Постанова

від 20.10.2021 по справі 911/642/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2021 р. Справа№ 911/642/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Горди В.В.

за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 20.10.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 (повний текст складено 23.06.2021)

у справі №911/642/21 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1. Державної екологічної інспекції Столичного округу 2. Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест"

про стягнення 240 534,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Білоцерківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Узинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агросервіс" про стягнення 240 534, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною екологічною інспекцією Столичного округу проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, під час якого встановлені порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Узин-Агросервіс" вимог законодавства у сфері навколишнього природного середовища, чим було завдано збитків державі в розмірі 240 534,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" 240 534,00 грн збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства із зарахуванням коштів на розподільчий рахунок Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності". Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" на користь Київської обласної прокуратури 3608,01 грн судового збору.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність прокурором наявності правових підстав для стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в судовому порядку.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі №911/642/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

Разом із апеляційною скаргою від скаржника надійшла заява-клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в якій скаржник стверджує, що повний текст оскаржуваного рішення ним було отримано 01.07.2021.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також не з`ясовано обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного.

По - перше, прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема, на думку відповідача, не доведено, що уповноважений орган, в інтересах якого прокурор звернувся з даним позов, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

По - друге, відповідачем вже понесено відповідальність за засмічення земель шляхом сплати належним чином штрафу за постановою №002055 у справі про адміністративне правопорушення;

По - третє, акт перевірки Державної екологічної інспекції Столичного округу не містить: зазначення предмету державного нагляду (контролю), детального та документального підтвердження опису виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства, а також документально підтверджених зроблених в акті висновків.

Таким чином відповідач вважає, що висновки Державної екологічної інспекції Столичного округу зроблені в акті перевірки засмічення території ґрунтуються лише на припущеннях позивача-1 та не підтверджені жодними протоколами лабораторних досліджень.

Короткий зміст відзивів прокурора та позивача-1 на апеляційну скаргу та узагальнення їх доводів

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор та позивач-1 просять суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Узагальнений виклад позицій іншого учасника справи

Позивач-2 не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі №911/642/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Шаптали Є.Ю., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви-клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі №911/642/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі №911/642/21. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі №911/642/21 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги; розгляд апеляційної скарги призначено на 15.09.2021.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 у справі №911/642/21 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебування судді Разіної Т.І. у відпустці, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021, справу №911/642/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі №911/642/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Шаптали Є.Ю; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою та часом.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 у справі №911/642/21 призначено повторний автоматизований розподіл у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2021, справу №911/642/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі №911/642/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.; розгляд апеляційної скарги призначено на 20.10.2021.

В судове засідання, яке відбулося 20.10.2021, з`явилися прокурор, представники позивача-1 та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Представник позивача-2 в судове засідання не з`явився, про причину своєї відсутності суду апеляційної інстанції не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи поштове повідомлення за трек - номером 0411635783583.

Враховуючи, що явка представника позивача-2 в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача-2.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача-2, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Державною екологічною інспекцією у Столичному округу, відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Столичному округу № 1635-п від 10.10.2019, з дотриманням правил ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на підставі направлення № 312/001639 від 10.10.2019, в присутності посадових осіб органів державного нагляду та представника суб`єкта господарювання, проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У ході проведеного заходу встановлено, що відповідачем допущено псування сільськогосподарських та інших земель, а саме засмічення їх відходами будівельних матеріалів, металобрухтом, шинами, твердими побутовими відходами, площею 3 220 м.кв. висота шару засмічення 0,5 м., що є порушенням вимог ст.ст. 23, 96, 163, 164, 211 Земельного кодексу України та ст. ст. 17, 32, 33 Закону України "Про відходи".

Зазначена земельна ділянка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна від 29.02.2016, підписаного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноінвестбуд".

По закінченню перевірки Державною екологічною інспекцією Столичного округу складено акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № б/н, початок перевірки 17.10.2019 - завершення перевірки 22.10.2019, примірник якого отримано директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" ОСОБА_1 Акт підписаний відповідачем без зауважень.

Внаслідок виявлених порушень законодавства у сфері поводження з відходами, Державною екологічною інспекцією Столичного округу 22.10.2019 складено протоколи про адміністративні правопорушення відносно директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" ОСОБА_1 № 002103 та № 002104 від 22.10.2019.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що посадовою особою при здійсненні господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвет", порушуються вимоги щодо поводження з відходами під час їх збереження, перевезення, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення.

Постановами № 002055 та № 002056 про накладення адміністративного стягнення директора ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Зазначені постанови не оскаржувались, а штраф належним чином було сплачено ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій.

Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 № 171 (далі - Методика визначення розмірів шкоди) визначено, що засмічення земель це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Пунктом 3.2 Методики визначення розмірів шкоди встановлено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 3.3 зазначеної Методики визначення розмірів шкоди факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Згідно Методики визначення розмірів шкоди, позивачем здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, а саме засмічення земельної ділянки площею 3 220 кв.м. відходами будівельних матеріалів, металобрухтом, шинами, твердими побутовими відходами. Відповідно до проведеного розрахунку, розмір завданої шкоди становить 240 534,00 грн.

Внаслідок встановлення факту заподіяння шкоди, позивач-1 звертався до відповідача з претензією № 102/2019 від 11.11.2019 про відшкодування збитків у розмірі 240 534,00 грн. Проте, на даний час вимоги претензії не виконано, а заподіяна державі шкода залишилась не відшкодованою.

В обґрунтування позовних вимог прокурор стверджував, що зазначеними порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища, державі відповідачем заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 240 534,00 грн, яка полягає у засміченні земельної ділянки внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" 240 534,00 грн збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства із зарахуванням коштів на розподільчий рахунок Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності". Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" на користь Київської обласної прокуратури 3608,01 грн судового збору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ч. ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України і ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при зверненні з позовом до суду обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Державною екологічною інспекцією Столичного округу, яка з моменту обізнаності про порушення відповідачем природоохоронного законодавства самостійно не вжила заходів спрямованих на відшкодування відповідачем завданої державі шкоди внаслідок такого порушення, що створює загрозу невідшкодування завданих збитків, у той час як за рахунок коштів, одержаних внаслідок відшкодування збитків фінансуються, зокрема видатки на програми та заходи у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Тобто, навів підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - позивача у справі: Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Окрім того, на підтвердження повідомлення позивача про таке звернення прокурором долучено до позову повідомлення в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Як встановлено судом першої інстанції, Державна екологічна інспекція Столичного округу, встановивши підстави для стягнення з відповідача збитків, протягом тривалого часу не зверталась до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Разом з тим, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду з позовом, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор повідомляв Узинську міську раду Білоцерківського району Київської області (позивач-2) про звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах, в тому числі, Узинської міської ради.

В свою чергу, листом вих. № 03-10-180 від 18.03.2021 Узинська міська рада повідомила прокурора про отримання повідомлення прокурора від 26.02.2021 про подання до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Узинської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що твердження відповідача про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором у спірних правовідносинах є помилковим.

Подібна правова позиція щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави, які тотожні підставам, наведеним у даній справі викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.03.2021 у справі №920/821/18 та постанові від 30.03.2021 у справі №920/266/19.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у установленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Згідно з положеннями статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" передбачено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема, запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам; забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів. На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Згідно зі статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як вказано вище, за результатами перевірки Державною екологічною інспекцією Столичного округу дотримання вимог природоохоронного законодавством Товариством з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест", складено акт, з якого вбачається, що останнє здійснювало господарську діяльність з порушенням вимог природоохоронного законодавства, у зв`язку з чим внаслідок псування сільськогосподарських та інших земель, а саме засмічення їх відходами будівельних матеріалів, металобрухтом, шинами, твердими побутовими відходами, площею 3 220 м.кв. висота шару засмічення 0,5 м., що є порушенням вимог ст.ст. 23, 96, 163, 164, 211 Земельного кодексу України та ст. ст. 17, 32, 33 Закону України "Про відходи".

Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами установлюється Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (надалі - "Методика"), затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 149 від 04.04.2007.

Згідно з п. 3.1 Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

За пунктами 3.2, 3.3 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

При цьому, пунктом 3.3 Методики установлено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до пункту 4.1. Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, упродовж шести місяців з дня виявлення порушення.

Судом першої інстанції встановлено, що розрахунок шкоди Державною екологічною інспекцією Столичного округу здійснено на основі акту перевірки № б/н, початок перевірки 17.10.2019 - завершення перевірки 22.10.2019 з урахуванням вимог Методики від 04.04.2007 № 149, відповідно до якого загальна сума збитків становить 240 534,00 грн. При цьому, вищевказаний акт підписаний посадовою особою директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" ОСОБА_1 без зауважень.

Посилання відповідача про понесенням ним відповідальності за засмічення земель шляхом сплати належним чином штрафу за постановою №002055 у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

Статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 7 ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

За змістом ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Аналогічні обов`язки покладені на землекористувачів ст. 96 Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом в) ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що сплата штрафу за постановою у справі про адміністративне правопорушення не звільняє винну особу від сплати розміру збитків, завданих неправомірними діями.

Доводи відповідача про те, що висновки Державної екологічної інспекції Столичного округу, викладені в акті перевірки засмічення території, ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені жодними протоколами лабораторних досліджень, колегією суддів оцінюються критично, огляду на наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено право суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), зокрема, надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта; оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.

В той же час, результати вищевказаної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" в встановленому законом порядку не оскаржувались, акт за результатом проведення планового заходу державного нагляду щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест", проведеної з 17 по 22 жовтня 2019 підписаний посадовою особою директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" ОСОБА_1 без зауважень, постанови №002056 від 22.10.2019 за ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення та №002055 від 22.10.2019 за ст. 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення про накладення адміністративних стягнень набрали законної сили, ніким не оскаржені та не скасовані, добровільно виконані.

В силу вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачем доведено наявність правових підстав для стягнення збитків у розмірі 240 534, 00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі №911/642/21 - без змін.

Матеріали справи №911/642/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.12.2021.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Т.І. Разіна