Ухвала

від 01.12.2021 по справі 913/124/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 913/124/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-консалтингова компанія "ФРАЙ"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Россолов В.В., судді - Слободін М.М., Шутенко І.А.)

від 01.11.2021,

у справі за позовом Заступника керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України

до 1.Комунальної установи "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-консалтингова компанія "ФРАЙ"

про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів, зобов`язання повернути 1 719 997, 56 грн та обладнання,

ВСТАНОВИВ:

23.11.2021 ТОВ "Торгово-консалтингова компанія "ФРАЙ" звернулося з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі №913/124/20 до суду касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Гос-подарського процесуального кодексу України та зазначає, що висновок Верховного Суду про можливість використання матеріалів кримінального провадження як доказу у господарській справі, відсутній.

Проте, суд зауважує, що скаржнику необхідно надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, а саме зазначити норму права (пункт, абзац, частина тощо) щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи.

Також скаржник вказує, що судом встановлені обставини, що мають значення на підставі недопустимих доказів, що призвело до неправильного вирішення справи, однак не посилається на пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та на відповідний пункт частини третьої статті 310 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуаль-ного кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збо-ру визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру визначена у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в по-зовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлю-ються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Рішенням Господарського суду Луганської області від 16 липня 2021 року у справі №913/124/20 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 рішення Господарського суду Луганської області від 16 липня 2021 року у справі № 913/124/20 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України до Комунальної установи "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ" та ТОВ "Торгово-консалтингова компанія "ФРАЙ", про визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору про закупівлю товарів, застосування наслідків недійсності правочину задоволено. Визнано недійсним рішення тендерного комітету Комунальної установи "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ" про визнання ТОВ "Торгово-консалтингова компанія "ФРАЙ" переможцем процедури закупівлі, оформлене протоколом від 11.11.2019 № б/н. Визнано недійсним договір № 683 від 26.11.2019, укладений між Комунальною установою "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ" та ТОВ "Торгово-консалтингова компанія "ФРАЙ" на закупівлю, а саме товару по коду ДК 021:2015 30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина) (придбання комп`ютерів) на загальну суму 1 719 997,56 грн. Зобов`язано ТОВ "Торгово-консалтингова компанія "ФРАЙ" повернути Комунальній установі "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ" грошові кошти в сумі 1 719 997,56 грн, отримані в ході виконання договору про закупівлю від 26.11.2019 №683. Зобов`язано Комунальну установу "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ" повернути ТОВ "Торгово-консалтингова компанія "ФРАЙ" Машини для обробки даних (апаратна частина) (придбання комп`ютерів) у кількості 123 одиниць, поставлених на виконання договору про закупівлю від 26.11.2019 №683".

ТОВ "Торгово-консалтингова компанія "ФРАЙ" просить скасувати постанову та залишити в силі рішення.

Враховуючи предмет спору та вимоги касаційної скарги, при подачі цієї касаційної скарги останній повинен був сплатити судовий збір у розмірі 60 007,93 грн (200 % від (1 719 997,56 грн x 1,5 : 100% = 25 799,96 грн) + (4204,00 грн (2 немайнові вимоги)) = 30 003,96)).

Проте, скаржником за платіжним дорученням №4349 від 18.11.2021 сплачено лише 8408,00 грн, тобто на 51 599,93 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті у цьому випадку.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то у зв`язку з неповною сплатою судового збору, заявнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у сумі 51 599,93 грн.

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-консалтингова компанія "ФРАЙ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі №913/124/20 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-консалтингова компанія "ФРАЙ" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-консалтингова компанія "ФРАЙ", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко