Вирок

від 01.12.2021 по справі 638/1037/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/1037/18

Провадження №1-кп/638/255/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду кримінальне провадження №12017220480005282 від 30.10.2017 року стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харкова, громадянки України, українки, із середньо-спеціальною освітою, не заміжня, не працевлаштована, позбавлена батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини 2009 р.н., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

12.12.2017 року Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 15.12.2020 року звільнена від відбування покарання з випробуванням за закінченням іспитового строку;

02.03.2018 року Ленінським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.09.2021 року вирок змінено, виключено з резолютивної частини вироку посилання на застосування положень ст.ст.71, 72 КК України, в іншій частині вирок залишено без змін.

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, -

встановив:

28 жовтня 2017 року ОСОБА_6 із заздалегідь виниклим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, прийшла до магазину «Ева», який належить ТОВ «РУШ», розташований за адресою: вул.23 Серпня 47 в м.Харків. Зайшла до вищевказаного магазину та одразу направилась до стелажу з косметикою, де реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, переконавшись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, шляхом вільного доступу взяла зі стелажу три упаковки зубної пасти марки «Сплат», після чого поклала їх до своєї сумки. Крім того, проходячи по торгівельній залі підішла до іншого стелажу та взяла шампунь марки «Хєд Шолдерс». Після чого направилася на другий поверх магазину, де викрала дезодорант чоловічої марки «Олд спайс», поклала зазначений товар до своєї сумки та не оплативши товара, вийшла з магазину. Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №256-260 від 15.01.2018 року ОСОБА_6 спричинила ТОВ «Руш» магазин «Ева» матеріальну шкоду на загальну суму 392 грн. 58 коп..

Крім того, ОСОБА_6 23 грудня 2017 року близько 21 години 00 хвилин, продовжуючи свою злочинну діяльність, знаходячись в магазині «Космо», який належить ТОВ «Суматра-ЛТД», який розташований за адресою: м.Харків, вул.От.Яроша буд.25/46 шляхом вільного доступу, маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переконавшись у тому, що за її діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, з корисливих мотивів та переслідуючи мету незаконного збагачення, направилася до стелажів, де шляхом вільного доступу взяла зі стелажу міцелярну воду марки «Garnier», шампунь марки «Colgate», поклала до своєї сумки та направилася до каси. Заволодівши вказаним товаром на загальну суму 284 грн. 80 коп., вважаючи, що її дії залишилися непоміченими, з метою приховати вчинення злочину, ОСОБА_6 направилася до входу із магазину, не маючи намір розрахуватися за вказаний товар, де її зупинив співробітник магазину та попросив, щоб ОСОБА_6 показала вміст своєї сумки та пред`явила чек на вищевказаний товар, однак чека у останній не було. Після чого, ОСОБА_6 , розуміючи, що її злочинні дії можуть викрити, змушена була віддіати викрадений товар.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №214-216 від 10.01.2018 року ОСОБА_6 могла спричинити магазину ТОВ «Суматра-ЛТД» матеріальну шкоду на загальну суму 284 грн. 80 коп..

Допитана в судовову засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину в пред`явленому їй обвинуваченні визнала повністю, щиро покаялась у скоєних злочинах, погодилась з кваліфікацією вчинених нею діянь та щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень пояснила як зазначено вище, що наприкінці 2017 року вчинила декілька злочинів при інкримінованих їй обставинах. Зокрема пояснила, що викрадала товари, зазначені у обвинувальному акті, з магазину «Ева» та «Космо». Також зазначила,що вказанізлочини неювчинялися черезскрутне матеріальнестановище. У скоєному щиро кається. Цивільний позов визнає.

Винність обвинуваченоїу вчиненніінкримінованих їйзлочинів нікимне оспорюється.Інші доказизгідно ч.3ст.349КПК Українибуло визнанонедоцільним досліджуватив судовомузасіданні щодотих обставин,які нікимне оспорюються,крім матеріалів,що характеризуютьособу обвинуваченої. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Суд вважаєдоведеною винність ОСОБА_6 утаємному викраденнічужого майна(крадіжка),вчинене повторнота узакінченому замахуна таємневикрадення чужогомайна (крадіжка),вчинена повторно, та кваліфікує її дії за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочинами, відомості про особу винної, наявність обставини, яка пом`якшує та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 , є щире каяття.

Обставин,що обтяжуютьпокарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 не заміжня, позбавлена батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини 2009 р.н., раніше неодноразово судима за вчинення корисливих злочинів, останній раз вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 02.03.2018 року, зміненого ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.09.2021 року, вчинила злочини на іспитовому строку, на диспансерному (профілактичному) обліку в КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває; впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер №16» не зверталась.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченій, суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого, суб`єктивне ставлення обвинуваченої до скоєного та її поведінку після вчинення злочинів, соціальну характеристику особи: її вік, стан здоров`я, соціальне становище, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку, приходить до висновку про призначення покарання у межах санкції інкримінованих статтнй у виді позбавлення волі, не вбачаючи підстав для можливості виправлення обвинуваченої без реального відбування покарання чи призначення іншого виду чи розміру покарання.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню,такяк Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК Українипокарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК Українимає на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання ОСОБА_6 суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди припризначенні покараннявкожномувипадкуіщодокожного підсудного, який визнається винним у вчиненнізлочину,маютьсуворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свободє складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Крім того,встановлено,що вирокомЛенінського районногосуду м.Харкова від 02.03.2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена з іспитовим строком 1 рік з покладенням обовязків, передбачених ст.76 КК України. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.09.2021 року вирок змінено, виключено з резолютивної частини вироку посилання на застосування положень ст.ст.71, 72 КК України, в іншій частині вирок залишено без змін.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст.71 КК УКраїни, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цьогоКодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п`ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є особливо тяжким злочином, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п`ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п`яти років.

За змістом п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України. Частиною 2 статті 75 КК Українипередбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК Українипро звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що обвинувачена вчинила нове кримінальне правопорушення в період звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі протягом іспитового строку, відповідно до нового покарання суд дійшов висновку про часткове приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 02.03.2018 року, зміненого ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.09.2021 року.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов представника ТОВ «Руш» про стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди у розмірі 392,58 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки розмір шкоди підтверджується виновком експертизи та показами обвинуваченої.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України та призначити їй покарання:

- за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі;

- за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

В силу ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого покарання призначити покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 02.03.2018 року, зміненого ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.09.2021 року, та за даним вироком, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі та остаточно визначити покарання за сукупністю вироків у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Цивільний позов ТОВ «Руш»- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Руш» суму матеріальної шкоди у розмірі 392 (триста дев`яносто дві) гривні 58 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 на користьдержави навідшкодування процесуальнихвитрат за проведення судово-товарознавчої експертизи №256-260 від 15.01.2018 року у розмірі 715,00 грн., за проведення судово-товарознавчої експертизи №214-216 від 10.01.2018 року у розмірі 429,00грн., а всього стягнути 1144,00 гривень

Речові докази - диск DVD-R з відеозаписом з камери відеонагляду в магазині «Космо», DVD-R з відеозаписом з камери відеонагляду ТОВ «Руш» магазину «Ева» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного судучерез Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня йогопроголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: ОСОБА_1