Ухвала

від 25.11.2021 по справі 752/16154/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/16154/21

Провадження №: 1-кс/752/6469/21

У Х В А Л А

Іменем України

25.11.2021 м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання представника Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» адвоката ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12021100000000586, відомості щодо якого внесені 01.07.2021р. до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, у якому просить скасувати арешт майна та всі заборони, накладені ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02.07.2021р. у кримінальному провадженні №12021100000000586 від 01.07.2021р.

В обгрунтування клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Голосїівського районного суду міста Києва від 02.07.2021р. задоволено клопотання директора ТОВ «Львівські автобусні заводи» та накладено арешт на майнові права банку, які випливають із кредитних договорів, договорів іпотек, застави, поруки та інших договорів, укладених у їх забезпечення, де позичальником виступає ЗАТ «Завод комунального транспорту», а поручителем ТОВ «Львівські автобусні заводи», а також заборонено будь-яким фізичним або юридичним особам, у тому числі, але не виключно, АТ «Державний експортно-імпортний банк України», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державному підприємству «ПРОЗОРО», будь-яким організаторам відкритих торгів (аукціонів) укладати будь-які угоди, правочини, договори, здійснювати розпорядження, відчуження, продаж, у тому числі, на відкритих торгах (аукціоні)/електронному аукціоні, проводити відкриті торги (аукціон)/електронний аукціон щодо продажу майнових прав (у тому числі на майнові права (права вимоги) за кредитними договорами, договорами застави, поруки та усіма іншими договорами, укладеними в їх забезпечення, де позичальником виступає ЗАТ «Завод комунального транспорту», а поручителем ТОВ «Львівські автобусні заводи». На думку представника власника майнових прав, дана ухвала порушує його права та інтереси, як кредитора, та не грунтується на нормах чинного законодавства України. Постановляючи ухвалу про накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову, слідчий суддя залишив поза увагою, що в межах кримінального провадження №12021100000000586 жодній особі не повідомлено про підозру.

У судове засідання по розгляду клопотання про скасування арешту майна особа, яка подала клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно, не з`явились.

Від представника АТ «Укрексімбанк» ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд клопотання про скасування арешту майна без його участі.

Представник ТОВ «Львівські автобусні заводи» також просив розглянути клопотання за його відсутності та відмовити в його задоволенні. Представник зазначив, що Київським апеляційним судом встановлено законність ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02.07.2021р. про накладення арешту, а тому підстави, викладені в клопотанні АТ «Укрексімбанк» про її скасування, є необгрунтованими.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК України під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Положеннями ч. 1 ст. 107 КПК України визначено, що рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію.

Таким чином, слідчий суддя визнав за можливе розглянути вказане клопотання за відсутності особи, яка подала клопотання, особи, за клопотанням якої було арештовано майно, та без фіксування судового засідання за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Як вбачається, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02.07.2021р. задоволено клопотання цивільного позивача директора ТОВ «Львівські автобусні заводи» ОСОБА_5 про арешт майна, накладено арешт у кримінальному провадженні №12021100000000586, відомості щодо якого внесені 01.07.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15ч. 4 ст.190 КК України,на майнові права (в тому числі на майнові права (права вимоги), що випливають із кредитних договорів №6004К51 від 01.09.2004, №6004К2 від 04.02.2004, договорів іпотеки №6004Z7 від 05.02.2004, №6005Z69 від 28.04.2005, №6004Z110 від 01.09.2004, договору застави від 01.09.2004 №6004Z109, договору поруки від 07.10.2004 №6004Р7, договору поруки від 30.03.2006 №6006Р1 та всіх інших договорів, укладених у їх забезпечення, де позичальником виступає ЗАТ «Завод комунального транспорту», а поручителем ТОВ «Львівські автобусні заводи»; заборонено будь-яким фізичним або юридичним особам, у тому числі, але не виключно, Акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державному підприємству «ПРОЗОРРО», будь-яким організаторам відкритих торгів (аукціонів) укладати будь-які угоди, правочини, договори, здійснювати розпорядження, відчуження, продаж, в тому числі на відкритих торгах (аукціоні)/електронному аукціоні, проводити відкриті торги (аукціон)/електронний аукціон щодо продажу майнових прав (в тому числі на майнові права (права вимоги) за Кредитними договорами №6004К51 від 01.09.2004, №6004К2 від 04.02.2004 та за договорами іпотеки від 05.02.2004 №6004Z7, від 28.04.2005 №6005Z69, від 01.09.2004 №6004Z110, договором застави №6004Z109 від 01.09.2004, договором поруки від 07.10.2004 №6004Р7, договором поруки від 30.03.2006 №6006Р1 та усіма іншими договорами укладеними в їх забезпечення, де позичальником виступає ЗАТ «Завод комунального транспорту», а поручителем ТОВ «Львівські автобусні заводи».

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31.08.2021р. ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02.07.2021р. залишено без змін.

Задовольняючи клопотання про арешт майна слідчий суддя вказав про необхідність вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), та наявність достатніх підстав для цього.

Так, частиною першої статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обгрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обгрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів, указаного у ст. 170 КПК України.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обгрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обгрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках, зокрема, надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність належних підстав для арешту майна; доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (справа «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності в розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим інша сторона, у випадку незгоди з даним клопотанням, зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належними йому майновими правами, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 174, 372, 376 КПК України,-

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у кримінальному провадженні №12021100000000586, відомості щодо якого 01.07.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, про скасування арешту майна задовольнити.

2. Скасувати арешт майна та всі заборони, накладені на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 липня 2021 року у справі №752/16154/21 (провадження № 1-кс/752/5452/21), а саме: з майнових прав (у тому числі з майнових прав (прав вимоги), що випливають із кредитних договорів №6004К51 від 01.09.2004, №6004К2 від 04.02.2004, договорів іпотеки №6004Z7 від 05.02.2004, №6005Z69 від 28.04.2005, №6004Z110 від 01.09.2004, договору застави від 01.09.2004 №6004Z109, договору поруки від 07.10.2004 №6004Р7, договору поруки від 30.03.2006 №6006Р1 та усіх інших договорів, укладених в їх забезпечення, де позичальником виступає ЗАТ «Завод комунального транспорту» (скорочена назва «ЗКТ») (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45; ідентифікаційний код 32483661), а поручителем ТОВ «Львівські автобусні заводи» (51927, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, вул. Стасова, б. 79; ідентифікаційний код: 33894928); а також заборони будь-яким фізичним або юридичним особам, у тому числі, але не виключно, Акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державному підприємству «ПРОЗОРРО», будь-яким організаторам відкритих торгів (аукціонів) укладати будь-які угоди, правочини, договори, здійснювати розпорядження, відчуження, продаж, в тому числі на відкритих торгах (аукціоні)/електронному аукціоні, проводити відкриті торги (аукціон)/електронний аукціон щодо продажу майнових прав (в тому числі на майнові права (права вимоги) за Кредитними договорами №6004К51 від 01.09.2004, №6004К2 від 04.02.2004 та за договорами іпотеки від 05.02.2004 №6004Z7, від 28.04.2005 №6005Z69, від 01.09.2004 №6004Z110, договором застави №6004Z109 від 01.09.2004, договором поруки від 07.10.2004 №6004Р7, договором поруки від 30.03.2006 №6006Р1 та усіма іншими договорами укладеними в їх забезпечення, де позичальником виступає ЗАТ «Завод комунального транспорту», а поручителем ТОВ «Львівські автобусні заводи»

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1