Рішення

від 03.10.2007 по справі 16/195пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

03.10.07 р.                                                                              

Справа № 16/195пн                              

Суддя господарського суду Донецької

області В.В. Манжур

Присекретарі         Муравйовій  М.В. 

,  розглянувши  матеріали 

справи

за позовом    Відкритого акціонерного  товариства  

“ Племенний  завод  “ 

Розовський”                 м.

Новоазовськ   

до відповідача   Суб`єкта підприємницької  діяльності    

ОСОБА_1    м.Новоазовськ  

про 

визнання    недійсним    договору 

купівлі- продажу , про  застосування  реституції  

За участю:

Представників сторін :

від позивача:   Турченко Є.І.

від відповідач: ОСОБА_2 по дор. ,

ОСОБА_1

          В С Т А Н О В И В:   в 

судовому  засіданні  було  

оголошено  перерву  згідно ст. 77 

ГПК України   ІНФОРМАЦІЯ_6р.  

Ухвалою  господарського суду

Донецької  області ІНФОРМАЦІЯ_5р.

порушено  провадження  по 

справі за  позовом Відкритого

акціонерного  товариства   “ Племенний 

завод  “  Розовський” 

м. Новоазовськ    до Суб`єкта

підприємницької  діяльності     ОСОБА_1   

м.Новоазовськ   про  визнання   

недійсним    договору  купівлі- продажу   від 

ІНФОРМАЦІЯ_1р.    ,

укладеного  між      ВАТ  

“ ПЗ  Розовский”     та 

СПД    ОСОБА_1   м. Новоазовськ     , про 

застосування  реституції    . 

У судовому засіданні  не  було  

надано клопотання про   фіксацію  судового процесу  технічними засобами , на  підставі 

чого  фіксація  процесу 

не  була  проведена . Крім цього, роз'яснено  вимоги ст.811 Господарського процесуального

кодексу України, тому складено протокол, який 

долучено до матеріалів справи.

           У відповідності до п.п.2, 3, 4

частини ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників

судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та

свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

           Згідно ст.42 Господарського

процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється

на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 Господарського

процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється

на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,

обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 Господарського процесуального

кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 

В обгрунтування своїх позовних

вимог позивач посилається на порушення      

зі  сторони     голови 

правління     ВАТ  “ 

ПЗ  Розовський “     вимог 

закону при  реалізації майна     ( вимог   

п.2.ст.12  ч.11-13  ст. 13  

п.13 ст. 13  Закону  України     

“  Про  відновлення 

платоспроможності  боржника   або 

визнанні  його  банкрутом  

“)    , то б то  зазначена 

угода     купівлі -  продажу      

була  укладена   без    

 згоди     з 

арбітражним керуючим    -  розпорядником 

майна  ,    в 

порушення     заборони   господарського  суду   

-  ухвала    від ІНФОРМАЦІЯ_4р.  щодо вчинення 

дій     по  реалізації 

майнових    активів                         (  основних    

засобів      виробництва )

боржника .   

Відповідач  проти   

позовних  вимог  заперечує  

, стверджує     що  вимоги 

позивача    є

необґрунтованими      та      такими 

, що  не  підлягають 

задоволенню   , оскільки       на 

момент  укладення   договору 

 купівлі-   продажу      

голова  правління  ОСОБА_3    

був   для  укладення 

такого  роду   угоди   

дієспособним   , а  він   

є   добросовісним  набувачем 

.  Також  , відповідач 

зазначає      , що   спірна    

угода  була  укладена    

з  ним     як з 

фізичною особою    , на  підставі 

чого    справа   не 

підсудна    даному  суду  (  відзив    

НОМЕР_2 від  ІНФОРМАЦІЯ_7р.)   

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних

спорів” №483-V від 15.12.2006р. були внесені зміни до Господарського

процесуального кодексу України, а саме -викладений в новій редакції пункт 1

статті 12 Господарського процесуального кодексу України та у частині другій

статті 1 цього Кодексу слово "громадяни" замінити словами

"фізичні особи".

Так, згідно із пунктом 1 статті 12

Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі -

справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні

господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших

підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що

виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення

цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо

ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за

угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені

до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших

спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів

України віднесено до відання інших органів.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши представників  сторін , суд

встановив наступне:

ІНФОРМАЦІЯ_2р.     ухвалою    

Господарського  суду    Донецької 

області    було  порушено 

справу  про  банкрутство   

ВАТ  “  ПЗ 

“  Розовський”   та 

введений    мораторій     на   

задоволення     вимог

кредиторів   , введена  процедура     

розпорядження  майном   та 

призначений  розпорядник  майна 

(арбітражний  керуючий )   - 

справа    НОМЕР_1     .

          Крім 

цього      цією ж  ухвалою 

суду        суд   вжив   

заходи     щодо  забезпечення  

вимог  кредиторів    ,  

а  саме     :     

заборонив    посадовим     особам    

боржника        або  власнику   

майна     боржник       чи 

уповноваженому      ним органу      або 

іншим    особам       вчиняти дії     щодо 

майнових      активів    ( 

основних  засобів     виробництва    ) 

боржника.   

Згідно     п.13 

ст. 13   Закону  України 

«Про  відновлення  платоспроможності  боржника 

або  визнання  його 

банкрутом»   встановлено     :  

Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з

розпорядником майна укладає угоди щодо: 

передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна

як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким

майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і

видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче

управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова

вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів

боржника.  Розпорядник майна не має права

втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків,

передбачених цим Законом.   Призначення

розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи

органу управління боржника.  Повноваження

керівника боржника або органів управління боржника, покладені на них відповідно

до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо

ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника,

створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення

законодавства. В такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання

обов'язків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово

покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному

законодавством та установчими документами, нового керівника боржника. Про

припинення повноважень керівника або органів управління боржника господарський

суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. З дня

винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника

боржника або органів управління боржника розпоряднику майна протягом трьох днів

передаються бухгалтерська та інша документація боржника, печатки і штампи,

матеріальні та інші цінності.

Всупереч     вимогам      ухвали 

суду  від  ІНФОРМАЦІЯ_4р.  та 

Закону  України «Про  відновлення 

платоспроможності  боржника  або 

визнання  його  банкрутом»  

- п.13 ст. 13 Закону  ,

ІНФОРМАЦІЯ_3    ОСОБА_3   в 

особі       підприємства  - 

боржника     -  ЗАТ 

“  ПЗ  “ 

Розівський “   та     ОСОБА_1   

без  погодженням   з   

розпорядником  майна  ,    

був  укладений   договір  

купівлі -   продажу     нежитлової 

будівлі     їдальні          ( лит 

А 1)     загальною  площею   

114  кв.м. , веранди  ( літ  

а )  , підвалу   ( літ  

У/п)   , огорожи № 1    , ганок 

№ 2  , мощення  Ф , колодязь 

(  літ К) , що  розташовані 

за  адресою :    АДРЕСА_1

            У 

відповідності  до      вимог 

п.2  ст. 12    Закону 

України   Про  відновлення 

платоспроможності  боржника  або 

визнання  його  банкрутом»  

встановлено  , що   в   

процедурі розпорядження майном за клопотанням сторін, учасників

провадження у справі про банкрутство, або розпорядника майна, що містить

відомості про перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна, а

також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні

інтереси боржника і кредиторів, господарський суд має право відсторонити

керівника боржника від посади та покласти виконання його обов'язків на

розпорядника майна. Про усунення керівника боржника від посади господарський

суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена керівником боржника у

встановленому порядку.

На 

підставі    зазначеного    розпорядником  майна 

було  подано  до 

суду   відповідне  клопотання  

, яке  було  судом 

розглянуто   та    ухвалою 

від    ІНФОРМАЦІЯ_8р.     згідно 

приписів    п.2 ст. 12  ,   

п.13 ст. 13    Закону  України 

“ Про  відновлення  платоспроможності  боржника 

або  визнання  його 

банкрутом»     було  припинено   

повноваження       керівника  - ОСОБА_3 

ВАТ  “  ПЗ  “  Розівський “  

          Відповідно  до ст.330  

ЦК  України   , якщо 

майно   відчужене   особою  

, яка  не  мала  

на  це  права ,  

добросовісний  набувач   набуває 

права  власності   на 

нього  , якщо   відповідно 

до   ст.338  ЦК 

України     майно   не 

може    бути   витребуване  

у  нього   , в тому 

числі    якщо    майно  

було  продане    у 

порядку , встановленому  для  виконання 

судових   рішень  .     

          За 

змістом  ст.338   ЦК 

України  , продаж  майна   

було  проведено   з 

порушеннями    вимог  чинного 

законодавства  щодо   порядку  

, встановленого   для  виконання 

судових  рішень   , допущених 

іншими  особами   , не 

змінює   статус   особи  

, що  придбала спірне    майно   

. Така  особа   не 

перестає   бути  добросовісним   набувачем 

майна   , однак , в разі   визнання   

такої угоди    не дійсною  ,    

у   такої  особи  

придбане  майно  може 

бути витребуване   , з  мотиву  

правової   підстави  для 

придбання.

          Згідно  ст.ст.  

48, 50  Закону  України 

“  Про власність “   , 

п.3.  ст. 388  ЦК 

України   передбачено  наступне 

:   якщо         майно за відплатним договором придбане

в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг

знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від

набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або

особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або

особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або

особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано

від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому

для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте

безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право

витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

В 

даному  випадку   продаж 

спірного  майна   був 

здійснений      у  підприємства 

-  банкрута   , тому    

застосовуються  на  шляху з  

цивільними  нормами норми  Закону 

України  “  Про 

відновлення 

платоспроможності  боржника  або 

визнання  його  банкрутом» 

, які  є  порушеними    

при  продажу   зазначеного 

майна     (нежитлової  будівлі    

їдальні          ( лит  А 1)    

загальною  площею    114 

кв.м. , веранди  ( літ   а )  ,

підвалу   ( літ   У/п)  

, огорожи № 1    , ганок  № 2  ,

мощення  Ф , колодязь  (  літ

К) , що  розташовані  за 

адресою :   АДРЕСА_1    )  ,

а  саме   

без  погодження  з 

розпорядником  майна   .  То

б то  з наведеного    зазначається      , що 

на  момент  укладення 

спірної  угоди           розпорядник  майна        

не  знав    про    

продаж   зазначеного    майна  

, на  підставі  чого    

ця  угода  є 

такою  , що  суперечить 

вимогам     Цивільного  кодексу 

України  . 

Спірний  договір 

укладався    ІНФОРМАЦІЯ_1р., тому

суд при розгляді справи керується нормами Цивільного кодексу України в редакції

2003р.

Відповідно до ст. 202 ЦК України

правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних

прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи

багатосторонніми (договори).

Згідно із п. 1, 4 ст. 203

Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу

України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У 

відповідності  зі   ст. 658 ЦК України  визначено , що   право продажу    товару   

, крім  випадків   примусового 

продажу   та  інших випадків  , встановлених  законом 

, належить власнику  товару   .  

На  даний  час 

власником  товару    ( 

нежитлової  будівлі     їдальні          ( лит 

А 1)     загальною  площею   

114  кв.м. , веранди  ( літ  

а )  , підвалу   ( літ  

У/п)   , огорожи № 1    , ганок 

№ 2  , мощення  Ф , колодязь 

(  літ К) , що  розташовані 

за  адресою :   АДРЕСА_1   

)   є   позивач  

,  але  продаж  

товару  повинен  був 

бути  здійснений  за 

погодженням  з  розпорядником 

майна    ( п.13 ст. 13    З-ну 

України  “  Про 

відновлення 

платоспроможності  боржника  або 

визнанні  його банкрутом “  )  

За 

таких  обставин   , спірний 

договір   підлягає   визнанню 

не дійсним   внаслідок   порушення  

норм ст. 658  ЦК  України   

та  норм  п.13 ст. 13   

З-ну  України  “ 

Про  відновлення  платоспроможності  боржника 

або  визнанні  його банкрутом “      . 

 Також, 

згідно  норм    ст. 236 

ЦК   України    угода  

, визнана  судом   не дійсною  

, є  недійсною   з 

моменту  її  укладення 

.

У 

зв`язку  зі  ст. 

215 ЦК  України  (  в

редакції 2004р.)  підставою недійсності  угоди 

є  недотримання  в 

момент  укладення  угоди 

сторонами ,  вимог ,

встановлених  ч.1-3 , 5 , 6  ст. 203 

ЦК  України .

На 

підставі ст.203 ч.1. ЦК 

України  зміст  угоди 

не  може  суперечити 

чинному  законодавству  . 

Крім  того  ,  

сторони    в  договорі  

купівлі-продажу   від

ІНФОРМАЦІЯ_1р.   засвідчили  про 

те, що  нерухоме  майно в 

спорі   не  перебуває , 

чим  порушив  вимоги 

закону  , коли    на  

той  час      був 

спір  в  господарському  суді 

Донецької  області   , а 

саме   згідно  ухвали 

суду   від   ІНФОРМАЦІЯ_4р.  ( 

до  моменту  укладення 

зазначеного  договору  )     

було      введено   мораторій 

на  задоволення  вимог   

та     введено     заходи    

щодо  забезпечення   вимог 

кредиторів    ,   а 

саме     :      заборонив    посадовим     особам    

боржника        або  власнику   

майна     боржник       чи 

уповноваженому      ним

органу      або  іншим   

особам       вчиняти дії     щодо 

майнових      активів    ( 

основних  засобів     виробництва    ) 

боржника   -  справа 

про  банкрутство     42 /329 

Б  .

Таким  чином 

, суд  дійшов  висновку 

,  що  договір 

купівлі-продажу   від

ІНФОРМАЦІЯ_1р   є  таким , що 

порушує  норми  закону 

та  є  недійсним  

.

Наслідки недійсності правочинів

встановлюються ст.ст. 216, 217 та іншими Цивільного кодексу. Враховуючи, що в

Цивільному та Господарському кодексах, в інших законах терміни “зобов'язання”,

“правочини” часто використовуються як тотожні, положення ст.ст. 207, 208 ГК про

недійсність зобов'язань та наслідки їх недійсності з урахуванням термінології,

що використовується у Цивільному кодексі, мають тлумачитись як такі, що

стосуються недійсності правочинів.

Отже, вирішуючи спори про визнання

договорів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими

закон пов'язує визнання їх недійсними і настання відповідних наслідків, а саме:

відповідність змісту договору вимогам закону; додержання встановленої форми

договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає

неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для

правильного вирішення спору.

Зміст положень ч. 2 ст. 9 ЦК

України, ст. 7, ч. 2 ст. 175 ГК України, відповідно до яких особливості

регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським

кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками

господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням

особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК

України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що

пов'язані з його недійсністю. Якщо сторони здійснили певні дії на виконання

недійсного правочину, кожен із учасників проточину вправі вимагати повернення

того, що він передав на виконання такого правочину.

Таким чином у разі недійсності

правочину за вимогами частини другої ст.216 ЦК України кожна із сторін

зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на

виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема

тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій

послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на

момент відшкодування.

За такими обставинами суд вважає за

необхідне позов задовольнити та визнати недійсним вищевказаний  договір купівлі-продажу нерухомого майна  від ІНФОРМАЦІЯ_1р.                            (  нежитлової 

будівлі     їдальні          ( лит 

А 1)     загальною  площею   

114  кв.м. , веранди  ( літ  

а )  , підвалу   ( літ  

У/п)   , огорожи № 1    , ганок 

№ 2  , мощення  Ф , колодязь 

(  літ К) , що  розташовані 

за  адресою :   АДРЕСА_1   

)    , як таким , що не

відповідає  вимогам чинного законодавства

та застосувати до правовідносин сторін двосторонню  реституцію, передбачену ч. 1 ст. 216 ЦК

України, а саме здійснити повернення того, що було передано сторонами на

виконання договору    від ІНФОРМАЦІЯ_1р.   .

           Відповідно до статті 49 ГПК України,

державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

покладаються судом      на  відповідача  

по справі . 

На підставі ст.ст.203, 215, 216,

655-697 ЦК України, ст.144 ГК України, керуючись ст.ст.1, 21, 22, 27, 33, 36,

43, 49, 66-67, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні  вимоги 

Відкритого акціонерного 

товариства   “ Племенний  завод 

“  Розовський”  м. Новоазовськ    до Суб`єкта підприємницької  діяльності    

ОСОБА_1    м.Новоазовськ   про 

визнання    недійсним    договору 

купівлі- продажу   від  ІНФОРМАЦІЯ_1р.    , укладеного  між     

ВАТ   “ ПЗ  Розовский”    

та  СПД    ОСОБА_1  

м. Новоазовськ     , про  застосування 

реституції   , задовольнити   .

 Визнати 

недійсним   договір  купівлі-продажу   нерухомого майна  від ІНФОРМАЦІЯ_1р.                            (  нежитлової 

будівлі     їдальні          ( лит 

А 1)     загальною  площею   

114  кв.м. , веранди  ( літ  

а )  , підвалу   ( літ  

У/п)   , огорожи № 1    , ганок 

№ 2  , мощення  Ф , колодязь 

(  літ К) , що  розташовані 

за  адресою :   АДРЕСА_1   

) , укладений   між  ВАТ   “

ПЗ  Розовский”     та 

СПД    ОСОБА_1   м. Новоазовськ   . Застосувати до правовідносин сторін

двосторонню  реституцію, передбачену ч. 1

ст. 216 ЦК України, а саме здійснити повернення того, що було передано

сторонами на виконання договору    від

ІНФОРМАЦІЯ_1р .

Стягнути   з 

Суб`єкта підприємницької 

діяльності     ОСОБА_1    м.Новоазовськ   на 

користь  Відкритого

акціонерного  товариства   “ Племенний 

завод  “  Розовський” 

м. Новоазовськ    85   грн. 00 

коп.  - на відшкодування суми

сплаченого держмита; 118  грн. - на

відшкодування сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

Видати наказ після набуття рішенням

законної сили.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути

оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку

протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом

одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення  підписане  

ІНФОРМАЦІЯ_6р.  

Суддя                                                                        

Манжур В.В.                              

Надруковано

3 примірника :

1

прим.- Господарському суду Донецької області

2

прим.- сторонам

Виконавець

- Подолян  О.О.