Ухвала

від 02.12.2021 по справі 293/2437/21

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 293/2437/21

Провадження № 2/293/892/2021

УХВАЛА

02 грудня 2021 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В., розглядаючи позовну заяву

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 )

до Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Окілок" (адреса:вул. Черняхівська,буд. 43-А, с.Окілок, Житомирський район, Житомирська область )

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного корситування та скасування реєстарції договору оренди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Окілок", за змістом якого просить:

- витребувати у Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Окілок" з чужого незаконного користування належну на підставі державного акта на земельну ділянку серії ІІІ_ЖТ № 020618 ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,9797 га, кадастровий номер 1825686200:03:000:0173, яка розташована за межами населеного пункту на території Оліївської (Новопільської) сільської ради Черняхівського району Житомирської області;

- скасувати реєстрацію договору оренди б/н від 04.07.2018 , який зареєстрований державним реєстратором Сербо-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області Ходоровською О.М. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права , запис № 43163400 від 24.09.2018.

Оглянувши позовні матеріали на предмет відповідності їх нормам Цивільного процесуального кодексу України, які регулюють порядок дотримання позивачем вимог щодо подачі та форми позовної заяви суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.

У відповідності до вимог частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України до позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При зверненні до суду позивачем не надано доказів про сплату судового збору у визначеному Законом порядку та розмірі, натомість позивач подав клопотання про зменшення розміру сплати судвоого збору, згідно якого просить зменшити розмір сплати судвоого збору на %0% у зв"язку із малозабезпеченістю та відстрочити сплату судового збору на 1(один) місяць, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

В обґрунтування клопотання, позивач зазначає, що не має постійного заробітку, отримує незначні доходи від продажу власної продукції тваринництва, що не дає можливість сплатити судовий збір.

На підтвердження вказаних обставин, позивач додав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з січня 2021 року по червень 2021 року.

Дослідивши клопотання позивача про зменшення розміру судового збору та відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні такого клопотання з огляду на наступне .

За приписами ч.2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" , за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

За приписами п.2 ч.2 ст. 4 вказаного закону, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу.

Таким чином,зважаючи щзо позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру, при зверненні до суду із позовом, позивач мав сплати судовий збір у розмірі 1816,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (ч.3 ст. 136 ЦПК України).

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Правовий аналіз вищезазначених норм закону дає підстави стверджувати, що законодавцем встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктивних та предметних критеріїв, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може звільнити від сплати судового збору.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Згідно із статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Вирішуючи клопотання про відстрочку сплати судвоого збору та зменшення розміру судвоого збору , суд урахував, що зазначені заявником обставини та надані на їх підтвердження докази, не є безумовними підставами для зменшення та відстрокчки сплати судового збору, оскільки заявником не надано суду доказів на підтвердження його реального майнового стану , наявність рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо, який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої позовної заяви судовим збором.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі Kniat v. Poland ; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі Jedamski and Jedamska v. Poland ).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі Shishkov v. Russia ).

Так, подаючи до суду заяву про зменшення розміру та відстроку сплати судового збору, позивач на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надав лише відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з січня 2021 року по червень 2021 року.

Однак, надана позивачем довідка не може бути належним доказом на підтвердження розміру річного доходу позивача - фізичної особи за весь попередній календарний рік.Така довідка не є достатніми доказом на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (довідка органу доходів і зборів, довідка про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).

Натомість інших доказів, окрім довідки за шість місяців щодо тяжкого матеріального стану, заявником до позовної заяви не надано.

Позивач не надав й документів на підтвердження того, що має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище заявника.

Отже, вищевикладені обставини свідчать про те, що на даний час відсутні підстави для зменшення розміру судвоого збору та відстрочки сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи положення ст. 129 Конституції України, а також положення Закону України "Про судовий збір", суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.

В силу положень ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" встановив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами в зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

З огляду на викладене позивач при звернені до суду в порушення норм ст. 175,177 ЦПК України до позовної заяви не додав доказів сплати судового збору у встанволеному Законом порядку та розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на викладені вище обставини суд дійшов висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в установленому Законом порядку та розмірі.

Керуючись ст.ст.81, 83, 136, 175, 177 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору та відстрочення сплати судового збору.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Окілок" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного корситування та скасування реєстарції договору оренди - залишити без руху.

Надати позивачу 7-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали, зокрема, надавши суду докази сплати судового збору у розмірі та порядку, встановленому законом, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвала складена та підписана: 02.12.2021

Суддя Л.В.Лось