Постанова

від 25.11.2022 по справі 640/3882/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3882/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІБАБА» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛІБАБА" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 №00071130702, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві в частині зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 179 690,00 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 №00071360702, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві;

- покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки від 18.01.2021 №169/26-15-07-02-02-17/42505013 не відповідають фактичним обставинам справи. ТОВ "АЛІБАБА" вказує, що використовувало нежитлове приміщення надане йому в суборенду ТОВ "АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ" у власній господарській діяльності та стверджує про правомірність нарахування ним податкових зобов`язань по взаємовідносинах з фізичною особою-підприємцем.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 №00071130702, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві в частині зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 179690,00 грн;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 №00071360702, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІБАБА" (02081, м. Київ, вул. Анни Ахматової, б. 48, оф. 3, код ЄДРПОУ 42505073) сплачений ним судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та здійснення порушень процесуальних норм, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що перевіркою встановлено відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками Головного управлінням Державної податкової служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІБАБА" податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахування від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2020 року.

За результатом перевірки складено акт перевірки від 18.01.2021 року №169/26-15-07-02-02-17/42505013 (надалі - акт перевірки).

Під час перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- пункту 189.1 статті 189, абзацу г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 185312,00 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки відсутня реєстрація податкових накладних за період січень 2019, з березня по грудень 2019, з січня по жовтень 2020 року на загальну суму податку на додану вартість 185312,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 року №00071130702, яким ТОВ "АЛІБАБА" зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2020 року на суму 185312,00 грн.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 року №00071130702 в частині зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 179690,00 грн. В іншій частині ТОВ "АЛІБАБА" погоджується із висновками контролюючого органу (надалі - оскаржуване рішення №1).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 року №00071360702, яким до позивача на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф у сумі 28682,00 грн. (надалі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Не погоджуючись з рішенням про нарахування штрафних санкцій позивач звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи спростовано висновки ГУ ДПС у м. Києві щодо необхідності нарахування позивачем податкових зобов`язань по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 з 02.01.2020 року. Вказане, в свою чергу свідчить про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо необхідності складання та реєстрації податкових накладних ТОВ "АЛІБАБА" в ЄРПН по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за кожний місяць починаючи з 02.01.2020 року та закінчуючи 31.10.2020 року і, як наслідок, застосування штрафних санкцій спірним рішень №2 є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 189.1 статті 189 ПК України регламентовано, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно із п. 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України регламентовано, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120-1.1 цієї статті, не застосовуються.

Контролюючий орган звертає увагу, що приміщення за адресою м. Київ, вул. Ломоносова, б. 48 позивачем у власній господарській діяльності не використовувалось протягом 2019 року, а з 02.01.2020 по 31.10.2020 таке приміщення передано в суборенду ФОП ОСОБА_1 , однак щомісячні податкові зобов`язання з надання послуг суборенди ТОВ "АЛІБАБА" не нараховувало.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ "АЛІБАБА", з однієї сторони та ТОВ "АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ", з іншої сторони, укладено договір суборенди приміщення від 21.12.2018 року №б/н, у відповідності до якого в порядку та на його умовах орендар зобов`язується передати суборендареві у строкове платне володіння та користування, а суборендар прийняти у строкове платне володіння та користування майно, а саме: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, б. 48, загальною площею 62,9 кв.м., та зобов`язується сплачувати орендареві суборенду плату (надалі - договір).

Згідно пункту 1.2 Договору приміщення знаходиться у користуванні орендаря відповідно до договору оренди №32 від 19.07.2018 між ТОВ "ТЕРИТОРІАЛЬЕНЕ МІЖГОСПОДАРЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ЛІКО ХОЛДИНГ" та ТОВ "АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ".

Відповідно до пункту 2.1 Договору приміщення передається в суборенду для розміщення магазину непродовольчих товарів.

Пунктами 6.1, 6.2 Договору регламентовано, що суборендар зобов`язаний використовувати приміщення виключно у відповідності до його призначення та не має права без письмового дозволу орендаря надавати приміщення в суборенду.

Згідно із пунктами 13.1, 13.2 Договору умови дійсного договору мають однакову зобов`язальну силу для кожної сторони і можуть бути змінені виключно за взаємною згодою з обов`язковим укладанням доповнення до дійсного договору в письмові формі за підписами обох сторін. Жодна зі сторін не має права передавати свої права за цим договором будь-якій третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що ТОВ "АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ" листом від 02.01.2019 року б/н не заперечувала проти використання ТОВ "АЛІБАБА" нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, б. 48, яке передано останньому у користування за договором суборенди від 21.12.2018 року для зберігання товарів (складських цілей) протягом строку дії договору суборенди та залишила вибір цілі користування приміщення за договором суборенди від 21.12.2018 б/н за ТОВ "АЛІБАБА".

Також, ТОВ "АЛІБАБА" повідомляло контролюючий орган про те, що приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, б. 48 використовувалось, як складське приміщення для зберігання товарів у 2019 році.

Так, позивачем на підтвердження вказаного позивачем надано до суду першої інстанції товарно-транспортні накладні №00000024 від 23.01.2019 року, №0000000038 від 12.02.2019 року, у відповідності до яких за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, б. 48 було відвантажено товар вагою 1200 грн., зокрема іграшки, стелажі, набори ялинкових прикрас, кошики для покупців магазину тощо.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "АЛІБАБА" у 2019 році використовувало нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, б. 48 як складське приміщення, у тому числі для зберігання товару.

Твердження ж відповідача щодо встановлення в ході проведення перевірки, що приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, б. 48 не відповідає функціональним та технічним вимогам складського приміщення колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене не підтверджено належними та достатніми доказами.

Колегія суддів звертає увагу, що перевірка ТОВ "АЛІБАБА" здійснювалась у 2020 2021 роках, отже доказів того, що позивачем використовувалися дані приміщення в 2019 році, як складські контролюючим органом не надано.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вищезазначені приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, б. 48 у 2020 році було передано в суборенду ФОП ОСОБА_1 .

Отже, належних та достатніх доказів на підтвердження не використання позивачем у власній господарській діяльності, у тому числі для зберігання товару, нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, б. 48 ГУ ДПС у м. Києві до суду не надано.

Судом першої інстанції встановлено, що з 02.01.2020 по 31.10.2020 нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, б. 48 передано в суборенду ФОП ОСОБА_1 .

Апелянт зазначає, що позивачем щомісячні податкові зобов`язання з надання послуг суборенди не нараховувались, хоча таке нарахування мало здійснюватися, адже підписання акту приймання-передачі приміщення від 02.01.2020 в оренду підтверджує факт надання орендних послуг.

На переконання ГУ ДПС у м. Києві послуги оренди, які фактично надавались в період з 02.01.2020 по 31.10.2020 в облікових регістрах мають бути відображені в тому звітному періоді, в якому здійснені.

В свою чергу, ТОВ "АЛІБАБА" вказує, що у відповідності до умов договору суборенди 31.12.2020 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 складено акт №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2020 року, згідно до якого виконавцем проведено такі роботи (надані послуги) по договору суборенди нежитлового приміщення №0201/20 від 02.01.2020 року, а саме суборенда нежитлового приміщення в м. Києві по вул. Ломоносова, 48 за 2020 рік на загальну суму 550000,00 грн., ПДВ 20% - 110000,00 грн.

ТОВ "АЛІБАБА" 31.12.2020 року складено та зареєстровано податкову накладну №74 щодо надання вказаних послуг.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт приймання-передачі приміщення від 02.01.2020 року №б/н не є підтвердженням надання послуг суборенди.

Так, в даному випадку підтвердженням обставин наданих послуг із суборенди ФОП ОСОБА_1 є акт №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2020, у відповідності до якого виконавцем проведено такі роботи (надані) послуги по договору суборенди нежитлового приміщення №0201/20 від 02.01.2020 року, а саме суборенда нежитлового приміщення в м. Києві по вул. Ломоносова, 48 за 2020 рік на загальну суму 550000,00 грн., ПДВ 20% - 110000,00 грн.

За умовами пункту 4.1 Договору №0201/20 суборенди нежитлового приміщення від 02.01.2020 суборендар зобов`язаний сплачувати на корить орендаря плату за користування приміщенням, яка за згодою сторін нараховується орендарем та сплачується суборендарем одноразово за весь період дії договору та становить 660000, 00 грн.

Згідно із пунктом 4.2 Договору за згодою сторін плата за суборенду сплачується протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендаря.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковим висновки контролюючого органу в цій частині. Також суд відхиляє посилання ГУ ДПС у м. Києві у відзиві на позовну заяву про не відкриття ТОВ "АЛІБАБА" розрахункового рахунку, який вказаний у договорі №0201/20 суборенди нежитлового приміщення від 02.01.2020, оскільки такі доводи не були покладені в основу акту перевірки та фактично не стосуються предмету доказування в даній адміністративній справі.

Отже, наведене в сукупності свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ "АЛІБАБА" положень пункту 189.1 статті 189, абзацу г пункту 198.5 статті 198 ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 185312,00 грн.

Щодо посилання контролюючого органу в частині того, що лист ТОВ "АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ" від 02.01.2019 року №б/н про надання згоди на використання ТОВ "АЛІБАБА" нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 48 для зберігання товарів не можливо вважати доповненням до договору суборенди приміщення від 21.12.2018 №б/н та відсутність згоди ТОВ "АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ" на укладення позивачем договору суборенди із ФОП ОСОБА_1 від 02.01.2020 року №0201/20, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ" заперечувало проти укладання договору позивача з третіми особами., а отже не може бути підставою для висновку про завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 року №00071130702 в частині зменшення ТОВ "АЛІБАБА" суми від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2020 року на суму 179690,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Так, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович