Рішення

від 24.11.2021 по справі 546/1095/20

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/1095/20

номер провадження 2/546/206/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

представника позивача адвоката Цокало Т.М.,

представника відповідача адвоката Назаревича І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Решетилівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 546/1095/20 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Світоч про стягнення заборгованості з орендної плати,-

в с т а н о в и в :

29.12.2020 представник позивачки - адвокат Цокало Т.М., звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, яку 18.08.2021 уточнено щодо розміру усіх понесених судових витрат, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2019 рік у загальному розмірі 2533,53 грн., яка складається із:

- заборгованості з орендної плати у сумі 2400,81 грн;

- на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат - у сумі 79,21 грн та 3% річних - у сумі 53,51 грн.

Розрахунки розміру інфляційних втрат та 3% річних здійснені станом на 28.12.2020 та викладені у позовній заяві.

Також просила стягнути всі понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору - 840,80 грн та понесених витрат на правову допомогу у сумі 5000 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 1,58 га, кадастровий номер - 5324280500:00:001:0407 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 062146.

01.09.2006 року між позивачкою та СТОВ Світоч було укладено договір оренди земельної ділянки № б/н, який зареєстрований 15.12.2008. 29.09.2009 між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.09.2006, що зареєстрована 01.04.2011 та відповідно до якої змінено розмір орендної плати та строк договору оренди.

Відповідачем не здійснено виплату орендної плати за 2019 рік, що є порушенням п. 4.3. Договору. 26.10.2020 позивачка направила на юридичну адресу відповідача претензію з вимогою про негайну сплату заборгованості, яку відповідач отримав 05.11.2020. Однак станом на 29.12.2020 відповідач заборгованість з орендної плати за 2019 рік не сплатив, тому вона вимушена звернутися до суду із даним позовом.

Як зазначає позивачка за її підрахунками, заборгованість зі сплати орендної плати за 2019 рік складає 2400,81 грн. Розмір заборгованості позивачка обраховує виходячи із підвищення коефіцієнту вартості нормативної грошової оцінки землі станом на 01.01.2020, розмір якої зазначено у Довіднику показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в України, що стосується Полтавської області, та який розміщено на офіційному сайті Держгеокадастру.

Керуючись статтею 625 ЦК України, позивачка також просить стягнути з відповідача на її користь відповідно до наведених нею розрахунків 79,21 грн суму індексу інфляції та три проценти річних у розмірі 53,51 грн за період з 01.04.2020 по 28.12.2020.

Розмір витрат на правову у сумі 5000 грн. викладено, як в позовній заяві, так і окремо у додатках до позовної заяви.

Посилаючись на вищевикладені обставини, положення ст. ст. 11, 14, 16, 526, 611, 615, 625, 629 ЦК України та ст. ст. 15, 21 ЗУ Про оренду землі , позивачка звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх майнових прав.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 29.12.2020 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

Ухвалою суду від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

25.03.2021 відповідачем у справі - СТОВ Світоч в особі директора Бесараба В.Г. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому викладено прохання відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

На підтвердження відсутності заборгованості з орендної плати відповідач зазначає, що відповідно до листа Відділу у Решетилівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 84/0/204-18 від 02.02.2018 грошова оцінка земельної частки (паю) на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області станом на 2017 та 2018 роки становить 110539,81 грн., що розрахована з врахуванням коефіцієнтів індексації 4,80 та 1,756. Враховуючи, що позивачу належить 1,58 га, що становить Ѕ частині розміру земельного паю на території Демидівської сільської ради для розрахунку орендної плати за 2017-2019 роки бралася саме грошова оцінка земельного паю на території Демидівської сільської ради в розмірі 110539,81:2+55266,41 грн, що розрахована з урахуванням коефіцієнту 1, 756.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 року за № 1185 було внесено зміни до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів , затвердженої постановою КМУ від 23.03.1995 року за №213, згідно з якою з 01.01.2012 року до показників нормативної грошової оцінки ріллі застосовується коефіцієнт 1,756. Пунктом 1 Загальних положень даної Методики передбачено що, нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється, зокрема, з метою визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Земельна ділянка, щодо виплати орендної плати за яку виник спір, є приватною власністю позивача, а отже без згоди орендаря відсутні підстави для застосування коефіцієнту 1,756 щодо орендної плати за 2017 - 2019 роки, який має застосовуватися в обов`язковому порядку для визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно ст. 167 ПК України станом на 2016-2019 роки ставка податку на доходи фізичних осіб становила 18 %. Крім того, відповідно до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України з даного виду доходів утримується військовий збір у розмірі 1,5%.

Таким чином розмір орендної плати належної позивачу за 2017 - 2019 роки складає:

- 55266,41 : 1,756 = 31472,90 (грошова оцінка Ѕ земельної частки (паю) у 2017 - 2019 рр. (без урахування коефіцієнту для земель комунальної та державної форми власності);

- 31472,90 : 100 х 5 = 1573,65 (п`ять відсотків від грошової оцінки);

- 1573,65 - 18% - 1,5% = 1266,79 (сума належна до виплат з урахуванням податків).

Відповідачем позивачу виплачено орендну плату за 2017-2018 роки у значно збільшеному розмірі на майбутній період, що передбачено п. 4.7. договору та нормами ст. 531 ЦК України. Факт прийняття виплаченої орендної плати у значно більшому розмірі, ніж передбачено договором, на думку відповідача свідчить про надання позивачем на це мовчазної згоди за аналогією статей 641-642 ЦК України.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн вважає такі витрати неспівмірними із заявленою ціною позову, здійсненим об`ємом робіт та витраченим на це часом адвокатом. Звертає увагу на те, що представником позивача було одночасно подано до суду три аналогічні позови. Розрахунок інфляційних збитків та трьох відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України не є окремими процесуальними документами, а наводяться у позові, за яку визначено фіксовану оплату відповідно до договору про надання правової допомоги. Вважає, що обґрунтованими є витрати на правничу допомогу у розмірі 800 грн.

Ухвалою суду від 18.08.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання з`явилися представник позивача та представник відповідача. Позивачка до суду не заявилася, про причини неявки суд не повідомила. Враховуючи те, що в судове засідання з`явився уповноважений представник позивачки, перешкоди для розгляду справи судом не встановлені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав зазначених у поданих суду заявах по суті. Додатково пояснила, що обов`язок здійснювати автоматичний перерахунок розміру орендної плати залежно від підвищення розміру коефіцієнту нормативної грошової оцінки землі лежить саме на відповідачеві та випливає з п. 4.6. Договору. При цьому не заперечувала, що конкретного такого пункту договором не визначено. Будь-яких змін до договору оренди не вносилося та позивачкою не ініціювалося. Вважає, що розмір заборгованості по орендній платі за 2019 рік проведено стороною позивача вірно відповідно до умов договору. Також зауважила, що згоди на виплату орендної плати на майбутнє позивачка не надавала та належні докази цьому відсутні.

Окрім того, у судовому засіданні представник позивача щодо розміру витрат на правничу допомогу пояснила, що відмовляється від стягнення зазначених витрат у загальній сумі 1000 грн., які зазначені у п. 3 та 4 розрахунку, оскільки окремих розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, які б були долучені у додатках до позовної заяви, не здійснювалося. У зв`язку з цим просила стягнути на корить позивача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн., зменшивши таким чином на 1000 грн. заявлені раніше витрати у розмірі 5000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов. Додатково пояснив, що позивачкою була надана мовчазна згода на отримання орендної плати на майбутнє, що виразилося у відсутності з її боку будь-яких заперечень та отримання виплачених коштів. Також зазначив, що умовами договору не визначено здійснення автоматичного перегляду орендної плати виходячи зі зміни коефіцієнту нормативної грошової оцінки землі. Разом з цим, відповідачем при виплаті орендної плати все ж таки застосовувалися такі коефіцієнти виключно за власним бажанням та з метою заохотити орендодавців до продовження договорів оренди на новий строк.

Окрім того, представник відповідача не погодився із заявленими витратами на правничу допомогу у зменшеному розмірі в сумі 4000 грн та наполягав на своїй позиції щодо неспівмірності розміру даних витрат із ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг. Свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву підтримав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, надавши їм оцінку у сукупності із встановленими фактичними обставинами із врахуванням системного аналізу норм матеріального права, що регулюють виниклі спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,58 га, кадастровий номер - 5324280500:00:001:0407, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 062146 від 21.12.2004 (а.с.20).

01 вересня 2006 року між орендодавцем ОСОБА_1 з одного боку та орендарем СТОВ Світоч укладено договір оренди земельної ділянки № б/н (далі - Договір) про те, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Демидівської сільської ради (а.с.21-22).

Відповідно до договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,58 га рілля (розділ 2), для виробництва сільськогосподарської продукції та розміщення відповідної виробничої інфраструктури (п. 5.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 за користування земельною ділянкою Орендар сплачує Орендодавцю кожного року орендну плату в розмірі 1,5 % від вартості земельної ділянки, в строк до 1 квітня наступного року (пункт 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 2.4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 16740,14 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з врахуванням індексів інфляції.

Згідно з пунктом 3.1 вказано, що Договір укладено на 5 років починаючи з дати державної реєстрації.

У пункті 4.6. Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається по мірі необхідності у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених Законом.

Пунктом 4.7. Договору визначено, що орендар на визначених у цьому розділі умовах може вносити плату за майбутній період за додатковою згодою сторін.

Пунктом 4.11 Договорів передбачено, що у разі не внесення орендної плати у строки визначені цим Договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від прострочення суми за кожен день прострочення.

Відповідно до розділу 11 Договору вбачається, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Договір оренди земельної ділянки підписаний особисто орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СТОВ Світоч , зареєстрований у Решетилівському районному відділі ПРФДП ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.12.2008 (а.с.22 оборот).

29.09.209 між ОСОБА_1 та СТОВ Світоч , укладено додаткову угоду без номера, якою до договору оренди землі від 01.09.2006 внесено зміни, зокрема до п. 3.1. договору, про те, що договір укладено на десять років, починаючи з дати державної реєстрації додаткової угоди. А також до п. 4.1. договору, яким визначено орендну плату у розмірі 5% від вартості земельної ділянки (а.с.23). Як вбачається із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку строкове речове право на 10 років зареєстроване 01.04.2011 (а.с.24-25).

Позивачкою направлено до СТОВ Світоч претензію від 26.10.2020 про негайну сплату заборгованості за договором оренди за 2019 та про дострокове розірвання Договору оренди земельної ділянки, яка отримана відповідачем 05.11.2020 (а.с.28, 29).

Відповідно до довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.01.2020, оцінка 1 га ріллі по Полтавській області становить 30 390 грн (а.с.30). Зазначений документ не містить посилання на ресурс його отримання.

Згідно з довідкою про нормативну оцінку земельної ділянки (паю), яка знаходиться на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області станом на 01.01.2017, виданою відділом Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області від 30.01.2017 №32-1623-99.1-123/2-17 вартість земельної ділянки з врахуванням коефіцієнтів індексації 3,997х1,2 та 1,756, становить 110539,81 грн (а.с.55). Даний документ не містить зазначення площі земельного паю згідно якої визначена вартість такої земельної ділянки, що унеможливлює суд надати йому належну оцінку.

Відповідно до довідки відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області від 02.02.2018 № 84/0/204-18 грошова оцінка земельної частки (паю) на території Демидівської сільської ради станом на 2018 рік становить 110539,81 грн (а.с.54). Даний документ не містить зазначення площі земельного паю згідно якої визначена вартість такої земельної ділянки, що унеможливлює суд надати йому належну оцінку.

Згідно з наданим відповідачем розрахунком нарахування орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 01.09.2006 площею 1,58 га, укладеного між СТОВ Світоч та ОСОБА_1 (а.с.56), за період з 2017 по 2019 роки повинно бути виплачено за вирахуванням податку та військового збору 3800,37 грн. Запланована нарахована підприємством збільшена сума з урахуванням плати за майбутній період у 2017 році - 2763,32 грн, у 2018 році - 2763,32 грн, а всього нарахована до виплати орендодавцю у грошовій формі орендна плата з урахуванням плати за майбутній період у розмірі 5526,64 грн. Фактично сплачено за вирахуванням податків за 2017 рік - 2224,70 грн., за 2018 - 2224,00, а всього 4448,70 грн.

На підтвердження фактично виплачених сум орендної плати відповідачем надано копії відомостей проведених виплат за 2017 та 2018 роки (а.с.81-82).

Надана відповідачем відомість нарахування та виплату коштів 29.03.2021 року (а.с.97,98) не підлягає оцінки судом, оскільки як встановлено у судовому засіданні із пояснень представника відповідача вона стосується виплати орендної плати за 2020 рік, тобто не стосується предмету спору у даній справі.

Спір у справі виник із земельних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного та земельного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Положення абзацу другого частини першої цієї статті визначають істотні умови договору.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі . При цьому, саме Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Частиною 2 ст. 409 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її виплати.

У відповідності до ст. ст. 21-23 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється як правило у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральні формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 цього Закону).

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Надаючи оцінку встановленим фактичним обставинам щодо наявності заборгованості з виплати орендної плати у межах заявлених позовних вимог, суд прийшов до наступних висновків.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 4.7. Договору орендар на визначених у цьому розділі умовах може вносити плату за майбутній період за додатковою згодою сторін.

Суд не приймає твердження відповідача щодо того, що в 2017-2018 роках орендну плату позивачці ОСОБА_1 було виплачено у збільшеному розмірі на підставі п. 4.7 договору, і ці суми включають також і виплату орендної плати наперед за 2019 рік, оскільки відповідно до п. 4.7 договорів оренди внесення плати за майбутній період можливе тільки за додатковою згодою сторін.

Матеріали справи не містять підтвердження надання ОСОБА_1 згоди на отримання орендної плати на майбутнє. Ці обставини також не визнаються стороною позивача.

Посилання відповідача на те, що факт надання згоди орендарем на отримання орендної плати на майбутнє підтверджується її мовчазною згодою та прийняттям нею виплати орендної плати у збільшеному розмірі, у зв`язку з чим на думку відповідача підлягають застосуванню норми ст. ст. 641, 642 ЦК України за аналогією, судом не беруться до уваги, оскільки суперечать умовам договору, зокрема п. 4.7., у якому чітко визначено необхідність надання додаткової згоди.

Окрім того, аналогія застосування норм ст.ст. 641, 642 ЦК України не може бути застосована, оскільки зазначені норми передбачають порядок здійснення пропозиції укласти договір у майбутньому та прийняття такої пропозиції та вичерпують свою дію у момент укладення договору, тобто регулюють правовідносини на стадії переддоговірних перемовин та не можуть регулювати правовідносини щодо вже укладеного договору на певних умовах. Таким чином тлумачення норм, закріплених у статтях 641 та 642 ЦК України, відповідачем здійснено невірно без повного і системного їх аналізу та без урахування фактичних обставин у справі.

У даному випадку згода повинна бути оформлена належним чином у письмовій формі та не може підтверджуватися вчиненням конклюдентних дій, оскільки договором не визначено можливості підтвердження надання згоди шляхом вчинення певних конклюдентних дій.

Відповідно до наданих копій відомостей (а.с.81-82) вбачається, що ОСОБА_1 отримувала грошові кошти за виплату орендної плати за 2017 та 2018 роки. Будь-яких відомостей чи застережень щодо отримання коштів в рахунок виплати орендної плати на майбутній період за 2019 рік відомості за 2017 та 2018 роки не містять.

Зазначена в наданих розрахунках нарахованої орендної плати - запланована підприємством збільшена сума до видачі та з урахуванням плати за майбутній період судом не приймається до уваги (а.с.56), оскільки форма зазначеного розрахунку є довільно сформованою на розсуд відповідача.

Разом з цим, відповідно до наданого розрахунку вбачається, що розмір орендної плати за 2019 рік не нараховувався та такі кошти не виплачувалися, що й не заперечується відповідачем.

Також суд вважає хибним твердження представника відповідача про те, що самим прийняттям суми орендної плати у 2017 та 2018 роках у збільшеному розмірі позивач визнав цей факт, оскільки воно суперечить змісту п. 4.7 договору оренди та не підтверджено належними і допустимими доказами щодо надання позивачкою такої згоди.

З огляду на зазначене, твердження відповідача про те, що у 2017-2018 роках орендну плату позивачці було виплачено у збільшеному розмірі з урахуванням орендної плати за майбутні періоди на підставі п. 4.7 договору, а тому виплачені суми включають також і орендну плату за 2019 рік є безпідставними та суперечать умовам договору оренди, так само як і твердження про те, що прийняттям коштів у збільшеному розмірі позивачка погодила виплату за майбутні періоди.

Зважаючи на те, що позивачкою не надано письмової згоди на виплату орендної плати за майбутні періоди, що також не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку, що сторонами не досягнуто згоди про виплату орендної плати за майбутній період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виплата орендної плати в підвищеному розмірі в 2017-2018 роках орендодавцю ОСОБА_1 не може вважатися переплатою орендної плати, яка враховує і виплату орендної плати за 2019 рік, а може лише бути розцінено судом як добровільне збільшення орендарем її розміру.

За таких обставин суд прийшов до висновку про доведеність позовних вимог щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості із виплати орендної плати за 2019 рік.

Що стосується розміру заборгованості з орендної плати за 2019 рік, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд прийшов до наступних висновків.

Предметом спору є невиплата орендної плати за земельну ділянку у 2019 році, що належить громадянці ОСОБА_1 на праві приватної власності. ЇЇ розмір на думку позивача має бути обрахований відповідачем відповідно до розміру нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнту індексації станом на 01.01.2020.

За переконанням сторони позивача орендар повинен самостійно та автоматично обраховувати розмір орендної плати, виходячи із коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі. Окрім того, в судовому засіданні представник позивача зазначила, що ні договір оренди, ні додаткова угода до нього, не містять відповідної умови. Однак вважає, що даний обов`язок випливає з п. 4.6. Договору. Зазначила, що будь-які зміни до умов договору оренди землі щодо автоматичного перегляду розміру орендної плати залежно від встановлення певного коефіцієнту нормативної грошової оцінки землі не вносилися та стороною позивача не ініціювалися.

Надавши оцінку вищезазначеним доводам у їх сукупності із досягнутими умовами договору оренду та нормами матеріального права, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до даного Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення , затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 травня 2017 року № 262, нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 831 (далі - Методика).

Суд звертає увагу на те, що зазначена Методика на момент укладення спірного договору оренди діяли в редакції постанови КМУ від 23.03.1995 за № 213, відповідно до п. 1 якої визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Земельна ділянка, право користування якою передано відповідачу, відносить до приватного фонду та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування.

Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки.

Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до наведеної норми Закону (індексується лише орендна плата).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України Про оренду землі ). Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди.

Судом встановлено, що умовами договору не визначено, що розмір орендної плати повинен підвищуватися кожного разу у разі зміни розміру нормативної грошової оцінки землі з урахуванням її індексації, тобто сторони договору не передбачили саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі.

Земельна ділянка, щодо якої виник спір, є приватною власністю ОСОБА_1 , а отже без згоди орендаря відсутні підстави для застосування коефіцієнту індексації щодо орендної плати, який має застосовуватися в обов`язковому порядку для визначення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та може застосовуватися в цьому спорі при внесенні змін до договору оренди земельної ділянки та при згоді на це сторін договору.

Відповідно до пункту 4.6 договорів оренди земельної ділянки розмір орендної плати переглядається по мірі необхідності, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

За змістом підпунктів 9.1.2 та 9.4 договору оренди земельної ділянки орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у випадках, визначених цим договором, а орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до розділу 11 договору оренди вбачається, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Як визначено розділом 11 Договору, так і з урахуванням норм ст. ст. 525, 651 ЦК України, одностороння зміна умов договору не допускається. Будь-які зміни умов договору допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що протягом всього строку дії договору оренди ОСОБА_1 не зверталася до орендаря з письмовою вимогою про зміну умов договору у частині розміру орендної плати чи нормативної грошової оцінки землі, вважаючи що вносити зміни до договору оренди кожного разу у разі збільшення нормативної грошової оцінки землі не передбачено законодавством.

Правовідносини позивача із відповідачем є договірними, а не контролюючими, позивачем не надано суду доказів на підтвердження існування у відповідача згідно з умовами договору обов`язку самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі.

Зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено у постановах від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 19.12.2019 у справі № 922/1137/19.

Таким чином судом встановлено, що як умовами договору, так і законом, не встановлено можливості внесення змін, зокрема щодо розміру орендної плати за користування землею, яка перебуває у приватній власності, у разі зміни коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, що тягне за собою обов`язок орендаря здійснювати автоматичний перерахунок у разі збільшення вартості земельної ділянки залежно від індексації її нормативної грошової оцінки.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає проведення позивачем розрахунків із застосування відповідних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі у певні періоди безпідставним, оскільки згідно вимог чинного законодавства автоматичний перерахунок нормативної грошової оцінки землі проводиться лише щодо земель державної і комунальної власності з метою визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

З огляду на викладене, надані позивачем докази, що містяться на а.с.30 та стосуються обрахування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі у певних регіонах України, не підлягають оцінці судом, оскільки не впливають на визначення розміру орендної плати, який погоджений умовами договору.

Таким чином, розмір орендної плати за умовами договору має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, а нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не було укладено додаткової угоди до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі.

Підсумовуючи вище викладене, суд зазначає, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Саме до таких висновків прийшов Верховний Суд, виклавши відповідну правову позицію у постанові від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19.

За наявності умов договору, які сторони добровільно погодили, про визначення остаточного розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, такий розмір має визначатись із застосуванням визначеного індексу інфляції. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 525/301/16-ц.

Пунктом 4.1. договору оренди від 01.09.2006 в редакції змін, внесених додатковою угодою від 29.09.2009 сторони погодили, що за користування земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 , орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 5% від вартості земельної ділянки.

Розділом 2 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 16740,14 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що розмір орендної плати чітко визначений умовами договору, які не змінені у встановленому законом порядку.

Сторонами погоджений розмір орендної плати на рівні 5% від вартості земельної ділянки - 16740,14 грн, що становить 837 грн. (16740,14 х 5%).

У п. 4.2 договору зазначено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

За офіційними даними Державної служби статистики України індекс інфляції за 2019 рік становив 104,1%.

З урахуванням індексу інфляції орендна плата в 2019 році повинна становити - 871,32 грн (837 х 104,1%).

З огляду на це на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню з відповідача орендна плата за 2019 рік в сумі 871,32 грн.

Сума, яка підлягає стягненню, визначена судом без урахування відрахувань податків і обов`язкових платежів, оскільки вони підлягають відрахуванню при виплаті орендної плати у встановленому законом порядку.

Вирішуючи питання про стягнення втрат від інфляції та 3% річних за порушення грошового зобов`язання по виплаті орендної плати за 2019 рік суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що судом встановлено прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо виплати орендної плати ОСОБА_2 за договором оренди земельної ділянки за 2019 рік, позивачка має право на отримання боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

До суду позивачка звернулася 29.12.2020. При цьому позовні вимоги позивачкою визначено за період по 28.12.2020 та у позові наведено відповідні розрахунки.

З огляду на норми ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кінцевий строк здійснення розрахунку складових згідно ст. 625 ЦК України, становить 28.12.2020 (межі позовних вимог).

Враховуючи при цьому, що у відповідності до умов п. 4.3. договорів оренди, орендна плата вносить орендарем до 1 квітня наступного року, тому початок періоду обрахунку втрат від інфляції та трьох відсотків річних за прострочення виплати орендної плати за 2019 рік відповідає нормам чинного законодавства.

Таким чином, розрахунки розміру інфляційних втрат та 3% річних за невиконання зобов`язання щодо виплати орендної плати за 2019 рік судом здійснюються за період з 01.04.2020 по 28.12.2020.

Так, втрати від інфляції за час прострочення виплати орендної плати за 2019 рік розраховуються за формулою:

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] х [індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Індекс інфляції за період з квітня 2020 року по грудень 2020 року становить 104,26.

Таким чином, збитки від інфляції за час прострочення виплати орендної плати за договором оренди за 2019 рік за період з 01.04.2020 по 28.12.2020 становить 37,12 грн (871,32 х 104,26 / 100% - 871,32 = 37,12).

Розрахунок трьох відсотків річних за час прострочення виплати орендної плати за 2019 рік здійснюється за наступною формулою: [Відсотки] = [Сума боргу] х [3%] / 100% / 365 днів [Кількість днів].

Таким чином , з відповідача підлягають стягненню 3% річних за користування грошовими коштами за період з 01.04.2020 по 28.12.2020 за договором оренди земельної ділянки за 2019 рік в сумі 19,43грн (871,32 х 3% / 100% /365 х 272= 19,43 грн).

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума заборгованості за 2019 рік за договором оренди земельної ділянки 01.09.2006 з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 29.09.2009, укладеного між СТОВ Світоч та ОСОБА_1 , у розмірі 927,87 грн, яка складається із:

- 871,32 грн - суми основного боргу невиплаченої орендної плати;

- 37,12 грн - втрат від інфляції за час прострочення заборгованості;

- 19,43 грн - 3% річних від простроченої суми боргу.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині заявленого розміру заборгованості за 2019 рік слід відмовити за безпідставністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладапються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

При звернені до суду із даним позовом позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією (а.с.1) та понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, що підтверджується квитанцією (а.с.31). В судовому засіданні представником позивача - адвокатом Цокало Т.М., зменшено розмір витрат на правничу допомогу до 4000 грн.

Частинами 1-4 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012, зі змінами і доповненнями, (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспімірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступні правові висновки Верховного Суду.

ВС КЦС у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18 зазначає, що неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові від 28.12.2020 р. у справі № 640/18402/19 ВС КАС дійшов висновку про те, що якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов`язковим, оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а отже є визначеним.

ВС КАС у постанові від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20 вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Отже, докази оплати послуг адвоката подавати не обов`язково.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу ВС КАС у постанові від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, висловив позицію, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідачем у відзиві висловлена незгода із заявленим розміром витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн. У судовому засіданні після зменшення розміру даних витрат представником позивача до 4000 грн, представник відповідача не змінив попередню позицію з даного питання. На думку представника відповідача витрати на правову допомогу повинні бути зменшені до 800 грн. Свої доводи обґрунтовує тим, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним із здійсненим об`ємом робіт та витраченим на це часом адвокатом, а також із ціною позову та перевищує її на 197 %. Звертає увагу на те, що представником позивача було одночасно подано до суду три аналогічні позови. Розрахунок інфляційних збитків та трьох відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України не є окремими процесуальними документами, а наводяться у позові, за яку визначено фіксовану оплату відповідно до договору про надання правової допомоги.

У судовому засіданні представник позивача щодо розміру витрат на правничу допомогу пояснила, що відмовляється від стягнення зазначених витрат у загальній сумі 1000 грн., які зазначені у п. 3 та 4 розрахунку, оскільки окремих розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, які б були долучені у додатках до позовної заяви, не здійснювалося. У зв`язку з цим просила стягнути на корить позивача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн., зменшивши таким чином на 1000 грн. заявлені раніше витрати у розмірі 5000 грн.

На обґрунтування понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу надано копії: договору про надання правничої допомоги від 24.12.2020 № 236/24-12-2020; квитанцію від 25.12.2020 № 236 підтверджує сплату суми 5000,00 грн; детальний опис робіт (наданих послуг) від 28.12.2020; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги № 1 від 28.12.2020 до договору № 236/24-12-2020 ; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордера серія ВІ № 1028669 від 29.12.2020 (а.с.14-19, 31).

Із розрахунку затраченого адвокатом часу та обсягу проведених дій для надання правової допомоги вбачається, що адвокатом здійснені консультації, підготовка процесуальних документів (позов). Також здійснювалися розрахунки щодо заявлених у позові складових заборгованості, які відображені безпосередньо у позові.

Суд вважає, що співвідношення ціни позову із розміром заявлених витрат у даній конкретній справі не є абсолютно визначальним для оцінки питання реальності наданих адвокатом послуг. Окрім співмірності до ціни позову, суд враховує дійсну необхідність проведених адвокатом дій для надання правової допомоги, враховуючи критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Окрім того, суд вважає, що обсяг проведених адвокатом дій на підставі укладеного договору у будь-якому випадку не може бути безоплатним та розмір витрат на проведення таких дій не може визначатися виключно виходячи із заявленої ціни позову.

Складення адвокатом декілька тотожних позовів у різних справах не носить переконливого значення та не спростовує факту надання адвокатом конкретних послуг кожному із клієнтів.

На думку суду заявлений розмір витрат на правову допомогу у цій справі 4000 грн відповідає критерію об`єктивного та розумного визначення їх розміру, а також реальності адвокатських витрат.

За таких обставин, клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу до рівня 800 грн не підлягає задоволенню.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то понесені судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог.

Згідно позовних вимог позивачка просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 2533,53 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у загальному розмірі 927,87 грн.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 36,6% (927,87х100: 2533,53 =36,6%).

Оскільки, вимоги позивачки задоволено на 36,6%, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовних вимог підлягає стягненню на користь позивачки в сумі 307,73 грн (840,80х36,6%=307,73).

Розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню у сумі 1464,00 грн (4000х36,6%=1464,00).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 13-15, 18-20, 21-24, 31, 32 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 96, 125, 141, 158 ЗК України, ст. ст. 11, 15, 16, 409, 526, 530, 610, 611, 625, 626-629, 638, 651, 652, 792 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 12,13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Світоч про стягнення заборгованості з орендної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Світоч на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди земельної ділянки № б/н від 01.09.2006 за 2019 рік у загальному розмірі 927,87 грн (дев`ятсот двадцять сім гривень 87 копійок), яка складається з: суми основного боргу - 871,32 грн, втрат від інфляції за час прострочення - 37,12 грн, 3% річних від простроченої суми - 19,43 грн.

У задоволенні решти позовних вимог в частині розміру заборгованості з орендної плати за 2019 рік - відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Світоч на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 307,73 грн (триста сім гривень 73 копійки).

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Світоч на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1464,00 грн (одна тисяча чотириста шістдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 02 грудня 2021 року.

Учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивачки - адвокат Цокало Тетяна Михайлівна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

відповідач - Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Світоч , код ЄДРПОУ 32500346, адреса місцезнаходження: с. Демидівка Полтавського (колишнього Решетилівського) району Полтавської області, пошт. інд. 38440;

представник відповідача - адвокат Назаревич Ігор Ростиславович, юридична адреса: вул. Джерельна, буд. 41, м. Решетилівка Полтавської області, пошт. інд. 38400.

Суддя О.О. Романенко