Рішення

від 03.12.2021 по справі 200/12032/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2021 р. Справа№200/12032/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

15 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України (ГУ ДПС) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а також зобов`язання відшкодувати моральну шкоду.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що після смерті її чоловіка ОСОБА_3 отримала у спадщину майнове право на земельну частку (пай) на землях колишнього КСП Дружба (с. Рубці Лиманської об`єднаної територіальної громади, за межами населених пунктів). Первісний власник сертифікату був батько чоловіка позивачки - ОСОБА_4 , який заповів сертифікат чоловікові позивачки. Майнове право ОСОБА_4 було підтверджено сертифікатом на земельну частку (пай) від 26.06.1997, зареєстрованим за № 4777, йому належала ділянка на землях КСП Дружба площею 5, 1173 га № 400.

Поряд з цим, позивачка зазначає, що між Рубцівською сільською радою (як орендодавцем) та ОСОБА_2 (як орендарем) було укладено договір оренди землі від 22.08.2013. Об`єктом оренди за вказаним договором була також земельна частка (пай) за № 400 на землях колишнього КСП Дружба , яка належить наразі позивачці.

На переконання позивачки, вказаний договір укладений всупереч чинному законодавству та є нечинним відповідно до вимог п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, а тому податковий орган не мав право нараховувати на договір оренди від 22.08.2013 № 1 орендну плату для сплати її орендарем фізичною особою ОСОБА_2 до органу місцевого самоврядування Лиманської міської ради.

З огляду на вищевикладене, позивачка просить суд:

· зобов`язати відповідача визнати, що договір оренди від 22.08.2013 № 1 є не чинний до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, за яким сільська рада с. Рубці і її правонаступник орган місцевого самоврядування Лиманська міська рада не повинні були надавати до контролюючого органу м. Лиман данні про існування у них договору оренди від 22.08.2013 № 1 та орендаря за ним фізичну особу ОСОБА_2 , інформувати про зміни до договору і його розірвання, бо договір укладено не на землі комунальної власності за Типовою формою № 119 договору оренди, затверджену Кабінетом Міністрів України 24.01.2000 і призначену для власників сертифікатів на земельну частку (пай) з земель колективної власності;

· зобов`язати відповідача визнати, що за п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України контролюючий орган м. Лиман не мав право нараховувати на договір оренди від 22.08.2013 № 1 орендну плату для сплати її орендарем фізичною особою ОСОБА_2 до органу місцевого самоврядування Лиманської міської ради правонаступника сільради с. Рубці (відповідно до уточненої позовної заяви).

Головним управлінням ДПС у Донецькій області надано відзив на уточнену позовну заяву ОСОБА_1 відповідно до якого відповідач зауважив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. На переконання представника податкового органу позивачкою не доведено, що відповідачем порушено особисті права та інтереси ОСОБА_1 .

Враховуючи той факт, що спірний період договір оренди від 22.08.2013 № 1 був діючим, податковим органом у встановленому Податковим кодексом України порядку було нараховано на об`єкт вказаного договору - земельну ділянку, орендну плату.

При цьому, відповідач зауважує, що навіть у разі визнання у судовому порядку недійсним договору оренди землі, строк дії якого закінчився, суб`єкт господарювання не має права зменшити податкові зобов`язання з орендної плати за фактичний строк перебування землі в оренді за таким договором.

З огляду на вищевикладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Ухвалою від 20.09.2021 суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової служби України (ГУ ДПС) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а також зобов`язання відшкодувати моральну шкоду дії. Встановив позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні, власного письмового підтвердження позивачки про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; надання позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статті 160 КАС України.

04 жовтня 2021 року суд виніс ухвалу, якою прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/12032/21. Розгляд адміністративної справи № 200/12032/21 суд визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 13.10.2021 суд залишив без задоволення клопотання представника відповідача про проведення розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін в порядку загального позовного провадження по справі. Також суд залучив ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

03.12.2021 суд ухвалою повернув позивачці без розгляду клопотання про залучення Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії. За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання сторони щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_4 як члену колективного сільськогосподарського підприємства Дружба , 26.06.1997 було видано сертифікат серії ДН № 0040011 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Дружба (с. Рубці Краснолиманського району Донецької області), розміром 4,92 умовних кадастрових га, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на підставі рішення Краснолиманської міської ради народних депутатів від 11.06.1997 № 278. (а.с. 10).

Суд зауважує, що в рамках розгляду цивільної справи № 236/1751/20 Краснолиманським міським судом Донецької області у рішенні від 30.07.2021 та Донецьким апеляційним судом у постанові від 16.11.2021 встановлено, що ОСОБА_4 в подальшому заповів все своє майно своєму синові ОСОБА_3 (чоловікові позивачки).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.05.2015 позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею майна після смерті ОСОБА_3 , в тому числі майнового права на землю на підставі сертифікату серії ДН № 0040011 на право на земельну частку (пай), виданого 26.06.1997 року. 25.06.2015 до сертифікату серії ДН № 0040011 на право на земельну частку (пай) внесені зміни у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай) ОСОБА_1 .

Разом з тим, рішенням Краснолиманської міської ради від 17.05.2013 № 6/23-2348 Про передачу в оренду гр. ОСОБА_2 не витребуваних земельних часток (паїв) для ведення фермерського господарства на території Рубцівської сільської ради ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства в оренду строком на 20 років передані не витребувані земельні частки (паї) загальною площею 101, 1400 умовних кадастрових га (з них рілля - 77, 1400 умовних кадастрових га; пасовища - 24, 0000 умовних кадастрових га) на території Рубцівської сільської ради (за межами населених пунктів) за таких умов: укладання договорів оренди з Рубцівською сільською радою на не витребувані земельні частки (паї) для ведення фермерського господарства на території Рубцівської сільської ради; повернення не витребуваних земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) громадянам та їх правонаступникам, котрі виявлять бажання отримати відповідні документи та використовувати земельні ділянки на власний розсуд (а.с.23).

На підставі вищевказаного рішення 22.08.2013 між розпорядником (на строк до моменту отримання власниками не витребуваних земельних часток (паїв) документів на право власності на земельну ділянку) - Рубцівською сільською радою (Орендодавцем) та ОСОБА_2 (Орендарем) укладений договір оренди землі. Предметом договору є передача в оренду 19 не витребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 101,1400 умовних кадастрових га (з них ріллі 77,1400 умовних кадастрових га, пасовища - 24,0000 умовних кадастрових га) на території Рубцівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області (за межами населених пунктів); розмір щорічної орендної плати (без індексації) складає 30 342, 00 грн.; строк дії договору - 20 років (а.с.24-25).

В рамках розгляду цивільної справи № 236/1751/20 судами також встановлено, що після успадкування ОСОБА_1 майнового права на землю земельна ділянка площею 5,1173 га була остаточно сформована, їй присвоєно кадастровий номер 1423084300:07:000:0652. З 06.04.2018 ОСОБА_1 було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки (вже виділеної в натурі) з Фермерським господарством Провінція , до 06.04.2025, з 26.03.2020 вказана земельна ділянка перебуває в оренді у ТОВ Агрофірма Шевченківська , строк дії договору оренди, укладеного між позивачкою та агрофірмою, визначено до 26.03.2027.

Згідно з рішенням Лиманської міської ради Донецької області від 17.10.2019 № 7/69-4288 на підставі заяви ОСОБА_2 було надано згоду на розірвання спірного договору оренди землі від 22.08.2013 № 1 та припинено право користування землею згідно з цим договором.

Суд зазначає, що рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області по цивільній справі № 236/1751/20 суд задовольнив частково позов ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання незаконним договору оренди землі від 22.08.2013 № 1 та стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в межах суми 40 000, 00 грн. Суд визнав недійсним договір оренди землі від 22.08.2013, укладений між Рубцівською сільською радою (як орендодавцем) та ОСОБА_2 (як орендарем), зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Рубцівської сільської ради за № 1 від 22.08.2013 - в частині надання в користування орендарю земельної частки (паю) розміром 4,92 умовних кадастрових гектарів, сертифікат на право на який було видано на ім`я ОСОБА_4 Краснолиманською міською радою 26.06.1997 на підставі рішення Краснолиманської міської ради Донецької області від 11.06.1997 № 278. Стягнув з Лиманської міської ради Донецької області (ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04053275, юридична адреса: Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, 46) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване адреса проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) моральну шкоду, завдану внаслідок незаконного використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок (а.с.114-121).

Водночас, постановою Донецького апеляційного суду від 16.11.2021 суд задовольнив апеляційні скарги Лиманської міської ради Донецької області та ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Фальченко Іван Володимирович, на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 30 липня 2021 року. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 30 липня 2021 року скасував. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним договору оренди землі та стягнення моральної шкоди відмовив (а.с.122-128).

Суд зауважує, що довідкою, яка була видана ГУ ДФС у Донецькій області від 14.06.2019, а також квитанціями підтверджено, що ОСОБА_2 не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів, заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (а.с.26-29).

Крім того, відсутність у ОСОБА_2 підтверджено також Інтегрованою карткою платника податків, яка була надана відповідна у даній справі (а.с. 83-89).

Разом з тим, вважаючи протиправним договір оренди від 22.08.2013 № 1 в розумінні ст. 288 Податкового кодексу України, а також нарахування орендодавцю орендної плати, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Так, суд зазначає, що саме нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що розрізняють два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані (ч. 2, 3 ст. 215 ЦК).

Нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом і для якого визнання його недійсності судом не потрібне. У різних статтях ЦК перелічено досить багато випадків, коли договір (або його умова) є нікчемним. Разом з тим, у даному випадку суд не може зробити висновок про нікчемність договору.

Водночас, оспорюваний правочин - це правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але одна з його сторін або інша зацікавлена особа можуть оспорити цей правочин із підстав, передбачених законом. Такий правочин визнається недійсним тільки в судовому порядку. Наприклад, згідно зі ст. 233 ЦК правочин, учинений особою під впливом важких обставин і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин можна назвати оспорюваним.

Разом з тим, суд зазначає, що саме до юрисдикції цивільного суду відноситься оскарження того чи іншого правочину, зокрема і договору оренди від 22.08.2013 № 1.

Отже, суд в рамках даної адміністративної справи не наділений повноваженнями досліджувати правомірність договору оренди від 22.08.2013 № 1.

Водночас, судом встановлено, що спірний правочин визнаний таким, що відповідає приписам чинного законодавства, відповідно до постанови Донецького апеляційного суду від 16.11.2021, яка набрала законної сили.

Відносно посилання позивачки на невідповідність даного договору приписам п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Так, приписами вказаного пункту 288.1. ст.288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

На переконання суду, вказаний пункт Податкового кодексу України не містить жодних умов для визнання договору ані нікчемним, ані оспорюваним. Так, у п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України лише визначено підстави для нарахування орендної плати.

Разом з тим, у випадку, якщо позивачка вважала, що договір оренди від 22.08.2013 № 1 укладений не за встановленою формою, вона мала можливість зазначити про вказане в рамках розгляду цивільної справи № 236/1751/20. Проте, суд повторює, що у адміністративного суду відсутні повноваження перевіряти форму спірного правочину.

Крім того, суд зауважує, що податковий орган не має повноважень аналізувати договір на відповідність його приписам чинного законодавства, адже вказані повноваження віднесені лише до суду.

Водночас у зв`язку з тим, що спірний договір не визнаний недійсним, сільська рада с. Рубці і її правонаступник орган місцевого самоврядування Лиманська міська рада мала надавати до контролюючого органу м. Лиман данні про існування у них договору оренди, а також інформувати про зміни до договору і його розірвання.

Суд наголошує, що позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані саме на зобов`язання Головного управління ДПС у Донецькій області вчинити певні дії. Разом з тим, позивачка не вказує Лиманську міську раду в якості відповідача по даній справі та не заявляє до неї певних позовних вимог.

На переконання суду, Головне управління ДПС у Донецькій області не може нести відповідальність за вчинення, або не вчинення іншим суб`єктом певних дій.

Отже, вимоги позивачки в частині зобов`язання відповідача визнати, що договір оренди від 22.08.2013 № 1 є не чинний до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, за яким сільська рада с. Рубці і її правонаступник орган місцевого самоврядування Лиманська міська рада не повинні були надавати до контролюючого органу м. Лиман данні про існування у них договору оренди від 22.08.2013 № 1 та орендаря за ним фізичної особи ОСОБА_2 , інформувати про зміни до договору і його розірвання, бо договір укладено не на землі комунальної власності за Типовою формою № 119 договору оренди, затверджену Кабінетом Міністрів України 24.01.2000 призначену для власників сертифікатів на земельну частку (пай) з земель колективної власності є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання податкового органу визнати, що за п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України контролюючий орган м. Лиман не мав право нараховувати на договір оренди від 22.08.2013 р. № 1 орендну плату для сплати її орендарем до органу місцевого самоврядування Лиманської міської ради правонаступника сільради с. Рубці, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що у зв`язку з тим, що договір оренди від 22.08.2013 № 1 був чинний, відповідач в межах наданих йому повноважень і здійснював нарахування ОСОБА_2 (як землекористувачу) орендної плати у період дії вказаного договору.

Отже, підстави для задоволення вказаної вимоги ОСОБА_1 також відсутні.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас суд враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Згідно зі ст. 139 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову повністю, не передбачено.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44070187, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Повний текст рішення складено 03.12.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб