Рішення

від 03.12.2021 по справі 320/8172/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2021 року м. Київ № 320/8172/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДСВ ЦЗ-Україна до Київської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДСВ ЦЗ-Україна (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби (правонаступником якої є Київська митниця, далі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2021 № 0000032/7.8-19-02 та від 23.06.2021 № 0000033/7.8-19-02 про збільшення суми грошових зобов`язань.

На обґрунтування позовним вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вказує, що позивач правомірно скористався преференцією за кодом 410 на ввезений товар лише по одній МД № UA125270/2019/866804, по іншій МД № UA125270/2019/866832 пільга була не використана, оскільки на час митного оформлення не було оригіналу сертифікату з перевезення товару EUR.1c.Ty 0459440 від 25.10.2019.

Зазначає, що після коригування до МД № UA125270/2019/866832 повернення надмірно зарахованих до бюджету митних платежів в сумі 53 566, 53 грн., у тому числі - 44 638, 53 грн. ввізного мита та 8 927, 70 грн. ПДВ не відбулось, а преференційний режим за митною декларацією МД № UA125270/2019/866832 від 21.10.2019 не поновлювався. Отже, протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача полягає у неврахуванні сум платежів уже сплачених до бюджету по митному оформленні за двома митними деклараціями та неповернення їх на вимогу поновлення преференційного режиму.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

01.09.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з матеріалами проведеної перевірки.

Відповідач позов не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. 14.05.2021 за наказом Київської митниці Держмитслужби проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ДСВ ЦЗ-Україна дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 21.10.2019 № UA125270/2019/866804 та № UA125270/2019/866832. За результатами перевірки складено акт від 31.05.2021 № 19/21/7.8-19-02/24/37547588 та встановлено порушення: вимог частини першої статті 15 Доповнення І Щодо визначення поняття походження товарів і методів адміністрування співробітництва до Регіональної конвенції, частини другої статті 44, частини першої статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 100 436, 70 грн.; вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 20087 грн.

До таких висновків перевіряючи дійшли у зв`язку з тим, що згідно з інформацією, що міститься в листах Держмитслужби від 13.07.2020 № 16-3/16-01/7.8/1494, уповноваженого органу Республіки Чехія від 16.06.2020 № 30490-2/2020-900000-212JS, сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 11.10.20219 № с.Ту 0459431 та від 25.10.2019 № с.Ту 0459440 не можуть бути використані для надання пільгового режиму в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Таким чином, оподаткування товарів за митними деклараціями від 21.10.2019 № UA125270/2019/866804 та № UA125270/2019/866832 повинно здійснюватись із сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення, згідно із Законом України Про Митний тариф України .

Крім того судом установлено, що Кабінетом Міністрів України 30.09.2020 прийнято постанову № 895 Деякі питання територіальних органів Державної митної служби (далі - Постанова № 895).

Пунктом 1 Постанови № 895 передбачено спосіб реорганізації територіальних органів Державної митної служби, зокрема, Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби (створення єдиної юридичної особи).

Відповідно до пункту 2 Постанови № 895, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Згідно з наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Таким чином, Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01.07.2021. У свою чергу, Київська митниця Держмитслужби перебуває в стані припинення, що також підтверджується відомостями з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Положенням про Київську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489 передбачено, що Митниця з метою виконання повноважень делегованих Держмитслужбою, представляє свої інтересі та інтереси Держмитслужби в усіх без виключення судах, з усіма відповідними правами та обов`язками наданими законодавством для учасників судового процесу.

Згідно з вимогами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відтак, суд доходить висновку про необхідність заміни відповідача Київської митниці Держмитслужби на процесуального правонаступника - Київську митницю (код ЄДРПОУ ВП: 43997555).

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.10.2019 позивач здійснив ввезення на митну територію України сідельного тягача для перевезення напівпричепів марки MAN модель TGX 18.480 4x2 LLS, який був у використанні, сертифікат з перевезення товару EUR.1 c.Ty 0459431 від 11.10.2019. Київською митницею здійснено митне оформлення за електронною МД № UA125270/2019/866804 від 21.10.2019.

21.10.2019 позивач здійснив ввезення на митну територію України спеціалізованого напівпричіпу самоскиду для перевезення вантажів для використання в сільському господарстві марки KEMPF тип SKM 35/3, який був у використанні, сертифікат з перевезення товару EUR.1 c.Ty 0459440 від 25.10.2019. Київською митницею здійснено митне оформлення за електронною МД № UA125270/2019/866832 від 21.10.2019.

Відповідно до оформленої митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2021 № 651, графа 36 Преференція заповнюється при декларуванні товарів, на які встановлено ввізне мито. В цій графі зазначається відповідно до класифікатора звільнень від сплати вивізного мита тризначний цифровий код пільги в обкладенні товару вивізним митом, передбаченої законодавством щодо товару, описаного в графі 31 МД і класифікованого в графі 33 МД. При відсутності відповідних пільг у графі проставляється 000 . Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС звільняються від сплати ввізного мита, на підставі абзацу 1 частини першої статті 29, додатку 1-А Тарифний графік України до глави 1 розділу IV Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Така преференція має код 410.

У МД № UA125270/2019/866804 від 21.10.2019 у графі 36 вказано код 410, у МД № UA125270/2019/866832 від 21.10.2019 у графі 36 вказано код 000.

Ввезення на митну територію товару відбувалось у зв`язку з внесенням частки до статутного капіталу засновником позивача - Чеською фірмою DSV.CZ s.r.o., про що було вказано у графі 31 обох митних декларацій.

Позивач скористався преференцією за кодом 410 на ввезений товар лише по одній МД № UA125270/2019/866804 по іншій МД № UA125270/2019/866832 пільга була не використана, оскільки на час митного оформлення не було оригіналу сертифіката з перевезення товару EUR. 1 с.Ту 0459440 від 25.10.2019.

Позивач маючи в графі 36 Преференція код 410 по МД № UA125270/2019/866804 від 21.10.2019 сплатив лише 20% ПДВ в сумі 111 596, 33 грн. 557 981, 66 грн. - вартість товару х 20% ПДВ = 111 596, 33 грн.

Маючи в графі 36 Преференція МД № UA125270/2019/866832 від 21.10.2019 код 000 позивач сплатив 20% ПДВ в сумі 98 204,77 грн. та - 10% ввізного мита в сумі 44 638, 53 грн.

446 383, 33 грн. вартість товару +10% = 491 021, 66 х 20% - 98 204, 77 грн. ПДВ.

446 383, 33 грн. вартість товару х 10% х 20% = 44 638,53 грн. ввізне мито.

Вказане підтверджується платіжними дорученнями: № 1478 від 15.10.2019 на суму 173 424, 00 грн.; № 1520 від 21.10.2019 на суму 27 449, 40 грн.; № 1522 від 21.10.2019 на суму 53 566, 23 грн.;

Позивач за ввезення на митну територію двох позицій товарів сплатив 254 439, 63 грн.

Отримавши 25.10.2019 сертифікат EUR.l c.Ty 0459440 ТОВ ДСВ ЦЗ-Україна здійснило коригування до МД № UA125270/2019/866832 від 21.10.2019 та звернулось із заявою від 11.11.2019 № 141 про поновлення преференційного режиму за митною декларацією МД № UA125270/2019/866832 від 21.10.2019 та повернення різниці надмірно сплачених до бюджету платежів в сумі 53 566, 23 грн., у тому числі - 44 638, 53 грн. ввізного мита та 8 927, 70 грн. нарахованого на нього ПДВ.

Листом від 21.11.2019 № 14099/5/10-70-47 позивач отримав відмову у зв`язку з тим, що рішення буде прийматися після отримання відповіді митних органів країни експорту.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 336, пунктом 2 частини третьої статті 345 та пунктом 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України, на підставі наказу Київської митниці Держмитслужби від 14.05.2021 № 126 проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ДСВ ЦЗ-Україна дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 21.10.2019 № UA125270/2019/866832 та № UA125270/2019/866804.

За результатами перевірки складено акт від 31.05.2021 № 19/21/7.8-19-02/24/37547588 та встановлено порушення:

- вимог частини першої статті 15 Доповнення І Щодо визначення поняття походження товарів і методів адміністрування співробітництва до Регіональної конвенції, частини другої статті 44, частини першої статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 100 436, 70 грн.;

- вимог пункт 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 20 087, 34 грн.

При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення, встановлено наступне.

Тарифна пільга (тарифна преференція) по сплаті ввізного за кодом 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац 1 частини першої статті 29 додатка 1-А Тарифний графік України до глави 1 розділу IV Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію між Україною та ЄС).

ТОВ ДСВ ЦЗ-Україна під час митного оформлення товарів застосовано тарифну пільгу (тарифну преференцію) по сплаті ввізного мита за кодом 410 (графи 36 митних декларацій) в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС за МД від 21.10.2019 № UA125270/2019/866804 та від 21.10.2019 № UA125270/2019/866832.

Для підтвердження заявленої країни походження та правомірного застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом 410 під час митного оформлення ТОВ ДСВ ЦЗ-Україна товарів за МД від 21.10.2019 № UA125270/2019/866804 та від 21.10.2019 № UA125270/2019/866832 надано сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 11.10.2019 № с.Ту 0459431 та від 25.10.2019 № с.Ту 0459440 відповідно.

Департаментом адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання Державної митної служби України листом від 13.07.2020 № 16-3/16-01/7.8/1494 поінформовано Київську митницю Держмитслужби щодо результатів перевірки преференційного походження товару, зазначеного у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 від 11.10.2019 № с.Ту 0459431 та від 25.10.2019 № с.Ту 0459440, яка проводилась уповноваженим органом Республіки Чехія.

Відповідно до результатів перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 11.10.2019 № с.Ту 0459431 та від 25.10.2019 № с.Ту 0459440, уповноваженим органом Республіки Чехія, а саме Головним Митним Управлінням, не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 від 11.10.2019 № Ту 0459431 та від 25.10.2019 № Ту 0459440, в зв`язку з тим, що: Експортер не зміг подати достатні підтверджуючі документи щодо пільгового походження товару. Тому вживаний тягач MAN ТGХ 18 Він-код WМА10ХZZ4DМ629261 та напівпричіп КЕМРF SКМ 35/3 Він-код W090143352МК42119 повинні розглядатись як з невизначеним походженням та сертифікати переміщення EUR.1, як недійсні для пільгового режиму .

Крім того, разом із відповіддю Головним Митним Управлінням Чехії надіслано копії сертифікатів про походження, на звороті яких в графі 14 Результат перевірки зроблено відмітки про те, що виконана перевірка довела, що сертифікати не відповідають вимогам щодо достовірності й точності .

В акті перевірки також вказано, що засновником (100%) ТОВ ДСВ ЦЗ-Україна є ТОВ ДСВ.ЦЗ , а саме відправник товарів DSV. CZ s.r.o. (OTIN, 86, 37701 JINDRICHUV HRADEC CZECH REPUBLIK (CZ)).

Учасниками TOB ДСВ.ЦЗ ( DSV. CZ s.r.o. ) є чотири фізичні особи, з яких три громадянина України: ОСОБА_1 (25%), ОСОБА_2 (25%), ОСОБА_3 (25%) та громадянин Республіки Чехія ОСОБА_4 (25%), які мають непрямий вирішальний вплив у беніфіціарному володінні ТОВ ДСВ ЦЗ-Україна .

Також, загальними зборами учасників ТОВ ДСВ.ЦЗ ( DSV. CZ s.r.o. ), затверджених протоколом від 14.09.2019 №14/09-19 (та що наданий до митного оформлення зазначених МД), надано повноваження представнику ТОВ ДСВ.ЦЗ ( DSV. CZ s.r.o. ) Доліду Станіславу підписати рішення учасника ТОВ ДСВ ЦЗ-Україна .

Таким чином ТОВ ДСВ ЦЗ-Україна та ТОВ ДСВ.ЦЗ ( DSV. CZ s.r.o. ) є пов`язаними особами.

В акті перевірки вказано, що декларантом до МД від 21.10.2019 № UA125270/2019/866804 та № UA125270/2019/866832 подано декларації митної вартості № 10965 та № 10966, відповідно, в яких зазначено недостовірні дані, а саме в пункті 9 (а) зазначено, що продавець та покупець не пов`язані між собою.

Листом від 10.06.2021 за № 140 позивач надав заперечення до акта перевірки від 31.05.2021 № 19/21/7.8-19-02/37547588. Листом від 22.06.2021 № 7.8-1/19/11/12491 від 22.06.2021 відповідач не врахував заперечень позивача та повідомив, що підстав для звільнення від відповідальності немає.

За результатами акта перевірки складені податкові повідомлення-рішення від 23.06.2021 № 0000032/7.8-19-02 та від 23.06.2021 № 0000033/7.8-19-02.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.06.2021 № 0000032/7.8-19-02 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на 100 436, 70 грн. та нарахована на цю суму 25% штрафної санкції. Вказана сума складається із сум ввізного мита 55 798, 17 грн. не сплачених при митному оформленні та 44 638, 53 грн. сплачених при митному оформленні.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.06.2021 № 0000033/7.8-19-02 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на 20 087, 34 грн. з податку на додану вартість та нарахована на цю суму 25% штрафної санкції.

Не погоджуючись із правомірністю прийнятих відповідачем рішень, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відносини, що пов`язані зі справлянням митних платежів, врегульовані Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування, міжнародними угодами.

Згідно з частиною другою статті 44 МК України, у разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо у митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 44 МК України, у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту , Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту , Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну , Про зовнішньоекономічну діяльність .

Відповідно до пункту 2 статті 39 Протоколу І після приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 08.11.2017 (далі - Регіональна конвенція) Підкомітет з питань митного співробітництва Рішенням від 21.11.2018 № 1/2018 (далі - Рішення) замінив правила визначення походження в Протоколі І Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністрування співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, тими, що містяться в додатку до Регіональної конвенції. Рішення набрало чинності з 01.01.2019.

Відповідно до статті 1 Рішення Протокол І замінюється текстом, викладеним у додатку до цього Рішення, зокрема з урахуванням статті 1 цього додатку у торгівлі з ЄС застосовуються правила походження Регіональної конвенції, викладені у Доповненні І та у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції.

Відповідно до статті 15 Доповнення І Щодо визначення поняття походження товарів і методів адміністрування співробітництва (далі - Доповнення І) до Регіональної конвенції:

1. Товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (а) сертифікат з перевезення товару EUR-1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься декларацією походження або декларацією походження EUR-MED ), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

2. Незважаючи на положення пункту 1 товари, що походять з певної країни в розумінні цієї Конвенції, підпадають під положення відповідних угод без необхідності подання будь-яких підтверджень походження, вказаних у пункті 1 цієї Статті.

Відповідно до статті 21 (1) Доповнення 1 до Регіональної конвенції:

1. Декларація про походження або декларація про походження EUR-MED, зазначена в статті 15(1)(с), може бути складена:

(a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або

(b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Згідно з частиною першою статті 45 МК України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки тих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої, шостої статті 33 Протоколу І до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та/або частин першої, третьої, п`ятої, шостої статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції:

1. Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

3. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

5. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути як найшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те. чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

6. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до абзацу 1 частини п`ятої статті 280 МК України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно з частиною першою статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до частини другої статті 43 МК України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема і щодо країни походження та застосування пільг зі сплати митних платежів (підпункт г) пункту 5) та підпункт б) пункту 6) частини 8 статті 257 МК України).

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, передбачених, цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3) або якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях (підпункт 54.3.6 пункту 54.3).

Відповідно до вимог статті 352 МК України, посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Відповідно до норм пункту 54.4 статті 54 ПК України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно зі статтею 278 МК України, датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 279 МК України, для товарів, що переміщуються через митний кордон України, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, базою оподаткування митом товарів є митна вартість товарів.

Частиною четвертою статті 280 МК України передбачено, що ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Адвалорна ставка застосовується у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування (пункту 1 частини першої статті 280 МК України).

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України (частина п`ята статті 280 МК України).

Відповідно до частини другої та третьої статті 48 МК України товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України. У разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до абзацу а) пункту 193.1 статті 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Згідно з пунктом 54.5 статті 54 ПК України, якщо сума грошового зобов`язання визначається контролюючим органом, платник податку не несе відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, однак несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання.

Контролюючий орган, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків з урахуванням строків давності, визначених статті 102 ПК України.

Крім того, установлено, що засновником (100%) ТОВ ДСВ ЦЗ-Україна є ТОВ ДСВ.ЦЗ , а саме відправник товарів DSV. CZ s.r.o. (OTIN, 86, 37701 JINDRICHUV HRADEC CZECH REPUBLIK (CZ)).

Учасниками TOB ДСВ.ЦЗ ( DSV. CZ s.r.o. ) є чотири фізичні особи, з яких три громадянина України: ОСОБА_1 (25%), ОСОБА_2 (25%), ОСОБА_3 (25%) та громадянин Республіки Чехія ОСОБА_4 (25%), які мають непрямий вирішальний вплив у беніфіціарному володінні ТОВ ДСВ ЦЗ-Україна .

Також, загальними зборами учасників ТОВ ДСВ.ЦЗ ( DSV. CZ s.r.o. ), затверджених протоколом від 14.09.2019 № 14/09-19 (та що наданий до митного оформлення вищезазначених МД), надано повноваження представнику ТОВ ДСВ.ЦЗ ( DSV. CZ s.r.o. ) Доліду Станіславу підписати рішення учасника ТОВ ДСВ ЦЗ-Україна .

Таким чином ТОВ ДСВ ЦЗ-Україна та ТОВ ДСВ.ЦЗ ( DSV. CZ s.r.o. ) є пов`язаними особами.

Водночас, декларантом до МД від 21.10.2019 № UA125270/2019/866804 та № UA125270/2019/866832 подано декларації митної вартості № 10965 та № 10966 відповідно, в яких містяться недостовірні дані, а саме в пункті 9 (а) зазначено, що продавець та покупець не пов`язані між собою.

Пунктами 16.1.4 та 16.1.5 статті 16 ПК України визначено обов`язки платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ Про зовнішньоекономічну діяльність визначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Таким чином, відповідно до вимог українського законодавства і ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів України, у зовнішньоекономічних відносинах обов`язок з декларування, визначення зобов`язань зі сплати мита та податків має саме покупець (імпортер).

Згідно з пунктом 109.1 статті 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Перевіркою встановлено, що на порушення частини першої статті 15 Доповнення І, частини першої статті 257, частини другої статті 44 МК України при митному оформленні товарів за обома митними деклараціями, а саме: від 21.10.2019 № UA125270/2019/866804 та від 21.10.2019 № UA125270/2019/866832 ТОВ ДСВ ЦЗ-Україна використано преференцію зі сплати ввізного мита (код пільги 410), в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, для застосування якої надано сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 11.10.2019 № с.Ту 0459431 та від 25.10.2019 № с.Ту 0459440, що були складені (видані) експортером DSV. CZ s.r.o. (Республіка Чехія).

Згідно з інформацією, що міститься в листах Держмитслужби від 13.07.2020 № 16-3/16- 01/7.8/1494, уповноваженого органу Республіки Чехія від 16.06.2020 № 30490-2/2020-900000- 212JS, сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 11.10.2019 № с.Ту 0459431 та від 25.10.2019 № с.Ту 0459440 не можуть бути використані для надання пільгового режиму в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Таким чином, оподаткування товарів за МД від 21.10.2019 № UA125270/2019/866804 та від 21.10.2019 № UA125270/2019/866832 повинно здійснюватись зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення, згідно з Законом України від 19.09.2013 № 584-VIII Про Митний тариф України .

На підставі висновків акта від 31.05.2021 № 19/21/7.8-19-02/24/37547588 винесено податкові повідомлення-рішення:

від 23.06.2021 № 0000032/7.8-19-02, яким нараховані податкові зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 125 545, 87 грн., з яких 100 436, 70 грн. за основним платежем та 25 109, 17 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 23.06.2021 № 0000033/7.8-19-02, яким нараховані податкові зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 25 109, 18 грн., з яких 20 087, 34 грн. за основним платежем та 5 021, 84 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

З урахуванням викладено, суд погоджується з доводами відповідача щодо встановлених порушень в частині заниження податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість, але лише щодо МД від 21.10.2019 № UA125270/2019/866804.

Щодо МД № UA125270/2019/866832 судом установлено таке.

Як зазначалось вище та підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 1478 від 15.10.2019, № 1520 від 21.10.2019, № 1522 від 21.10.2019, позивач за ввезення на митну територію двох позицій товарів сплатив 254 439, 63 грн. Не сплатив у зв`язку з використанням преференції 55 798, 17 грн. ввізного мита за МД № UA125270/2019/866804 від 21.10.2019 і 11159, 64 грн. ПДВ, що мала бути нарахована на суму ввізного мита згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України (сума мита включається до вартості товару).

Так, аркушем коригування від 06.11.2019 до МД № UA125270/2019/866832 від 21.10.2019 внесено зміни та до графи 44 МД додано сертифікат з перевезення товару EUR.1 с.Ту 0459440 від 25.10.2019, в графі 34 МД країну походження товару DE змінено на EU та в графу 36 МД додано код 410 преференції (звільнення) зі сплати ввізного мита.

Відповідно, здійснено розрахунок митних платежів: ввізне мито (10%) у розмірі 44 638, 53 грн. - спосіб платежу 06 - сума податку, нарахована умовно, у зв`язку зі звільненням від оподаткування; ПДВ (20%) у розмірі 892 277, 07 грн. - спосіб платежу 01 - сплата митних платежів у безготівковій формі.

Водночас, преференційний стан на суму ввізного мита 44 638, 53 грн. за МД № UА125270/2019/866832 від 21.10.2019 не поновлювався, оскільки кошти, у порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 № 643, зареєстрований в Мін`юсті 09.08.2017 за № 976/30844, не поверталися, що підтверджується листом Київської митниці ДФС від 21.11.2019 № 14099/5/10-70-47.

Таким чином, не сплачена сума становить 66 957, 81 грн., що складається з 55 798, 17 грн. ввізного мита та нарахованого на цю суму 20% ПДВ, тобто 11 159, 64 грн., а не 120 524, 04 грн. згідно з актом перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З викладених обставин, що підтверджуються доказами, вбачається, що відповідач при постановлені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.06.2021 № 0000032/7.8-19-02 та від 23.06.2021 № 0000033/7.8-19-02, збільшивши позивачу суму грошового зобов`язання, не врахував уже сплачених сум 44 638, 53 грн. ввізного мита та 8 927, 70 грн. ПДВ нарахованих на цю суму.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України податковий обов`язок вважається виконаним після сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з підпунктами 4.1.3, 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 ПК України, невідворотність настання визначеної законом відповідальності законодавець пов`язує з порушенням податкового законодавства платником. Презумпція правомірності рішень платника податку полягає в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином позивач, виконав обов`язок щодо сплати у повному обсязі відповідних сум митних та податкових платежів за МД № UA125270/2019/866832, тому підстав для нарахування їх повторно у відповідача немає. Вказана обставина також підтверджується службовою запискою начальника Управління адміністрування митних платежів, митної вартості і класифікації Київської митниці від 05.08.2020, згідно з якою сума несплаченого мита (з ПДВ) складає 66 957, 80 грн. по МД від 21.10.2019 № UA125270/2019/866804.

Доказів того, що позивачу було повернуто преференційний режим і повернуто вказані кошти, суду не надано.

Згідно з частиною третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірності його рішення в частині донарахування ввізного мита у розмірі 55 798, 17 грн. на штрафних санкцій (25%) у розмірі 13 949, 54 грн. та ПДВ у розмірі 11 159, 64 грн. та штрафних санкцій (25%) у розмірі 2789, 91 грн.

В інших частинах оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Отже, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.06.2021 № 0000032/7.8-19-02 підлягає скасуванню в частині донарахування ввізного мита у розмірі 44638, 53 грн. та штрафних санкцій у розмірі 11 159, 63 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 23.06.2021 № 0000033/7.8-19-02 підлягає скасуванню в частині донарахування ПДВ у сумі 8 927, 70 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2231, 93 грн.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд виходив з такого.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2270, 00 грн. згідно з платіжним дорученням № 1140 від 09.07.2021 як 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки 1,5 від ціни позову (150 655, 05 грн.) складало 2259, 83 грн., що є менше, ніж 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Навіть з урахуванням того, якби позивач оскаржував спірні податної повідомлення-рішення лише в частині донарахованих грошових зобов`язань та штрафних санкцій, йому необхідно було б сплатити судовий збір у розмірі 2270, 00 грн., тобто 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд, керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 2270, 00 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача відповідно до клопотання від 13.08.2021, суд виходив з такого.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 143 Кодексу).

Відповідно до частини п`ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Щодо наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу встановлено, що 30.06.2021 між позивачем та адвокатом Адвокатськи об`єднанням МКБ Групп в особі Миколюка Миколи Дмитровича було укладено договір про надання правничої допомоги № 128, за умовами якого адвокат зобов`язується на платній основі надати професійну правничу допомогу клієнту, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату обумовлені цим договором та актом наданих послуг коштів.

Згідно з пунктом 1.3 договору, за цим договором адвокатом клієнту надається така правнича допомога (юридичні послуги): пошук та аналіз судової практики щодо спірних правовідносин; аналіз наданих клієнтом документів; підготовка та подання від імені клієнта позову щодо оскарження дій та податкових повідомлень-рішень Київської митниці; представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції; інша правнича допомога.

Пунктом 1.4 договору обумовлено, що винагорода - це гонорар адвоката за надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до розділу 2 договору, гонорар за правничу допомогу визначену у пункті 1.3 договору становить 10 000, 00 грн. за виграну справу у суді першої інстанції, клієнт сплачує адвокату гонорар успіху в розмірі 5000, 00 грн. Клієнт сплачує на рахунок Адвокатського об`єднання гонорар визначений у пункті 2.1 договору до початку надання правничої допомоги. По факту надання правничої допомоги сторони складають акт приймання-передачі правничої допомоги.

Згідно з пунктом 3.2 договору, клієнт зобов`язується своєчасно та в повному розмірі оплатити гонорар за надану правничу допомогу.

Строк дії договору до 31.12.2021 (пункт 6.1 договору).

Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Відтак, належним та допустимим доказом надання правової допомоги є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом/розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року в справі № 569/17904/17.

Крім того, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті (щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував щодо суми заявленої позивачем на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн. та зазначив, що такі витрати не відповідають складності справи, ціни позову, обсягам робіт, а ця справа, відповідно, не впливає на репутацію позивача та не має публічного інтересу. Крім того, на думку відповідача, ринкова вартість складання позову, ураховуючи складність справи, приблизно оцінюється від 3000, 00 грн. до 5000, 00 грн. Крім того зазначено, що відшкодування такої витрати як гонорар успіху чинним законодавством не передбачено.

Позивачем на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. додано копію акта приймання-передачі правничої допомоги № б/н від 13.08.2021 та копію платіжного доручення № 1178 від 05.08.2021 про сплату 10 000, 00 грн.

Дослідивши вищевказані документи, ураховуючи складність адміністративної справи та обсяг і зміст позовної заяви з доданими до неї документами, враховуючи заперечення відповідача щодо не співмірності заявлених до відшкодування витрат, суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на рахунок позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДСВ ЦЗ-Україна задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2021 № 0000032/7.8-19-02 в частині донарахування ввізного мита у розмірі 44 638, 53 грн. та штрафних санкцій у розмірі 11 159, 63 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2021 № 0000033/7.8-19-02 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 8 927, 70 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2 231, 93 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДСВ ЦЗ-Україна (код ЄДРПОУ: 37547588; місцезнаходження: 09133, Київська обл., Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Першотравнева, буд. 2) судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8-А).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДСВ ЦЗ-Україна (код ЄДРПОУ: 37547588; місцезнаходження: 09133, Київська обл., Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Першотравнева, буд. 2) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн. (п`ять тисяч гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.