Постанова

від 16.11.2021 по справі 920/821/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2021 р. Справа№ 920/821/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання : Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 16.11.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 13.07.2021 (повний текст складено - 20.07.2021)

у справі №920/821/18 (суддя - Резніченко О.Ю.)

за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми

в інтересах держави

в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області

до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого

акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія

"Автомобільні дороги України"

про стягнення 2 802 056, 48 грн

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Сумської місцевої прокуратури (змінено назву юридичної особи на - Окружна прокуратура міста Суми) в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Сумської області із позовом до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - відповідач) про стягнення збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря виробничими підрозділами відповідача виробничою базою філії Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця ДП Сумський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (надалі по тексту-виробнича база) та асфальтобетонним заводом філії Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця ДП Сумський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (надалі по тексту- завод), асфальтобетонним заводом філії Сумський райавтодор ДП Сумський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (надалі по тексту- завод Сумський райавтодор) у загальному розмірі 2 802 056, 48 грн.

Позов обґрунтовано тим, що за результатами проведеної позивачем у період з 21.11.2017 по 04.12.2017 перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища було виявлено факти здійснення виробничою базою, заводом, заводом Сумський райавтодор викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позивач на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 із змінами та доповненнями (надалі по тексту-Методика №639) здійснив розрахунок вказаних збитків.

У подальшому, позивач неодноразово надсилав відповідачу претензії про сплату збитків, які залишилися без виконання.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.07.2021 у справі №920/821/18 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача 151 984, 26 грн збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснених виробничою базою філії "Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в період з 12.11.2013 по 25.03.2016, зарахувавши вказані кошти на рахунок (код - 24062100, UA 858999980333129331000018540, код ОКПО - 37970593, Державне казначейство України (ЕАП) з подальшим перерахуванням 45 595, 27 грн (30%) - до спеціального фонду Державного бюджету України; 30 396, 86 грн (20%) - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 75 992, 13 грн (50%) - до спеціального фонду місцевого бюджету Сумської міської ради Сумської області.

Присуджено до стягнення з відповідача 1 004 023, 52 грн збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснених асфальтобетонним заводом філії "Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в період часу з 12.11.2013 по 03.12.2015, зарахувавши вказані кошти на рахунок (код-24062100, UA 66899998033179331000018516, код ОКПО - 37970621, Державне казначейство України (ЕАП)) з подальшим перерахуванням 301 207, 05 грн (30%) - до спеціального фонду Державного бюджету України; 200 804, 70 грн (20%) - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 502 011, 77 грн (50%) - до спеціального фонду місцевого бюджету Степанівської об`єднаної територіальної громади, Сумського району, Сумської області.

Присуджено до стягнення з відповідача 1 646 048, 70 грн збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснених асфальтобетонним заводом філії "Сумський райавтодор" ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в період з 05.04.2016 по 10.02.2017, зарахувавши вказані кошти на рахунок (код - 24062100, UA 66899998033179331000018516, код ОКПО - 37970621, Державне казначейство України (ЕАП)) з подальшим перерахуванням 493 814, 61 грн (30%) - до спеціального фонду Державного бюджету України; 329 209, 74 грн (20%) - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 823 024, 35 грн (50%) - до спеціального фонду місцевого бюджету Степанівської об`єднаної територіальної громади, Сумського району, Сумської області.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури 42 030, 85 грн судового збору.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем не вжито заходів до своєчасного отримання дозволів на викиди та продовжено здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря після закінчення строку дії попередніх дозволів, що свідчить про наявність протиправної поведінки, внаслідок якої державі завдано збитки за вини суб`єкта господарювання.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 13.07.2021 у справі №920/821/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Сумській області на користь відповідача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Серед іншого апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправомірно притягнуто до відповідальності відповідача за викиди з неорганізованих стаціонарних джерел, оскільки на них дозвіл не надається. Крім того, закони України не передбачають відповідальність за викиди забруднюючих речовин із стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, дозвіл на викиди з яких не видається.

Разом з тим, апелянт зазначає, що на момент виявлення правопорушення у відповідача вже були в наявності дозволи на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин, тому розрахунок розміру збитків повинен здійснюватися з моменту виявлення правопорушення, а не з моменту його вчинення; виробничі підрозділи відповідача мали дозволи на викид забруднюючих речовин строк дії яких повинен бути автоматично продовжений на підставі Закону України від 09.04.2014 №1193-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру", яким внесено зміни до статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" щодо збільшення строку дії дозволів; при здійсненні розрахунку збитків позивач повинен був застосувати зменшуючий коефіцієнт до розміру мінімальної заробітної плати пропорційно визначеній масі забруднюючої речовини з огляду на те, що маса кожної конкретної забруднюючої речовини є меншою ніж одна тонна.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Сумський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач) - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №920/821/18 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Сумський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на рішення Господарського суду Сумської області від 13.07.2021, апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.09.2021.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Прокурор у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Зокрема, прокурор у своєму відзиві зазначає, що відповідачем було порушено норми Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про охорону атмосферного повітря", Цивільного кодексу України, а своїми діями відповідач заподіяв майнову шкоду державі, яка в добровільному порядку не відшкодована.

Водночас, позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, також подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Так, позивач зазначає, що відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації в повному обсязі та саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Крім того, позивач звертався до відповідача з пропозиціями в добровільному порядку відшкодувати нанесені державі збитки.

У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях оголошувалась протокольно перерва.

15.11.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 16.11.2021, обгрунтоване неможливістю уповноваженого представника останнього прибути у судове засідання, у зв`язку з його перебуванням на лікарняному.

У судове засідання 16.11.2021 з`явилися прокурор, представник позивача. Відповідач у судове засідання 16.11.2021 повноважних представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача, з огляду на що відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Так, у судовому засіданні 16.11.2021 прокурор, представник позивача надали колегії суддів пояснення, у яких проти скарги відповідача заперечували, з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 16.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, позивачем у період з 21.11.2017 по 04.12.2017 проведено плановий захід державного нагляду щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. За результатами перевірки позивач встановив порушення вимог природоохоронного законодавства у діяльності виробничих підрозділів відповідача, а саме:

- з 12.11.2013 по 25.03.2016 здійснення виробничою базою відповідача (адреса: м. Суми, вул. Білопільське шосе, 28) викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що спричинило шкоду в сумі 151984,26 грн.

- з 12.11.2013 по 03.12.2015 здійснення заводом відповідача (адреса: Сумський район, смт. Степанівка) викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що спричинило шкоду в сумі 1004023,52 грн.

- з 05.04.2016 по 10.02.2017 здійснення заводом Сумський райавтодор відповідача (адреса: Сумський район, смт. Степанівка) викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що спричинило шкоду в сумі 1646048,70 грн.

Розрахунки збитків були здійснені позивачем на підставі Методики №639.

З метою відшкодування збитків позивач протягом травня-вересня 2018 року направляв відповідачу претензії із вимогами сплати збитків. Однак претензії відповідачем не були задоволені.

Тому, вважаючи що діями відповідача заподіяна майнова шкода, в наявності усі елементи складу цивільного правопорушення, а безпідставне зволікання відповідача зі сплати шкоди та не звернення позивача самостійно до суду із позовом створює загрозу державним інтересам у природоохоронній сфері, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача відшкодування збитків здійснених внаслідок викидів забруднюючих речовин є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення заявлених позовних вимог, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про охорону атмосферного повітря (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо. Частина 5 статті 11 зазначеного Закону встановлює, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Частиною 7 статті 11 Закону визначено, що до першої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об`єкти, які не належать до першої і другої груп.

Порядок проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідний Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302 (надалі по тексту - Порядок №302), у редакції на момент проведення перевірки, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (надалі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (надалі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Учасниками справи не заперечується необхідність отримання відповідачем дозволів на виконання вимог статей 10,11 Закону України Про охорону атмосферного повітря .

Як вбачається з матеріалів справи, виробничими підрозділами відповідача дозволи були отримані: виробничою базою відповідача (адреса: м. Суми, вул. Білопільське шосе,28) - з 25.03.2016, заводом відповідача (адреса: Сумський район, смт. Степанівка) - з 03.12.2015 (том 1, аркуш справи 75-80); заводом Сумський райавтодор відповідача (адреса: Сумський район, смт. Степанівка) - з 10.02.2017 (том 1, аркуш справи 81-86).

Однак, на момент здійснення перевірки дозволи були відсутні.

Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Приписами частини третьої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відповідно до частини першої статті 69 вказаного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За нормами статті 33 Закону України Про охорону атмосферного повітря здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в порядку та розмірах, встановлених законом.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) передбачений у Методиці.

Таким чином, нарахування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснено на підставі Методики №639 у редакції, що діяла на момент проведення перевірки.

Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Методики №639 наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються у тому числі викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 2.2 Методики № 639 факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єктів господарювання та розрахунковими методами.

Також пунктом 2.7 Методики № 639 передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об`ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання.

Так, позивачем було здійснено нарахування збитків за викиди саме зі стаціонарних джерел викидів. При цьому, сам відповідач надав позивачу інформацію про часи роботи стаціонарних джерел викидів, до якої були включені всі джерела викидів, у тому числі і ті, які відповідач вважає неорганізованими (том 1, аркуш справи 66-67).

Розрахунок розміру збитків проводиться згідно з п. 4.1. Методики, якою передбачено, що розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Збитки розраховано за формулою 12 - З = mi х 1,1П х Ai х Кт х Кзi, де З - розмір збитків, грн; mi -маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т; 1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на дату виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т; Ai - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої забруднюючої речовини; Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості; Кзi - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховано як сума розміру збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

Дослідивши розрахунок розміру збитків колегія суддів встановила, що позивач застосував формулу № 12 пункту 4.1 Методики № 639. Показник 1,1 П, який є складовою формули, застосований у розмірі 3200,00 грн, що відповідає вимогам статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік . Показник 1,1 П є постійною величиною, а у розрахунку вже був застосований коефіцієнт маси забруднюючої речовини.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3.11 Методики № 639 у редакції, що діяла на момент проведення перевірки, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Таким чином, враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок збитків здійснено вірно за визначений період та з урахуванням норм чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини (постанова Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 922/1816/20).

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У даних правовідносинах саме на Інспекцію покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди (постанова Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 911/2005/13).

Верховний Суд у постанові від 17.09.2020 у справі №922/1699/15 зазначив, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Відповідно до статті 6 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Статтею 153 Господарського кодексу України встановлений обов`язок суб`єктів господарювання здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

За вимогами частини 5 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря може здійснюватися лише після отримання дозволу. Наведена норма не передбачає будь-яких виключень.

Колегією суддів враховано, що за змістом Листа №1127/11/10-09 від 30.01.2009 Міністерства охорони навколишнього природного середовища України суб`єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Якщо особа цього не зробила, то це означає, що вона не вжила всіх необхідних заходів для дотримання вимог чинного законодавства, що дає підстави говорити про її поведінку як винну.

Колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано встановив наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу; безпосереднього причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; самої шкоди та вини.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища є обґрунтованими.

Щодо посилань скаржника на те, що строк дії дозволу автоматично повинен бути продовжений ще на 5 років на підставі Закону України від 09.04.2014 №1193-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру", яким внесено зміни до статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря щодо збільшення строку дії дозволів, то колегія суддів не бере його до уваги оскільки в зазначеному законі відсутня норма пролонгації виданого дозволу.

Стосовно неправомірності нарахування збитків на викиди із неорганізованих стаціонарних джерел викидів, колегія суддів зазначає наступне.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції з 18 джерел викиду заводу відповідача та із 14 джерел викиду заводу Сумський райавтодор, що включені до розрахунків позивача, лише відповідно 11 та 8 джерел викиду є стаціонарно організованими джерелами викиду забруднюючих речовин, на які необхідно отримувати дозволи. Інші відповідно 7 та 6 джерел є неорганізованими, а тому на думку відповідача не можуть братися для розрахунку збитків.

Так дійсно ст. 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) дає визначення, що джерело викиду-це об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин. Також зазначеним Законом передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу.

Однак, у даному законі не має окремого визначення термінів неорганізоване/організоване стаціонарне джерело викидів.

Разом з тим, Закон України Про охорону атмосферного повітря визначає стаціонарні джерела забруднення без їх поділу на неорганізоване та організоване.

Стосовно розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря та з неправильним застосуванням формули визначення маси (замість формули №4 Методики необхідно було застосувати формулу №10 як це передбачено пунктом 3.7 Методики) колегія суддів зазначає, що в Методиці не зазначено про одночасне застосування всіх способів визначення маси, а вона лише надає можливість визначити масу наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря по будь-якому із способів.

Разом з тим, розрахунок було виконано на підставі характеристик джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та їх параметрів, що наведені в документах самого відповідача.

Щодо посилань скаржника на невірне застосування при розрахунках розміру заподіяних збитків позивачем показнику 1,1П (розмір мінімальної заробітної плати на дату виявлення порушення), то вони також колегією суддів не беруться до уваги, оскільки як було зазначено вище при дослідженні розрахунків розміру збитків позивач застосував формулу № 12 пункту 4.1 Методики № 639, в якій показник 1,1 П, є складовою формули, застосований у розмірі 3200,00 грн, що відповідає вимогам статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік .

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про не обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 13.07.2021 у справі №920/821/18 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Дочірнього підприємства Сумський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.07.2021 у справі №920/821/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 13.07.2021 у справі №920/821/18 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

4. Матеріали справи №920/821/18 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 01.12.2021.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк