Постанова

від 20.11.2023 по справі 200/12032/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року справа №200/12032/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Передерій Є.О., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі № 200/12032/21 (головуючий суддя І інстанції Голуб В.А.) складеного у повному обсязі 03 грудня 2021 року у м. Слов`янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України (ГУ ДПС), в якій позивач (з урахуванням уточнень) просить суд:

зобов`язати відповідача визнати, що договір оренди від 22.08.2013 № 1 є не чинний до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, за яким сільська рада с. Рубці і її правонаступник орган місцевого самоврядування Лиманська міська рада не повинні були надавати до контролюючого органу м. Лиман данні про існування у них договору оренди від 22.08.2013 № 1 та орендаря за ним фізичну особу ОСОБА_2 , інформувати про зміни до договору і його розірвання, бо договір укладено не на землі комунальної власності за Типовою формою № 119 договору оренди, затверджену Кабінетом Міністрів України 24.01.2000 і призначену для власників сертифікатів на земельну частку (пай) з земель колективної власності;

зобов`язати відповідача визнати, що за п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України контролюючий орган м. Лиман не мав право нараховувати на договір оренди від 22.08.2013 № 1 орендну плату для сплати її орендарем фізичною особою ОСОБА_2 до органу місцевого самоврядування Лиманської міської ради правонаступника сільради с. Рубці (відповідно до уточненої позовної заяви).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

ОСОБА_1 із таким судовим рішенням не погодилась, звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції правильної оцінки обставинам справи, що мають значення для вирішення спору, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що після смерті її чоловіка ОСОБА_3 отримала у спадщину майнове право на земельну частку (пай) на землях колишнього КСП «Дружба» (с. Рубці Лиманської об`єднаної територіальної громади, за межами населених пунктів). Первісний власник сертифікату був батько чоловіка позивача ОСОБА_4 , який заповів сертифікат чоловікові позивачки. Майнове право ОСОБА_4 було підтверджено сертифікатом на земельну частку (пай) від 26.06.1997, зареєстрованим за № 4777, йому належала ділянка на землях КСП «Дружба» площею 5, 1173 га № 400.

Поряд з цим, між Рубцівською сільською радою (як орендодавцем) та ОСОБА_2 (як орендарем) було укладено договір оренди землі від 22.08.2013. Об`єктом оренди за вказаним договором була також земельна частка (пай) за № 400 на землях колишнього КСП «Дружба», яка належить наразі позивачці.

На переконання позивача, вказаний договір укладений всупереч чинному законодавству та є нечинним відповідно до вимог п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, а тому податковий орган не мав право нараховувати на договір оренди від 22.08.2013 № 1 орендну плату для сплати її орендарем фізичною особою ОСОБА_2 до органу місцевого самоврядування Лиманської міської ради.

Вважає, що судом першої інстанції не досліджені всі докази по справі, встановлені невірні обставини по справі (стосовно належності сертифікату, повноважень ради щодо передачі земельної ділянки в оренду, фальсифікації радою договору оренди), не досліджено предмет позовних вимог, не встановлено, що договір оренди не стосується Податкового Кодексу України.

Позивач в судовому засідання надала пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне

ОСОБА_4 як члену колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба», 26.06.1997 було видано сертифікат серії ДН № 0040011 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Дружба» (с. Рубці Краснолиманського району Донецької області), розміром 4,92 умовних кадастрових га, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на підставі рішення Краснолиманської міської ради народних депутатів від 11.06.1997 № 278. (а.с. 10).

В рамках розгляду цивільної справи № 236/1751/20 Краснолиманським міським судом Донецької області у рішенні від 30.07.2021 та Донецьким апеляційним судом у постанові від 16.11.2021 встановлено, що ОСОБА_4 в подальшому заповів все своє майно своєму синові ОСОБА_3 (чоловікові позивача).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.05.2015 позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею майна після смерті ОСОБА_3 , в тому числі майнового права на землю на підставі сертифікату серії ДН № 0040011 на право на земельну частку (пай), виданого 26.06.1997 року. 25.06.2015 до сертифікату серії ДН № 0040011 на право на земельну частку (пай) внесені зміни у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай) ОСОБА_1 .

Рішенням Краснолиманської міської ради від 17.05.2013 № 6/23-2348 «Про передачу в оренду гр. ОСОБА_2 не витребуваних земельних часток (паїв) для ведення фермерського господарства на території Рубцівської сільської ради» ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства в оренду строком на 20 років передані не витребувані земельні частки (паї) загальною площею 101, 1400 умовних кадастрових га (з них рілля - 77, 1400 умовних кадастрових га; пасовища - 24, 0000 умовних кадастрових га) на території Рубцівської сільської ради (за межами населених пунктів) за таких умов: укладання договорів оренди з Рубцівською сільською радою на не витребувані земельні частки (паї) для ведення фермерського господарства на території Рубцівської сільської ради; повернення не витребуваних земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) громадянам та їх правонаступникам, котрі виявлять бажання отримати відповідні документи та використовувати земельні ділянки на власний розсуд (а.с.23).

На підставі вищевказаного рішення 22.08.2013 між розпорядником (на строк до моменту отримання власниками не витребуваних земельних часток (паїв) документів на право власності на земельну ділянку) - Рубцівською сільською радою (Орендодавцем) та ОСОБА_2 (Орендарем) укладений договір оренди землі. Предметом договору є передача в оренду 19 не витребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 101,1400 умовних кадастрових га (з них ріллі 77,1400 умовних кадастрових га, пасовища - 24,0000 умовних кадастрових га) на території Рубцівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області (за межами населених пунктів); розмір щорічної орендної плати (без індексації) складає 30 342, 00 грн.; строк дії договору - 20 років (а.с.24-25).

В рамках розгляду цивільної справи № 236/1751/20 судами також встановлено, що після успадкування ОСОБА_1 майнового права на землю земельна ділянка площею 5,1173 га була остаточно сформована, їй присвоєно кадастровий номер 1423084300:07:000:0652. З 06.04.2018 ОСОБА_1 було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки (вже виділеної в натурі) з Фермерським господарством «Провінція», до 06.04.2025, з 26.03.2020 вказана земельна ділянка перебуває в оренді у ТОВ «Агрофірма «Шевченківська», строк дії договору оренди, укладеного між позивачкою та агрофірмою, визначено до 26.03.2027.

Згідно з рішенням Лиманської міської ради Донецької області від 17.10.2019 № 7/69-4288 на підставі заяви ОСОБА_2 надано згоду на розірвання спірного договору оренди землі від 22.08.2013 № 1 та припинено право користування землею згідно з цим договором.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області по цивільній справі № 236/1751/20 суд задовольнив частково позов ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним договору оренди землі від 22.08.2013 № 1 та стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в межах суми 40 000, 00 грн. Суд визнав недійсним договір оренди землі від 22.08.2013, укладений між Рубцівською сільською радою (як орендодавцем) та ОСОБА_2 (як орендарем), зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Рубцівської сільської ради за № 1 від 22.08.2013 - в частині надання в користування орендарю земельної частки (паю) розміром 4,92 умовних кадастрових гектарів, сертифікат на право на який було видано на ім`я ОСОБА_4 Краснолиманською міською радою 26.06.1997 на підставі рішення Краснолиманської міської ради Донецької області від 11.06.1997 № 278. Стягнув з Лиманської міської ради Донецької області (ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04053275, юридична адреса: Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, 46) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване адреса проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) моральну шкоду, завдану внаслідок незаконного використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок (а.с.114-121).

Водночас, постановою Донецького апеляційного суду від 16.11.2021 суд задовольнив апеляційні скарги Лиманської міської ради Донецької області та ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Фальченко Іван Володимирович, на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 30 липня 2021 року. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 30 липня 2021 року скасував. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним договору оренди землі та стягнення моральної шкоди відмовив (а.с.122-128).

Суд зауважує, що довідкою, яка була видана ГУ ДФС у Донецькій області від 14.06.2019, а також квитанціями підтверджено, що ОСОБА_2 не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів, заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (а.с.26-29).

Крім того, відсутність у ОСОБА_2 податкового боргу підтверджено також Інтегрованою карткою платника податків, яка була надана відповідачем у даній справі (а.с. 83-89).

Разом з тим, вважаючи протиправним договір оренди від 22.08.2013 № 1 в розумінні ст. 288 Податкового кодексу України, а також нарахування орендодавцю орендної плати, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції вказав на їх необґрунтованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції та, надаючи оцінку спірним правовідносинам, вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) визначено, що розрізняють два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані (ч. 2, 3 ст. 215 ЦК).

Нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом і для якого визнання його недійсності судом не потрібне. У різних статтях ЦК перелічено досить багато випадків, коли договір (або його умова) є нікчемним. Разом з тим, у даному випадку суд не може зробити висновок про нікчемність договору.

Оспорюваний правочин це правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але одна з його сторін або інша зацікавлена особа можуть оспорити цей правочин із підстав, передбачених законом. Такий правочин визнається недійсним тільки в судовому порядку. Наприклад, згідно зі ст. 233 ЦК правочин, учинений особою під впливом важких обставин і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин можна назвати оспорюваним.

До юрисдикції цивільного суду відноситься оскарження того чи іншого правочину, зокрема і договору оренди від 22.08.2013 № 1.

Отже, суд в рамках даної адміністративної справи не наділений повноваженнями досліджувати правомірність договору оренди від 22.08.2013 № 1.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що спірний правочин (договір оренди) визнаний таким, що відповідає приписам чинного законодавства, відповідно до постанови Донецького апеляційного суду від 16.11.2021, яка набрала законної сили.

Щодо посилання позивача на невідповідність даного договору приписам п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Приписами вказаного пункту 288.1. ст.288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Вказаний пункт Податкового кодексу України не містить жодних умов для визнання договору ані нікчемним, ані оспорюваним. Так, у п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України лише визначено підстави для нарахування орендної плати.

При цьому, у випадку, якщо позивач вважала, що договір оренди від 22.08.2013 № 1 укладений не за встановленою формою, вона мала можливість зазначити про вказане в рамках розгляду цивільної справи № 236/1751/20.

Крім того, податковий орган не має повноважень аналізувати договір на відповідність його приписам чинного законодавства, адже вказані повноваження віднесені лише до суду.

У зв`язку з тим, що спірний договір не визнаний недійсним, сільська рада с. Рубці і її правонаступник орган місцевого самоврядування Лиманська міська рада мала надавати до контролюючого органу м. Лиман данні про існування у них договору оренди, а також інформувати про зміни до договору і його розірвання.

Зі змісту позовних вимог позивача вбачається, що вони спрямовані саме на зобов`язання Головного управління ДПС у Донецькій області вчинити певні дії.

Разом з тим, позивач не вказує Лиманську міську раду в якості відповідача по даній справі та не заявляє до неї певних позовних вимог.

Головне управління ДПС у Донецькій області не може нести відповідальність за вчинення, або не вчинення іншим суб`єктом владних повноважень певних дій.

Отже, вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача визнати, що договір оренди від 22.08.2013 № 1 є не чинний до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, за яким сільська рада с. Рубці і її правонаступник орган місцевого самоврядування Лиманська міська рада не повинні були надавати до контролюючого органу м. Лиман данні про існування у них договору оренди від 22.08.2013 № 1 та орендаря за ним фізичної особи ОСОБА_2 , інформувати про зміни до договору і його розірвання, бо договір укладено не на землі комунальної власності за Типовою формою № 119 договору оренди, затверджену Кабінетом Міністрів України 24.01.2000 призначену для власників сертифікатів на земельну частку (пай) з земель колективної власності є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання податкового органу визнати, що за п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України контролюючий орган м. Лиман не мав право нараховувати на договір оренди від 22.08.2013 р. № 1 орендну плату для сплати її орендарем до органу місцевого самоврядування Лиманської міської ради правонаступника сільради с. Рубці, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

У зв`язку з тим, що договір оренди від 22.08.2013 № 1 був чинний, відповідач в межах наданих йому повноважень і здійснював нарахування ОСОБА_2 (як землекористувачу) орендної плати у період дії вказаного договору.

Отже, підстави для задоволення вказаної вимоги ОСОБА_1 також відсутні.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 283, 310, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі № 200/12032/21 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі № 200/12032/21 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 20 листопада 2023 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 листопада 2023 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г.Казначеєв

І.Д.Компанієць