Постанова

від 23.11.2021 по справі 361/4575/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 361/4575/20

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14778/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,

за участю секретаря судового засідання Пальчика М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Державного підприємства Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2021 року у складі судді Петришин Н.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки про стягнення індексації заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до Державного підприємства Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки про стягнення індексації заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Позов обґрунтовано тим, що 06 січня 2004 року між нею та ДП Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки укладено строковий трудовий договір, відповідно до умов якого позивач прийнята на роботу до служби звукозапису та відтворення Театру на посаду звукооператора до закінчення театрального сезону 2003-2004 років, а 16 липня 2004 року дія вказаного трудового договору, за взаємною згодою сторін, була продовжена на невизначений строк зі збереженням посади. 05 липня 2010 року відповідачем прийнято рішення про звільнення позивача з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, про що виданий наказ № 106-к.

Під час розрахунку при звільненні позивачу не виплачено заробітну плату за 5 днів роботи у липні 2010 року та компенсацію за 1 день невикористаної відпустки.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2017 року у справі №361/5873/2016-ц стягнуто з ДП Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки на користь позивача невиплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму в розмірі 1 458 грн 24 коп. та понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. Вказане рішення набрало законної сили 28 вересня 2017 року та залишено без змін постановою Верховного Суду від 31 січня 2020 року.

У добровільному порядку відповідач рішення суду не виконував, і лише 08 квітня 2020 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва на картковий рахунок позивача перераховано кошти в розмірі 1 458 грн 24 коп., що свідчить про те, що відповідач розрахувався із позивачем.

Виплата позивачу заробітної плати відбулась із затримкою на 117 місяців, тому вона має право на отримання компенсації втрати частини заробітної плати, яка за розрахунками позивача за період з 06 липня 2010 року по 08 квітня 2020 року становить 2 615 грн 93 коп.

Відповідач звільняючи позивача без законної підстави, утримав з позивача кошти, які згідно зі статтею 127 КЗпП України не мав права утримувати, при цьому примусив написати заяву про надання згоди на таке утримання коштів. Вказано, що відповідач свідомо вчиняв протиправні дії щодо позивача, що підтверджує наявність вини відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати при звільненні.

Враховуючи те, що відповідач виконав рішення суду про стягнення заробітної плати лише 08 квітня 2020 року, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час розрахунку при звільненні в порядку статті 117 КЗпП України за період з 06 липня 2010 року по 08 квітня 2020 року у розмірі 776 593 грн 44 коп.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2021 року провадження у справі закрито. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП "Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки" на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 2 615 грн 93 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення вимог ст. ст. 116, 117 КЗпПУ та вимог статі 82 ЦПК України, а також не врахування позицій Верховного Суду, викладених в постановах ВАСУ від 15 вересня 2016 року у справі К/800/37663/15, Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 та Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16,просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки належних мені до виплати сум при звільненні за період з 17 жовтня 2017 року по 08 квітня 2020 року і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов та стягнути з ДП Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки 169 439 грн 80 коп. середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні за період з 17 жовтня 2017 року по 08 квітня 2020 року, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що районним судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що при розгляді даної справи, позивачем не наведено нових обставин , які б підтверджувались належними доказами, на спростування висновків суду про відсутність вини відповідача. Проте, зазначені висновки суду не відповідають дійсності, адже вони були спростовані рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2019 року у справі № 361/7197/16, яке було залишено без змін рішенням Київського апеляційного суду та Верховного суду при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до відповідача про поновлення на роботі, в якому було чітко встановлено, що ніяких прогулів не було скоєно, а звільнення було безпідставним, тобто незаконним, проте на роботі не було поновленою лише через пропуск строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Також позивач зауважила, що в частині позову щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення в період з 17 жовтня 2017 року по 08 квітня 2020 року, в якій і оскаржено рішення суду, також наявне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2017 року у справі № 361/5873/2016-ц, яке набрало законної сили і було звернуто до негайного виконання, тому відповідач не міг не знати про свій обов`язок сплатити невиплачену під час звільнення заробітну плату і не мав права на його невиконання. Непереборних сил у невиплаті належних сум у відповідача не було, тому наявні всі підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої статтею 116 КЗпПУ.

В апеляційній скарзі ДП Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неправильне встановлення обставин справи, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у розмірі 2 615 грн 93 коп. В іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування скарги, зазначено, що відсутність вини відповідача у невиплаті коштів при звільненні позивача з робити, не впливає на необхідність компенсації позивачу втрати частини доходів у зв`язку з невиплатою частини заробітної плати, оскільки ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати , та не пов`язує необхідність встановлення вини відповідача щодо порушення строків виплати.

Також, підприємство вважає помилковим висновок суду про визнання правильними розрахунків позивача, де компенсація втрати частини доходів за період з 06 липня 2010 по 08 квітня 2020 року становить 2 615 грн. 93 коп., оскільки за загальним правилом до кожної події, факту, відносин повинен застосовуватись нормативний акт, що був чинний на момент, коли вказана подія, факт, відносини мали місце - принцип незворотності або правової визначеності. Нормативні приписи на які посилається суд в обґрунтування судового рішення набрали чинності лише у 2021 році, - уже після встановлених судами подій на які посилалась позивач. Таким чином судове рішення по справі за позовом ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у розмірі 2 615 грн. 93 коп, є незаконним і необґрунтованими, оскільки судом неправильно оцінено наявні докази, невірно встановлено обставини, які мають значення для справи, та застосовано положення Закону, які не підлягали застосуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ДП Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки вважає, що рішенням районного суду було правильно встановлено фактичні обставини справи та встановлено зміст спірних правовідносин в частині стягнення заробітної плати, а тому апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Колегія суддів, вислухавши адвоката Хоменка І.М. в інтересах ОСОБА_1 , який просить апеляційну скаргу довірителя задовольнити та відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, адвокатів Морозовську Т.В. та Веничука Є.В. в інтересах ДП Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки , які просять апеляційну скаргу відповідача задовольнити та залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, про її часткове задоволення.

Рішенням суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 липня 2010 року по 16 жовтня 2017 року, яким провадження у справі закрито, не оскаржено, апеляційну скаргу не подано, тому у відповідності до положень ч.1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові в частині вимог про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 липня 2010 року по 16 жовтня 2017 року суд першої інстанції виходив з безпідставності таких вимог.

Відповідно до статті 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею першою Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею другою даного Закону встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: ... заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до пункту третього постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: … заробітна плата (грошове забезпечення).

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (пункт 1 резолютивної частини рішення).

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю Українивикладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 223 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2017 року у справі №361/5873/2016-ц стягнуто з ДП Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки на користь позивача невиплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму в розмірі 1 458 грн 24 коп. Вказане рішення набрало законної сили 28 вересня 2017 року та залишено без змін постановою Верховного Суду від 31 січня 2020 року.

Як свідчать матеріали справи, рішення районного суду виконано у примусовому порядку 08 квітня 2020 року шляхом перерахування Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва на картковий рахунок позивача коштів, у розмірі 1 458 грн 24 коп. (а.с. 33).

Отже, виплата ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку відбулася із затримкою в період з 06 липня 2010 року по 08 квітня 2020 року на 117 місяців, а тому у відповідності до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати позивач має право на отримання компенсації втрати частини заробітної плати.

Долучений до справи розрахунок компенсації, визначений у сумі 2615 грн 93 коп., ґрунтується на законі й узгоджується з матеріалами справи та відповідачем не спростовано, тому колегія суддів погоджується з висновками районного суду про задоволення позову у зазначеній частині вимог.

Враховуючи характер дій відповідача, пов`язаний з невиконанням рішення суду протягом тривалого періоду й у подальшому виконання рішення суду не у добровільному, а примусовому порядку, а також у випадку порушення строків виплати заробітної плати, закон не пов`язує необхідність встановлення вини відповідача щодо порушення таких строків, колегія суддів відхиляє голослівні твердження апеляційної скарги про вирішення указаних вимог спору з порушенням норм матеріального права.

Разом з тим, з висновками районного суду в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 17 жовтня 2017 року по 08 квітня 2020 року погодитися неможливо, враховуючи таке.

Так, ухвалюючи рішення в зазначеній частині вимог, районний суд, керуючись положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України, поклав у основу рішення висновок, викладений у постанові Апеляційного суду Київської області від 12 березня 2018 року у справі №361/6351/2017 за позовом ОСОБА_1 до ДП Національний академічний театр російської драми імені Лесі України про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні про те, що в період із 17 червня по 22 червня 2010 року ОСОБА_1 не виконувала обумовленої трудовим договором роботи і скоїла прогул, а тому передбачені законом підстави для оплати її цього періоду відсутні.

Між тим, районний суд не дав належної оцінки долученій до справи постанові Верховного Суду від 24.02.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП Національний академічний театр російської драми імені Лесі України , третя особа - Комунальне некомерційне підприємство Броварська багатопрофільна клінічна лікарня Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області (далі - Броварська ЦРЛ), про поновлення на роботі, якою рішення Броварського міськрайонного суду Київської обл. від 14 січня 2019року та постанову Київського апеляційного суду від 03.04.2019року залишено без змін.

Так, відповідно до встановлених указаними судовими рішеннями обставин, визнано доведеним перебування ОСОБА_1 у період з 16 по 22 травня 2010року на листу непрацездатності та незаконність розірвання з нею трудових відносин у відповідності до п.4 ст.40 КЗпП України - за прогули, проте відмовлено у задоволенні позову лише через пропуск строку звернення ОСОБА_1 у суд із позовом про поновлення на роботі (а.с. 25-31).

Отже, викладені у рішенні суду висновки про не наведення у справі нових обставин, які б підтверджувалися належними доказами на спростування висновків суду про відсутність вини відповідача, суперечать долученому до справи рішенню суду касаційної інстанції від 24.02.2020рокуВідповідно до ч.7 ст.82 ЦПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

За таких обставин, районний суд дійшов поспішних висновків про наявність правових підстав застосування до виниклих правовідносин положень ч.4 ст.82 ЦПК України, остільки преюдиція встановлена судом у одній справі не є абсолютом і може бути спростована доказами у іншій справі.

Отже, зазначеними судовими рішеннями спростовано законність розірвання відповідачем з ОСОБА_1 трудового договору, а тому колегія суддів вважає необґрунтованими висновки районного суду про відсутність підстав застосування до виниклих правовідносин за період з 17 жовтня 2017року по 08 квітня 2020 року положень ст.117 КЗпП України.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 17 жовтня 2017 року по 08 квітня 2020 року, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь за період з 17 жовтня 2017 року по 08 квітня 2020 року 169 439 грн 80 коп. середнього заробітку за час затримки належної їй до виплати заборгованості.

Зі справи убачається, що заявлена сума узгоджується з матеріалами справи, остільки указаний період становить 643 робочі дні, а середньоденна заробітна плата позивача складала 263,52 грн., що загалом становить 169 439 грн 80 коп.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові від 26 червня 2019 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц, суд має право зменшити розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню з роботодавця, з урахуванням періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості; з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум, а також співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, конкретних обставин, що мають значення для справи.

Визначаючи середній заробіток, що підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 у зв`язку з несвоєчасною виплатою їй заробітної плати та компенсації, колегія суддів враховує правовий висновок, викладений у постанові від 26 червня 2019 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц, а також те, що стягнута судом сума заборгованості державного підприємства становить 1458 грн 24 коп. та є більш ніж у сто п`ятдесят разів меншою, ніж заявлена позивачем сума середнього заробітку за час затримки її виплати (169439,8).

З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 20 000 грн.

За таких обставин, з відповідача на користь ОСОБА_1 за час затримки виплати заробітної плати та компенсації за період з 17 жовтня 2017 року по 08 квітня 2020 року, підлягає стягненню середній заробіток, у сумі 20 000грн.

Отже,заявлені ОСОБА_1 по справі в зазначеній частині вимоги підлягають частковому задоволенню.

У решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374,376, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2021 року в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в період з 17.10.2017 року по 08.04.2020 року скасувати та ухвали в цій в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з Державного підприємства Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 20 000 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 грудня 2021 року.

Суддя-доповідач:

Судді: