Постанова

від 01.12.2021 по справі 520/10835/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 р. Справа № 520/10835/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.11.19 по справі № 520/10835/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке починаючи з 25.04.2019 р., допустило порушення права ОСОБА_1 отримувати своєчасно та в повному обсязі пенсію як інваліду війни, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов`язків військової служби під час ліквідації Чорнобильської катастрофи при виконанні радіаційних робіт в зоні відчуження, в обсязі та порядку, який існував до обмеження, скасування їх нормативними актами, які були визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України та в розмірі, встановленому рішенням Конституційного суду України № 1-р (ІІ)/2019 від 25.04.2019 р. за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нараховувати та виплачувати належну ОСОБА_1 пенсію в порядку та розмірі, визначеному Законами № 2262 та № 796 з урахуванням рішень Конституційного Суду з цього приводу, без обмежень, визнаних неконституційними, в розмірі не меншому ніж 17 747, 20 грн.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму протиправно не сплаченої ОСОБА_1 частини пенсії з 26.04.2019 р. в розмірі 58 653,80 грн.;

- допустити негайне виконання рішення суду, відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України. В 2015 році Пенсійний фонд України розмежував отримання належної ОСОБА_1 пенсії між Законами №769 та № 2262 на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків (статті 54 та 59 Закону 796), та пенсію по інвалідності отриманої під час проходження військової служби. Однак, 17 липня 2018 року Велика палата Конституційного Суду України прийняла рішення №6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституційї України (конституційності) підпунктів 2-7,12 та 14 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. № 76-VIII, яким поновила конституційні права ОСОБА_1 отримувати пенсію, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю, різні види доплат до пенсії як інваліда війни в розмірі та порядку встановленому Законами № 2262 та № 796. Конституційний Суд України 25.04.2019 року прийняв рішення № 1-р (ІІ)/2019 за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституційї України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в якому розповсюдив на всіх військовослужбовців, які приймали участь в ліквідації Чорнобильської катастрофи, положення частини третьої статті 59 Закону № 796 щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року. Однак відповідач, проігнорував цей обов`язковий зазначений законодавчий припис, внаслідок чого порушив права позивача. Таким чином, вважаючи дії суб`єкта владних повноважень протиправними, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду, в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови здійснити за період з 25.04.2019 року по 01.07.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислюючи розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити за період з 25.04.2019 року по 01.07.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислюючи розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та здійснити відповідні нарахування та виплату за вказаний період.

В іншій частині позову - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідач надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 23.07.1986 р. по 10.09.1986 р. позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини №15731 (а.с.18).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році має посвідчення (категорія 1) серія НОМЕР_1 (а.с. 14).

Окрім того, встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії (а.с.15 - 17).

На звернення позивача суб`єктом владних повноважень була надана відповідь №4112/0316-20 від 07.10.2019 р., згідно із змістом якої У період з 23.07.1986 р. по 10.09.1986 р. позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини №15731 (а.с.18).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році має посвідчення (категорія 1) серія НОМЕР_1 (а.с. 14).

Окрім того, встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії (а.с.15 - 17).

На звернення позивача суб`єктом владних повноважень була надана відповідь №4112/0316-20 від 07.10.2019 р., згідно із змістом якої ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії на підставі того, що рішення Конституційного суду України не містять положень щодо порядку його виконання (а.с. 19 - 20).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 25.04.2019 року має право на призначення/перерахунок пенсії по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону №796-XII, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня відповідного року. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача, як суб`єкта владних повноважень, поза межами перевірки за названими критеріями згідно вищезазначеної статті, тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати належну позивачу пенсію без обмежень в розмірі 17747,20 грн. та стягнення з відповідача суми протиправно не сплаченої частини пенсії з 26 квітня 2019 року в розмірі 58653,80 грн. не підлягають задоволенню. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про нарахування позивачу пенсії за формулою, визначеною позивачем на власний розсуд, яка не передбачена Законом №796-ХІІ та Порядком №1210, не підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання відповідача здійснювати перерахунок пенсії позивача за алгоритмом, що не відповідає приписам чинного законодавства, є втручанням у право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, спрямовані на визначення судом іншого, ніж передбачено законодавством, порядку виконання даного рішення суду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині відмови в задоволенні позову про зобов`язання відповідача здійснити обчислення позивачу пенсії по інвалідності відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ч.3 ст.54 Закону №796-ХІІ умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Статтею 59 Закону №796-ХІІ урегульовано порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

11 жовтня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким частину третю статті 59 Закону №796-ХІІ з 01 жовтня 2017 року викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №851 внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 (далі по тексту - Порядок №1210), згідно з якими згаданий Порядок доповнено пунктом 9-1, відповідно до якого за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:

П = Зс х Кзс х (Кв : 100%),

де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:

Кзс = (Зп (мін) х 5) : Зс1,

де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543 абзац перший пункту 9-1 Порядку №1210 викладено в такій редакції: "За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П = Зс х Кзс х (Кв : 100%)

де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:

Кзс=Зп(мін) х 5) : Зс1

де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

При цьому, Кабінетом Міністрів України визначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543 набирає чинності з 01 липня 2019 року.

Поряд з цим, статтею 18 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ) визначено, що пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

У силу пункту "а" частини першої статті 21 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Згідно з ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд враховує, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 20 травня 2020 року у зразковій справі №520/12609/19, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, наведено висновок про те, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно з частиною третьою статті 59 Зaкoну №796-XII.

Разом з цим, Верховний Суд зауважив, що при обчисленні розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону №796-XII, її розмір визначається відповідно до вимог частини третьої статті 59 цього Закону за бажанням особи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та з урахуванням формули, передбаченої пунктом 9-1 Порядку №1210.

Судом у цій справі встановлено, що основний розмір пенсії позивача обчислено з 01.07.2019 за формулою, визначеною пунктом 9-1 Порядку №1210.

Застосування формули, передбаченої Порядком №1210, при обчисленні розміру пенсії узгоджується зі змістом частини третьої статті 59 Закону №796-XII, що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Тобто, за Законом №796-XII умови, порядок призначення пенсії по інвалідності визначаються актами Кабінету Міністрів України (частина третя статті 54), і розмір пенсії може бути обчислений, з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

При цьому, Закон №796-XII та Закон №2262-ХІІ не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Колегія суддів зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 прийнята з метою практичної реалізації статей 54, 57 та 59 Закону №796-XII та в силу статті 117 Конституції України є обов`язковою до виконання.

П`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, це лише вихідний показник для обчислення пенсії, який сам по собі не враховує індивідуальних особливостей кожного окремого пенсіонера (зокрема, розміру відшкодування фактичних збитків (у відсотках)), а тому застосування формули, наведеної у пункті 9-1 Порядку №1210, дозволяє визначити розмір пенсії індивідуально для кожного пенсіонера із врахуванням його особливостей. Незастосування ж вказаної формули при обчисленні пенсії призведе до встановлення єдиного розміру пенсії для всіх пенсіонерів безвідносно до особливостей кожного, що в свою чергу не сприятимете належному та справедливому пенсійному забезпеченню окремо взятого пенсіонера.

З цих підстав, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги позивача про необхідність обчислення основного розміру його пенсії з урахуванням виключно двох складових: 1) п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2019 року та 2) відсотка втрати працездатності, визначеного статтею 21 Закону №2262-ХІІ.

При цьому, положення Закону №2262-ХІІ не застосовуються до спірних відносин, адже основний розмір пенсії позивача обчислюється відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону №796-XII з урахуванням формули, передбаченої пунктом 9-1 Порядку №1210.

Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019 не містить висновків про необхідність обчислення пенсії по інвалідності виключно з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Так само, у цьому рішенні відсутні висновки про можливість (доцільність, необхідність) обчислення пенсійних виплат по інвалідності у розмірах, визначених Законом №2262-ХІІ.

Отже, під час здійснення перерахунку пенсії позивачу з 01.07.2019 відповідно ч.3 ст.59 Закону №796-XII за формулою, визначеною пунктом 9-1 Порядку №1210, відповідач не порушив прав позивача на належний соціальний захист.

Щодо вимог позову в частині зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати належну позивачу пенсію без обмежень, визнаних неконституційними, в розмірі не меншому ніж 17747,20 грн., та стягнути з відповідача суму протиправно не сплаченої позивачу частини пенсії з 26 квітня 2019 р. в розмірі 58653,80 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, рішенням суду першої інстанції в частині, що не оскаржується апелянтом, зобов`язано відповідача здійснити за період з 25.04.2019 року по 01.07.2019 року перерахунок та виплату позивачу державної (основної) пенсії по інвалідності відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчислюючи розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та здійснити відповідні нарахування та виплату за вказаний період.

Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).

Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №825/1549/17, від 14.09.2020 року у справі №560/2120/20.

Таким чином, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Так, фактично спірним питанням по даній справі є право позивача на здійснення перерахунку його пенсії по інвалідності відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.04.2019 року.

При цьому, питання визначення конкретної суми несплаченої частини пенсії з 26.04.2019 року та питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок та виплату такої пенсії.

Оцінка розміру щомісячних виплат пенсії позивачу може бути зроблена лише після проведення пенсійним органом перерахунку пенсії.

Колегія суддів зазначає, що передчасне задоволення вимог про здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Також, у разі незгоди позивача з подальшими діями відповідача, останній не позбавлений права звернутися з захистом порушених прав з відповідним позовом до суду.

Крім того, з 01.07.2019 року позивачу проведено перерахунок пенсії по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та пункту 9-1 Порядку №1210.

Проте, позивачем не надано та матеріали даної справи не містять доказів того, що розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку обмежений максимальним розміром.

За таких обставин, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 по справі № 520/10835/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський