Рішення

від 22.11.2021 по справі 500/2302/19

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/2302/19

Провадження № 2/946/734/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Пащенко Т.П.,

при секретарі - Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики від 18.10.2017 року в розмірі 4 000 доларів США, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 18.10.2017 року між нею та відповідачем був укладений договір позики, згідно якого позивачка передала відповідачу грошові кошти в сумі 4 000 доларів США, терміном до 18.10.2018 року. На підтвердження даного договору відповідачем була складена розписка про те, що він отримав грошові кошти від позивачки. Однак, відповідач в термін, зазначений в розписці, не повернув позивачці борг, на неодноразові вимоги не реагує, у зв`язку із чим позивачка просить стягнути з відповідача суму боргу за договором позики у розмірі 4 000 доларів США, станом на день прийняття судового рішення у сумі 109 025,20 грн.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду сповіщена належним чином. Представник позивачки в судовому зсіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та не заперечував щодо задоволення позову в частині стягнення з нього 25 000 грн. на користь позивачки, з підстав зазначених у відзиві від 08.07.2019 року. Відповідач вказує, що досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046, 1047 ЦК України міститься в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13. При цьому, позивачем не зазначено дату передачі коштів, яка має суттєве значення для справи. У зв`язку з чим, зазначає наступне, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, сплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Позивач по справі, ОСОБА_1 , - є матір`ю ОСОБА_3 , яка є колишньою дружиною відповідача. У 2014 році відповідач з дружиною - ОСОБА_3 мали намір придбати квартиру для власного проживання, але їх заощаджень було недостатньо, у зв`язку з чим, ОСОБА_3 запропонувала частину коштів узяти у борг у родичів. Так, частину коштів відповідач взяв в борг у свого дядька та у знайомих, але цього було недостатньо, у зв`язку з чим, ОСОБА_3 запропонувала взяти частину кошти в борг у її матері - ОСОБА_1 . Відповідач з дружиною, перебуваючи у шлюбі, взяли кошти у борг у ОСОБА_1 для придбання квартири АДРЕСА_1 . Таким чином, факт передачі коштів відбувся у 2014 році, а розписка складена 18.10.2017 року. При цьому, розписка була складена 18.10.2017 року у зв`язку з тим, що стосунки між відповідачем та його дружиною (на той час) стали напружені. Так, ОСОБА_1 запропонувала відповідачу скласти розписку відносно коштів, які були узяті в борг подружжям у 2014 році на придбання квартири. Також зазначає, що у ОСОБА_1 кошти було взято в борг у гривні у розмірі 50 000,00 грн., що було еквівалентом 4 000,00 доларів США на момент передачі коштів, що може підтвердити сам позивач по справі. Підсумовуючи наведене, оскільки кошти були узяті в борг в період шлюбу зі ОСОБА_3 , у ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , відповідачем разом зі ОСОБА_3 для придбання квартири, тому, враховуючи рівність часток відповідач зобов`язаний повернути 1/2 частину боргу, що складатиме 25 000 грн., а інша 1/2 частина - повинна бути повернута позивачці ОСОБА_3 .

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, причини неявки суду не повідомила. В судовому засіданні 23.09.2019 року пояснила, що її мати продала будинок, оскільки мала намір проживати разом з нею та відповідачем і передала грошові кошти отримані від продажу будинку на квартиру для неї та відповідача по справі у розмірі 4 000 доларів США, гроші передавалися у гривнях у 2014 році, однак станом на момент передачі сума відповідала 4 000 доларів США, курс був тоді 13 грн. за 1 долар США, сторони дійсно були у шлюбі. Крім того, у дяді Колі ще брались гроші. Зазначає, що з відповідачем не живуть разом та не ведуть спільне господарство з 2017 року.

Свідок ОСОБА_4 23.09.2019 року в судовому засіданні пояснив, що знає, що є борг. Для матері ОСОБА_5 подружжя ОСОБА_6 хотіли купити квартиру поруч, мама продала дім під Полтавою, гроші передала їм, вони передали їх господарю квартири, потім там все помінялось, квартиру вони не купили, господар квартири був ОСОБА_7 , він повернув потім гроші, однак мати ОСОБА_5 залишилась зараз без житла. Продала вона дім за 4-5 тисяч доларів США, коли вона передала гроші, то взяла з них розписку, вона поселилась у цій квартирі їй не було де жити.

Свідок ОСОБА_8 23.09.2019 року в судовому засіданні пояснив, що він був присутній при передачі грошей під час домовленості щодо продажу квартири, ОСОБА_2 давав гроші ОСОБА_9 , це було восени 2014 року, яку саме суму він не знає, гроші були у гривнях, пачками, доларів він не бачив. Його попросив піти з ним ОСОБА_2 , він знає також ОСОБА_7 . Зазначає, що він був просто присутній при передачі грошей.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що йому відомо, що сім`я жила разом, потім теща продала будинок, дала гроші ОСОБА_5 та ОСОБА_11 для покупки квартири, вони, купували квартиру в свого кума, але потім кум перепродав квартиру іншим людям, а гроші повернув. Теща давала гроші в борг в гривні, на той момент - це було 4 тисячі доларів США, у тещі немає зараз свого будинку, ОСОБА_12 виховує сина сама.

Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (в т.ч. грошові кошти в такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1047 ч.2 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. При цьому, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або достовірності їх визнання.

В судовому засіданні встановлено, що в 2014 році ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір позики, що підтверджується розпискою від 18.10.2017 року, поясненнями сторін та свідків, відповідно до якої позичальник ОСОБА_2 отримав у борг у позикодавця ОСОБА_1 суму грошових коштів в розмірі 4 000 доларів США. ОСОБА_2 зобов`язався повернути дану суму боргу в строк до 18.10.2018 року (а.с.4).

Зазначений договір відповідає вимогам ст.1047 ЦК України, оскільки укладений в письмовій формі.

Також, згідно пояснень сторін та показів свідків встановлено, що дані грошові кошти в сумі, еквівалентній 4000 доларів США, були взяті в борг з метою передачі їх ОСОБА_13 в рахунок часткової оплати вартості квартири АДРЕСА_1 в якій ОСОБА_2 зі своєю дружиною ОСОБА_3 мали намір проживати. З квітня 2017 року ОСОБА_2 зі своєю дружиною ОСОБА_3 сімейні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть та 21.06.2018 року шлюб було розірвано рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області. (а.с. 108). ОСОБА_13 квартиру АДРЕСА_1 продав іншій особі, а грошові кошти, отримані за квартиру в тому числі і 4000 доларів США, повернув ОСОБА_2 .

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог щодо Кодексу. Із ст. 545 ЦК України, яка регулює підтвердження виконання зобов`язання, вбачається, що якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що грошові кошти підлягають поверненню в гривні, з наступних підстав.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , хоч грошові кошти і передавались відповідачу в гривні, однак станом на момент передачі сума грошових коштів відповідала 4000 доларів США. Отже, суд приходить до висновку, що сторони укладаючи договір позики узгодили суму боргу в доларах, передбачаючи на майбутнє знецінення грошових коштів.

Відповідач не звертався до суду з позовом щодо визнання договору позики недійсним.

Крім того, ОСОБА_2 в судовому засіданні 22.11.2021 року пояснив, що ОСОБА_13 повернув йому не 50 000 грн., а саме 4000 доларів США, які були сплачені ним за придбання квартири у майбутньому.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача, що він зобов`язаний повернути 1/2 частину боргу, з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Правовий аналіз частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об`єктивний підхід, оскільки він не пов`язує виникнення обов`язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно було використано в інтересах сім`ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів.

За таких обставин суди повинні досліджувати, чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами, а також з`ясовувати, чи надавав інший з подружжя у письмовій формі згоду на укладення договору позики.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах: від 28 серпня 2019 року (справа № 638/20603/16, провадження № 61-26089св18) та від 08 квітня 2020 року (справа № 361/7130/15-ц, провадження № 61-1843св20).

Однак, квартира АДРЕСА_1 так і не була придбана подружжям ОСОБА_6 і грошові кошти у сумі 4000 доларів повернуті ОСОБА_2 власником квартири ОСОБА_13 , оскільки він її продав іншій особі, вже після того, як було припинено шлюбні стосунки зі ОСОБА_3 , що є обставинами, які не підлягають доказуванню у відповідності до ч. 2 ст. 82 ЦПК України. Відповідач не надав суду докази, що одержані за договором грошові кошти використані в інтересах сім`ї.

Як вбачається із договору позики відповідач ОСОБА_2 зобов`язався повернути борг до 18.10.2018 року.

Відповідачем на день подання позову до суду сума боргу у розмірі 4 000 доларів США не повернута, що з огляду на вимоги ч.1 ст.82 ЦПК України є обставиною, яка не підлягає доказуванню.

Отже, оскільки відповідач свої грошові зобов`язання перед позивачкою не виконав, з останнього на користь позивачки підлягає стягненню 4 000 доларів США, що станом на день подачі позовної заяви становить 109 025,20 грн.

За таких обставин, а також враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивачки суму боргу в розмірі 4 000 доларів США, що становить 109 025,20 грн.

За правилами ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 83, 95, 141, 206, 258, 259, 263 - 265, 267, 268, 272, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 545, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 05.04.1996 року Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, РНКОПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНКОПП - НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ), третя особа - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП - НОМЕР_5 ) про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНКОПП - НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 05.04.1996 року Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, РНКОПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) суму грошових коштів у розмірі 4000 (чотири тисячі) доларів США, що еквівалентно 109 025, 20 грн. (сто дев`ять тисяч двадцять п`ять гривень двадцять копійок).

Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНКОПП - НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 05.04.1996 року Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, РНКОПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн., та судовий збір у розмірі 1091 (одна тисяча дев`яносто одна гривня) грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 грудня 2021 року.

Суддя: Т.П.Пащенко