" щодо перетворення в приватне підприємство не приймалось, а ПСП "СС "Криворудська" створено однією особою, в той час як згідно Державного акта на право колективної власності серії ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997р. земельна ділянка належала на праві колективної власності 820-ти особам, список яких є невід`ємною частиною акта, та те, що співвласники земельної ділянки не вчиняли жодного правочину, за результатами якого приватне підприємство могло б набути право власності на спірні ділянки, так само як відсутні докази передачі прав на земельні ділянки при виході (втраті корпоративних прав, які гарантовані ст.5 Земельного кодексу України в редакції 1991 року 820-тьма співвласниками земельної ділянки). На думку відповідача, позов заявлено не для визнання, а для набуття права власності, що суперечить статті 392 ЦК України, а тому задоволений бути не може.

Відповідач також стверджує, що факт відсутності правонаступництва ПСП "СС "Криворудська" прав і обов`язків ВАТ "Партизан", в т.ч. і відсутності права власності на спірні земельні ділянки встановлено господарським судом Полтавської області у рішенні від 10.12.2024 року у справі №917/444/21 між тими самими учасниками.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Семенівська селищна рада, просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 5324583200:00:003:0510 площею 280,6439 га; 5324583200:00:003:0511 площею 105,9193 га; 5324583200:00:003:0512 площею 48,0432 га, перебувають у комунальній власності Семенівської селищної ради і право власності зареєстроване в ДРРП. Земельні ділянки, які входили до Державного акту на право колективної власності серії ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997р. і не були розпайовані між співвласниками, мали статус нерозподіленої земельної ділянки, тому ПСП "СC "Криворудська" не є власником вказаних земельних ділянок, що залишились в спільній власності осіб, список яких є невід`ємною частиною Державного акту на право колективної власності серії ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997р. Позивачем не надано доказів переходу до нього права власності на землю від членів ВАТ "Партизан", а жодна обставина, встановлена рішенням суду у справі №2а-1670/818/11 не може бути преюдиційною для цієї справи, оскільки питання правонаступництва та питання визнання права власності не були предметом розгляду у справі №2а-1670/818/11 та склад учасників справи №2а-1670/818/11 відрізняється від складу учасників у даній справі. Висновок суду про наявність правонаступництва є правовою оцінкою, а відповідно до частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Семенівська селищна рада вважає, що висновок науково-правової експертизи не є офіційним тлумаченням норм права, оскільки дається не компетентним органом і не має загальнообов`язкового значення, зробленого в результаті вивчення лише вибіркових процесуальних документів учасників справи №440/3802/19 та судових рішень судів першої та апеляційної інстанції у справах №2а-1670/818/11 та №440/3802/19.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому позивачем у позові про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України обов`язково є особа, яка вже є власником.

Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 і 376. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів.

Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.12.2014 у справі №3-191гс14 та від 06.07.2016 у справі № 3-576гс16, а також Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 №914/904/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).

Таким чином, позов на підставі статті 392 ЦК України пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.

Суд при застосуванні статті 392 ЦК України повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку цієї норми.

Позивач стверджує, що є власником спірних земельних ділянок, які входять до загальної площі земель колективної власності, на які ВАТ "Партизан" видано державний акт на право колективної власності на землю, оскільки до нього перейшло право власності в порядку правонаступництва від ВАТ "Партизан".

Позивач обґрунтовує перехід права власності на спірні земельні ділянки в порядку правонаступництва від ВАТ "Партизан" посилаючись на висновок Харківського апеляційного адміністративного суду в постанові від 28.09.2011 року у справі у справі №2а-1670/818/11 а, також висновок науково-правової експертизи щодо правового режиму колективної власності на землю відповідно до положень національного законодавства України, затвердженого головою ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М.Корецького НАН України 24.09.21.

Щодо посилання позивача на факт правонаступництва ПСП "СC "Криворудська" прав і майна ВАТ "Партизан", в т.ч. і в частині володіння земельною ділянкою, що була надана ВАТ "Партизан" у колективну власність, суд зазначає наступне.

Факт відсутності правонаступництва ПСП "СС "Криворудська" прав і обов`язків ВАТ "Партизан", в т.ч. і відсутності права власності на спірні земельні ділянки встановлено господарським судом Полтавської області у рішенні від 10.12.2024 року у справі 917/444/21.

В рішенні господарського суду Полтавської області від 10.12.2024 року у справі 917/444/21, яким визнано відсутнім право власності Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська" на земельні ділянки: площею 280,6439 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0510; площею 105,9193 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0511; площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512, зазначено наступне. "В результаті перетворення Державного підприємства радгосп "Партизан", яке було засноване на державній власності, рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 07.08.1996 №02/1465 засноване Відкрите акціонерне товариство "Партизан". Засновниками вказаного товариства виступили колишні працівники радгоспу "Партизан" - 820 фізичних осіб.

Рішенням Криворудської сільської ради від 24 березня 1997 року схвалено та затверджено проект роздержавлення і приватизації земель ВАТ "Партизан", зі списком осіб, які мають право на одержання земельної частки, та визначено земельну ділянку площею 4 775,8 га, що підлягає передачі у колективну власність.

Згідно з рішенням Криворудської сільської ради народних депутатів від 24 березня 1997 року ВАТ "Партизан" видано Державний акт на право колективної власності серії ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997р., згідно з яким ВАТ "Партизан" передано у колективну власність 4 775,8 га в межах згідно з планом для ведення колективного сільського господарства. Невід`ємною частиною цього акта на право колективної власності є Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства - 820 осіб.

Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1.

Суть права колективної власності на землю визначено в Земельному кодексі 1991 року, зокрема в статті 5 цього Кодексу визначено, що: земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Частиною 2 цієї статті визначено, що суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

При цьому, в частині 3 цієї статті визначено, що розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Частиною 9 статті 5 Земельного кодексу (1991 року) визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, передавши титул на володіння земельною ділянкою ВАТ "Партизан", законодавець визначив особливий порядок розпорядження вказаною земельною ділянкою, зокрема, встановив, що розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється не за рішенням органу управління товариства, а за рішенням загальних зборів колективу співвласників земельної ділянки, список яких зазначено в Додатку до Державного акта та є невід`ємною частиною цього акта, та встановив, що право володіння та користування земельною ділянкою пов`язано виключно з включенням особи до складу співвласників земельної ділянки, а при її виході з товариства - земельна ділянка підлягає виділу безпосередньо фізичній особі.

Зазначені норми цивільного законодавства, які діяли на момент передачі земельної ділянки загальною площею 4 775,8 га у колективну власність, є спеціальними та мають переваги над загальними нормами чинного законодавства щодо прав юридичних осіб на майно.

Враховуючи те, що ВАТ "Партизан" передано земельну ділянку загальною площею 4 775,8 га на праві колективної власності згідно з Державним актом на право колективної власності серії ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997р., при цьому, невід`ємною частиною цього Державного акта є Додаток 1 до Державного акта Список громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства "Партизан" Семенівського району, зазначений акт підтверджує існування наступних юридично значимих фактів:

- ВАТ "Партизан" мало статус колективного сільськогосподарського підприємства, створеного в результаті приватизації;

- в Додатку до Державного акта на право колективної власності серії ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997р. визначений список осіб, які володіють вказаною земельною ділянкою на праві спільної сумісної власності;

- всі правомочності щодо розпорядження земельною ділянкою, право власності на яку посвідчено Державним актом на право колективної власності серії ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997р., здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників, список яких зазначено в Додатку до державного акта;

- кожна особа, що зазначена в додатку до Державного акта, при виході має право отримати у власність належну їй частку земельної ділянки, право власності на яку посвідчено Державним актом на право колективної власності серії ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997р.

Відповідно до пункту 11.1. Статуту ВАТ "Партизан" реорганізація Товариства (ВАТ "Партизан") здійснюється за рішенням Вищого органу Товариства, яким згідно п.8.2.1. Статуту є загальні збори Акціонерів Товариства. Тому правонаступництво прав і обов`язків ВАТ "Партизан" в результаті його реорганізації можливе лише на підставі прийнятого загальними зборами Акціонерів ВАТ "Партизан" відповідного рішення.

Загальні збори Акціонерів ВАТ "Партизан" рішення про реорганізацію не приймали, жодних процедур щодо припинення діяльності ВАТ "Партизан" не проводилось, в тому числі не складався та не підписувався передавальний акт щодо майна ВАТ "Партизан".

Не зважаючи на відсутність рішення загальних зборів ВАТ "Партизан" про реорганізацію, 02.03.1999 року Головою Семенівської районної державної адміністрації видано Розпорядження № 71 Про перереєстрацію ВАТ "Партизан", на підставі якого здійснено перереєстрацію ВАТ "Партизан" на Селянську спілку "Криворудська", яка відповідно до п.1.1 її Статуту є добровільним об`єднанням громадян та їх майнових та земельних паїв для спільного виробництва сільськогосподарської та іншої продукції і діє на засадах підприємництва і самоврядування.

Пунктом 1.3 Статуту Селянської спілки "Криворудська" визначено, що Підприємство (Селянська спілка "Криворудська") здійснює свою діяльність серед іншого відповідно з Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Згідно з п. 4.1 Статуту Селянської спілки "Криворудська" визначено, що земля, все майно підприємства громадські будівлі, споруди, трактори, комбайни та інші машини, устаткування, транспортні засоби, житлові будинки, продуктивна та робоча худоба, посіви, багаторічні насадження, вироблена продукція, кошти, цінні папери та інше майно належать на праві спільної часткової власності його членам, а підприємству - на праві господарського відання.

Наказом від 19 січня 1999 року б/н "Про зарахування в члени Селянської спілки "Криворудська" бувших робітників ВАТ "Партизан" та призначення керівного складу та матеріально відповідальних осіб" зараховано в члени Селянської спілки "Криворудська" та назначено керівний склад Селянської спілки "Криворудська" в кількості 70 осіб.

