Рішення

від 25.11.2021 по справі 914/1545/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2021 справа № 914/1545/21

за позовом: Керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області, м. Яворів, Львівська область в інтересах держави в особі

позивача: Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області

до відповідача: Дмитришин Оксани Ярославівни , м. Судова Вишня, Яворівський район, Львівська обл.

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Побігайленко Ю.-Б

За участю представників сторін:

Прокурор: Грабар Віра Богданівна;

Від позивача: Сувала Ігор Михайлович - представник;

Від відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області, м. Яворів, Львівська область в інтересах держави в особі позивача Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області до відповідача Дмитришин Оксани Ярославівни , м. Судова Вишня, Яворівський район, Львівська обл. про розірвання договору оренди землі від 11.04.2017 року, укладеного між Судововишнянською міською радою Мостиського району Львівської області та ФОП Дмитришин Оксаною Ярославівною, щодо земельної ділянки кадастровий номер 4622410500:02:003:0121 площею 0,30 га, розташованої за адресою: м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, 5а, Львівської області , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером об"єкта нерухомого майна: 1903428246224 та зобов"язання відповідача повернути на користь держави в особі Судововишнянської міської ради Львівської області земельну ділянку.

За приписами ч.6 ст.176 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

04.06.2021 року Господарським судом Львівської області надіслано запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області з метою встановлення зареєстрованого місця проживання вказаної особи.

16.06.2021 року від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області надійшла відповідь на запит суду, у якій вказано місце проживання Дмитришин Оксани Ярославівни за адресою - АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 30.06.2021 року позов залишено без руху, прокурору встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.

14.07.2021 року від керівника Яворівської окружної прокуратури на поштову адресу суду надійшов лист на виконання вимог ухвали суду за вх.№16278/21, про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої прокурором надано пояснення щодо позивача у справі.

Ухвалою суду від 19.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 03.08.21 о 12:45 год. в приміщенні Господарського суду Львівської області, за адресою: 79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128 (другий поверх).

Рух справи відображено в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 07.10.2021 року постановлено, враховуючи подане клопотання прокурора та позивача (вх.№23511), змінено назву органу місцевого самоврядування, а саме - Судововишнянську міську раду Мостиського району Львівської області на - Судововишнянську міську раду Яворівського району Львівської області.

Враховуючи вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, визначених ст.177 ГПК України та вирішення питань які підлягають з`ясуванню у порядку ст.182 ГПК України, розумність строків, ухвалою суду від 21.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 18.11.2021 р.

В судове засідання 25.11.2021 року прокурор з"явився, підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити.

В судове засідання 25.11.2021 року позивач явку представника забезпечив, та підтримав позов прокурора.

В судове засідання 25.11.2021 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції за 19.11.2021 року.

18.11.2021 року на адресу суду від відповідача повернувся конверт із зазначенням причини повернення на довідці: адресат відсутній за вказаною адресою .

Ухвали суду надіслані відповідачу за встановленими адресами, відтак відповідач належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції за 19.11.2021 року.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Отже, в матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами загального позовного провадження, позовні матеріали надіслано відповідачу у справі, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України.

Суд ухвалив у судовому засіданні вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи прокуратури.

Яворівською окружною прокуратурою Львівської області встановлено при вивченні стану повноти та своєчасності внесення орендної плати за землю комунальної власності з`ясовано, що за договором оренди землі від 11.04.2017 року, укладеного між Судововишнянською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Дмитришин Оксаною Ярославівною (орендар), орендарем систематично допускається заборгованість з орендної плати за землю, що в свою чергу є істотним порушенням договору оренди землі.

У позовній заяві прокурор зазначає, що згідно умов Договору, предметом такого є земельна ділянка комунальної власності площею 0,30 га, яка надана орендарю для обслуговування нежитлових приміщень, яка знаходиться за адресою: м.Судова Вишня, вул.Лісозаводська,5а, Мостиського району (теперішній Яворівський район) Львівської області .

Відповідно до п.п.2, 3 Договору на земельній ділянці знаходяться нежитлові приміщення, площа земельної ділянки під будівлями становить 0,0417 га., під дворами 0,4583га.

До вказаного договору внесені зміни відповідно до Додаткової угоди від 02.05.2019 до договору оренди землі, зокрема в частині зміни площі земельної ділянки на 0,30 га, її кадастрового номеру 4622410500:02:003:0121, а також встановлено орендну плату в розмірі 12% від нормативно грошової оцінки 313849,69 грн.

Згідно інформації ГУ ДПС у Львівській області №10449/9/13-01-13-03-11 від 31.12.2020 встановлено, що станом на 01.01.2021 за платником обліковується податковий борг по орендній платі за землю в сумі 89,6 тис. грн. Заборгованість виникла з 29.08.2019 року згідно даних облікової картки платника. При цьому, встановлено, що з 29.08.2019 року заборгованість існувала постійно до 28.02.2021 року. Водночас, за цей період орендарем сплачено лише 4000 грн. в листопаді 2019 року та 15000 грн. в лютому 2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого на запит прокуратури Судововишнянською міською радою Львівської області 24.02.2021 за №02-18/245, відповідно до якого встановлено факт заборгованості з орендної плати за вищезазначеним договором з серпня 2019 року до цього часу. При цьому, впродовж червня - жовтня 2019 року, а також впродовж грудня 2019 - січня 2021 орендарем не вносилась орендна плата взагалі, що свідчить про факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки орендарем щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання такого договору.

У зв`язку з тим, що відповідачем постійно допускається заборгованість з орендної плати за землю, що є порушенням п. 11 Договору оренди землі від 11.04.2017 року та невжиття Судововишнянською міською радою жодних заходів з метою стягнення заборгованості або розірвання договору оренди землі, то відповідно до п. 34 Договору та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави шляхом подання позову до суду про розірвання Договору оренди землі від 11.04.2017 року та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку площею 0,30 га, розташовану за адресою: м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, 5а, Львівська область.

Аргументи позивача.

У судових засіданнях представник позивача просив суд позов задовольнити повністю. 07.10.2021 року представником позивача подано клопотання за вх.№23511/21 про долучення до матеріалів справи довідки Судововишнянської міської ради від 28 вересня 2021 року №1267/02-18, згідно якої Дмитришин О.Я. систематично не сплачується орендної плати та у якої виникла заборгованість станом на 01.05.2021 рік 87 130,03грн., копію рішення Судововишнянської міської ради №167 від 30.09.2021 року, договір оренди землі від 11.04.2017 року та додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 02.05.25019 року.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

11.04.2017 року між Судововишнянською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Дмитришин Оксаною Ярославівною (орендар), укладено договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування нежитлових приміщень, яка знаходиться на території м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, 5а, Мостиського району, Львівської області.

Відповідно до п. 2, 5 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5000 га, у тому числі 0,0417 га - під будівлями, 04583 га - під дворами. Кадастровий номер земельної ділянки 4622410500:02:003:0096. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 523 082,82грн.

Згідно Акту прийому-передачі земельної ділянки від 11 квітня 2017 року орендодавець передав орендарю в платне тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку для обслуговування нежитлових приміщень, площею 0,5000 га, із земель не наданих у власність та користування Судововишнянської міської ради, який підписаний обома сторонами.

Рішенням №70 від 02 квітня 2019 року 27 сесії 7 скликання Судововишнянської міської ради вирішено: 1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки загальною площею 0,5000 га (кадастровий номер земельної ділянки - 4622410500:02:003:0096) ФОП Дмитришин О.Я., по вул. Лісозаводська, 5а, м. Судова Вишня, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. 2.ФОП Дмитришин Оксані Ярославівні переукласти договір оренди земельної ділянки від 26.09.2017 року (номер запису про інше речове право 22619871) та передати їй в оренду на 47 років земельну ділянку площею 0,3000 га (кадастровий номер земельної ділянки - 4622410500:02:003:0121) для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, по вул. Лісозаводська, 5а, м. Судова Вишня , встановити орендну плату в розмірі 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 4 вищезазначеного рішення зобов`язано ФОП Дмитришин О.Я.: укласти відповідну додаткову угоду до договору оренди з міською радою, зареєструвати додаткову угоду згідно чинного законодавства та протягом 10 днів після державної реєстрації додаткової угоди надати в податкову інспекцію відповідні відомості.

Відтак, до вказаного договору сторонами - Судововишнянською міською радою (орендодавець) та ФОП Дмитришин Оксаною Ярославівною (орендарем) внесені зміни, а саме Додатковою угодою до договору оренди землі від 02.05.2019, в частині зміни площі земельної ділянки на 0,30 га, її кадастрового номеру 4622410500:02:003:0121, а також встановлено орендну плату в розмірі 12% від нормативно грошової оцінки 313 849,69грн. Ділянка передається в оренду терміном на 47 років. Також, між сторонами у п.п. 3,4 додаткової угоди домовлено, що сторони підтверджують, що на момент внесення змін до Договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання. Всі інші умови вищевказаного договору оренди землі не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними.

Таким чином, розмір щомісячної суми орендної плати після підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки становить 3 138,5грн. без врахування коефіцієнту індексації. Земельна ділянка передана в оренду на 47 років.

Земельну ділянку площею 0,20 га залишено в комунальній власності відповідно до п.2 Додаткової угоди.

Відповідно до п.11 розділу Орендна плата : Орендна плата вноситься щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації (п.10 Договору).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, сума заборгованості вважається податковим боргом і стягується з нарахуванням пені, що нараховується на суму податкового боргу ( з урахуванням штрафних санкцій у разі їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожен календарний день прострочення (п.13 Договору із змінами).

Відповідно до п.27 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 29 Договору передбачено, що орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно пункту 34 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, встановлених законом.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на земельну ділянку з кадастровим номером 4622410500:02:003:0121, площею 0,3 га за відповідачем зареєстровано право оренди земельної ділянки.

Одночасно суд зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Дмитришин Оксана Ярославівна на підставі внесеного рішення від 30.07.2019 року про припинення підприємницької діяльності, 31.07.2019 року реєстратором внесено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

Згідно інформації ГУ ДПС у Львівській області №10449/9/13-01-13-03-11 від 31.12.2020 встановлено, що станом на 01.01.2021 за платником обліковується податковий борг по орендній платі за землю в сумі 89,6 тис. грн. Заборгованість виникла з 29.08.2019 року згідно даних облікової картки платника. При цьому, встановлено, що з 29.08.2019 року заборгованість існувала постійно до 28.02.2021 року. Водночас, за цей період орендарем сплачено лише 4000 грн. в листопаді 2019 року та 15000 грн. в лютому 2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого на запит прокуратури, Судововишнянською міською радою Львівської області 24.02.2021 за №02-18/245, відповідно до якого встановлено факт заборгованості з орендної плати за вищезазначеним договором з серпня 2019 року до цього часу. При цьому, впродовж червня - жовтня 2019 року, а також впродовж грудня 2019 - січня 2021 орендарем не вносилась орендна плата взагалі, що свідчить про факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки орендарем, щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання такого договору.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав, 26.09.2017 зареєстровано речове право на підставі договору оренди від 11.04.2017 та відповідно 27.08.2019 здійснено державну реєстрацію речового права (права оренди) на спірну земельну ділянку за Відповідачем відповідно до Додаткової угоди до договору оренди землі, що підтверджується інформаційними довідками.

З підстав несплати орендної плати за користування земельною ділянкою за Договором оренди землі від 11.04.2017 року, прокурор просить суд про розірвати Договір оренди землі від 11.04.2017 року та зобов`язати відповідача - повернути земельну ділянку площею 0,30 га, розташовану за адресою: м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, 5а, Львівська область.

Щодо підставності звернення керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 -3 частини 4 зазначеної статті).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказала, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вбачається з позовної заяви, прокурором заявлено позов самостійно, підставою для звернення прокуратури з цим позовом слугувало нездійснення Судововишнянською міською радою Яворівського району Львівської області, як органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження, захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно наявного у матеріалах справи листа ГУ ДПС у Львівській області №10449/9/13-01-13-03-11 від 31.12.2020 наданого на запит прокуратури, встановлено, що станом на 01.01.2021 за платником (відповідачем) обліковується податковий борг по орендній платі за землю в сумі 89,6 тис. грн. Заборгованість виникла з 29.08.2019 року згідно даних облікової картки платника. При цьому, встановлено, що з 29.08.2019 року заборгованість існувала постійно до 28.02.2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого на запит прокуратури Судововишнянською міською радою Львівської області 24.02.2021 за №02-18/245, відповідно до якого встановлено факт заборгованості відповідачем з орендної плати за договором оренди землі з серпня 2019 року до цього часу. При цьому, впродовж червня - жовтня 2019 року, а також впродовж грудня 2019 - січня 2021 орендарем не вносилась орендна плата взагалі.

Згідно листа Судововишнянської міської ради від 16 квітня 2021 року №506/02-18, наданого на запит прокуратури, повідомлено, що Судововишнянською міською радою не вживались заходи, щодо розірвання договору оренди землі із орендарем Дмитришин О.Я.

Зокрема, у позовній заяві прокуратурою зазначено, що бездіяльність Судововишнянською міською радою, щодо вжиття заходів, спрямованих на звільнення відповідачем спірної земельної ділянки полягає у тому, що починаючи з грудня 2020р. та після одержання повідомлення прокуратури, радою будь-яких заходів щодо усунення порушень земельного законодавства не вжито.

Позивачем в судовому засіданні, в особі котрого заявлено цей позов, не заперечується, що заходи щодо усунення відповідачем порушень земельного законодавства ним не вживалися.

У постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду вказала наступне.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

За приписами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів (ч. 1 ст. 33). Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1).

Враховуючи наведене, суд вважає, що невжиття Судововишнянською міською радою жодних заходів щодо повноти та своєчасності сплати орендарем орендних платежів за землю комунальної власності протягом розумного строку після того, як раді стало відомо про порушення відповідачем земельного законодавства, а також невжиття заходів за результатами розгляду повідомлення органу прокуратури, слід розцінювати бездіяльністю Судововишнянської міської ради, як органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд вважає, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні із цим позовом.

Щодо порушення інтересів держави у даному випадку, суд зазначає наступне.

За змістом рішення Конституційного Суду України №1-1/99 від 08.04.1999, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів). Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

У контексті правовідносин у цій справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Частинами 1, 3, 4 ст.140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковим до виконання на відповідній території.

Згідно ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

У даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах Судововишнянської міської ради Львівської області, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту, яка є власником земельної ділянки та всупереч приписам земельного законодавства є систематична несплата відповідачем орендної плати за землю, що є істотним порушенням умов договору, що в свою чергу спричиняє ненадходження коштів до місцевого бюджету. Зокрема, прокурором у позовній заяві з посиланням на норми ст.ст. 13, 14 Конституції України, зазначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Отже, в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства. Порушення у сфері земельних відносин є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

Норми права та мотиви суду.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами ст.17 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати (п.п.1, 4 ч.1 ст.24 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст.141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, серед іншого, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно приписів частини третьої статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Аналогічну норму містить ст.31 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Як зазначалося вище, п.20 Договору встановлено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020р. у справі №910/4994/19, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018р. у справі №910/22259/17, від 14.08.2018р. у справі №910/22454/17, від 28.08.2018р. у справі №910/20932/17 від 02.10.2018р. у справі №910/21033/17 від 16.10.2018р. у справі №910/3568/18, від 19.02.2019р. у справі №910/4427/18.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу .

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51 , 52 , 598-609 ЦК України , статей 202-208 ГК України , частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Згідно інформації витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Дмитришин Оксана Ярославівна на підставі внесеного рішення від 30.07.2019 року про припинення підприємницької діяльності, 31.07.2019 року реєстратором внесено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

Отже, прокурор, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились (з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18, провадження №12-294гс18).

Так, підставою для розірвання договору є несплата орендної плати Відповідачем впродовж грудня 2019 - січня 2021.

Внаслідок вказаних обставин Позивач значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні Договору і йому завдається цим значна матеріальна шкода. Докази сплати орендної плати за вказаний період станом на час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні. Відтак, позовні вимоги Прокурора про розірвання договору оренди землі від 11.04.2017р., укладеного між Судововишнянською міською радою та Дмитришин Оксаною Ярославівною щодо земельної ділянки кадастровий №4622410500:02:003:0121, площею 0,30га, розташованої за адресою: Львівська обл., м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, 5а , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1903428246224, є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає про вмотивованість та обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання відповідача Дмитришин Оксану Ярославівну повернути на користь держави в особі Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області земельну ділянку площею 0,30га, розташовану за адресою: Львівська обл., м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, 5а .

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Львівською обласною прокуратурою при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 4540,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №781 від 26 квітня 2021 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури підлягає судовий збір в сумі 4540,00 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати Договір оренди землі від 11.04.2017р., укладений між Судововишнянською міською радою (81340, Львівська обл., Яворівський р-н, м. Судова Вишня, площа Ів. Франка, будинок 14, код ЄДРПОУ 04056233) та ФОП Дмитришин Оксаною Ярославівною ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки кадастровий №4622410500:02:003:0121, площею 0,30га, розташованої за адресою: Львівська обл., м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, 5а , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1903428246224.

3. Зобов`язати відповідача Дмитришин Оксану Ярославівну ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) повернути на користь держави в особі Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області (81340, Львівська обл., Яворівський р-н, м. Судова Вишня, площа Ів. Франка, будинок 14, код ЄДРПОУ 04056233) земельну ділянку площею 0,30га, розташовану за адресою: Львівська обл., м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, 5а .

4. Стягнути з Дмитришин Оксани Ярославівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська область, м.Львів, просп. Шевченка, буд.17/19; ідентифікаційний код: 02910031, UA 138201720343140001000000774) 4540,00 грн. судового збору

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua .

Повний текст складено та підписано 03.12.2021 року.

Суддя Коссак С.М.