Рішення

від 24.11.2021 по справі 303/4995/21

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/4995/21

2/303/1470/21

Номер рядка статистичного звіту - 4

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2021 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Гутій О.В

за участю секретаря судових засідань Зарева А.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Ракошинська сільська рада Мукачівського району про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Ракошинська сільська рада Мукачівського району, в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , складений 19 серпня 2002 року на користь ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Ракошинської сільської ради Мукачівського району Беца Г.Й., зареєстрований за № 146.

Позов мотивує тим, що він ОСОБА_4 являється сином ОСОБА_6 , яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому на час відкриття спадщини проживали його дружина та його мама ОСОБА_6 , яка проживала в ньому до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Лише після смерті матері він звернувся із заявою про прийняття спадщини і тоді дізнався, що також із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 , в заяві вказала, що вона є спадкоємцем на підставі заповіту, який нібито залишив ОСОБА_5 , 19.08.2002 року, посвідчений секретарем виконкому Ракошинської сільської ради.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері позивач звернувся 12.05.2015 року до приватного нотаріуса Мукачівської районного нотаріального округу Щербан О.П. Проте, приватним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 . Підставою для відмови став той факт, що після відкриття спадщини після померлої ОСОБА_6 було встановлено наявність заповіту, посвідченого секретарем виконкому Ракошинської сільської ради Беца Г.Й. 19 серпня 2002 року та зареєстрованим в реєстрі № 146 за яким ОСОБА_5 все своє майно заповіт на ім`я сусідки ОСОБА_2 . Проте, вищевказаний заповіт, посвідчений секретарем виконкому Ракошинської сільської ради Мукачівського району від 19.08.2002 року, являється недійсним, з тих підстав, що на час виникнення спірних правовідносин, а саме на час укладення оскаржуваного заповіту 19.08.2002 року, щодо якого позивачем заявлено позов про визнання такого недійсним діяв ЦК УРСР в редакції 1963 року, секретар сільської ради яка його посвідчувала не мала повноважень не посвідчення такого.

Зазначає, що відповідно до посвідченого штампу, оскаржуваний заповіт від 19.08.2002 року посвідчений секретарем виконавчого комітету Ракошинської сільської ради Беца Г.Й. З копії рішення № 2 другої сесії четвертого скликання Ракошинської сільської ради Мукачівського району від 14.05.2002 року Про вибори членів виконкому, секретаря виконкому вбачається, що виконавчий комітет Ракошинської сільської ради був утворений 14.05.2002 року. Рішенням другої сесії четвертого скликання Ракошинської сільської ради Мукачівського району від 14.05.2002 року Про затвердження секретаря виконкому сільської ради вирішено затвердити секретарем сільської ради ОСОБА_7 . Згідно листа архівного відділу Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 22.07.2020 року за № 01-23/26 у документах архівного фонду Ракошинської сільської ради за 2002 року рішення про покладення на секретаря виконкому Ракошинської сільської ради ОСОБА_7 обов`язків по вчиненню нотаріальних дій не значиться. Таким чином оскаржуваний заповіт від 19.08.2002 року посвідчений секретарем виконавчого комітету Ракошинської сільської ради Мукачівського району Беца Г.Й., щодо якої не приймалося відповідного рішення виконкому сільської ради, яке б надавало їй право вчиняти нотаріальні дії. Відтак, згідно положень п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських ради народних депутатів України , затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 25.08.2004 року № 22/5, права на вчинення нотаріальних дій вона не мала.

Так, 14 травня 2015 року він звертався до суду з позовом про визнання права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . 20 травня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак у зв`язку з виникненням спору між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вимога про встановлення недійсності оскаржуваного заповіту підлягає розгляду в судового порядку.

Строк позовної давності не пропущено, оскільки йому взагалі нічого не було відомо про існування оскаржуваного заповіту. Дізнався про заповіт після того як ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину спірного майна, а тому просить поновити йому строк позовної давності на звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 07 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 06 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і просив його задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, просили в його задоволені відмовити, оскільки такий є необґрунтований та безпідставний. 04.08.2021 року представник відповідача подав відзив , в якому зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що заповіт ОСОБА_5 складений 19.08.2002 року не уповноваженої особою.

З цього випливає, що підстав для застосування ст. 1257 ЦК України, на яку посилається позивач у даному конкретному випадку не має. Крім цього, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем пропущено строк позовної давності. Оскільки як зазначає позивач він дізнався про існування заповіту після смерті своєї матері у 2014 році. Також 20.05.2015 року ОСОБА_8 звернулась до суду із позовом про визнання права власності на спірне майно, таким чином про існування заповіту та про його зміст позивач ОСОБА_4 знав достеменно у травні 2015 року, а з позовом звернувся в 2021 році, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, тому просив застосувати строки позовної давності. Враховуючи вказане, просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Ракошинської сільської ради Мукачівського району в судове засідання не з`явився, про час і місце його проведення повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, вирішення позовних вимог залишив на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача та його представника, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.04.2010 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 8). Також, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03.11.2014 року ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 09).

Відповідно до заповіту від 19.02.2002 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Ракошинської сільської ради Мукачівського району Беца Г.Й., зареєстрованого за № 146, ОСОБА_5 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не знаходилось та все те, що на день смерті буде належати йому заповів ОСОБА_2 ( а.с. 10).

Згідно із заявою від 12.05.2015 року ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Щербан О.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом ( а.с. 11).

Однак постановою № 12 від 12.05.2015 року було відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок ( а.с 12).

Згідно листа архівного відділу Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 22.07.2020 року за № 01-23/26, останній надав позивачу завірену копію рішення Ракошинської сільської ради Мукачівського району другої сесії четвертого скликання від 14.05.2002 року Про вибори членів виконкому, секретаря виконкому , яким було затверджено склад виконкому Ракошинської сільської ради ( а.с. 14).

15.12.2020 року представник позивача повторно надіслав запит до архівного відділу Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області із проханням надання копій рішень виконавчого комітету про обрання секретаря виконкому сільської ради та покладання обов`язків на секретаря виконкому Ракошинської сільської ради Беца Г.Й. до 19.08.2002 року (а.с. 15).

Відповідно до листа архівного відділу Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 22.12.2020 року за № 07-03/61 в архівному відділі знаходиться рішення № 1 від 16.04.2002 Ракошинської сільської ради про утворення виконавчого комітету та про обрання секретаря виконкому сільської ради та покладання обов`язків на секретаря виконкому Ракошинської сільської ради Беца Г.Й. Окремий список повноважень та обов`язків на секретаря Ракошинської сільської ради в архівному відділі відсутній (а.с. 16).

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР (в ред. 1963 року, який діяв на час складання заповіту) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно ст. 541 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до положень ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (чинної на час посвідчення заповіту) посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно ст. 14 Закону УРСР Про державний нотаріат , який діяв на час складання заповіту, у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують заповіти.

Відповідно до пункту 2 розділу 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітеті сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 , нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Відповідно до п.33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5 , передбачено, що посадова особа виконавчого комітету посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541 , 543 Цивільного кодексу і особисто подані ними посадовій особі виконавчого комітету. Заповіт повинен бути складений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його складення, підписаний особисто заповідачем (стаття 541 Цивільного кодексу ) та має відповідну форму, відповідно до додатку № 6 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Відповідно до ст.45 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Відповідно до ст.47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу .

Відповідно до ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що виконавчий комітет в межах своїх повноважень не приймав рішення (розпорядження) про покладення обов`язків по виконанню нотаріальних дій в частині посвідчення заповітів на секретаря сільської ради Беца Н.Й., а відтак вона не мала повноваження на вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення оспорюваного заповіту, а тому заповіт із зазначених підстав підлягає визнанню недійсним.

Однак, відповідно до ч.1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 1 ст.257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

В свою чергу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначив позивач про існування оспорюваного заповіту він дізнався у травні 2015 року після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку (а отже повинен був знати про порушення свого права або про особу, яка його порушила), а з даним позовом звернувся до суду 18 червня 2021 року, тобто з пропуском позовної давності.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у позові.

З врахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Ракошинська сільська рада Мукачівського району про визнання заповіту недійсним слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи(Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 12 , 13 , 81 , 141 , 258-259 , 264-265 , ст.ст. ст.ст. 45 , 47 , 534 , 541 ЦК УРСР , суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Ракошинська сільська рада Мукачівського району про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .

Третя особа: Ракошинська сільська рада Мукачівського району, с.Ракошино, вул.Дружби,20.

Рішення суду виготовлено 03 грудня 2021 року.

Головуюча О.В.Гутій