Постанова

від 30.11.2021 по справі 645/2160/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 листопада 2021 року

м. Харків

справа №645/2160/18

провадження №22-ц/818/5502/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визначення права у праві спільної сумісної власності, третя особа: ОСОБА_4 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 року, постановлену під головуванням судді Бабкової Т.В., в залі суду в м. Харкові,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом (з ухаруванням уточненої позовної заяви від 18 травня 2021 року) до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визначення права у праві спільної сумісної власності.

У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю.

У червні 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено заборону відчуження квартири

АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної валсності ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 19 березня 2021 року та зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що наведені заявником обставини не дають підстав вважати, що існує реальна загроза ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Вказує, що не надано жодних доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Вважає, що накладення арешту на майно відповідача порушує права та інтереси останнього, оскільки такі заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами. Проте, суд не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам та безпідставно частково задовольнив заяву про забезпечення позову.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб може зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України ).

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову має бути співмірними з заявленими позовними вимогами.

Судом встановлено, що позивачами заявлені вимоги про визнання права власності по 1/4 частини квартири за кожним із позивачів в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_6 (а.с. 38).

Як на підставу вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що наявні підстави для накладання арешту на всю квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 .

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Враховуючи предмет спору, а також те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, - колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірної квартири.

Разом з цим зі змісту позовної заяви убачається, що позивачі просили визнати за ними право власності по 1/4 частині спірної квартири за кожним (тобто загалом на 1/2 частину).

За таких обставин підстав для накладення заборони відчуження на всю спірну квартиру не вбачається, оскільки є не співмірним заявленим вимогам.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, та помилково дійшов висновку про накладення заборони відчуження квартири вцілому.

Заборона відчуження 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , унеможливить зміну власника спірного об`єкта до моменту закінчення розгляду справи, що, у свою чергу, відповідає меті забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що співмірним, необхідним і достатнім заходом забезпечення позову у спірних правовідносинах є вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає зміні, а заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 374 , 376 , 381 , 382 , 383 , 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 року - змінити.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині у задоволенні заяви - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повний текст судового рішення виготовлено 01.12.2021 року.