Рішення

від 30.11.2021 по справі 640/3882/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року м. Київ № 640/3882/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АЛІБАБА" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві пропро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю АЛІБАБА з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 №00071130702, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві в частині зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 179 690,00 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 №00071360702, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві;

- покласти на відповідача судові витрати.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновки акту перевірки від 18.01.2021 №169/26-15-07-02-02-17/42505013 не відповідають фактичним обставинам справи. ТОВ АЛІБАБА вказує, що використовувало нежитлове приміщення надане йому в суборенду ТОВ АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ у власній господарській діяльності та стверджує про правомірність нарахування ним податкових зобов`язань по взаємовідносинах з фізичною особою-підприємцем.

Представником відповідача подано відзив на позовну заявку, де останній зазначає про правомірність прийнятих ним рішень та наполягає на відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю АЛІБАБА податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахування від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2020 року, за наслідком якої складено акт перевірки від 18.01.2021 №169/26-15-07-02-02-17/42505013 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки вказано про наступні порушення:

- пункту 189.1 статті 189, абзацу г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 185 312,00 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки відсутня реєстрація податкових накладних за період січень 2019, з березня по грудень 2019, з січня по жовтень 2020 року на загальну суму податку на додану вартість 185312,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 №00071130702, яким ТОВ АЛІБАБА зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2020 року на суму 185 312,00 грн.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 №00071130702 в частині зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 179 690,00 грн. В іншій частині ТОВ АЛІБАБА погоджується із висновками контролюючого органу.

Тут і надалі спірне та/або оскаржуване рішення №1.

- податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 №00071360702, яким до позивача на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф у сумі 28682,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 189.1 статті 189 ПК України регламентовано, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно із п. 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України регламентовано, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120-1.1 цієї статті, не застосовуються.

Як свідчать матеріали справи, контролюючий орган вказує, що приміщення за адресою АДРЕСА_1 позивачем у власній господарській діяльності не використовувалось протягом 2019 року, а з 02.01.2020 по 31.10.2020 таке приміщення передано в суборенду ФОП ОСОБА_1 , однак щомісячні податкові зобов`язання з надання послуг суборенди ТОВ АЛІБАБА не нараховувало.

Перевіряючи доводи відповідача в цій частині судом встановлено, що між ТОВ АЛІБАБА та ТОВ АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ укладено договір суборенди приміщення від 21.12.2018 №б/н, у відповідності до якого в порядку та на його умовах орендар зобов`язується передати суборендареві у строкове платне володіння та користування, а суборендар прийняти у строкове платне володіння та користування майно, а саме: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 62,9 кв.м., та зобов`язується сплачувати орендареві суборенду плату (далі - договір).

Згідно пункту 1.2 приміщення знаходиться у користуванні орендаря відповідно до договору оренди №32 від 19.07.2018 між ТОВ ТЕРИТОРІАЛЬЕНЕ МІЖГОСПОДАРЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ ЛІКО ХОЛДИНГ та ТОВ АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ .

Відповідно до пункту 2.1 приміщення передається в суборенду для розміщення магазину непродовольчих товарів.

Пунктами 6.1, 6.2 договору регламентовано, що суборендар зобов`язаний використовувати приміщення виключно у відповідності до його призначення та не має права без письмового дозволу орендаря надавати приміщення в суборенду.

Згідно із пунктами 13.1, 13.2 договору умови дійсного договору мають однакову зобов`язальну силу для кожної сторони і можуть бути змінені виключно за взаємною згодою з обов`язковим укладанням доповнення до дійсного договору в письмові формі за підписами обох сторін. Жодна зі сторін не має права передавати свої права за цим договором будь-якій третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що ТОВ АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ листом від 02.01.2019 б/н не заперечувала проти використання ТОВ АЛІБАБА нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке передано останньому у користування за договором суборенди від 21.12.2018 для зберігання товарів (складських цілей) протягом строку дії договору суборенди та залишила вибір цілі користування приміщення за договором суборенди від 21.12.2018 б/н за ТОВ АЛІБАБА .

Також ТОВ АЛІБАБА повідомляло контролюючий орган про те, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 використовувалось як складське приміщення для зберігання товарів у 2019 році.

Суд звертає увагу, що на підтвердження вказаного позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні №00000024 від 23.01.2019 року, №0000000038 від 12.02.2019 року, у відповідності до яких за адресою: АДРЕСА_1 було відвантажено товар вагою 1200 грн., зокрема іграшки, стелажі, набори ялинкових прикрас, кошики для покупців магазину тощо.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ АЛІБАБА у 2019 році використовувало нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 як складське приміщення, у тому числі для зберігання товару.

Твердження ж відповідача щодо встановлення в ході проведення перевірки, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає функціональним та технічним вимогам складського приміщення суд відхиляє, оскільки зазначене не підтверджено належними та достатніми доказами.

При цьому, суд враховує, що перевірка ТОВ АЛІБАБА здійснювалась у 2020 році, коли нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було передано в суборенду ФОП ОСОБА_1 .

Варто наголосити, що належних та достатніх доказів на підтвердження не використання позивачем у власній господарській діяльності, у тому числі для зберігання товару, нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ГУ ДПС у м. Києві до суду не надано.

За таких обставин, суд вважає доводи відповідача в цій частині безпідставними та необґрунтованими.

Окрім того, судом встановлено, що з 02.01.2020 по 31.10.2020 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 передано в суборенду ФОП ОСОБА_1 .

Водночас, за позицією контролюючого органу позивачем щомісячні податкові зобов`язання з надання послуг суборенди не нараховувались, хоча таке нарахування мало здійснюватися, адже підписання акту приймання-передачі приміщення від 02.01.2020 в оренду підтверджує факт надання орендних послуг.

На переконання ГУ ДПС у м. Києві послуги оренди, які фактично надавались в період з 02.01.2020 по 31.10.2020 в облікових регістрах мають бути відображені в тому звітному періоді, в якому здійснені.

В свою чергу, ТОВ АЛІБАБА вказує, що у відповідності до умов договору суборенди 31.12.2020 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 складено акт №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2020 року, згідно до якого виконавцем проведено такі роботи (надані послуги) по договору суборенди нежитлового приміщення №0201/20 від 02.01.2020 року, а саме суборенда нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 за 2020 рік на загальну суму 550 000,00 грн., ПДВ 20% - 110 000,00 грн.

31.12.2020 року ТОВ АЛІБАБА складено та зареєстровано податкову накладну №74 щодо надання вказаних послуг.

Надаючи оцінку наведеним доводам сторін суд враховує, що згідно із п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суд критично ставиться до вказаних доводів контролюючого органу, адже акт приймання-передачі приміщення від 02.01.2020 року №б/н не є підтвердженням надання послуг суборенди.

Суд наголошує, що в даному випадку підтвердженням обставин наданих послуг із суборенди ФОП ОСОБА_1 є акт №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2020, у відповідності до якого виконавцем проведено такі роботи (надані) послуги по договору суборенди нежитлового приміщення №0201/20 від 02.01.2020 року, а саме суборенда нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 за 2020 рік на загальну суму 550 000,00 грн., ПДВ 20% - 110 000,00 грн.

Також суд звертає увагу, що за умовами пункту 4.1 Договору №0201/20 суборенди нежитлового приміщення від 02.01.2020 суборендар зобов`язаний сплачувати на корить орендаря плату за користування приміщенням, яка за згодою сторін нараховується орендарем та сплачується суборендарем одноразово за весь період дії договору та становить 660 000, 00 грн.

Згідно із пунктом 4.2 Договору за згодою сторін плата за суборенду сплачується протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендаря.

Підсумовуючи вище викладене, суд вважає помилковим висновки контролюючого органу в цій частині. Також суд відхиляє посилання ГУ ДПС у м. Києві у відзиві на позовну заяву про не відкриття ТОВ АЛІБАБА розрахункового рахунку, який вказаний у договорі №0201/20 суборенди нежитлового приміщення від 02.01.2020, оскільки такі доводи не були покладені в основу акту перевірки та фактично не стосуються предмету доказування в даній адміністративній справі.

Отже, наведене в сукупності свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ АЛІБАБА положень пункту 189.1 статті 189, абзацу г пункту 198.5 статті 198 ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 185 312,00 грн.

Додаткового з приводу тверджень ГУ ДПС у м. Києві в частині того, що лист ТОВ АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ від 02.01.2019 року №б/н про надання згоди на використання ТОВ АЛІБАБА нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 48 для зберігання товарів не можливо вважати доповненням до договору суборенди приміщення від 21.12.2018 №б/н та відсутність згоди ТОВ АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ на укладення позивачем договору суборенди із ФОП ОСОБА_1 від 02.01.2020 року №0201/20, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Так, з метою повного та всебічного розгляду справи судом ухвалою суду від 27.09.2021 року витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ письмові пояснення чи надавалась ним згода Товариству з обмеженою відповідальністю АЛІБАБА на використання нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке передано останньому у користування за договором суборенди від 21.12.2018 для зберігання товарів (складських цілей) протягом строку дії договору суборенди, якщо так, то у якій формі із наданням належним чином засвідченої копії такої згоди та письмові пояснення чи надавалась ним згода на укладення договору суборенди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю АЛІБАБА із будь-яким іншим суб`єктом підприємницької діяльності. Якщо так, надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують наведене.

Станом на час вирішення спору по суті ухвала від 27.09.2021 року є не виконаною.

Між тим, на переконання суду відсутність обставин дотримання сторонами умов договору суборенди приміщення від 21.12.2018 №б/н в частині надання згоди на використання предмету договору (нежитлового приміщення) за іншим цільовим використанням беззаперечно не можуть свідчити про невикористання ТОВ АЛІБАБА такого приміщення у власній господарській діяльності.

Суд відмічає, що наведене стосується договірних відносин позивача із ТОВ АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ та, на думку суду, не може бути підставою для висновку про завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 року №00071130702 в частині зменшення ТОВ АЛІБАБА суми від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2020 року на суму 179 690,00 грн.

Як наслідок, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскаржуване рішення №2, оскільки в ході розгляду справи спростовано висновки ГУ ДПС у м. Києві щодо необхідності нарахування позивачем податкових зобов`язань по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 з 02.01.2020 року. Вказане, в свою чергу свідчить про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо необхідності складання та реєстрації податкових накладних ТОВ АЛІБАБА в ЄРПН по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за кожний місяць починаючи з 02.01.2020 року та закінчуючи 31.10.2020 року і, як наслідок, застосування штрафних санкцій спірним рішень №2 є необґрунтованим.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про не відповідність спірних рішень критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями частини 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь останнього із ГУ ДПС у м. Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72-73, 76-78, 132, 134, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АЛІБАБА (02081, м. Київ, вул. Анни Ахматової, б. 48, оф. 3, код ЄДРПОУ 42505073) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 №00071130702, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві в частині зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 179 690,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 №00071360702, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛІБАБА (02081, м. Київ, вул. Анни Ахматової, б. 48, оф. 3, код ЄДРПОУ 42505073) сплачений ним судовий збір у розмірі 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева