Постанова

від 24.11.2021 по справі 330/1876/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 330/1876/19

провадження № 61-9116св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Запорізької області - начальник управління нагляду у кримінальному провадженні в інтересах держави,

відповідачі:Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Техас 2016 , Державна архітектурно-будівельна інспекція України, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2020 року у складі судді Гусарової В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З., касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року перший заступник прокурора Запорізької області звернувся до суду з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (далі - Кирилівська селищна рада), ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Техас 2016 (далі - ТОВ Техас 2016 ), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ), ОСОБА_2 , у якому просив:

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка 17 жовтня 2018 року зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП141182901710 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1715842223203);

- визнати недійсним акт прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ Техас 2016 від 17 грудня 2018 року, в частині внесення до статутного капіталу товариства майна у вигляді сторожки (літ. А-1 ) та вбиральні (літ. Б-1 ), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1715842223203);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13 травня 2019 року, укладений між ТОВ Техас 2016 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколовим С. А. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1715842223203);

- зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно збудований об`єкт - сторожку (літ. А-1 ) загальною площею 28,6 кв. м, та вбиральню (літ. Б-1) площею 6 кв.м, розташовані на земельній ділянці площею 0,5 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0457, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення Кирилівської селищної ради від 06 червня 2019 року № 3 в частині передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,5000 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0457, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 червня 2019 року, укладений між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0457, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що рішенням Кирилівської селищної ради від 09 жовтня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0457, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та вказану земельну ділянку передано у постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони (далі - КП Розвиток курортної зони ).

У подальшому на вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 збудував будівлю сторожки та вбиральні.

Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 17 жовтня 2018 року, згідно з якою визнано закінченим будівництво об`єкта та готовим до експлуатації - сторожка (літ. А-1 ) загальною площею 28,6 кв. м та вбиральня під літерою Б-1 загальною площею 6 кв. м. замовником будівництва є ОСОБА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 22 листопада 2018 року об`єкту нерухомості, який розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0457, присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

06 грудня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на сторожку (літ. А-1 ) та вбиральню (літ Б-1 ) за вказаною адресою.

Проте передача у постійне користування КП Розвиток курортної зони земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0457 відбулася з численними порушеннями норм чинного законодавства.

Так, за результатами розгляду справи №908/2096/18 Господарським судом Запорізької області установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0457 перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, тим самим відноситься до земель водного фонду. У свою чергу передача вказаної земельної ділянки у постійне користування КП Розвиток курортної зони суперечить вимогам статей 18 - 20, 58, 59, 60, 62, 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 88, 90 Водного кодексу України (далі - ВК України) та статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації .

Суд також установив, що спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 259,36 м від урізу води Азовського моря, та частина ділянки безпосередньо знаходиться в Утлюцькому лимані.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26 лютого 2019 року у справі №908/2096/18 позов заступника прокурора Запорізької області задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради від 09 жовтня 2015 року № 36; зобов`язано КП Розвиток курортної зони повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:11:001:0457 на користь територіальної громади смт Кирилівка. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Наведеним рішенням Кирилівської селищної ради від 09 жовтня 2015 року № 36 КП Розвиток курортної зони надано у постійне користування спірну земельну ділянку для розміщення об`єктів рекреаційного призначення.

Відповідно до висновку відділу містобудування та архітектури Якимівської РДА від 18 липня 2014 року, до спірної земельної ділянки встановлені обмеження у вигляді її використання без права капітальної забудови.

Кирилівська селищна рада не надавала згоду КП Розвиток курортної зони та ФОП ОСОБА_1 на забудову спірної земельної ділянки. Проте ОСОБА_1 у порушення норм статей 26, 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не отримував містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, що підтверджується листом Якимівської районної державної адміністрації від 05 червня 2019 року.

Таким чином, ОСОБА_1 збудував сторожку (літ. А-1 ) та вбиральню (літ. Б-1 ) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без дозволу власника земельної ділянки та отримання всіх дозвільних документів. При цьому, з метою надання видимості законності будівництва вніс недостовірні дані щодо земельної ділянки до декларації, яка у подальшому була зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182901710 від 17 жовтня 2018 року.

У пункті 13 Декларації Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою ОСОБА_1 вказав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 47537484 від 13 листопада 2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 775350523205, кадастровий номер 2320355400:11:001:0457.

Разом з тим, відповідно до статей 116, 118, 124, 125, 126 ЗК України земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0457 у власність або користування ОСОБА_1 (ФОП) не передавалась та не реєструвалась. Кирилівська селищна рада свого дозволу на забудову земельної ділянки не надавала.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю мав скасувати реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта, проте не дивлячись на неодноразові листи Прокуратури Запорізької області на адресу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, останній перевірку щодо законності будівництва ОСОБА_1 не провів та заходів щодо скасування реєстрації декларації не вжив.

Первісна реєстрація (06 грудня 2018 року) права власності на вказані об`єкти нерухомості проведена на підставі декларації про готовність об`єкта від 17 жовтня 2018 року.

Таким чином, зведені на спірній земельній ділянці споруди є самочинно збудованими, а забудовником ОСОБА_1 до декларації про готовність об`єкта до експлуатації внесено недостовірні відомості.

За таких обставин реєстрація декларації підлягає скасуванню за рішенням суду.

При цьому самочинне будівництво ОСОБА_1 на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності суперечить вимогам статей 59, 60, 62, 83, 84 ЗК України та статей 85, 88, 90 ВК України, порушує права власника земельної ділянки (забудова проведена за відсутності згоди та наявність будівлі на земельній ділянці обмежує вільне розпорядження власника нею) та права необмеженого кола інших осіб (фактично позбавляються на вільний доступ до водного об`єкта та користування пляжною зоною).

З урахуванням положень частини четвертої статті 376 ЦК України самочинно збудовані споруди підлягають знесенню ОСОБА_1 , тобто особою, яка безпосередньо здійснила вказане самочинне будівництво.

Також з`ясовано, що рішенням учасника ТОВ Техас 2016 від 17 грудня 2018 року № 2 затверджено результати внесення ОСОБА_1 додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ Техас 2016 , зокрема, серед іншого майна, ОСОБА_1 внесено до статутного капіталу об`єкт нерухомості, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Актом прийому-передачі майна до статутного капіталу від 17 грудня 2018 року до статутного капіталу ТОВ Техас 2016 були передані: 1) магазин (літ. А-1 ), який розташовано за адресою: АДРЕСА_3 ; 2) сторожка (літ. А-1 ) та вбиральня (літ. Б-1 ), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; 3) сторожка (літ А-1 ), яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; 4) тимчасові споруди: А-1 (МАФ), Б-2 (МАФ), В-З (МАФ), Г-4 (МАФ), навіси: Д, Д-1, Д-2, Д-3, Д-4, Д-5, Д-6, Д-7, Д-8, Д-9, убиральня - У, басейн - № 1, дерев`яне покриття (настил) - № 2.

Таким чином, право власності на будівлю сторожки та вбиральні, зведених на спірній земельній ділянці, набуло ТОВ Техас 2016 , про що здійснено запис про право власності від 18 грудня 2018 року. Реєстрація права власності за ТОВ Техас 2016 проведена на підставі акта прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ Техас 2016 від 17 грудня 2018 року.

У подальшому ТОВ Техас 2016 відчужило вказаний об`єкт нерухомості на користь ОСОБА_2 , на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13 травня 2019 року.

Оскільки ОСОБА_1 набув право власності на будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно, то подальше відчуження права власності на вказані об`єкти є також незаконним.

Об`єкт нерухомості збудований у пляжній зоні в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, що прямо суперечить вимогам статей 60, 62 ЗК України, статей 88, 90 ВК України, у зв`язку з чим зміст вказаних правочинів щодо відчуження права власності на такий об`єкт не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (статті 203 ЦК України).

Крім наведеного, пунктом 1 рішення Кирилівської селищної ради від 06 червня 2019 року №3 ОСОБА_2 передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0457, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

10 червня 2019 року між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки, про що внесено до державного реєстру запис від 18 червня 2019 року. Між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Передача земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 відбулась на підставі статті 120 ЗК України, тобто як власнику об`єктів нерухомого майна, без проведення земельних торгів. Проте здійснення Кирилівською селищною радою прав щодо розпорядження земельними ділянками не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатися вираженням волі територіальної громади.

Земельна ділянка площею 0,5 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0457 відноситься до земель водного фонду, перебуває в межах пляжної зони прибережної захисної смуги Азовського моря та частково знаходиться в Утлюцькому лимані, а також має обмежену мету використання. Господарським судом Запорізької області констатовані численні порушення вимог земельного та водного законодавства під час передачі у користування КП Розвиток курортної зони спірної земельної ділянки.

У свою чергу, дії щодо її незаконної забудови та подальшого неодноразового переоформлення прав на новозбудований об`єкт нерухомості, після ухвалення судового рішення, з метою уникнення цивільної відповідальності, не можна вважати обґрунтованою підставою для отримання в оренду земельної ділянки водного фонду (пляжу) в порядку статті 120 ЗК України.

У порушення вимог статей 60, 62 ЗК України та статей 88, 90 ВК України Кирилівська селищна рада передала ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, хоча у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, у тому числі рекреаційного призначення, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Також позивач посилається на те, що ОСОБА_2 могла набути право оренди на спірну земельну ділянку лише за результатами земельних торгів (аукціону). Натомість, придбавши незаконно збудований об`єкт нерухомості, який не є об`єктом культурно-оздоровчого, рекреаційного, туристичного або спортивного призначення, або ж гідротехнічного та гідрометричного призначення, ОСОБА_2 на пільговій підставі безпідставно набула право користування земельною ділянкою площею 0,5 га (тобто майже в 200 разів більше ніж площа збудованих об`єктів) на узбережжі Азовського моря у межах пляжної зони.

З урахуванням наведеного, на підставі статті 21 ЦК України, статті 152 ЗК України пункт 1 рішення Кирилівської селищної ради від 06 червня 2019 року в частині передачі в оренду спірної земельної ділянки підлягає визнанню незаконним та скасуванню. У свою чергу на підставі статей 203, 215 ЦК України договір оренди земельної ділянки від 10 червня 2019 року, укладений між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 , підлягає визнанню недійсним.

Спірна земельна ділянка перебуває в межах смт Кирилівка та в силу положень статті 83 ЗК України є власністю територіальної громади, у зв`язку з чим має бути повернута ОСОБА_2 її власнику -територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради .

Короткий зміст ухвали та рішення суду першої інстанції

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2020 року провадження у цивільній справі закрито в частині визнання недійсним акта прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ Техас 2016 від 17 грудня 2018 року, в частині внесення до статутного капіталу товариства майна у вигляді сторожки (літ. А-1 ) та вбиральні (літ. Б-1 ), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що забудовником спірної земельної ділянки на підставі інвестиційного договору був ФОП ОСОБА_1 , а право власності на спірні будівлі перейшло до ТОВ Техас 2016 внаслідок реалізації ОСОБА_1 своїх корпоративних прав, тому спір щодо правомірності набуття ТОВ Техас 2016 права власності на спірне майно підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про визнання недійсним акта прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ Техас 2016 підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а отже, провадження у справі в частині вказаних вимог підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2020 року у складі судді Гусарової В. В. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд не може перевіряти обставини щодо порушень при передачі земельної ділянки у постійне користування КП Розвиток курортної зони , оскільки вони виходять за межі позову, а посилання прокурора на те, що вказані порушення, встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 26 лютого 2019 року у справі № 908/2096/18, не мають значення для розгляду зазначеного позову, оскільки у судовому засіданні встановлено, що при укладенні договору оренди між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 між сторонами укладався акт передачі спірної земельної ділянки, тобто до цього фактично земельна ділянка була передана Кирилівській селищній раді, а рішення господарського суду у цій частині виконано.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, укладеного між ТОВ Техас 2016 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, незаконність володіння ТОВ Техас 2016 вказаним майном не встановлено, а підстави визнання недійсним договору оренди відсутні.

За висновками суду першої інстанції, ОСОБА_2 набула право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці правомірно та як власник цього майна на підставі статті 120 ЗК України звернулась до Кирилівської селищної ради із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки. Кирилівська селищна рада як власник земельної ділянки уклала договір оренди земельної ділянки з власником нерухомого майна на підставі відповідного рішення Кирилівської селищної ради, що узгоджується з нормами чинного законодавства щодо надання земельної ділянки в оренду.

Збудованим на спірній земельній ділянці спорудам присвоєно поштову адресу, тобто це майно знаходиться в межах населеного пункту, а тому прибережна захисна смуга у даному випадку повинна встановлюватись з урахуванням існуючих конкретних умов забудови, що підтверджено розробленим генеральним планом, який проходить стадії затвердження.

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області, а проект землеустрою із встановлення прибережної захисної смуги на час винесення оскаржуваного рішення не узгоджений, то не можна беззаперечно вважати, що розмір захисної смуги становить два кілометри від урізу води, оскільки цей розмір повинен бути встановлений з урахуванням конкретних умов забудови.

Суд першої інстанції вважав, що будівництво, здійснене на спірній земельній ділянці, не можна вважати самочинним, оскільки відсутні підстави для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка вичерпує свою дію фактом виконання.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження в частині позовних вимог залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишено без змін.

Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення суду першої інстанції задоволено.

Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (ССІ), яка 17 жовтня 2018 року зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будвельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182901710 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1715842223203).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13 травня 2019 року, укладений між ТОВ Техас 2016 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Якимівського нотаріального округу Запорізької області.

Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудовані об`єкти - сторожку (літ. А-1 ) загальною площею 28,6 кв. м та вбиральню (літ. Б-1 ) загальною площею 6 кв.м, розташовані на земельній ділянці площею 0,5 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0457 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06 червня 2019 року №3 в частині передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0457, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0457 від 10 червня 2019 року, укладений між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0457, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги та відноситься до земель водного фонду. З огляду на її віднесення до земель водного фонду та розташування в межах прибережних захисних смуг вона не могла бути надана у постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони , оскільки останнє не є відповідним державним підприємством, вичерпний перелік яких наведено у статті 59 ЗК України. Вказані обставини установлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Надання у власність або користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26 лютого 2019 року встановлено неправомірність набуття КП Розвиток курортної зони права користування спірною земельною ділянкою, визнано незаконним і скасовано рішення селищної ради про виділення спірної земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству та зобов`язано останнє повернути земельну ділянки селищній раді.

Оскільки спірна земельна ділянка в силу закону відноситься до земель водного фонду та може використовуватись лише для спеціально визначених цілей, зведені на ній споруди вважаються самочинним будівництвом, яке підлягає знесенню, а оскільки забудовником до декларації про готовність об`єкта до експлуатації внесено недостовірні відомості, то вказана декларація підлягає скасуванню.

Самочинне будівництво ОСОБА_1 нерухомості на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності, у тому числі в період, коли в провадженні суду перебував спір щодо правомірності виділення земельної ділянки у постійне користування КП Розвиток курортної зони , суперечить вимогам статей 59, 60, 62, 83, 84 ЗК України та статей 85, 88, 90 ВК України, порушує права власника земельної ділянки, а також права необмеженого кола інших осіб, які фактично позбавляються права на вільний доступ до водного об`єкта та користування пляжною зоною.

ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства набув право власності на будівлю сторожки, яка є самочинною будівлею, а отже, не може бути об`єктом договору купівлі-продажу. Об`єкт нерухомості був збудований в пляжній зоні в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, що суперечить вимогам статей 60, 62 ЗК України, статей 88, 90 ВК України, у зв`язку з чим укладений між ТОВ Техас 2016 і ОСОБА_2 договір купівлі-продажу не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (стаття 203 ЦК України).

Кирилівська селищна рада, реалізуючи свою компетенцію щодо встановлення цільового призначення спірної земельної ділянки та передачі її в оренду, мала діяти у межах повноважень з урахуванням норм земельного та водного законодавства, що визначають правовий статус та природоохоронні обмеження щодо використання земель водного фонду. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що оспорюване рішення Кирилівської селищної ради від 06 червня 2019 року № 3, яким ОСОБА_2 передано в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,5000 га, прийняте всупереч нормам статей 58-60 ЗК України та статей 88-90 ВК України, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений на виконання вказаного рішення органу місцевого самоврядування, підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України, оскільки його укладено з порушенням статей 59, 60, 62, 83, 84, 134 ЗК України, статей 85, 88, 90 ВК України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка має бути повернута її власнику - територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області.

Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним акта прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ Техас 2016 , апеляційний суд погодився з висновками про належність розгляду даних вимог у порядку господарського судочинства та наявність підстав для закриття провадження у справі у цій частині, відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі заступник керівника Запорізької обласної прокуратури не погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині закриття провадження у справі за позовними вимогами про визнання недійсним акта прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ Техас 2016 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та постанову апеляційного суду щодо залишення цієї ухвали без змін. Справу в частині цих вимог передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі ДАБІ України не погодилась з висновками апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, посилається на неправильне застосування норм матеріального права та просить скасувати прийняту цим судом постанову в оскаржуваній частині із залишенням в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні наведених позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 не погодилася з висновками апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга заступника керівника Запорізької обласної прокуратури мотивована тим, що закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог суди неправильно застосували положення статей 2, 25, 26, 50 ЦК України, статей 42, 128 ГК України, а також статей З, 19, 255 ЦПК України, статті 20 ГПК України.

Суди не врахували, що наявність статусу підприємця не свідчить, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. При цьому вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа, як сторона у спірних правовідносинах, суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19, від 19 червня 2019 року у справі №904/4713/18, від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 265/2241/17, від 27 червня 2018 року у справі № 749/230/15).

У даному випадку будівництво спірних об`єктів нерухомості, їх реєстрація, передача до статутного капіталу ТОВ Техас 2016 здійснена ОСОБА_1 як фізичною особою, а акт приймання-передачі майна до статутного капіталу суб`єкта господарювання є дією осіб, спрямованою на набуття та припинення цивільних прав та обов`язків щодо певного майна.

Жодних доказів використання ОСОБА_1 спірних об`єктів у господарській діяльності, з моменту державної реєстрації права власності, 06 грудня 2018 року, до моменту внесення до статутного капіталу ТОВ Техас 2016 , 17 грудня 2018 року, не надано, у зв`язку з чим вимога прокурора щодо визнання недійсним акта приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ Техас 2016 від 17 грудня 2018 року в частині внесення до статутного капіталу цього товариства спірного майна повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Даний спір щодо передачі майна до статутного капіталу товариства не є корпоративним спором або спором, який пов`язаний із здійсненням господарської діяльності товариством, оскільки у даному випадку прокурор звернувся до суду з мстою захисту комунального майна - земельної ділянки, яка незаконно використовується (у тому числі шляхом її забудови) відповідачами.

Прокурор посилається на те, що хоча ОСОБА_1 і має статус фізичної особи - підприємця, останній у даних спірних правовідносинах не мав статусу суб`єкта господарювання, а внесення майна до статутного капіталу товариства не можна вважати реалізацією корпоративних прав, оскільки вчинялось з метою уникнення цивільної відповідальності за незаконну забудову земельної ділянки водного фонду у межах прибережної захисної смуги Азовського моря.

Касаційна скарга ДАБІ України мотивована тим, що задовольняючи вимогу прокурора про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, суди неправильно застосували норми матеріального права та не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а (адміністративне провадження № К/9901/12645/18), від 27 квітня 2021 року у справі № 640/21256/18 (провадження № К/9901/17125/19), від 09 червня 2021 року у справі № 826/2123/18 (адміністративне провадження № К/9901/17816/19), відповідно до яких декларація про готовність об`єкта до експлуатації не може бути скасована після того, як зареєстровано право власності на збудований об`єкт нерухомості.

Суди не врахували, що на підставі оскаржуваної у цій справі декларації 06 грудня 2018 року було проведено реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, а отже, така декларація вичерпала свою дію та не підлягає скасуванню. Для з`ясування питання наявності підстав для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, правомірності рішення про її скасування ключове значення має факт реалізації такої декларації та оформлення права власності на об`єкт будівництва.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що вирішуючи даний спір, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-16цс14, від 05 листопада 2014 року у справі № 6-171цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-179цс14, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-175цс14, від 17 грудня 2014 року у справі № 6-193цс14, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14 (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (провадження № 14-354цс19).

Апеляційний суд не врахував, що у разі відсутності землевпорядної документації та встановлення в натурі меж щодо прибережних захисних смуг, збереження водних об`єктів має бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України. Таким чином, віднесення земельної ділянки до такої, що розташована у межах прибережної захисної смуги (статті 58, 60 ЗК України), може підтверджуватися не тільки відповідною землевпорядною документацією, а й шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж (водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 та Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання, земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434.

На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Під час вирішення даного спору апеляційним судом не враховано, що Генеральний план смт Кирилівки з межами прибрежно-захисної смуги 21 грудня 2020 року пройшов громадські слухання, під час якого проголосовано за його схвалення та який на час подання касаційної скарги прийнято. Згідно із затвердженим Генеральним планом спірна земельна ділянка не знаходиться в межах прибережно-захисної смуги.

Таким чином, оскільки спірним спорудам присвоєно поштову адресу, а сама земельна ділянка, на даний час вже включена в межі населеного пункту, то прибережна захисна смуга у даному випадку повинна встановлюватись з урахуванням існуючих конкретних умов забудови, що підтверджено Генеральним планом та узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункти 66- 77), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14 (пункти 56 - 67).

Чинним законодавством встановлений особливий правовий режим використання земель водного фонду, зокрема статтею 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність, надання їх у постійне користування, проте встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до договору, укладеного між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 земельна ділянка, що є предметом позову, передана в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. При цьому відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 21 жовтня 2020 року, на вказаній земельній ділянці розташована сторожка та вбиральня, які використовуються за призначенням.

При цьому прокурор не надав жодного доказу, що спірні об`єкти нерухомості знаходяться у пляжній зоні.

Набуття права власності з подальшим оформленням договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 відбулося на підставі норм чинного законодавства.

Так, ОСОБА_2 як власник нерухомого майна на підставі статті 120 ЗК України звернулась до Кирилівської селищної ради із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки, а орган місцевого самоврядування, на підставі відповідного рішення та в межах повноважень передав земельну ділянку в оренду. Договір між ТОВ Техас 2016 та ОСОБА_2 щодо купівлі-продажу спірного майна укладено з дотриманням вимог законодавства, незаконності володіння цим майном ТОВ Техас 2016 не встановлено.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що посилання прокурора на рішення Господарського суду Запорізької області від 26 лютого 2019 року у справі № 908/2096/18, яким встановлені порушення при передачі земельної ділянки у постійне користування КП Розвиток курортної зони , не мають значення для розгляду вказаного позову, оскільки вони виходять за межі позову.

При укладенні договору оренди між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 складено акт передачі земельної ділянки, яка є предметом позову, тобто до цього часу фактично земельна ділянка була передана Кирилівській селищній раді, а вказане рішення господарського суду у цій частині було виконано.

Апеляційний суд не врахував, що обставини знаходження спірної земельної ділянки на відстані 259,36 м від урізу води Азовського моря та частини земельної ділянки в Утлюкському лимані, відображено у зазначеному рішенні господарського суду на підставі топографічного плану, складеного ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , за результатами проведених геодезичних робіт із встановлення меж земельної ділянки площею 0,5000 га, а не на підставі проведеної у встановленому порядку судової експертизи, а отже, надання господарським судом оцінки такому факту не є обов`язковим для суду при вирішенні даного спору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданих до Верховного Суду відзивах заступник керівника Запорізької обласної прокуратури заперечує проти доводів касаційних скарг ОСОБА_2 та ДАБІ України, просить залишити прийняту апеляційним судом постанову в оскаржуваних цими заявниками частині без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Відзиви на касаційні скарги іншими учасниками справи до Верховного Суду не подано.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 28 лютого 2013 року № 14 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об`єктів рекреаційного призначення КП Розвиток курортної зони вказаному підприємству (КП Розвиток курортної зони ) надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0000 га для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована в АДРЕСА_5 в постійне користування, без права капітального будівництва, за рахунок земель громадської та житлової забудови смт Кирилівка, Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області.

Запорізькою регіональною філією державного підприємства Центр державного земельного кадастру на замовлення КП Розвиток курортної зони розроблено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0457. Проект погоджено відділом Держземагентства в Якимівському районі Запорізької області та відділом містобудування та архітектури Якимівської райдержадміністрації Запорізької області.

Відповідно до висновку відділу містобудування та архітектури Якимівської районної державної адміністрації від 18 липня 2014 року № 69, який міститься в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП Розвиток курортної зони для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, до спірної земельної ділянки встановлені обмеження у вигляді її використання без права капітальної забудови.

Рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 09 жовтня 2015 року № 36 Про передачу земельної ділянки в постійне користування КП Розвиток курортної зони , селищною радою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0457, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою:

АДРЕСА_6 вказаного рішення вирішено передати в постійне користування КП Розвиток курортної зони за рахунок земель житлової та громадської забудови смт Кирилівка земельну ділянку загальною площею 0,5000 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0457, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 .

На підставі вказаних рішень КП Розвиток курортної зони зареєструвало право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5000 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0457, за адресою:

АДРЕСА_7 лютого 2016 року між КП Розвиток курортної зони (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (інвестор) укладено інвестиційний договір, за пунктами 2.1, 2.2 якого інвестор зобов`язується профінансувати та виконати на земельній ділянці площею 0,5000 га будівельно-монтажні роботи - зведення на підставі дозвільної та проектної документації планових об`єктів нерухомості, введення в експлуатацію від свого імені закінчених будівельних об`єктів, придбання та встановлення необхідного обладнання для об`єктів будівництва та інфраструктури, огородження ділянки, підключення планових об`єктів нерухомості до створеної інфраструктури. На початку будівельних робіт замовник погоджує та видає інвестору вихідні архітектурні та планувальні рішення будівництва планових об`єктів нерухомості, згідно з відповідними додатками, яких інвестор зобов`язаний дотримуватись при виконанні робіт інвестора (Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки та ін.).

Згідно з пунктом 2.3 договору, закінчені будівництвом об`єкти є власністю інвестора та використовуються інвестором. Порядок подальших взаємовідносин сторін визначається договором.

Пунктом 8.1 договору обумовлено, що він набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання його сторонами.

На вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 збудував будівлі - сторожку та вбиральню.

Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за № ЗП 1411829017109 від 17 жовтня 2018 року, згідно з якою визнано закінченим будівництво об`єкта та готовим до експлуатації - сторожка (літ. А-1 ) загальною площею 28,6 кв. м та вбиральня (літ. Б-1 ) загальною площею 6 кв. м. Відповідно до пункту 2 декларації замовником будівництва є ОСОБА_1 .

З листопада 2018 року у провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, комунального підприємства Розвиток курортної зони , фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , треті особи: Державна екологічна інспекція у Запорізькій області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області, Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання відсутнім права постійного користування, зобов`язання повернути земельну ділянку, визнання недійсним інвестиційного договору, зобов`язання відновити стан земельної ділянки.

Рішенням Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 22 листопада 2018 року № 137 об`єкту нерухомості, який розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0457, присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

06 грудня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на сторожку (літ. А-1 ) загальною площею 28,6 кв. м. та вбиральню (літ Б-1 ), загальною площею 6 кв. м., що розташовані за вказаною адресою.

Будучи обізнаним про наявність у суді спору щодо спірної земельної ділянки, в тому числі щодо її повернення з володіння КП Розвиток курортної зони , ОСОБА_1 як учасник ТОВ Техас 2016 17 грудня 2018 року вніс як вклад до статутного капіталу товариства зведені ним на спірній земельній ділянці споруди.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26 лютого 2019 року визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради від 09 жовтня 2015 року № 36 Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП Розвиток курортної зони , яким передано в постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0457, площею 0,5000 га, яка розташована за адресою: вул. Коса Федотова, смт Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область.

Зобов`язано КП Розвиток курортної зони повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради спірну земельну ділянку, визнано недійсним інвестиційний договір від 15 лютого 2016 року, укладений між КП Розвиток курортної зони та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , зобов`язано останнього відновити стан земельної ділянки площею 0,5000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який існував до порушення прав на користь територіальної громади смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

У вказаному судовому рішенні установлено, що спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі і право на передачу в постійне користування земельної ділянки юридичним особам недержавної форми власності законодавчо обмежене, тому рішення Кирилівської селищної ради від 09 жовтня 2015 року № 36 про передачу спірної земельної ділянки КП Розвиток курортної зони не на праві оренди, а в постійне користування, є таким, що суперечить нормам статей 59, 60 ЗК України та статей 85, 88 ВК України.

Відповідно до топографічного плану відстань від вищевказаної земельної ділянки до урізу води Азовського моря становить 259,36 м та частина її безпосередньо знаходиться в Утлюцькому лимані, що свідчить про її належність до пляжної зони, тому рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі цієї земельної ділянки КП Розвиток курортної зони для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення господарський суд визнав таким, що суперечить вимогам статей 18, 19, 20 ЗК України та статті 88 ВК України.

13 травня 2019 року ТОВ Техас 2016 уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна.

Рішенням Кирилівської селищної ради передано спірну земельну ділянку в оренду ОСОБА_2 строком на 49 років.

На виконання вказаного рішення органу місцевого самоврядування 10 червня 2019 року укладено відповідний договір оренди земельної ділянки.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо вирішення спору по суті

Частинами першою, другою статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду (пункт є частини першої статті 19 ЗК України).

За положеннями частини першої статті 58 ЗК України (тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статті 4 ВК України (тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

До земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 60 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень щодо передачі земельної ділянки), статті 88 ВК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень щодо передачі земельної ділянки) вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережна захисна смуга вздовж морів, навколо морських заток і лиманів встановлюється шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Статтею 62 ЗК України та статтею 90 ВК України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено нормами закону. Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України , та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Надання у власність або користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України , суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Такі ж за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 310/5834/13 та від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14.

Відповідно до статті 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

У справі, яка переглядається, установлено, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, оскільки знаходиться на відстані до урізу води 259,36 м та її частина безпосередньо знаходиться в Утлюцькому лимані, що свідчить про її належність до пляжної зони.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26 лютого 2019 року, яке набрало законної сили визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради від 09 жовтня 2015 року № 36 Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП Розвиток курортної зони , яким спірну земельну ділянку передано в постійне користування вказаному комунальному підприємству, встановлено незаконність такої передачі без урахування спеціальних обмежень, які мають враховуватись при використанні земель водного фонду.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що спірна земельна ділянка не могла бути надана у постійне користування КП Розвиток курортної зони , оскільки зазначене підприємство не є уповноваженим державним підприємством, перелік яких визначено частиною третьою статті 59 ЗК України, а тому наявні правові підстави для визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 22 березня 2016 року № 20, яке суперечило нормам статей 59, 60 ЗК України та статей 85, 88 ВК України.

Установлені цим судовим рішенням обставини не спростовані під час розгляду справи, що переглядається, зокрема ОСОБА_2 , яка не була стороною спору щодо спірної ділянки, що розглядався господарським судом, та мала право при розгляді цієї цивільної справи за її участю оспорювати обставини, встановлені вказаним судовим рішенням.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, під час вирішення даного спору, обґрунтовано врахував факти, установлені вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, щодо обставин справи і оцінки доказів, у тому числі при кваліфікації подальших дій відповідачів у справі щодо земельної ділянки, її забудови, відчуженні зведених на ній об`єктів нерухомості та передачі її в оренду.

Спірна земельна ділянка в силу положень закону відносилася до земель водного фонду та могла використовуватись лише для спеціально визначених законом цілей. Будівництво приміщення сторожки та вбиральні здійснювалось ОСОБА_1 на ділянці, яка не могла бути і не була відведена для цієї мети, що останній не міг не усвідомлювати.

ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства набув право власності на зведенне ним на земельній ділянці водного фонду нерухоме майно, яке є самочинним будівництвом, а отже, не могло бути об`єктом договору купівлі-продажу. Об`єкт нерухомості був збудований в пляжній зоні в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, що суперечить статтям 60, 62 ЗК України, статтям 88, 90 ВК України, та є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу цього майна, укладеного між ТОВ Техас 2016 і ОСОБА_2 , як такого, що не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідними для чинності правочину (стаття 203 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає відсутність самої прибережної захисної смуги (висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 21 травня 2014 року у справі № 6-16цс14 і від 24 грудня 2014 року у справі № 6-206цс14, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13 (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 63.2), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 41)).

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71); від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97); від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (абзац п`ятий пункту 143), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

Отже, висновки апеляційного суду щодо задоволення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду шляхом повернення земельної ділянки та знесення об`єкту нерухомого майна, будівництво якого заборонено у прибережній захисній смузі, є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06 червня 2019 року № 3 Про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 , визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 10 червня 2019 року між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 , оскільки підставою для передачі в оренду

останній земельної ділянки водного фонду без проведення аукціону стало набуття останньою з порушенням вимог закону права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці. Крім того, цей договір укладено на підставі рішення селищної ради, яке суперечить вимогам закону.

До того ж будівництво й функціонування у межах прибережної захисної смуги об`єктів нерухомості без урахування обмежень щодо цільового використання земельної ділянки водного фонду, норми чинного законодавства не дозволяли. Це також свідчить про відсутність достатніх правових підстав для проведення реєстрації декларацій про готовність об`єкта до експлуатації.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 330/462/19 (провадження № 61-9693св21).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 зводяться до доведення обставин включення спірної земельної ділянки, на якій зведено об`єкти нерухомості та присвоєно їм поштову адресу, до меж населеного пункту смт Кирилівка, та необхідність встановлення у даному випадку прибережної захисної смуги з урахуванням існуючих конкретних умов забудови, проте такі доводи не спростовують висновків апеляційного суду щодо встановленого режиму і цільового призначення земельної ділянки.

Верховний Суд не бере до уваги посилання у касаційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області від 14 травня 2021 року № 1 Про затвердження Генерального плану та плану зонування (зонінг) смт Кирилівка Мелітопольського (Якимівського) району Запорізької області , оскільки воно не було предметом правової оцінки судів попередніх інстанцій.

Виходячи з приписів статті 400 ЦПК України Верховний Суд не переоцінює докази та не встановлює інші факти, зокрема інший режим та цільове призначення земельної ділянки, ніж ті, що встановили суди попередніх інстанцій.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про безпідставність скасування судом апеляційної інстанції декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з таких підстав.

За змістом статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається, серед іншого, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Відповідно до статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю (пункт 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 №461).

З наведеного можна дійти висновку, що на Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю покладено обов`язок по перевірці повноти даних, вказаних у деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації під час їх подання, а на замовника покладено обов`язок про подання достовірної інформації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 815/4789/16 (провадження №11-143апп19) зазначено, що пов`язані зі скасуванням реєстрації декларації та правомірності набуття права власності на об`єктом нерухомості мають приватноправовий характер та повинні розглядатися за нормами ЦПК України.

У справі, яка переглядається, установлено факт подання ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об`єкта до експлуатації, в яких він вказав недостовірні дані. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26 лютого 2019 року, яке набрало законної сили, встановлено незаконність здійсненого ОСОБА_1 будівництва на спірній земельній ділянці, яка не виділялась йому для таких цілей, що порушує право інших осіб та підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка є підставою набуття права власності на будівництво, здійсненого на земельній ділянці, не відведеній для цих цілей та з порушенням вимог законодавства, що свідчить про його самочинність.

Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2021 року у справі № 127/11110/19 (провадження № 61-7557св20).

Наведений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі

№ 465/1461/16-а, від 09 червня 2021 року у справі № 826/2123/18, від 27 квітня 2021 року у справі № 640/21256/18 висновок, на який посилається ДАБІ України в касаційній скарзі, зводиться до того, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, стосується позовних вимог про визнання неправомірною та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації за відсутності додаткових позовних вимог, таких як зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва.

У справі, що переглядається, прокурор заявив вимоги, спрямовані на захист власника земельної ділянки - територіальної громади, шляхом скасування незаконних рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними правочинів, повернення земельної ділянки власнику та знесення зведеного на ній самочинного будівництва.

За таких обставин, посилання ДАБІ України на вказаний правовий висновок Верховного Суду є помилковим.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги прокурора та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині закриття провадження у справі щодо вимог про визнання недійсним акту прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ Техас 2016 , оскільки вказані вимоги є спором щодо частки у статутному капіталі (майні) господарського товариства, набутої шляхом передачі майна у статутний капітал за відповідним актом, а отже такий спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині вказаних вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Доводи касаційних скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій при закритті провадження у справі в частині позовних вимог, а також при вирішенні апеляційним судом по суті спору норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

У справі, яка переглядається, колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права у спірних правовідносинах та ухвалено рішення відповідно до встановлених обставин на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, Державної архітектурно-будівельної інспекції України та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк