Постанова

від 01.12.2021 по справі 392/164/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 грудня 2021 року м. Кропивницький

справа № 392/164/21

провадження № 22-ц/4809/1541/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря - Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Віра Вікторія ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Віра Вікторія на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року у складі судді Бадердінової А. В. і

В С Т А Н О В И В:

В січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Віра Вікторія (далі - ФГ Віра Вікторія ) та просив розірвати Договір оренди землі № б/н від 09 серпня 2016 року, укладений між ним та ФГ Віра Вікторія , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: 17955224.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником земельної ділянки кадастровий № 3523182000:02:000:5078, площею 0,9999 га, розташованої на території Кіровської (Миролюбівської) сільської ради Маловисківського району, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЛ№593119, виданого 01 червня 2011 року Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів про право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318201000385.

09 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Віра-Вікторія було укладено договір оренди землі № б/н, за умовами якого, позивач передав відповідачу належну йому земельну ділянку у строкове платне користування строком на 10 років.

Відповідач в порушення пунктів 9 та 11 Договору оренди землі, не виконує взяті на себе зобов`язання та не виплатив позивачу оренду плату за 2019 та 2020 роки.

ОСОБА_1 вважає, що орендар істотно порушив умови Договору оренди земельної ділянки, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа, а тому такий договір підлягає розірванню.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі № б/н від 09 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Віра Вікторія , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 10 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право: 17955224.

Стягнуто з ФГ Віра Вікторія на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що ФГ Віра Вікторія як орендар земельної ділянки не виконало своїх зобов`язань перед позивачем ОСОБА_1 за 2019 та 2020 роки, що виразилось в систематичній несплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем, як наслідок, наявні підстави для розірвання оскаржуваного договору оренди земельної ділянки.

Задовольняючи клопотання представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 9 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено ордером, договором, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, рахунком витрат на правову допомогу адвоката (попередній) та квитанцією.

Суд першої інстанції вважав, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розміром позовних вимог.

В апеляційній скарзі ФГ Віра Вікторія просить скасувати рішення Маловисківського районного суду від 24.06.2021 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ФГ Віра Вікторія за 2019-2020 роки, нараховувало та виплатило податок.

За усною домовленістю з позивачем орендна плата за 2019-2020 роки мала бути виплачена власнику земельної ділянки особисто в безготівковій формі, але позивач не з`являвся та на телефонні дзвінки не відповідав, що призвело до виникнення такої ситуації.

Відповідач також не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт та акти приймання-передачі послуг, що унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому, наведений в розрахунку наданих правничих послуг, перелік послуг і квитанція до прибуткового касового ордеру не є доказом щодо обсягу фактично наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Як наслідок, відповідач вважає, що представником позивача належним чином не обґрунтовано і не доведено перелік (обсяг) та вартість наданих ним як адвокатом послуг та витрат, понесених на виконання договору про надання правової допомоги.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від адвоката Тимченка С. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий №3523182000:02:000:5078, площею 0,9999 га, розташованої на території Кіровської сільської ради Маловисківського району, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЛ№593119, виданого 01 червня 2011 року Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів про право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318201000385.

09 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Віра Вікторія укладено договір оренди землі № б/н, за умовами якого позивач передав відповідачу належну йому земельну ділянку без номера кадастровий номер №3523182000020005078 у строкове платне користування строком на 10 років.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору складає 29880,31 грн. Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 10 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право: 17955224.

Відповідно до п.9 Договору оренди землі - орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5% від нормативної оцінки земельної ділянки, яка діє на час проведення фактичного розрахунку.

Пунктом 11 Договору оренди землі визначено, що орендна плата сплачується не пізніше 31 грудня кожного орендного року.

Відповідно до п. 40 Договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно із статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У пункті б частини першої статті 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою-четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності впорядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3523182000:02:000:5078, площею 0,9999 га, розташованої на території Кіровської сільської ради Маловисківського району, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЛ№593119, виданого 01 червня 2011 року Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів про право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №352318201000385 (а.с.5).

09 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Віра Вікторія укладено договір оренди землі без номера, за умовами якого позивач передав відповідачу належну йому земельну ділянку без номера кадастровий номер №3523182000020005078 у строкове платне користування строком на 10 років.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату кладення договору складає 29880,31 грн.

Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 10 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право: 17955224 (а.с.6-8).

Відповідно до п.9 Договору оренди землі - орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5% від нормативної оцінки земельної ділянки, яка діє на час проведення фактичного розрахунку.

Пунктом 11 Договору оренди землі визначено, що орендна плата сплачується не пізніше 31 грудня кожного орендного року.

Відповідно до п. 40 Договору оренди землі за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на факт систематичної несплати орендної плати згідно договору оренди № б/н від 09 серпня 2016 року за 2019-2020 роки.

Заперечуючи проти позову, відповідачем було надано до суду першої інстанції податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (плаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ), відповідно до яких відповідач за 2019 та 2020 роки нарахував та сплатив податок з доходів фізичних осіб із суми орендної плати за договором оренди землі від 09 серпня 2016 року (а. с. 67-76).

Разом з тим, зазначені податкові розрахунки не підтверджують безпосередньо факт сплати позивачеві орендної плати за вказані роки, а тільки місять інформацію про нарахований та сплачений податок.

Матеріали справи не містять підтверджень, що ОСОБА_1 безпосередньо виплачувалась оренда плата згідно договору оренди за 2019-2020 роки, що, в свою чергу, є систематичною несплатою орендної плати.

При цьому, факт невиконання зобов`язань зі сплати орендної плати позивачу за 2019-2020 роки не заперечується відповідачем ПП Віра Вікторія , а доказів на підтвердження виконання ним обов`язку перед позивачем з виплати орендної плати за вказані роки, не надано.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що за усною домовленістю з позивачем орендна плата за 2019-2020 роки мала бути виплачена власнику земельної ділянки особисто в безготівковій формі, але позивач не з`являвся та на телефонні дзвінки не відповідав, що призвело до виникнення такої ситуації.

Зокрема, посилання на усну домолвеність сторін про сплату орендної плати особисто в безготівковій формі не підтверджена належними та допустимими доказами.

Крім того, відповідно до статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Аналізуючи викладене, ПП Віра Вікторія не було позбавлено можливості сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів на депозит нотаріуса, нотаріальної контори та вжити інші заходи щодо виконання обов`язку за договором.

Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав належні йому на підставі договору оренди кошти, а сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, на підставі всебічно з`ясованих обставин справи, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Задовольняючи заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено ордером, договором, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, рахунком витрат на правову допомогу адвоката (попередній) та квитанцією.

Суд першої інстанції вважав, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розміром позовних вимог.

Проте, з визначеним судом першої інстанції розміром витрат на професійну правничу допомогу погодитись не можна, з огляду на таке.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунківтощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Разом з тим, суд, приймаючи до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру та приймати до уваги конкретні обставини справи.

Аналогічні висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суд від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 подав клопотання про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 9 000 грн (а.с. 11).

На підтвердження поноважень авдоката Тимченка С. В. представляти інтереси ОСОБА_1 , стороною відповідача було надано Договір № 03 про надання правової допомоги у цивільній справі від 27 січня 2021 року (а. с. 14), ордер серії КР № 65386 від 27 січня 2021 року (а. с. 16), копію свідотцва про право на заняття адвокатською діляністю № 134 та копію посвідчення адвоката (а.с. 15).

Згідно наданого позивачем розрахунку витрат на правову допомогу адвоката сума витрат в розмірі 9 000 грн складається з:

- зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи (1 година) - 600 грн;

- правовий аналіз наданих клієнтом документів (1 година) - 600 грн;

- пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спріних правовідносинах (2 години) - 1 000 грн;

- складання відзиву на позовну заяву (3 години) - 900 грн;

- підготовка додатків до відзиву (клопотання, договір, квитанція, ордер) (1 година) - 500 грн;

- підготовка копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи (1 година) - 500 грн;

- подання відзиву (0,5 годин) - 100 грн;

- участь у підготовчому судовому засіданні (2 засідання - 1 година) - 800 грн;

- участь у судовому засіданні по суті справи (5 засідань - 4 години) - 4 000 грн (а.с. 12).

Квитанцією № 03 від 27 січня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 сплатив адвокату Тимченку С. В. 9 000 грн за його представництво у справі про розірвання договору оренди землі (а. с. 13).

Разом з тим, суд звертає увагу, що частина з наданих послуг, зазначених в розрахунку, не може бути віднесена до правничої допомоги, з огляду на таке.

За змістом статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст.19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

-надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

-складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

-захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення;

-надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні;

-представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні;

-представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами;

-представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

-надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок витрат та беручи до уваги наведені норми права, суд дійшов висновку, що зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, підготовка додатків до відзиву (клопотання, договір, квитанція, ордер), підготовка копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи,безпосереднє подання відзиву - не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. ст. 1, 19 Закону, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача адвокат Тимченко С. В. приймав безпосередню участь тільки в судовому засіданні суду першої інстанції, призначеному на 01 червня 2021 року, тривалістю 45 хвилин (а. с. 79).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що стороною позивача доведено понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 3 500 грн у суді першої інстанції, які підлягають стягненню з ПП Віра Вікторія на користь ОСОБА_1 , оскільки позовні вимоги останнього про розірвання договору оренди землі задоволено.

Суд першої інстанції не дослідив наданий позивачем розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката на предмет відповідності вказаних у ньому послуг адвоката видам правничої допомоги, які визанчені ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність , внаслідок чого неправильно визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За змістом пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Враховуючи викладене, рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року в частині розміру стягнення з ФГ Віра Вікторія на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу підлягає зміні зі стягненням з ФГ Віра Вікторія на користь ОСОБА_1 3 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Віра Вікторія задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року в частині розміру стягнення з Фермерського господарства Віра Вікторія на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу змінити.

Стягнути з Фермерського господарства Віра Вікторія (код ЄДРПОУ 37153835) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко