Рішення

від 24.11.2021 по справі 747/457/21

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/457/21

Провадження № 2/747/162/21

РІШЕННЯ

іменем України

24.11.2021 року смт Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування позову зазначає, що позивачу ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧН № 047035 від 08.08.2003 року належить земельна ділянка площею 2,9355 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7425384500:05:001:0010 на території колишньої Української сільської ради Талалаївського району, на даний час Талалаївської селищної ради Прилуцького району. 12.02.2014 року між позивачем та СТОВ Агрофірма Зоря було укладено договір оренди даної земельної ділянки, за яким ОСОБА_3 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування належну позивачу земельну ділянку. Згідно умов договору оренди він укладений на 5 років, право оренди за договором було зареєстроване 16.06.2014 року. До даного договору 16.06.2018 року між Орендарем СТОВ АФ Зоря та позивачем було укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди від 12.02.2014 року. Згідно умов даної додаткової угоди сторони за взаємною згодою домовились внести зміни в договір оренди від 12 лютого 2014 року шляхом викладення його в новій редакції, а саме - відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди даний договір укладений на 7 років з урахуванням ротації культур основної сівозміни згідно з проектом землеустрою та діє до 31 грудня 2025 року. Право оренди згідно внесених змін на підставі Додаткової угоди від 06.06.2018 року було зареєстроване в Державному реєстрі. Відповідно до п. 10.6 Додаткової угоди реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Позивачу стало відомо, що орендар - СТОВ АФ Зоря - припинило свою діяльність 03.12.2020 року шляхом реорганізації, правонаступником СТОВ АФ Зоря , до якого перейшли права та обов`язки товариства, являється відповідач - ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ .

Оскільки згідно умов Додаткової угоди реорганізація юридичної особи - орендаря СТОВ АФ Зоря є підставою для розірвання договору оренди, то в липні 2021 року позивач усно особисто звернувся до відповідача з пропозицією розірвати договір оренди. Проте відповідач відмовив, посилаючись, що розірвання договору може відбутися або ж за спільною згодою орендаря та орендодавця, або ж за судовим рішенням. Так як звернення до відповідача здійснювалось в усній формі, а також з метою досудового врегулювання спору позивач змушений був звернутися до відповідача в письмовій формі, направивши відповідачу 30.07.2021 року засобами поштового зв`язку лист-пропозицію про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки з направленням одночасно проекту додаткової угоди про розірвання договору оренди землі у трьох примірниках. Лист-пропозиція і проект додаткової угоди отримані відповідачем 08.08.2021 року, проте позивач не отримав погодження відповідача на розірвання договору в добровільному порядку. Тому позивач ОСОБА_3 просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 12 лютого 2014 року зі змінами, внесеними додатковою угодою від 06 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ АФ Зоря , щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9355 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:0010 та зобов`язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9355 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:0010. Крім цього позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідач - ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ - позов ОСОБА_3 не визнав. Згідно наданого відповідачем відзиву відповідач повністю заперечує проти позовних вимог та вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності і не підтвердженими доказами. Так дійсно, між позивачем та СТОВ АФ Зоря 12.02.2014 року було укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки, до якого 06.06.2018 року була укладена додаткова угода, якою викладено договір оренди в новій редакції та встановлено новий термін дії - до 31 грудня 2025 року. В жовтні 2020 року за рішенням власника СТОВ АФ Зоря розпочало процедуру приєднання до ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ . Метою приєднання (реорганізації) є оптимізація та раціоналізація виробництва, структуризація та систематизація виробничих підрозділів відповідача, що є необхідністю в сучасних конкурентних економічних умовах (кластеризація), при якій залишились незмінними - організація виробництва підприємства - сільськогосподарське аграрне підприємство; основний вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; засновник - Кінас Лімітед; кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_4 . Істотні умови договору оренди землі та умови використання земельної ділянки позивача не змінювалися, орендну плату за 2021 рік було сплачено 17.06.2021 року у повному обсязі та сплачено нецільову матеріальну допомогу. За суттю спору у виниклих правовідносинах відповідач вважає за можливе застосувати принцип справедливості, визначений на законодавчому рівні у межах ч.1 ст. 2 ГПК України. У даному випадку фактично ніяких змін при використанні земельної ділянки відповідачем не було, а здійснення реорганізації мало формальний характер. Уклавши з СТОВ АФ Зоря договір оренди землі, а в подальшому додаткову угоду, позивач погодився з усіма умовами договору оренди та додаткової угоди та протягом 2014-2021 років добровільно належним чином приймав виконання умов договору оренди від відповідача. Крім того відповідач звертає увагу і на те, що розірвання договору оренди землі порушить права орендаря, передбачені договором оренди та статтями 25, 28 Закону України Про оренду землі , оскільки впродовж 2014-2021 років ним понесені значні витрати на поліпшення стану земельних ділянок на незавершене виробництво, в тому числі і на спірну земельну ділянку. Відповідач є сільськогосподарським виробником, яке займається вирощуванням сільськогосподарських культур і плануючи використовувати земельну ділянку до закінчення строку дії договору оренди, понесло значних витрат власних матеріальних ресурсів на обробіток та підживлення ґрунту, закупівлю насіння, засобів захисту рослин з метою ретельного догляду за посівами і дотримання технології сільськогосподарського виробництва, вказані дії підприємства були направлені на довготривале підтримання належного стану земельної ділянки. Тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав і просив задовольнити, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та умовах договору оренди і додаткової угоди, укладених між позивачем та відповідачем, як правонаступником ТОВ АФ Зоря . Оскільки у грудні 2020 року відбулась реорганізація орендаря за договором оренди та додатковою угодою, що згідно умов договору оренди є підставою для розірвання договору, тому позивач в липні 2021 року звернувся в усній формі до відповідача з пропозицією розірвати договір оренди, пізніше направив проект додаткової угоди, де була вказана дано умова, але відповідач жодної відповіді не дав. Оскільки реорганізація орендаря є підставою для розірвання договору оренди, тому представник позивача в судовому засідання просив суд розірвати договір оренди землі від 12 лютого 2014 року, укладений між позивачем та СТОВ АФ Зоря та повернути позивачу належну йому земельну ділянку.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, так як на даний час згідно плану на земельній ділянці позивача посіяна кукурудза і ще не зібрана, а пунктом 5.11 Договору оренди передбачено, що він діє до повного закінчення польових робіт. Крім того, позивачу у червні 2021 року в повній мірі була виплачена орендна плата за 2021 рік та додаткові виплати, передбачені договором оренди. Також представник відповідача зазначила, що фактично ніякої реорганізації не відбулось, а тільки зміни в організації виробництва, так як ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ обробляє велику кількість землі, і фактично для оптимізації сільськогосподарського виробництва було вирішено приєднати землі ТОВ АФ Зоря , залишились незмінними вид діяльності, керівництво, приєднались тільки основні засоби. Пунктом 10.3 Договору передбачено, що дія Договору припиняється у разі ліквідації орендаря у випадку відсутності правонаступника, а в даному випадку правонаступником ТОВ АФ Зоря є відповідач, і тому підстави для розірвання договору оренди відсутні.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, і зазначений висновок суду ґрунтується на доказах досліджених в судовому засіданні. Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,9355 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:0010 на території Української сільської ради Талалаївського району, що підтверджується копією Державного акту серії ІІІ-ЧН № 047035 від 98.08.2003 р (а.с.10), та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.06.2014 р (а.с.11). Згідно Договору оренди земельної ділянки від 12 лютого 2014 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ТОВ АФ Зоря , орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,9355 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:0010 на території Української сільської ради Талалаївського району в межах згідно з планом. Пунктом 3.1 передбачено, що договір укладено на п`ять років. Пунктом 12.2 Договору встановлено, що його дія припиняється, зокрема, у разі банкрутства, реорганізації, злиття господарства. Договір підписаний сторонами. (а.с.14-15). Додатками до договору оренди від 12.02.2014 року є акт приймання-передачі об`єкта оренди та акт визначення меж в натурі (на місцевості) на території Української сільської ради, які підписані сторонами (а.с.16-17). Право оренди на належну позивачу земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.18). Згідно Додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 12 лютого 2014 року, укладеної від 06 червня 2018 року між СТОВ АФ Зоря та ОСОБА_3 , сторони за взаємною згодою домовились внести зміни в договір оренди землі від 12 лютого 2014 року шляхом викладення його в новій редакції. Так, Додатковою угодою внесено зміни до строку дії договору оренди - відповідно до п 3.1 договір діє до 31 грудня 2025 року. пунктом 10.3 Договору передбачено, що його дія припиняється, зокрема, в інших випадках, передбачених чинним законодавством та цим договором. Пунктом 10.4 Договору передбачено, що його дія припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, з інших підстав, визначених законом або цим Договором. Згідно п. 10.6 Договору реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання Договору. (а.с.19-21). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права відносно земельної ділянки площею 2,9355 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:0010 на території Української сільської ради Талалаївського району, зареєстроване речове право - право оренди земельної ділянки - 16.06.2014 на підставі договору оренди від 12.02.2014 між СТОВ АФ Зоря та ОСОБА_3 . Строк дії до 31.12.2025 з правом пролонгації (а.с.22). Листом-пропозицією про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки в позасудовому порядку від 30 липня 2021 року ОСОБА_3 пропонував ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ розірвати укладений договір оренди належної йому земельної ділянки, оскільки орендар ТОВ АФ Зоря реорганізовано і правонаступником його є ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ , а дана обставинна згідно умов укладеного договору оренди і додаткової угоди є підставою для розірвання договору оренди (а.с.23). Також позивачем було направлено відповідачу проект додаткової угоди для підписання (а.с.25). Як було встановлено в ході судового розгляду відповідач отримав лист-пропозицію ОСОБА_3 та проект додаткової угоди, але відповіді на них позивач не отримав. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно СТОВ АФ Зоря - 03.12.2000 року на підставі рішення щодо реорганізації внесено запис про державну реєстрацію припинення даної юридичної особи. Правонаступник - ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ (а.с.28-31). Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ - дана юридична особа зареєстрована правонаступником СТОВ АФ Зоря (а.с.32-37). Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ , то до основного виду економічної діяльності підприємства відноситься вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.51-59). Відповідно до наданих відповідачем відомостей про нарахування коштів в судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_3 17.06.2021 року було виплачено орендну плату 9954, 65 грн та додаткові кошти в сумі 500 грн за укладеним договором оренди між позивачем і відповідачем (а.с.69-74). Дана обставина визнавалась і позивачем та його представником в ході судового розгляду. Згідно рішення № 01/12/20-01 від 01 грудня 2020 року учасника ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ вирішено, що у зв`язку з припиненням СТОВ АФ Зоря шляхом приєднання до Товариства, ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ є правонаступником СТОВ Агрофірма Зоря і до ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ переходять майно, права та обов`язки СТОВ АФ Зоря (а.с.75). До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо СТОВ АФ Зоря внесено запис про припинення даної юридичної особи (а.с.76).

Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що застосуванню підлягають наступні норми права. В ході розгляду справи суд прийшов до висновку, що між учасниками справи склались договірні правовідносини з приводу оренди, які регулюються як загальними положеннями Цивільного та Земельного кодексів України, так і спеціальними положеннями Закону України Про оренду землі і підзаконними нормативно - правовими актами.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, як це передбачає ст. 5 ЦПК України. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору згідно п 3 ч.1 ст. 3 ЦК України. Тлумачення п. 3 ч.1 ст. 3 та ст. 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору. Згідно із ч.1 ст 628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У відповідності до ст 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 3 та 4 статті 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Частиною 4 статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі, в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Укладаючи 06 червня 2018 року додаткову угоду до договору оренди землі від 12 лютого 2014 року сторони узгодили усі умови (пункти) додаткової угоди, визначились з їх змістом. Як встановлено в ході судового розгляду згідно пункту 10.6 Додаткової угоди реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання Договору. Також в ході судового розгляду було встановлено, що відбулась реорганізація юридичної особи - орендаря СТОВ АФ Зоря , її правонаступником є ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ . Суд приходить до висновку, що в даному випадку пройшла саме реорганізація юридичної особи, а не приєднання, як про це зазначала представник відповідача в судовому засіданні, оскільки встановлені всі необхідні ознаки для даного виду правового перетворення та дотримано порядок його оформлення.

Тобто, в ході судового розгляду встановлено, що умовами додаткової угоди передбачена можливість розірвання договору на вимогу однієї із сторін та визначенні підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов, зокрема, істотного порушення договору. Положення пункту 10.6 Додаткової угоди були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину у відповідності до вимог цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказала, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Орендодавець ОСОБА_3 просив розірвати договір не у зв`язку з істотним порушенням договору орендарем, а у зв`язку з настанням події, яку сторони на власний розсуд, керуючись принципом свободи договору, погодили як підставу для розірвання договору. Такі висновки щодо застосовування відповідних норм права у справі про дострокове розірвання договору оренди землі при аналогічних обставинах справи були висловлені у постанові КЦС ВС від 16 червня 2021 року у справі № 375/278/20 (провадження № 61-3449св21), які суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує у цій справі. Суд відхиляє посилання представника відповідача на обізнаність позивача щодо використання ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ його земельної ділянки на умовах оренди та отримання позивачем у червні 2021 року орендної плати за 2021 рік, і про те, що це свідчить про згоду позивача з умовами договору і додаткової угоди. Поведінка позивача щодо розірвання договору оренди була послідовною, з пропозицією розірвання договору оренди він звертався до відповідача в позасудовому порядку.

Оскільки умовами укладеної сторонами додаткової угоди передбачена можливість розірвання договору оренди на вимогу однієї зі сторін та визначені підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов чи порушення прав орендодавця, зокрема істотного порушення договору тощо, зазначені підстави були встановлені в ході судового розгляду, тому позов ОСОБА_3 підлягає до задоволення в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Частиною 5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Стаття 141 ЦПК України, яка регулює розподіл судових витрат між сторонами, передбачає, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову, на відповідача. Поскільки в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачена сума судового збору 1816 грн, яка документально підтверджена квитанцією від 27.08.2021 року.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами як це передбачає ч.5, 6 ст 137 ЦПК України. На зазначене звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У судовому засіданні встановлено, що представник відповідача у справі - адвокат Чередніченко О.М. - діяв на підставі ордеру серії ЧН № 110659. На підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги адвокатом в судовому засіданні по справі надано договір про надання правової допомоги від 28 липня 2021 року, детальний опис наданої адвокатом правничої допомоги, акт здачі-прийняття наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 28 липня 2021 року, розрахункову квитанцію про отримання адвокатом Чередніченком О.М. від ОСОБА_3 готівкових грошових коштів на суму 10 000 грн від 12.11.2021 року. Копії зазначених документів були вручені представнику відповідача в судовому засіданні, з ними вона ознайомилась під час перерви. Будь-яких заперечень щодо розміру пред`явленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу представник відповідача в судовому засіданні не пред`являла. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. У пунктах 34-47 Додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і відповідними нормами ЦПК України. Оскільки представником відповідача жодних заперечень щодо суми витрат на правничу допомогу не заявлялось, суд не наділений повноваженнями самостійно зменшувати суму таких витрат, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума понесених їм витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн в повному обсязі.

На підставі викладеного , керуючись ст. 16, 204, 525, 626, 627, 629, 651 ЦК України, ст. 93 ЗК України, ст. 2, 4, 10, 12, 13, 18, 76, 78, 81, 89, 95, 133, 141, 158, 247, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 12 лютого 2014 року зі змінами, внесеними додатковою угодою від 06 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря , щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9355 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:0010.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВНІЧ повернути ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9355 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:0010.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВНІЧ на користь ОСОБА_3 10 000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу та 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн у рахунок відшкодування сплаченого судового збору, всього 11 816 (одинадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Стягувач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВНІЧ , вул Науменка, 42 с Харкове Прилуцького району Чернігівської області, ЄДРПОУ 30148071.

Повний текст рішення суду виготовлений 03 грудня 2021 року.

Суддя Л.В.Тіщенко