Рішення

від 25.11.2021 по справі 908/2087/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/151/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2021 справа № 908/2087/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2087/21

за позовом товариства обмеженою відповідальністю АМІТ-Т (20409, Черкаська область Звенигопродський район, селище Здобуток, вул. Садова, 44)

до відповідача Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 509873,51 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 заборгованості в розмірі 509873,51 грн., яка складаються з: 182000,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 16 від 07.08.2020, 304850,00 грн. пені, 5005,51 грн. 3% річних та 18018,00 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 16 від 07.08.2020 щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк. За поясненням позивача, 14.08.2020 позивач відвантажив, а відповідач прийняв обумовлений договором товар, однак відповідач у визначені договором строки поставлений товар не оплатив, що є підставою для стягнення основного боргу та нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат у судовому порядку. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 655, 662, 663 ЦК України, ст.ст. 20, 173, 174, 193, 231 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021 справу № 908/2087/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 16.08.2021, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2087/21, присвоєно справі номер провадження 18/151/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2087/21 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 07.09.2021, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 26.08.2021 та повноваженому представнику відповідача 26.08.2021.

Від відповідача 06.09.2021 надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на положення ст. 231 ЦК України, оскільки ВЧ НОМЕР_1 є складовою Збройних сил України і її фінансування здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Щодо передачі товару відповідач зазначив, що позивачем не надано акт-прийому передачі товару, що є належним підтвердженням виконання зобов`язань за договором. Просив в позові відмовити.

Позивач у наданій суду 21.09.2021 відповіді на відзив проти доводів відповідача заперечив та зазначив, що відповідно до пункту 3.1 договору та з урахуванням вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу й закінчення строку відповідач зобов`язаний оплатити отриманий товар за видатковою накладною №Т-00015 від 14 серпня 2020 року на суму 182000,00 грн. не пізніше 14.09.2020, доказів оплати товару відповідач суду не надав, отже, строк оплати є таким, що настав. Що стосується стягнення пені 3% річних та інфляційних нарахувань, за доводами позивача, вони розраховані із заборгованості за видатковою накладною №Т-00015 від 14.08.2020 на підставі пункту 5.1.4 договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Позивач відзначив, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін, а у тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18). Що стосується можливості застосування до спірних правовідносин у справі частини другої статті 231 Господарського кодексу України, позивач, посилаючись на висновки постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, вказав, що ця норма закону стосується випадків порушення негрошового зобов`язання, тоді як у цій справі має місце порушення відповідачем зобов`язання з оплати товару (грошового зобов`язання).

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито 16.08.2021. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 16.09.2021 та закінчити 18.10.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 26.11.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без повідомлення (участі) у судовому засіданні представників позивача та відповідача.

При цьому суд зауважує, що з огляду на конкретні обставини справи, справа розглянута судом у розумний строк, який є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, правильного вирішення справи по суті та застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю АМІТ-Т (Продавцем, позивачем у справі) та Військовою частиною НОМЕР_1 (Покупцем, відповідачем у справі) 07.08.2020 укладений договір купівлі-продажу №16 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти та оплатити товар:(ДК 021:2015 31730000-2-Електричне обладнання).

Згідно п. 1.2 Договору загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у Специфікації, що є додатком №1 до Договору (надалі іменується Специфікація).

За визначенням пунктів 2.1, 2.2 Договору, загальна сума за цим договором складає 182000,00 грн. Вартість тари, упаковки, маркування за цим договором включається у загальну ціну товару.

Пунктом п. 3.1 Договору передбачено, що Продавець передає товар Покупцю протягом 30 (тридцяти) календарних днів.

Відповідно до п. 4.1. Договору Покупець зобов`язується оплатити товар на умовах 100% оплати після отримання товару згідно цього договору.

Згідно із п. 5.1 Договору у випадку порушення договору сторона несе відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 5.1.4. Договору сторони узгодили, що Покупець за несвоєчасну або не повну оплату товару сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості неперерахованої суми за кожний день прострочки, але не нижче облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 8.1. Договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 30 листопада 2020 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Згідно з умовами Договору сторонами підписано Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до договору), якою погоджено поставку товару на загальну суму 182000,00 грн. з ПДВ: найменування товару - холодильник ЕRGO MRF-170 в кількості 10 шт., ціна за одиницю 97001,00 грн.; морозильний ларь ERGO BD-401 в кількості 10 шт., ціна за одиницю 84990,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу передбачений договором товар, що підтверджується накладною № Т-00015 від 14.08.2020 на суму 182000,00 грн. з ПДВ.

Видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін без зауважень.

