Постанова

від 30.11.2021 по справі 640/32632/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року Справа № 640/32632/20

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

представника позивача Дубініна Р.В.,

представника відповідача Кокизи Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ЕСФАЄР ТРЕЙД на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕСФАЄР ТРЕЙД

до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕСФАЄР ТРЕЙД (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 листопада 2020 року №№ 12/Ж10/26-15-07-01-05, 11/Ж10/26-15-07-01-15, 10/Ж10/26-15-07-01-15.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ ЕСФАЄР ТРЕЙД не було надано до перевірки бухгалтерських, первинних та інших документів, щодо правомірності формування від`ємного значення з ПДВ за перевіряємий період.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, заниження ПДВ на загальну суму 3 937 344,00 грн і завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ), на суму 3 373 667,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення його позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги Позивач вказує, що він не був належним чином та завчасно повідомлений про проведення перевірки, оскільки така перевірка була розпочата 25.09.2020, а наказ про її призначення та проведення товариство отримало лише 28.09.2020, тобто безпосередньо під час її проведення.

Крім того, Апелянт зазначив, що він був позбавлений можливості подати контролюючому органу необхідні документи для перевірки, оскільки запит про необхідність їх надання ним отримано лише 01.10.2020, тобто в останній день перевірки.

При цьому, Апелянт звертає увагу на те, що згідно із законодавством він повинен був мати 15 днів на виконання такого запиту, тобто до 16.10.2020, але 01.10.2020 перевірка вже була завершена.

Разом з тим, Апелянт зазначає, що перевірка проводилася за липень 2020 року, а документи, згідно вказаного запиту, в нього було витребувано за квітень-червень 2020 року, тобто за інші періоди.

Також Апелянт стверджує, що ним не було допущено порушень вимог податкового законодавства, за які його притягнуто до відповідальності.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позову в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2021 відкрито апеляційне провадження, установлено строк для полання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, устанволені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю ЕСФАЄР ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41956999) (далі - ТОВ ЕСФАЄР ТРЕЙД ) перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві як платник ПДВ.

Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 18 вересня 2020 року № 6638 було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ЕСФАЄР ТРЕЙД з питань законності декларування від`ємного значення з ПДВ, яке ставить більше 100 тис. грн за липень 2020 року та визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за квітень, травень, червень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.08.2020 року № 9206480919).

Копію зазначеного наказу та повідомлення від 23 вересня 2020 року № 10/26-15-07-01-05 про початок та місце проведення перевірки контролюючим органом було направлено Позивачу та отримано останнім 28.09.2020.

У період з 25 вересня 2020 року по 01 жовтня 2020 року ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 18 вересня 2020 року № 6638 Головного управління ДПС у м. Києві та повідомлення від 23 вересня 2020 року №10/26-15-07-01-05, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами і доповненнями) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ЕСФАЄР ТРЕЙД з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке ставить більше 100 тис. грн за липень 2020 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за квітень, травень, червень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.08.2020 № 9206480919), за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 08 жовтня 2020 року №66/26-15-07-01-05/41956999.

У вказаному акті перевірки встановлено порушення ТОВ ЕСФАЄР ТРЕЙД :

1) п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 563 677 грн, в т.ч. по періодах: липень 2020 року - 563 677 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 3 373 667 грн, а саме: за липень 2020 року на загальну суму 3 373 667 грн;

2) п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), посадовим особам контролюючого органу не надано документів під час перевірки.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від від 03 листопада 2020 року:

1) № 12/Ж-10/26-15-07-01-05, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 845 516,00 грн, в т.ч. 563 677,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 281 839,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) № 11/Ж-10/26-15-07-01-05, яким ТОВ ЕСФАЄР ТРЕЙД зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 373 667,00 грн;

3) № 10/Ж-10/26-15-07-01-05, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 040,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників. Також платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання таких документів не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надасть документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

У п. 78.4 ст. 78, п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки .

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 73.3 статті 73 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Висновки суду апеляційної інстанції.

1. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством чітко визначено порядок проведення перевірок платників податків, зокрема проведення невиїзної документальної перевірки.

2. При цьому, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

3. Тобто, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

4. Невиконання наведених призводить до визнання перевірки незаконною та до відсутності її правових.

5. Разом з тим, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

6. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 та Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 826/10069/15.

7. При цьому, саме наведені процедурні питання підлягають першочерговому дослідженню судом, оскільки встановлення грубих та суттєвих порушень проведенні податкової перевірки повністю нівелює її наслідки, незалежно від виявлених порушень.

8. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 826/954/17.

9. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що наказ про призначення перевірки, на підставі якої Відповідачем винесено спірні ППР, та повідомлення про її проведення Позивачем було отримано 28.09.2021, тобто через три дні після того, як перевірка вже розпочалася (25.09.2021 - дата початку перевірки), що свідчить про порушення контролюючим органом вимог ст. 79 ПК України.

10. Більш того, лише 01.10.2021, в останній день перевірки, Позивачем було отримано вимогу контролюючого органу про надання відповідних первинних документів, строк виконення якої, згідно зі ст. 73 ПК України, становить 15 днів з дати отримання, тобто лише 16.10.2021 спливав строк на виконання такого запиту. Втім, 01.10.2021 перевірка вже була завершена, а 08.10.2021 датовано акт про її результати.

11. Таким чином, внаслідок допущення відповідачем зазначених порушень Позивач фактично був позбавлений можливості реалізувати надані йому права, зокрема бути присутнім під час проведення перевірки та надати відповідні документи за перевіряємий період.

12. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що зазначені процедурні порушення, які були допущені контролюючим органом, є фундаментальними, свідчать про незаконність проведеної ним перевірки ТОВ ЕСФАЄР ТРЕЙД та зумовлюють нікчемність її наслідків, тобто ППР, що прийняті на підставі висновків акта такої перевірки та що є предметом спору в цій справі.

13. При цьому, колегія суддів зазначає, що Європейським судом з прав людини у справах Гефген проти Німеччини , Тейксейра де Кастро проти Португалії , Шабельник проти України Балицький проти України , Нечипорук і Йонкало проти України , Яременко проти України сформовано доктрину плодів отруйного дерева (fruit of the poisonous tree), відповідно до якої , якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

14. Крім того, винесення ППР на підставі результатів незаконної перевірки є порушенням принципу належного урядування .

15. У пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуца та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

16. Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

17. Відповідно до ст. 6 КАС України ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

18. Тож, доводи Відпоідача щодо порушеня Позивачем вимог податкового законодавства та правомірність оскаржуваних у цій справі ППР, судова колегія відхиляє з огляду на вищезазначене та ще раз наголошує, що незаконність проведення перевірки нівелює її наслідки.

19. Твердження представниці Відповідача про те, що раніше, до призначення перевірки, на підставі якої винесені спірні ППР, контролюючим органом призначалася виїзна перевірка Позивача, але він був відсутнім за своїм офіційним місцем знаходження, судова колегія до уваги не приймає, оскільки такі правовідносини не входять до предмета спору в цій справі і відповідні доводи податкового жодним чином не підтверджують ані законності проведення спірної невиїзної перевірки Позивача, ані правовмірності винесених на підставі її результатів ППР.

20. Доводи представниці Відповідача про те, що Позивач отримав запит про надання документів 01.10.2020, а акт перевірки складено 08.10.2020, що на її переконання свідчить про те, що Позивач міг надати витребувані в нього документи, апеляційний суд відхиляє, як такі, що суперечать вищенаведеним нормам податкового законодавтсва, зокрема ст. 73 ПК України, якою чітко визначено 15-денний строк для надання платником документів на запит контролюючого органу.

Крім того, у контексті аналізу таких доводів, судова колегія звертає увагу й на те, що останнім днем перевірки було не 08.10.2021, а 01.10.2021, тобто день, коли Позивач отримав вищевказаний запит, але з огляду на об`єм витребуваних в нього документів, виконання такого запиту менше ніж за день є практично неможливим, що безпідставно не було враховано податковим органом та призвело до фундаментальних процедурних порушень і незаконності наслідків перевірки.

21. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

22. Враховуючи вищевикладене та перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційних вимог (тобто, лише в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів погоджується з висновками суду щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 23.05.2017 № 0001121204 та наявності достатніх і необхідних правових підстав для його скасування і задоволення позову в цій частині вимог.

23. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

24. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

25. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби в місті Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року - без змін.

26. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої, шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з огляду на результат вирішення цієї справи судом апеляційної інстанції судові витрати, понесені Позивачем на сплату судового збору в суді першої та апеляційної інстанцій, підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача та становлять у загальному розмірі 52550,00 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ЕСФАЄР ТРЕЙД - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ЕСФАЄР ТРЕЙД до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 листопада 2020 року №№ 12/Ж10/26-15-07-01-05, 11/Ж10/26-15-07-01-15, 10/Ж10/26-15-07-01-15.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЕСФАЄР ТРЕЙД понесені ним судові витрати в розмірі 52550,00 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 01 грудня 2021 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Л.В. Губська

О.В. Карпушова