При цьому, наступним Наказом від 19 січня 1999 року б/н "Про зачислення в члени Селянської спілки "Криворудська" бувших робітників ВАТ "Партизан" зачислено в члени Селянської спілки "Криворудська" бувших робітників ВАТ "Партизан" та прийнято рішення зачислити в члени Селянської спілки "Криворудська" на постійні роботи з 19.01.1999 року 299 осіб.

Виходячи із зазначених Наказів, станом на 19 січня 1999 року Селянська спілка "Криворудська" мала 369 членів колективного сільськогосподарського підприємства, які використовували власне майно та земельні ділянки для ведення колективного господарства згідно п. 4.1 Статуту. При цьому, в реєстраційних документах товариства відсутні докази, що земельну ділянку, яка належить на праві власності 820 учасникам ВАТ "Партизан" на праві спільної часткової власності передано частково (чи повністю) в користування СС "Криворудська".

Відповідно до ст. 22 ЗК України (в редакції на дату створення СС "Криворудська") право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно пунктів 3.2. та 3.3. Наказу Держкомзему №28 від 15.04.93 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)", який діяв до дати набрання чинності Наказу Держкомзему №43 від 04.05.99 зазначено, що державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю реєструються відповідно у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю, Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю, а договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) реєструються у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

Аналогічний порядок обов`язкової реєстрації землеволодінь і землекористувань у відповідних Книгах реєстрації передбачено і в пунктах 3.5-3.7. Наказу Держкомзему №43 від 04.05.99 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі", який діяв до 2013 року.

За СС "Криворудська" відсутня реєстрація як на праві власності, так і на праві користування будь-яких земельних ділянок в межах земельної ділянки загальною площею 4 775,8 га, отриманої у колективну власність на підставі Державного акту на право колективної власності серії ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997р.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

Виходячи зі Статуту Селянської спілки "Криворудська" та зазначеної норми права все майно, яке знаходилось на балансі СС "Криворудська" належало на праві часткової власності його членам, а підприємство мало право виключно на використання вказаного майна у своїй діяльності на праві господарського відання (п.4.1. Статуту).

Отже, суд приходить до висновку що, Селянська Спілка "Криворудська" не була ні власником, ні користувачем земельної ділянки, право власності на яку посвідчено Державним актом на право колективної власності серії ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997р.

28 січня 2000 року одноособовим рішенням ОСОБА_1 створено Приватне сільськогосподарське підприємство "Селянська спілка "Криворудська". Державну реєстрацію приватного підприємства проведено 28 лютого 2000 року.

Відповідно до п.1.2 Статуту підприємство створено та діє згідно із Законом України "Про власність", Законом України "Про підприємства в Україні" та Законом України "Про підприємництво".

Згідно з п.6.1 Статуту приватне підприємство є власником майна, наданого засновником, виробленої в результаті господарської діяльності продукції та нерухомого майна, придбаного підприємством на законних підставах.

При цьому, в редакції статуту, зареєстрованого розпорядженням голови Семенівської РДА від 28.02.2000 року, не має жодного посилання на правонаступництво приватного підприємства, заснованого одноосібним рішенням ОСОБА_1 , прав та обов`язків ВАТ "Партизан" чи будь-якої іншої юридичної особи.

Виходячи з рішення ОСОБА_1 від 28.01.2000 року, Статуту ПСП "СС "Криворудська" та відомостей з ЄДР, 28.02.2000 року відбулась реєстрація нового підприємства, а не перереєстрація КСП, що спростовує факт правонаступництва.

В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 907/29/19 від 01.09.2020 року, яка прийнята з урахуванням аналогічних фактичних обставин у подібних правовідносинах, установлено правовий висновок, що присвоєння юридичній особі коду ЄДРПОУ не є безумовним доказом правонаступництва, якщо реєстрація правонаступника проведена без належної правової підстави, а саме: рішення вищого органу управління підприємства, що реорганізується, та не проведена процедура реорганізації такого підприємства, в тому числі передача майна, а підприємство створено одноосібним рішенням засновника, факт правонаступництва не є доведеним, зокрема:

Велика Палата в п.7.32. постанови зазначила, що позивач не довів власного правонаступництва за КСП 8 Березня, оскільки згідно з відомостями, які містяться у витягу ЄДР, 26 червня 2000 року проводилась реєстрація нового підприємства - ФГ Колос, а не перетворення КСП 8 Березня.

Ні загальні збори учасників Селянської спілки "Криворудська", ні загальні збори акціонерів ВАТ "Партизан" рішення про реорганізацію шляхом перетворення як ВАТ "Партизан" так і Селянської спілки "Криворудська" не приймали.

Не зважаючи на це, у додатку до статуту, який затверджений також одноособовим рішенням засновника ПСП "СС "Криворудська" №2 від 22.04.2000 року (через два місяці після реєстрації юридичної особи), зазначено, що: підприємство селянська спілка Криворудська є правонаступником Селянської Спілки "Криворудська".

В подальшому, в серпні 2020 року, знову таки на підставі одноособового рішення учасників ПСП СС Криворудська, оформленого протоколом загальних зборів учасників № 1 від 26.08.2020 року, без волевиявлення/участі загальних зборів акціонерів ВАТ Партизан та загальних зборів СС Криворудська, було затверджено Статут ПСП СС Криворудська в новій редакції, якою в пункті 1.2. Відповідач вказав, що підприємство є правонаступником реорганізованих підприємств, а саме: Державного підприємства радгоспу Партизан (ідентифікаційний код 05423120), Відкритого акціонерного товариства Партизан (ідентифікаційний код 05423120), Селянської спілки Криворудська (ідентифікаційний код 05423120).

Зазначення в статуті положення про правонаступництво іншої юридичної особи не є безумовним доказом правонаступництва при реорганізації юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду в п.7.12 постанови від 01.09.2020 року у справі № 907/29/19 також відхиляє довід про те, що ФГ Колос є правонаступником КСП 8 Березня, оскільки це підтверджується підпунктом 1.1 пункту 1 статуту ФГ Колос. Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону. Отже, суди не встановили обставин, які б засвідчували прийняття КСП 8 Березня рішення про реорганізацію підприємства шляхом перетворення (п.7.13).

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні збори його членів або збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства керує правління. Повноваження загальних зборів (зборів уповноважених) і правління визначаються статутом підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" встановлено, що загальні збори (збори уповноважених), крім іншого, приймають рішення про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об`єднаннях.

Згідно частини 1 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду.

Відповідно до частини 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що у разі перетворення (як вид реорганізації) одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Однак за змістом частини 2 статті 23 та частини 1 статті 31 зазначеного Закону, окрім суду, рішення про реорганізацію шляхом перетворення КСП у ПСП, має право приймати виключно вищий орган самоврядування колективного сільськогосподарського підприємства - загальні збори або збори уповноважених.

Відповідно до частини 1 статті 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Відповідно до вимог статті 107 ЦК України, якою визначається порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, частиною 3 цієї норми встановлено, що передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу наведених норм діючого законодавства та пункту 11.1. Статуту ВАТ "Партизан" вбачається, що питання переходу прав, майна та обов`язків (правонаступництво) в результаті перетворення іншої юридичної особи (в даному випадку ВАТ "Партизан" в СС "Криворудська" та ПСП "СC "Криворудська") належить до виключної компетенції загальних зборів учасників ВАТ "Партизан". При цьому, будь-який орган ПСП "СC "Криворудська" не має права прийняти рішення щодо правонаступництва іншої юридичної особи.

Будь-які документи, які б відображали волевиявлення/участь ВАТ "Партизан", СС "Криворудська" як колективного сільськогосподарського підприємства чи його членів (рішення вищого органу самоврядування КСП) у прийнятті відповідного рішення про реорганізацію, правонаступництво його прав та обов`язків до іншої юридичної особи - відсутні, а тому правонаступництво є таким, що не відбулося.

Тому у ПСП "СC "Криворудська" відсутні будь-які правові підстави стверджувати, що воно є правонаступником майна, прав та обов`язків ВАТ "Партизан" і до нього перейшло право власності на спірну земельну ділянку згідно Державного акта на право колективної власності на землю площею 4 775,8 га ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997р.

Аналогічний правовий висновок щодо відсутності підстав вважати, що до приватного підприємства перейшло право користуватися земельною ділянкою, набуте КСП відповідно до державного акту на право користування землею, зроблений з урахуванням аналогічних фактичних обставин у подібних правовідносинах (якщо ПСП зареєстроване за рішенням єдиного засновника без волевиявлення/участі КСП чи його членів у прийнятті рішення про реорганізацію (перереєстрацію), міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 917/1301/19 від 15 грудня 2020 року.

Так, Верховний Суд у п. 4.4 даної постанови зазначив, що суди попередніх інстанцій установили, що редакція статуту ПСП "Оболонь", яка була зареєстрована 08.02.2000 (співпадає з датою державної реєстрації ПСП як юридичної особи), містить положення про його створення відповідно до рішення від 26.01.2000 № 1 засновника ОСОБА_1 (пункт 1.2) без будь-якого зазначення щодо волевиявлення/участі КСП "Оболонське" чи його членів у прийнятті такого рішення.

За змістом розділу 6 статуту ПСП "Оболонь", в якому містяться положення щодо власності, майна і доходів підприємства, не наведено жодної інформації про набуття (наявності) підприємством на момент його створення будь-якого майна (у тому числі на праві колективної власності), окрім внеску засновника до статутного фонду у сумі 700,00 грн.

Згідно з наведеними положеннями законодавства про реєстрацію як обов`язкову підставу для вчинення реєстраційних дій з перереєстрації КСП у ПСП встановлено необхідність наявності відповідного рішення уповноваженого органу КСП, а не одноособового рішення громадянина про створення приватного підприємства.

Отже, суди дійшли висновку, що за таких обставин одноособове рішення засновника ПСП "Оболонь" ОСОБА_1 від 26.01.2000 про створення приватного сільськогосподарського підприємства в силу положень Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" не є оформленим у встановленому порядку волевиявленням саме КСП "Оболонське" на реорганізацію або зміну організаційно-правової форми підприємства.

Суди у справі дійшли висновку про відсутність підстав вважати, що до ПСП "Оболонь" перейшло право користування спірною земельною ділянкою, набуте КСП "Оболонське" на підставі рішення Оболонської сільської ради від 27.12.1995 № 6 та підтверджене державним актом на право постійного користування землею.

Отже, суд апеляційної інстанції, здійснюючи розгляд справи № 917/1301/19, вказав, що у справі № 917/841/19 згідно із судовими рішеннями, що набрали законної сили, судами шляхом дослідження тих же документів, якими ПСП "Оболонь" у справі, яка розглядається, обґрунтовує свої вимоги (зокрема, рішення засновника ПСП "Оболонь" ОСОБА_1 від 26.01.2000, розпорядження голови районної державної адміністрації від 08.02.2000 № 49, статут ПСП "Оболонь", розпорядження голови районної державної адміністрації від 11.04.2000 № 125), встановлено обставини щодо відсутності правонаступництва між КСП "Оболонське" та ПСП "Оболонь".

Аналогічна правова позиція за аналогічних обставин викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №917/841/19 від 03.06.2020 року, в якій Верховний Суд зазначив: суд апеляційної інстанції правомірно зауважив, що наведені вимоги законодавства про реєстрацію як обов`язкової підстави для вчинення відповідних реєстраційних дій з перереєстрації КСП у ПСП визначали необхідність наявності відповідного рішення уповноваженого органу КСП (чого у цій справі встановлено не було), а не одноособового рішення громадянина про створення приватного підприємства, що фактично відбулося у цьому випадку при реєстрації відповідача як юридичної особи. Оскільки судами попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи не встановлено обставин припинення КСП "Оболонське" шляхом реорганізації, у тому числі наявності відповідного рішення загальних зборів членів або зборів уповноважених КСП відповідно до положень Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", суд апеляційної інстанції безпідставно послався на положення статті 37 ЦК (у редакції 1963 року). Разом із тим посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 37 ЦК (у редакції 1963 року) не призвело до постановлення незаконного рішення та не спростовує висновків суду, що перетворення КСП у ПСП з подальшим правонаступництвом прав та обов`язків колективного підприємства не відбулося.

Державну реєстрацію ПСП "СC "Криворудська" проведено саме на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації Семенівського району Полтавської області № 75 від 28 лютого 2000 року "Про перереєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності юридичних осіб", в якому серед іншого прийнято рішення:

- скасувати державну реєстрацію колективних сільськогосподарських підприємств Семенівського району, в тому числі і Селянської спілки "Криворудська", шляхом перереєстрації їх в приватні сільськогосподарські підприємства і новою назвою відповідно: приватне сільськогосподарське підприємство селянська спілка "Криворудська".

Зазначене розпорядження грубо порушує Постанову КМУ від 25 травня 1998 року № 740 "Про порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності" та прямо суперечить рішенню засновника, саме на підставі якого створено ПСП "Селянська спілка "Криворудська"

Згідно з пунктом 33 Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ від 25 травня 1998 року № 740, скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи здійснюється органом державної реєстрації за заявою власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органів, а також на підставі рішення арбітражного суду.

Відповідно до пункту 34 цього Положення, скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи здійснюється органом державної реєстрації шляхом виключення його з Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності після проведення ліквідаційною комісією заходів щодо ліквідації суб`єкта підприємницької діяльності.

Крім того, згідно з абз. 3 пункту 24 Положення визначено, що у разі внесення до установчих документів змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) суб`єкта підприємницької діяльності, подаються оформлені згідно з вимогами законодавства документи, що засвідчують:

- добровільний вихід юридичної особи із складу засновників (учасників) - подається копія рішення засновника, а фізичної особи - нотаріально засвідчена заява;

- примусове виключення засновників (учасників) - рішення уповноваженого на це органу.

Не зважаючи на відсутність рішення засновників Селянської спілки "Криворудська", не провівши жодних ліквідаційних заходів, одноособовим рішенням голови РДА, без визначення обсягу майна, яке залишається у перетвореного приватного підприємства, без вирішення питання виключення членів Селянської спілки "Криворудська", було зареєстровано під тим самим кодом ЄДРПОУ приватне підприємство, корпоративні права на яке набув одноособово засновник ОСОБА_1 .

Зазначена процедура перетворення юридичної особи в спосіб, в який її було проведено, спростовує перехід прав та обов`язків товариства, яке перетворювалось, до приватного підприємства в особі одного засновника.

Розпорядження Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області №71 від 02.03.1999 року "Про перереєстрацію ВАТ "Партизан" та розпорядження Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області №75 від 28.02.2000 року "Про перереєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності юридичних осіб" є незаконними, прийнятими з грубим порушенням вимог законодавства і тому не мають жодного правового наслідку, у тому числі і встановлення факту правонаступництва ПСП "СC "Криворудська" від ВАТ "Партизан".

Обставини, які входять до предмета доказування у справі, можуть бути встановлені господарським судом самостійно, а позивач у межах розгляду справи вправі посилатися, зокрема, на незаконність розпорядження райдержадміністрації без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Вказана позиція викладена у п.6.27, 6.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 та узгоджується з аналогічним правовим висновком, викладений у п.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №911/3681/17.

Виходячи з того, що рішення загальних зборів Селянської спілки "Криворудська", яка фактично була заснована як колективне сільськогосподарське підприємство та яка діяла відповідно до норм Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", щодо перетворення в приватне підприємство не приймалось, а ПСП "СC "Криворудська" створено однією особою, в той час як згідно Державного акта на право колективної власності серії ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997р. земельна ділянка належала на праві колективної власності 820-ти особам, список яких є невід`ємною частиною акта, та те, що співвласники земельної ділянки не вчиняли жодного правочину за результатами якого приватне підприємство могло б набути право власності на спірну ділянку, так само як відсутні докази передачі прав на земельну ділянку при виході (втраті корпоративних прав, які гарантовані статтею 5 Земельного кодексу України в редакції 1991 року 820-тьма співвласниками земельної ділянки), будь-яке посилання ПСП "СC "Криворудська" на набуття прав та обов`язків ВАТ "Партизан", є необґрунтованим.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що станом на момент створення та реєстрації ПСП "СC "Криворудська" - 28.01.2000 року та формування його статутного капіталу, ПСП "СC "Криворудська" було правонаступником юридичної особи ВАТ "Партизан".

Додатковим доказом для підтвердження відсутності факту правонаступництва є лист Семенівської райдержадміністрації Полтавської області від 07.05.2020р. № 01/11-36, в якому зазначено, що в реєстраційній справі Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська" код ЄДРПОУ 0542320) відсутні будь-які документи, що підтверджують перехід прав та обов`язків, що належали ВАТ "Партизан" до приватного сільськогосподарського підприємства Селянська спілка "Криворудська".

Оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна виключно її організаційно-правової форми, а не складу її учасників, то якщо навіть і було б прийнято рішення про реорганізацію ВАТ "Партизан", а в подальшому СС "Криворудська" шляхом перетворення в іншу юридичну особу, то всі колишні члени ВАТ "Партизан" у кількості 820 осіб автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи СС "Криворудська", а потім ПСП "СC "Криворудська".

Відсутність доказів автоматичного переходу колишніх співзасновників ВАТ "Партизан" по ланцюгу в учасники ПСП "СC "Криворудська" є додатковим підтвердженням відсутності правонаступництва Позивача прав та майна ВАТ "Партизан".

В пунктах 7.33, 7.34, 7.36, 7.37 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 907/29/19 від 01.09.2020 року міститься правовий висновок стосовно того, що ФГ не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірних земельних ділянок КСП, оскільки реорганізація КСП шляхом перетворення у ФГ не відбувалася, а було проведено реєстрацію нового підприємства, тому що при перетворенні в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично стали б учасниками цієї юридичної особи.

7.33. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП 8 Березня шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП 8 Березня автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

7.34. Натомість згідно зі статутом ФГ Колос, єдиним засновником останнього є ОСОБА_1. Тобто перетворення з КСП 8 Березня у ФГ Колос не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) КСП 8 Березня та ФГ Колос не співпадають.

7.36. Отже, реорганізація КСП 8 Березня шляхом перетворення у ФГ Колос не відбувалася, оскільки 26 червня 2000 року було проведено реєстрацію нового підприємства - ФГ Колос.

7.37. За таких обставин ФГ Колос не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірних земельних ділянок КСП 8 Березня, що є предметом спору.

Після реєстрації ПСП "СC "Криворудська" код 05423120 (який був у ВАТ "Партизан" та СС "Криворудська") цьому підприємству було присвоєно помилково, оскільки ПСП "СC "Криворудська" зареєстровано 28 лютого 2000 на підставі одноособового рішення фізичної особи без правонаступництва (див. Статут в редакції від 28.02.2000), але в той же час вже 30 березня 2000 року приватному підприємству було присвоєно код іншої юридичної особи - 05423120.

Присвоєння того самого коду ЄДРПОУ не є безумовним доказом правонаступництва при реорганізації юридичної особи.

Аналогічний правовий висновок стосовно того, що помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва, міститься в пунктах 7.19, 7.23, 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 907/29/19 від 01.09.2020 року.

7.19. Позивач наголошував, що відповідно до даних ЄДР ФГ Колос є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03747509, за яким раніше було зареєстровано КСП 8 Березня, що, в свою чергу, також указує на обставини правонаступництва.

7.23. Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

7.24. Крім того, суди не встановили обставин, які б засвідчували вихід членів КСП 8 Березня з його складу.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ) визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до пункту 2 Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до вказаного Указу було розроблено Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, які затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04 червня 1996 року № 47/172/48 (далі - Методичні рекомендації).

За змістом пунктів 1.3, 1.5, 2.7 Методичних рекомендацій передача в натурі земельної частки (паю) громадянину здійснюється після складання Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) (далі - Схеми).

Схеми складаються за участю керівників і спеціалістів колективних сільськогосподарських підприємств (організацій), сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, затверджуються загальними зборами (зборами уповноважених) членів цих підприємств і організацій та погоджуються районними (міськими) державними адміністраціями (виконавчими комітетами міських Рад).

На Схемі виділяються земельні масиви, що можуть бути поділені на земельні частки (паї) без обмежень в часі, в тому числі ділянки першочергової приватизації, а також земельні масиви, які поділяються на земельні частки (паї) після закінчення певного технологічного сільськогосподарського циклу. Крім того, визначаються: земельні ділянки, що поділяються одночасно без подрібнення в натурі на окремі паї (зрошувані угіддя, сади, виноградники, хмільники, ягідники тощо); земельні ділянки, що не підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно (угіддя, законсервовані, виходячи з екологічних умов; невеликі площі сільськогосподарських угідь, в результаті поділу яких на окремі земельні ділянки стає неможливим механізований обробіток ґрунту).

Наведеними нормами гарантується недопущення порушень майнових прав колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі права власності на земельні ділянки, що не підлягають поділу і повинні використовуватися сумісно громадянами, які зазначені в Додатку до Державного акту на право колективної власності на землю.

Розпорядженням №535 від 09.09.2004 року було затверджено проект землеустрою щодо упорядкування угідь, згідно з яким розпайовано земельні ділянки загальною площею 3 890,64 га між 867 особами, а 423 га (до складу яких входить спірна земельна ділянка) залишено в спільному користуванні.

Виходячи із зазначених вище норм права, земельна ділянка, яка залишилась в спільному користуванні співвласників загальною площею 423 га підлягала розпаюванню за рішенням співвласників земельних ділянок, список яких є невід`ємною частиною Державного акта, а до прийняття такого рішення зазначена земельна ділянка мала статус нерозподіленої земельної ділянки.

Таким чином, ПСП "СС "Криворудська" не є власником земельної ділянки, яка залишилась в спільній власності осіб, список яких є невід`ємною частиною державного акта на право колективної власності на землю.

Аналогічна позиція щодо відсутності права власності та права на розпорядження земельною ділянкою у підприємства правонаступника КСП на частину земельної ділянки, яка належала КСП на праві колективної власності та залишилась в спільному користуванні згідно проекту розпаювання, викладена в постанові ВАСУ від 14 листопада 2019 року у справі № 703/3848/16-ц (провадження № 61-31052 св).

Крім того, належність ПСП "СС "Криворудська" спірної землі як правонаступнику спростовується висновком Вищого адміністративного суду у справі №2а-1670/818/11, викладеного в ухвалі від 31.01.2013 року, у якій зазначено, що земельна ділянка під багаторічними насадженнями площею 423 га належить на праві сумісної власності саме колишнім членам радгоспу "Партизан", а не ПСП "СС "Криворудська"…".

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності. В юридичній науці принцип правової визначеності розкривається через такі концепції, як непорушність і нескасовуваність набутих законних прав (vested rights); незворотність закону й неможливість застосування закону до особи, яка не могла знати про його існування (non-retroactivity); законні очікування (legitimate expectations) - право особи у своїх діях розраховувати на сталість існуючого законодавства.

Суд зауважує, що повторне надання оцінки обставинам, які вже були встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, є неприпустимим та суперечить принципу правової визначеності як складової права на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає обставину відсутності правонаступництва ПСП "СС "Криворудська" прав і обов`язків ВАТ "Партизан", в тому числі і відсутності права власності на земельні ділянки на підставі Державного акта на право колективної власності серії ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997р. встановленою та такою, що не потребує доведенню, зважаючи на положення частини 4 статті 75 ГПК України.

Посилання позивача на висновок Харківського апеляційного адміністративного суду в постанові від 28.09.2011 року у справі №2а-1670/818/11 про наявність правонаступництва є безпідставним, оскільки зазначений висновок апеляційного адміністративного суду зроблено всупереч встановлених обставин справи, не є преюдиційним та не може бути покладено в основу рішення у цій справі, адже:

- предметом розгляду справи №2а-1670/818/11 не було встановлення (чи оспорювання) факту правонаступництва ВАТ "Партизан" та порядку створення ПСП "СС "Криворудська";

- предметом розгляду справи №2а-1670/818/11 було оспорювання наказу про затвердження технічної документації із землеустрою.

Суд не бере до уваги висновок науково-правової експертизи щодо правового режиму колективної власності на землю відповідно до положень національного законодавства України від 24.09.21, затверджений головою ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М.Корецького НАН України як доказ позивача щодо переходу до нього права власності на спірні земельні ділянки в порядку правонаступництва від ВАТ "Партизан", оскільки у відповідності до частини першої статті 108 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній держав.

Інші випадки подання висновку експерта у галузі права не передбачені.

Відповідно до частини першої та другої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Крім іншого ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими доказами; 2) висновками експертів.

Згідно частини першої статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Висновок науково-правової експертизи не є доказом набуття права власності на спірні земельні ділянки в розумінні статтей 73, 77 ГПК України, оскільки не є правовстановлюючим документом, а також будь-яким іншим доказом, що підтверджує приналежність Позивачеві спірного майна та його реєстрації за Позивачем на праві власності в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Питання, які ставились науковим експертам, а саме: чи є діючим право колективної власності на землю на даний час; який спосіб захисту порушених прав є ефективним у разі невизнання права колективної власності; чи є перетворення одного підприємства в інше підставою для припинення права колективної власності на землю; яке значення має рішення по справі №2а-1670/818/11 для справи №440/3802/19, не мають жодного відношення для підтвердження виникнення та моменту реєстрації права власності на три спірні земельні ділянки за Позивачем.

Згідно частини першої та другої статті 109 ГПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Наданий позивачем висновок науково-правової експертизи не заслуговує на увагу суду, оскільки, по-перше, не є висновком експерта в розумінні статті 98 ГПК України (а тому не може бути доказом у справі), а, по-друге, виходить за межі кола питань, передбачених частиною першою статті 108 ГПК України (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 №910/16183/19, від 10.11.2021 №910/20965/20, від 29.11.2017 №917/2004/16), і навіть не може використовуватись як джерело відомостей, які в ньому містяться, оскільки у висновку науково-правової експертизи іде посилання лише на норми діючого законодавства (які не відповідають періодам виникнення спірних правовідносин) та судові рішення першої та апеляційної інстанцій.

Так, у висновку науково-правової експертизи наукові експерти перебрали на себе повноваження суду касаційної інстанції намагаючись дати правову оцінку судовим рішення суду першої та апеляційної інстанції у справі № 440/3802/19.

Правові позиції, викладені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №440/3802/19 про відсутність у Позивача будь-яких прав на спірну землю, оскільки ПСП "СС "Криворудська" не є ні розпорядником земельної ділянки, ні її власником, про те, що у ПСП "СС "Криворудська" не виникло правонаступництво прав і обов`язів від ВАТ "Партизан", залишені без змін ухвалою Верховного Суду від 24.11.2021 року.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 ЗК України в редакції 2001-2009 років). В аналогічній редакції ця норма статті 125 ЗК України діє з 2009 року по сьогоднішній день, а саме: право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Надані позивачем: постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 року у справі №2а-1670/818/11 та висновок науково-правової експертизи щодо правового режиму колективної власності на землю відповідно до положень національного законодавства України від 24.09.21, затверджений головою ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М.Корецького НАН України не є тими правовстановлюючими документами, на підставі яких виникає та реєструється право власності.

Належних доказів в розумінні статей 76 та 77 ГПК України для доведення права власності позивача на спірні земельні ділянки надано не було.

Суд дійшов висновку, що позивачем не надано в матеріали справи доказів набуття права власності на спірне майно з передбачених законом підстав у передбачений законом спосіб та доказів, що право власності на спірні земельні ділянки було зареєстровано за ПСП "СC "Криворудська".

Власником спірних земельних ділянок є Семенівська селищна рада, що підтверджується державною реєстрацією права власності в ДРРП на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-IX від 28.04.2021 (номери записів про право власності в ДРРП: 44174243, 44173328, 44172297 від 23.09.2021).

Право комунальної власності за територіальною громадою зокрема на спірні земельні ділянки на момент розгляду справи є чинним і ніким не оскаржувалось.

Правову позицію про відсутність правових підстав для визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України на майно в зв`язку з ненаданням суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували існування у позивача права власності на спірне майно, висловив Верховний Суд у постанові від 01.12.2021 № 466/1874/13-ц, від 17.11.2021 № 357/5502/14, у п.9.5. постанови від 20.02.2020 № 5006/5/39б/2012.

У справі № 925/1179/20, предметом спору якої є визнання права власності на земельну ділянку, Верховний Суд у постанові від 31.08.2021 підтримав правовий висновок апеляційного суду у постанові від 21.04.2021, яким суд відмовив в задоволенні позову з підстав недоведеності наявності у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірної земельної ділянки на праві власності, а право комунальної власності за територіальною громадою зокрема на спірну земельну ділянку на момент розгляду справи було чинним і ніким не оскаржувалось.

Так, суд зазначив, що умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Враховуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для задоволення позову на підставі статті 392 ЦК України за обставин недоведення належними доказами права власності на майно висловив Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 № 914/904/17.

Так, Верховний Суд зазначив, що судами встановлено відсутність будь-яких цивільно-правових угод, а також документів, що посвідчують право власності позивача на спірну земельну ділянку, та його державної реєстрації.

Таким чином, надавши оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам та встановивши недоведеність позивачем права власності на спірну земельну ділянку, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову на підставі ст. 392 ЦК України, оскільки з її змісту вбачається, що судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, які підтверджують відсутність за позивачем права власності на спірні земельні ділянки, зробивши системний аналіз зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку: про відсутність підстав для задоволення позову на підставі статті 392 ЦК України, позивачем не доведено виникнення права власності на спірні земельні ділянки, а відповідно не обгрунтовано та не доведено порушення його прав та інтересів.

У відповідності до статті 124, пунктів 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України, статтей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належні докази в підтвердження заявлених ним позовних вимог, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 129 ГК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 24.06.2025

Суддя Кльопов І.Г.