Однак відповідач у визначений договором строк (з моменту отримання товару) - поставлений товар не оплатив.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучена до матеріалі справи видаткова накладна, на підставі якої виникла заборгованість відповідача за Договором підписана з боку Покупця без зауважень.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати отриманого товару визначено пунктом 4.1 Договору 100% оплата після отримання товару згідно цього договору.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на ненадання позивачем акта-прийому передачі товару, що підтверджувало б виконання зобов`язань за Договором, суд відхиляє як необґрунтовані. Умовами укладеного сторонами Договору підписання такого акту не передбачено.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий товар в сумі 182000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 182000,00 грн. основного боргу за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 304850,00 грн. пені, 5005,51 грн. 3% річних та 18018,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.

При цьому, положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Позивачем вимога про стягнення 304850,00 грн. пені за період з 14.08.2020 по 14.07.2021 заявлена на підставі п. 5.1.4 Договору, згідно з яким Покупець за несвоєчасну або не повну оплату товар сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості неперерахованої суми за кожний день прострочки, але не нижче облікової ставки НБУ.

Оскільки положення договору в даному випадку не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ч. 6 ст. 232 ГК України (посилання в договорі на стягнення пені за кожний день прострочення не є визначенням періоду часу), то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шестимісячного строку.

Також позивачем при визначення розміру пені не враховано приписи ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, згідно з якою розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановленої законом, може бути збільшений у договорі. Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів. Наведене стосується Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов`язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення. Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки (пені), він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що з урахуванням дати прострочення оплати з 15.08.2020 (наступний день з дати поставки товару) та суми заборгованості, враховуючи обмеження нарахування пені в шість місяців та встановлений Законом граничний розмір пені, при розрахунку пені слід виходити з правильного періоду нарахування пені з 15.08.2020 по 15.02.2021 (184 календарних днів) та розміру пені з обмеженням подвійною обліковою ставкою НБУ. Отже. до стягнення підлягає 10987,03 грн. пені. В решті вимоги про стягнення пені (293862,97 грн. пені) суд відмовляє, як заявленої необґрунтовано.

Позивач у заяві про усунення недоліків позовної заяви щодо підстав нарахування пені зазначив, що згідно ст. 258 ЦК України до вимог щодо стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, а в даному випадку пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму і позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Однак, позивач помилково ототожнює визначений законодавством строк нарахування пені та позовну давність, що не є тотожним.

Доводи відповідача, що умови п. 5.1.4 договору та нарахування позивачем пені відповідно до цього пункту договору суперечить вимогам ст. 231 ЦК України суд відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафної санкції у вигляді пені, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені.

Проте, в даному випадку відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором у вигляді прострочення здійснення оплати отриманого товару, що виключає застосування абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначений позивачем період з 14.08.2020 по 14.07.2021 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, виходячи з простроченої суми вартості поставленого товару, суд встановив, що до стягнення підлягає сума 4990,59 грн. і в цій сумі суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 3% річних. В решті вимоги про стягнення 3% річних (14,92 грн.) суд відмовляє як заявлених необґрунтовано. Позивачем помилково включено до періоду прострочення дату поставки товару, оскільки, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних втрат за визначений позивачем період: серпень 2020 року травень 2021 року за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, суд встановив, що позивачем помилково включено до періоду розрахунку серпень 2020 року, оскільки порушення в цей період тривало менше місяця. Разом з тим, за належний період з вересня 2020 року по травень 2021 року до стягнення підлягає сума 18424,18 грн., що є більшою сумою ніж заявлено позивачем. Тому, враховуючи відсутність у суду повноважень виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення інфляційних втрат задовольняється судом у визначеній позивачем сумі 18018,00 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтував частково, а відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у визначений договором строк, не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 182000,00 грн. основного боргу, 10987,03 грн. пені, 4990,59 грн. 3% річних та 18018,00 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (293862,97 грн. пені та 14,92 грн. 3% річних) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3135,72 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь товариства обмеженою відповідальністю АМІТ-Т (20409, Черкаська область Звенигопродський район, селище Здобуток, вул. Садова, 44; ідентифікаційний код 42629625) 182000,00 грн. (сто вісімдесят дві тисячі грн. 00 коп.) основного боргу, 10987,03 грн. (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім грн. 03 коп.) пені, 4990,59 грн. (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто грн. 59 коп.) 3% річних, 18018,00 грн. (вісімнадцять тисяч вісімнадцять грн. 00 коп.) інфляційних втрат та 3135,72 грн. (три тисячі сто тридцять п`ять грн. 72 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 01.12.2021.

Суддя В.В. Левкут